Тема 11. Розрахунково –касові операції комерційних банків

11.1. Порядок відкриття, переоформлення та закриття рахунків.

11.2. Розрахункові операції банків.

11.3. Касові операції банків.

11.1. Порядок відкриття, переоформлення та закриття рахунків.

Розрахунково-касове обслуговування — послуги, пов'язані зі здійсненням безготівкових розрахунків, а також прийомом і видачею готівки. Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди. Коло клієнтів досить велике: підприємства, устано­ви, організації, благодійні фонди, партії, громадські об'єднання, фізичні особи, які відкривають у банку рахунки для зберігання належних їм грошових коштів. Порядок проведення операцій на рахунках у націо­нальній та іноземній валюті регулюється чинним зако­нодавством України, нормативними актами Національного банку України. Основні положення викладені в Інструкції «Про відкриття банками рахунків у націона­льній та іноземній валюті», що затверджена Постано­вою Правління НБУ від 18.12.98 № 537. Для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій банки відкривають своїм клієнтам кіль­ка видів рахунків у національній валюті: поточні, депо­зитні (вкладні), бюджетні. Підприємство, одержавши згоду вибраного банку на розрахунково-касове обслуговування, подає йому такі документи для відкриття рахунку:

1)заяву за встановленою формою, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства; 2)засвідчену нотаріально копію свідоцтва про державну реєстрацію; 3) засвідчену нотаріально копію зареєстрованого статуту; 4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом або нотаріально;

5) картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, засвідчену нотаріально;

6) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

7) копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника соціальних страхових внесків, засвідчену нотаріально або органом, що його видав, чи уповноваженим працівником банку.

Якщо підприємства зареєстровані як господарські товариства, колективні підприємства, громадські об'єднання, то вони зобов'язані подати банку також нотаріально засвідчену копію установчого договору чи копію протоколу загальних зборів засновників.

Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що працюють без створення юридичної особи, відкривають поточні рахунки на своє ім'я, для чого подають банкам документ, що засвідчує особу, а також той самий пакет документів, що подають юридичні особи, крім копій статуту та установчого договору.

Фізичні особи можуть відкрити в українських банках поточні та вкладні (депозитні) рахунки.

Поточні рахунки призначені для обліку коштів за вкладами фізичних осіб до запитання і використовуються ними для зберігання коштів і проведення безготівкових розрахунків з іншими фізичними та юридичними особами.

Вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб призначені для обліку коштів, внесених на визначений строк та за встановлену плату. Кошти на ці рахунки можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного вкладного рахунка в іншому банку чи власного поточного рахунка.

Для відкриття рахунка фізична особа подає до банку такі документи: заяву на відкриття рахунка; документ, що посвідчує особу; договір на відкриття та обслуговування рахунка між уста­новою банку та громадянином; картку зі зразком підпису, який вчинюється у присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником.

Уповноважені банки для формування кредитного потенціалу в іноземній валюті відкривають юридичним і фізичним особам (ре­зидентам і нерезидентам) поточні, розподільчі, кредитні, депози­тні (вкладні) банківські рахунки:

Поточний валютний рахунок призначений для розрахунків клієнтів банку в межах чинного законодавства у безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Підприємцям — фізичним особам-резидентам, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, відкривають розподільчий і поточний рахунки за режимом, який призначений для юридичних осіб-резидентів.

Кредитні рахунки в інвалюті відкривають особам, що одер­жують кредит в іноземній валюті.

Депозитні валютні рахунки призначені для збереження кош­тів і одержання доходу.

На поточні рахунки в інвалюті юридичних осіб-резидентів за­рахування можуть проводитися через розподільчі рахунки і без­посередньо.

