Дискусія. Тематика наукових робіт, рефератів та повідомлень

Тематика наукових робіт, рефератів та повідомлень

План семінарського заняття

Б. Паскаль

… свідомість є можливість біль-шої свідомості. Про це і свідчать резервні можливості людини.

М. К. Мамардашвілі

1. Свідомість та її походження в контексті проблеми ідеального.

2. Свідомість і самосвідомість.

3. Співвідношення свідомого та несвідомого у психіці людини.

Питання для самостійної роботи студентів

1. Які структурні компоненти містить у собі свідомість?

2. Як вирішує проблему походження свідомості матеріалізм та ідеалізм?

3. Що таке антропний принцип, якими є його тлумачення?

4. Філософ та медик Р. Молешотт казав: “Я розрізав тисячі трупів, але так і не побачив душі”. Як ви вважаєте, чи може цей аргумент спростувати самостійне (субстанціональне) існування ідеального, зокрема, душі або свідомості?

5. Яка роль праці та мови у формуванні й розвитку свідомості?

6. Як здійснюється зв’язок між свідомим та несвідомим?

7. Чи правомірно ототожнювати самосвідомість і самопізнання?

8. Яка роль самосвідомості у становленні особистості?

1. Свідомість і мислення. Сучасна наука про мислення.

2. Співвідношення свідомого і несвідомого в концепціях психо-аналізу.

3. Свідоме і несвідоме у творчості.

4. Свідомість "людини постмодерну". Проблема “втрати ідентич-ності”.

5. Проблема співвідношення буття та свідомості в класичній філософії.

6. Мова та мислення.

7. Проблема свідомості в сучасній аналітичній філософії.

8. Сучасна філософія мови.

“Проблема співвідношення свідомого та несвідомого у психіці людини”

Обгрунтування теми дискусії. У класичній філософії Нового часу психіка (душа) людини ототожнювалася зі свідомістю. Проте ірраціоналісти завжди намагалися обгрунтувати важливість позарозумної сфери (віри, почуттів, інтуїції, інстинктів, бажань тощо). Одним із перших прихильників реабілітації біологічного “Я”, до кого почали прислухатися, був Ф. Ніцше (1844 – 1900). Пізніше З. Фрейд (1856 – 1939), посилаючись на результати власної психіатричної практики, стверджував, що психологічний портрет людини обумовлює більшою мірою її несвідоме, тому вона не може знати дійсної мотивації власної поведінки.

З точки зору раціоналістів, таке трактування принижує людину і віддає її у владу інстинктів та неусвідомлених “комплексів”. Але психоаналіз вважає: культура, що базується на обов’язкових розумних принципах та заборонах, репресує людину, не враховує її "природу" та бажання.

Прибічники класичного образу людини вказують, що розум підвищує нас над природою, дає можливість панувати в світі. Психоаналіз розглядає людину як частину природи, як біологічну істоту, яка повинна гармонізувати свої стосунки з навколишнім світом.

Дані суперечки безпосередньо пов’язані з проблемою свободи людини. Раціоналісти наполягають на тому, що тільки звільнення від влади тілесних бажань та інстинктів, контроль розуму над почуттями дають людині істинну свободу. Так, І. Кант указував, що шлях свободи розуму та моралі – це шлях самообмеження. Психоаналітики в дусі традиції ніцшеанської філософії вважають, що людина має свободу тоді, коли вона може реалізувати власні бажання.

Нарешті, філософи класичної традиції вважають, що нерозумно протиставляти власні бажання розумним соціальним нормам: це призводить до хаосу. Їх опоненти навпаки акцентують той факт, що тиск соціальних та культурних норм все рівно призводить до вибухів агресії – як індивідуальних, так і масових. Отже, потрібно шукати прийнятні шляхи для виплеску сексуальної енергії несвідомого, а не соромитися власних інстинктів.

Звідси – проблема оцінки таких рис сучасної культури як культ тілесності, різноманітні прояви наслідків сексуальної революції, показ насильства в кінематографі та на телебаченні. Якщо висновки психоаналітиків помилкові, все це лише розпалює агресію, а не сприяє її “сублімації”.

Завдання дискусії. Опанувавши літературу та використовуючи власний досвід, наведіть аргументи “за” та “проти” класичного та психоаналітичного погляду на психіку людини, дайте оцінку психоаналітичної концепції несвідомого з теоретичної та морально-етнічної точок зору.

Форма проведення дискусії. Публічна суперечка з виокремленням експертів та пересічного загалу.

Література: [1; 10; 24; 28; 51; 68; 87; 95; 100; 124; 136].

Дата добавления: 2014-11-29