Наприклад, через розподільчі рахунки зараховують:

- готівку, що надійшла від нерезидента до каси уповноваже­ного банку згідно з експортним контрактом або ввезену уповноваженими на транспортних засобах, які надають послуги за ме­жами України, та зареєстровану митною службою при в'їзді в Україну;

- готівка у формі митних платежів та інших зборів згідно з чинним законодавством України;

- невикористаний залишок іноземної готівки чи коштів за іноземними платіжними документами, що раніше були отримані (куплені) в уповноважених банках України чи за кордоном для оплати витрат на відрядження тощо;

- готівку як благодійний внесок особи-нерезидента;

- кошти за платіжними документами, що надіслані з-за кордо­ну на ім'я власника рахунку або ввезені на територію України і задекларовані;

- безготівкові кошти, що перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунку за зовнішньоекономічними контрактами або ввезені і зареєстровані митною службою, перераховані за зовні­шньоекономічними контрактами та інші безготівкові кошти.

Безпосередньо на поточні рахунки зараховують:

- кошти, куплені за дорученням власника рахунку уповнова­женим банком відповідно до чинного законодавства України;

- суму поданого кредиту відповідно до кредитної угоди;

- кошти, перераховані з власного депозитного рахунку в упо­вноваженому банку відповідно до депозитної угоди;

- суму процентів, нарахованих за залишком коштів на влас­ному поточному і депозитному рахунках;

- кошти, перераховані з власного поточного рахунку в іншо­му уповноваженому банку.

З поточного інвалютного рахунку юридичних осіб-резидентів за розпорядженням власника рахунку проводяться такі опе­рації:

- виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на закордонні службові відрядження, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном;

- виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом;

- виплата готівкою для сплати державного мита згідно з чин­ним законодавством України;

- перерахування з рахунку резидента-посередника на поточні рахунки інших резидентів — юридичних осіб, за дорученням яких на підставі відповідних договорів було здійснено продаж нерезидентові товарів, послуг;

- перерахування на користь нерезидента за межі України за зовнішньоекономічними контрактами тощо.

Відповідно до чинного законодавства України юридичним особам-нерезидентам поточні рахунки в іноземній валюті в упов­новажених банках України не відкривають, однак такі рахунки мають право відкривати їх представництва, які займаються під­приємницькою діяльністю натериторії України.

Для відкриття цього рахунку представництво юридичної особи-нерезидента подає до уповноваженого банку такі документи:

- заяву про відкриття рахунку від свого імені;

- копію свідоцтва про реєстрацію представництва в уповно­важених органах України, засвідчену нотаріально;

- копію легалізованого витягу з торговельного, банківського чи судового реєстру або реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи-нерезидента, засвідчену нотаріально;

- копію легалізованого статуту (положення) юридичної особи, яка засновує представництво в Україні, засвідчену нотаріально;

- копію легалізованої довіреності юридичної особи-нерезидента її офіційному представникові на ведення справ в Україні, засвідчену нотаріально;

- картку із зразками підписів та відбитком печатки, засвідче­ну нотаріально.

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті диплома­тичним, консульським, торговельним та іншим офіційним пред­ставництвам іноземних держав, що розташовані на території України, до уповноваженого банку подають такі документи:

- заяву про відкриття рахунку;

- копію посвідчення Міністерства закордонних справ України про акредитацію посольства (представництва) на те­риторії України, засвідчену нотаріально або органом, що видав посвідчення;

- картку із зразками підписів та відбитком печатки, засвідче­ну Міністерством закордонних справ України.

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті предста­вництву іноземного банку до уповноваженого банку України по­дають такі документи:

- заяву представництва про відкриття рахунку;

- копію легалізованого Положення про представництво іно­земного банку, засвідчену нотаріально;

- копію легалізованої довіреності на виконання представни­цьких функцій, засвідчену нотаріально;

- картку із зразками підписів та відбитками печатки, засвід­чену нотаріально.

На поточні рахунки в іноземній валюті постійних представцтв іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, що займаються підприємницькою діяльністю, зараховуються кошти:

у готівковій формі, що ввезені на територію України упов­новаженим представником юридичної особи-нерезидента і зареє­стровані митною службою при в'їзді в Україну;

- у сумі невикористаного залишку готівкової іноземної валю­ти за платіжними документами, що були раніше куплені в упов­новажених банках України, для оплати витрат на відрядження та обслуговування транспортних засобів;

- перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунку;

- куплені на міжбанківському валютному ринку України вла­сником рахунку за рахунок власних коштів, що є на рахунку типу «П», відкритому в національній валюті України;

- перераховані в межах України відповідно до чинного зако­нодавства тощо.

За розпорядженням цих власників з поточного рахунку в інва­люті проводять такі видаткові операції:

виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерези- дентам, що працюють в Україні за контрактом, для витрат на службові відрядження, експлуатаційні та представницькі витрати;

- перерахування за межі України на рахунки юридичних осіб-нерезидентів, інтереси яких представляють в Україні ці представництва;

- перерахування коштів на рахунок юридичної особи-резидента або як благодійний внесок;

- перерахування залишків коштів при закритті поточного ра­хунку в одному банку і відкритті в іншому;

- перерахування в рахунок погашення кредиту і процентів за нього;

- продаж на міжбанківському валютному ринку України для перерахування на рахунок типу «П» у національній валюті;

- інші перерахування, що не суперечать чинному законодав­ству України.

Облік операцій за цими рахунками ведеться за загальними правилами.

Для відкриття поточного валютного рахунку нерезидентові-інвестору — юридичній особі до банку подають такі документи:

- заяву на відкриття рахунку;

- картку із зразками підписів осіб, уповноважених розпоряджатися рахунком, засвідчену нотаріально;

- копію легалізованого витягу з торговельного, банківського чи судового реєстру або реєстраційне посвідчення місцевого ор­гану влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи, засвідчену нотаріально;

- копію легалізованої довіреності на ім'я особи, яка має пра­во відкривати та розпоряджатися рахунком, засвідчену нотаріа­льно.

На поточний рахунок в іноземній валюті нерезидента- інвестора зараховуються кошти:

- перераховані з-за кордону для здійснення інвестицій в Україну;

- доходи (дивіденди), одержані нерезидентом-інвестором від інвестиційної діяльності на території України;

- повернуті в результаті припинення ним інвестиційної діяль­ності.

Списуються кошти з цього рахунку для таких операцій:

- інвестицій і реінвестицій в Україні;

- розрахунків з митними органами;

- перерахувань за кордон доходів від інвестицій;

- сплати послуг уповноваженому банкові, який обслуговує цей рахунок.

У разі, якщо іноземним інвестором виступає фізична особа, в уповноважений банк подаються такі ж документи, що й юридич­ною особою, крім легалізованого витягу з відповідного реєстру, однак подається підтвердження іноземного банку про відкритий у ньому рахунок фізичної особи-інвестора.

Для забезпечення таких видів діяльності, як виробнича коопе­рація, спільне виробництво та інші види спільної діяльності, за участю іноземних інвесторів без утворення юридичної особи в уповноваженому банку відкривається поточний рахунок у націо­нальній валюті України.

Відкривають цей рахунок на підставі таких документів:

- заяви про відкриття рахунка;

- копії договору про ведення спільної діяльності, засвідченої нотаріально;

- копії документа про державну реєстрацію такого договору (контракту), засвідченої нотаріально або органом, що видав документ про реєстрацію;

- рішення учасників договору про визначення осіб, яким на­дається право розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій за цим рахунком, що оформляється як довіреність;

- картки із зразками підписів та відбитком печатки, засвідче­ної нотаріально.

Операції за рахунком нерезидента-інвестора, що відкритий у національній валюті України, здійснюються за нормативними ак­тами Національного банку України й обліковуються за загальни­ми правилами.

Для відкриття поточного валютного рахунка фізична особа-резидент подає до уповноваженого банку такі документи:

- заяву встановленого зразка;

- паспорт чи інший документ, що посвідчує особу;

- картку із зразком підпису, який проставляється в присутно­сті працівника банку, що відкриває рахунок (картка засвідчується цим працівником);

- ідентифікаційний код.

Між клієнтом і банком укладається договір на відкриття пото­чного рахунку в іноземній валюті.

Фізичній особі-резидентові — суб'єкту підприємницької дія­льності для відкриття відповідного рахунку, крім документів, пе­рерахованих вище, необхідно подати до уповноваженого банку копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, засвідчену нотаріально чи органом, що видав свідоцтво.

Рахунок також відкривають на підставі договору.

Поточний рахунок в іноземній валюті фізичній особі-нерезидентові відкривають на підставі договору за умови пред'явлення па­спорта чи іншого документа, що посвідчує особу, та подання до уповноваженого банку таких же документів, як і в попередньому випадку, і, крім того, копії легалізованого дозволу центрального ба­нку іноземної країни на відкриття рахунку в разі, якщо це передба­чено угодами між центральними банками, засвідчених нотаріально.

На поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб- резидентів:

1). Зараховують:

- готівкову валюту та валюту за платіжними документами, виписаними уповноваженими банками України чи надісланими з-за кордону на ім'я власника рахунку; валюту, переказану з-за кордону чи одержану від юридичної особи-нерезидента як оплата праці, гонорар тощо;

- готівкову інвалюту чи інвалюту за платіжними документа­ми, що ввезена на територію України і зареєстрована митною службою при в'їзді в Україну;

- інвалюту, одержану в Україні як оплата праці, премії, авто­рські гонорари;

- валюту, що перерахована в межах України іншою фізичною особою-нерезидентом з власного поточного інвалютного рахунка тощо.

2). Списують:

- інвалюту, що перераховується за межі України через корес­пондентські рахунки уповноважених банків України;

- готівкову інвалюту чи інвалюту за платіжними документами для вивезення за межі України;

- інвалюту для перерахування на власний поточний рахунок в іншому уповноваженому банку тощо. Операції на рахунках фізи­чних осіб в іноземній валюті обліковуються так, як і на рахунках у національній валюті.

Вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті можуть від­кривати як юридичні, так і фізичні особи. Особливістю цих раху­нків є те, що кошти зберігаються тривалий термін, а відкри­ваються рахунки для заощаджень і одержання доходів — про­центів.

Документи для відкриття вкладного рахунка такі ж, як і при відкритті поточних валютних рахунків. Між банком і клієнтом укладається депозитний договір.

На депозитний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховують готівкові та безготівкові кошти з інших валютних рахунків, видають готівку або платіжні документи для вивезення інвалюти за кордон, перераховують інвалюту безготів­ково на інші рахунки в іноземній валюті.

Подібний режим роботи і за депозитними рахунками фізичних осіб-нерезидентів, однак при зарахуванні іноземної валюти нере­зиденти повинні подати митну декларацію.

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті юридич­на особа-резидент подає уповноваженому банку такі документи:

- заяву на відкриття рахунка, яку підписують керівник і голо­вний бухгалтер та скріплюють гербовою печаткою;

- картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпо­ряджатися рахунком і підписувати платіжні та інші розрахункові документи, засвідчену відповідно до вимог;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі держав­ної виконавчої влади, засвідчену нотаріально чи органом, який видав це свідоцтво;

- копію належним чином зареєстрованого статуту (положен­ня), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом;

- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим банком;

- копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фо­нду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав цей документ. У разі, якщо поточний рахунок в іноземній валюті від­кривають у тому ж банку,де відкрито поточний рахунок у націо­нальній валюті, надання повного пакета документів не обов'яз­кове, а тільки подають:

- заяву про відкриття рахунку в іноземній валюті;

- картку із зразками підписів та відбитком печатки.

Банк з власником рахунка укладає договір на розрахунково-касове валютне обслуговування поточного рахунку.

Відокремленим підрозділам підприємств поточні рахунки в іноземній валюті відкриваються за згодою головного підприємс­тва, що має право використовувати іноземну валюту в своїх роз­рахунках.

Документи для відкриття таких рахунків відокремлені підроз­діли подають такі ж, що й при відкритті поточних рахунків у на­ціональній валюті.

У разі переоформлення рахунку у зв'язку з реорганізацією під­приємства (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділення) по­даються такі самі документи, як і для створення підприємства.

У разі проведення перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, викликаної змінами назви, організаційно-правової форми, форми власності, до установи банку подається заява вла­сника рахунка, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів, завірені в установленому порядку, а при зміні характеру діяльності власника рахунка подається один із примірників нового статуту (положення).

При ліквідації підприємства його основний рахунок переофо­рмляються на ім'я ліквідаційної комісії, для чого подається рі­шення про ліквідацію підприємства і нотаріально засвідчена кар­тка із зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії і відбитком печатки підприємства, що ліквідується. Лік­відаційна комісія вживає заходів щодо закриття додаткових рахунків.

Поточні рахунки закриваються в установах банку:

- а) на підставі заяви власника рахунка;

- б) на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

- в) на підставі відповідного рішення суду або арбітражного су­ду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

- г) на інших підставах, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунка.

У разі наявності на рахунку, що закривається, залишків коштів, установа банку на підставі платіжного доручення власника рахунка перераховує такі залишки на інший відкритий цим підприємством рахунок (основний чи додатковий). У разі наявності у підприємства іше одного (основного) рахунка для його закриття та перераху­вання залишків коштів необхідно відкрити додатковий рахунок.

Справа з юридичного оформлення рахунка залишається в установі банку. Операції за рахунками можуть бути тимчасово припи­сні на підставі рішення державних податкових, судових, правоохоих та інших органів, якщо це передбачено законодавчими и України. У разі тимчасового припинення операцій на рахунках вони не закриваються до отримання повідомлення відповідного органу про відміну рішень про припинення операцій на рахунках.

11.2. Розрахункові операції банків.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за роз­порядженнями їх власників, крім випадків, у яких беззаперечне списання (стягнення) коштів передбачене законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

Основними формами розрахункових документів, за якими здійснюються безготівкові розрахункові операції, є: платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення;

чеки; акредитиви; платіжні вимоги; інкасові доручення (розпорядження); векселі.

Платіжне доручення — це письмове розпорядження клієнта банку, який його обслуговує, на перерахування відповідної суми грошових коштів зі свого рахунка. Підприємства можуть надава­ти банкам платіжні доручення на перерахування коштів з поточ­них рахунків протягом 10 календарних днів після дня їх заповнення.

За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися за то­варними і нетоварними операціями: за куплені товари, послуги, виконані роботи, за зобов'язаннями перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари тощо), за зобов'я­заннями перед банками, податковими, страховими та іншими фі­нансовими органами, іншими юридичними особами.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахун­ковий документ, який складається з двох частин: верхня — вимога постачальника безпосередньо до покупця оплатити вартість відвантаженої йому продукції (виконаних ро­біт, наданих послуг); нижня — доручення покупця своєму банку перерахувати з його рахунка відповідну суму на користь постачальника.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником — одержувачем коштів і надсилається безпосередньо на адресу покупця-платника.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає його в банк, що його обслуговує.

Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом двадцяти календарних днів з дня виписки. День заповнення пла­тіжної вимоги-доручення не враховується.

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банківській уста­нові (банку-емітенту), що обслуговує його рахунок, оплатити чекодержателю суму грошових коштів, вказану в чеку.

Чекодавець — юридична або фізична особа, яка здійснює пла­тіж за допомогою чека та підписує його.

Чекодержатель — підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком.

Банк-емітент — банк, що видає чекову книжку (розрахунко­вий чек) підприємству або фізичній особі.

Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціа­льному папері та брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів.

Чеки із чекової книжки виписуються чекодавцем і видаються чекодержателю в оплату за отримані товари, виконані роботи, надані послуги.

Акредитив — це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'я­заний:

виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені то­вари, виконані роботи та надані послуги;

надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійс­нити цей платіж.

Заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива.

Банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своє­му клієнту.

Бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо).

Виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена банком-емітентом на виконуючий банк, він може виступати авізуючим або банком-платником.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахун­ків передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником ак­редитива.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

А) покритий — акредитив, для здійснення платежів при якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;

Б) непокритий — акредитив, оплата за яким у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні.

Відзивний акредитив — акредитив, який може бути зміне­ний або анульований банком-емітентом без попереднього пого­дження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).

Усі розпорядження про зміни умов відзивного акредитива за­явник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній — бенефіціара.

Виконуючий банк не має права приймати розпорядження без­посередньо від заявника акредитива.

Виконуючий банк зобов'язаний оплатити документи, які від­повідають умовам акредитива, виставлені бенефіціаром і прийня­ті виконуючим банком до отримання останнім повідомлення про змінення або анулювання акредитива.

Безвідзивний акредитив — акредитив, який може бути змі­нений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива, якщо таке передбачено його умовами. Із своїми про­позиціями про змінення умов акредитива бенефіціар має зверну­тися до заявника акредитива, а заявник, у разі згоди, вносить змі­ни до акредитива через банк-емітент, який надсилає потрібне повідомлення виконуючому банку.

Платіжна вимога — це документ, що містить письмове роз­порядження стягувача коштів обслуговуючій його банківській установі на списання грошей з рахунка відповідальної юридичної або фізичної особи. Банк стягувача відсилає одержану платіжну вимогу (2 примірники) спецзв'язком на адресу банку платника для здійснення безакцептного списання коштів з рахунка платни­ка на користь стягувача. Платіжні вимоги приймаються банками протягом 10 календарних днів з дня виписки.

Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам установлених стан­дартів та вміщувати (залежно від їх форми) такі реквізити:

а) назву документа;

б) номер документа, число, місяць, рік його випуску.

Число та рік вказуються цифрами, місяць — літерами. На роз­рахункових документах, які заповнюються за допомогою техніч­них засобів, допускається зазначення місяця цифрами (01—12);

в) назви та коди (номери) платника й одержувача коштів, по­вна назва або її офіційне скорочення, які відповідають зареєстро­ваним в установчих документах, ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України; якщо платник чи одержувач є фізичною особою — прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер, що проставляється на підставі відповідних документів податкових органів;

г) назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

ґ) суму платежу цифрами та літерами;

д) призначення платежу: назву товару (виконаних робіт, нада­них послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюєть­ся операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше), із зазначенням його номера й дати, назви і відповідної статті закону, якою передбачено беззаперечне списання (стягнення) кош­тів, тощо;

е) на першому примірнику (незалежно від способу виготов­лення розрахункового документа) — відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;

є) коди бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

ж) суму податку на додану вартість (цифрами) або напис «без податку на додану вартість». За винятком розрахункових доку­ментів на сплату податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі, якщо хоча б один з вищезазначених реквізитів не запо­внений або заповнений неправильно, такий документ до вико­нання не приймається.

Використання факсиміле при вчиненні підпису, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускаються.

У разі відмови прийняти від клієнта розрахунковий документ працівник банку у день отримання документа має зробити на його зворотній стороні напис про причину повернення документа без виконання (за підписами головного бухгалтера чи його засту­пника і виконавця, завіреними штампом банку) та повернути йо­го клієнту.

Кошти списуються з рахунку платника тільки на підставі першого примірника розрахункового документа.

Банк приймає до виконання доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їх рахунках.

При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати си­стему «Клієнт-банк», яка забезпечує передачу повідомлень між клієнтом та банком, передавання розрахункових документів.

Електронні документи, що подаються клієнтом у банк, мають відповідати формату платіжних документів системи електронних платежів НБУ із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установчими доку­ментами надане право підпису.

11.3. Касові операції банків.

Касове обслуговування — це сукупність банківсь­ких операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зара­хування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнт­ських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законо­давством.

Касові операції виконуються відповідно до інструкції з органі­зації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвер­дженої постановою Правління Національного банку України від 07.07.94 № 129.

Для проведення касових операцій у банку створюється струк­турний підрозділ — касовий апарат.

Операційна каса — це структурний підрозділ банків, який проводить операції з касового обслуговування клієнтів. Опера­ційна каса може включати окремі види кас, а саме: прибуткову, видаткову, вечірню, касу перерахунку. Як правило, основний об­сяг готівки в системі комерційних банків проходить через прибу­тково-видаткові каси.

Відповідно до чинного порядку ведення касових операцій в Україні усі підприємства незалежно від форм власності зо­бов'язані зберігати свої кошти в установах банків. Разом з тим для забезпечення поточних потреб у готівкових коштах підпри­ємства можуть тримати певну суму готівкових грошей у власній касі в межах встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Ліміт каси встановлюється для кожного підприємства комер­ційними банками за місцем відкриття поточного рахунка щорічно протягом першого кварталу кожного року з урахуванням режиму та специфіки роботи підприємства, його віддаленості від банку, розміру касових оборотів, порядку здавання виручки в банк тощо.

Готівка приймається прибутковими касами за такими докуме­нтами: оголошення на внесення готівки, повідомлення, прибут­кові касові ордери.

За оголошенням на внесення готівки приймаються гроші від суб'єктів господарської діяльності для зарахування внесених сум на їхній поточний рахунок, а також від громадян до вкладів (про що робиться запис у вкладній книжці). Платежі від населення приймаються за повідомленням. Усі інші надходження, в тому числі й від працівників банку, оформлюються прибутковими ка­совими ордерами з видачею підписаних касиром копій прибутко­вих ордерів з відбитком їх печатки.

Найбільша сума готівки проходить через касу банку за оголо­шенням на внесення готівки. По суті, даний прибутковий доку­мент складається з трьох окремих документів, а саме: оголошен­ня, квитанції і ордера.

Уся готівка, що надійшла до закінчення операційного дня, оприбутковується до операційної каси і зараховується на відпові­дні поточні рахунки контрагентів або синтетичні балансові раху­нки за балансом комерційного банку у той самий робочий день.

Вечірні каси створюються для поліпшення обслуговування клієнтів і з метою залучення готівкових коштів.

Вони здійснюють приймання грошей від підприємств, уста­нов, організацій і населення після закінчення операційного дня. Жодних видаткових операцій (за винятком операцій за вкладами та з цінними паперами) працівники вечірніх кас не проводять. Кошти, що надходять до вечірніх кас, повинні бути зараховані на рахунки клієнтів наступного дня.

Основним документом при здійсненні видаткових операцій готівки є грошовий чек встановленої форми. У внутрішньобанківських операціях використовується видатковий касовий ордер. Цей документ також заповнюється індивідуальними позичальниками, що одержують позики в банках, вкладниками і пенсіонерами.

Установи комерційних банків задовольняють потреби клієнтів у готівці насамперед за рахунок грошей, що надійшли в їхні каси від клієнтів, які здають готівку в банки. Проте готівки інколи надходить недостатньо для забезпечення поточних виплат, що спричинюється нерівномірністю надходжень і видач готівки по окремих банках та нерівномірністю розподілу клієнтури між банками. Тому установи банків заздалегідь визначають свої потреби в підкріпленні операційної каси, виходячи з прогнозних розрахунків готівкових надходжень та виплат. За два-три дні до настання дати, коли можливі видатки готівки перевищать надходження, установа банку подає регіональній установі НБУ заявку на підкріплення каси. Установи комерційних банків також повідомляють регіональні установи НБУ про продаж їм надлишків готівки зі своїх операційних кас. Ця інформація дає можливість установам НБУ своєчасно відрегулювати свої оборотні каси для задоволення заявок установ комерційних банків для підкріплення операційних кас.

Підкріплення операційних кас банків здійснюється з оборотних кас регіональних установ НБУ за платіжними дорученнями, поданими їм установами банків. Указана в дорученні сума готівки списується з коррахунку установи комерційного банку і видається їй в той самий день. Доставку одержаної готівки установи банків здійснюють власними засобами або через інкасаторів НБУ.

Установа банку може підкріпити операційну касу шляхом купівлі готівки в іншій установі того самого чи іншого банку. Видача готівки з операційної каси банку-продавця здійснюється після перерахування на її коррахунок відповідної суми грошей з рахунку грошей з коррахунку банку — покупця готівки. Про таке підкріплення своєї операційної каси банк повинен повідомити відповідну установу НБУ.

Операції з приймання та видачі готівки можуть здійснюватися за допомогою банківських ідентифікаційних карток та банківських автоматів.

Банкомат — це пристрій для автоматизованого обслуговуван­ня клієнтів. Банкомати включаються в систему автоматизації ба­нків і можуть виконувати такі операції:

- інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків;

- видавати готівку з рахунків;

- приймати готівку для розміщення на рахунках клієнтів;

- приймати готівку для погашення позичок;

- приймати доручення про переведення грошей з одного ра­хунку клієнта на інший тощо.

Дата добавления: 2014-11-29