Прогнозування та планування в органах державної податкової служби

Ефективність управління у будь-якій сфері значною мірою визначається обгрунтованістю прогнозів майбутньої діяльності та її результатів.

Прогноз (походить від грецького prognosis) – передбачення, передрікання. Ще зовсім недавно прогнозування було справою вузького кола фахівців і знаходило застосування при виконанні обмеженого кола завдань, переважно природничих наук. Однак за короткий час прогноз набув значного поширення, оскільки дає можливість завчасно підготуватись до подій, передбачити можливі результати і наслідки управлінського рішення тощо.

Таким чином, прогнозування – визначення ймовірних шляхів та результатів майбутнього розвитку явищ і процесів, оцінку показників, що характеризують ці явища та процеси для віддаленого майбутнього.

Прогнозування і планування – різні, але взаємопов’язані етапи єдиного процесу опрацювання управлінського рішення. Вони відрізняються відношенням до інформації про майбутнє. Іншими словами, якщо прогноз – це інформація для обдумування та визначення можливих шляхів розвитку, то план – пряме керівництво до дії. При цьому важливо, щоб прогнозування було цілеспрямованим, оскільки його результати мають використовуватись під час виконання конкретних завдань управління, а позиції плану грунтуватись не тільки на аналізі ретроспективної інформації, але й підкріплюватись відповідними прогнозними даними.

На сьогоднішній день розробляється значна кількість прогнозів за різними критеріями.

1. За метою, заради якої прогнози розробляються прогнозування можна розподілити на два типи:

- пошукове прогнозування – визначення можливих станів об’єкта у майбутньому. При такому прогнозуванні здійснюється умовне перенесення у майбутнє існуючих тенденцій розвитку об’єкта з припущенням, що протягом прогнозованого періоду не станеться ніяких подій, котрі могли б різко змінити ці тенденції;

- нормативне прогнозування – визначення шляхів і строків досягнення станів об’єкта, які відповідають на запитання про шляхи досягнення бажаного стану. Базується на основі заздалегідь заданих норм, ідеалів, цілей.

2. За об’єктом дослідження: природознавчі, науково-технічні та соціально-економічні.

3. З точки зору періоду прогнозування:

- короткостроковий прогноз (до 1 року)

- середньостроковий прогноз (1-5 років)

- довгостроковий прогноз (більше 5 років).

Тут необхідно зауважити, що прогноз можливий лише у певних часових межах, тобто поки діють характерні для даної якості закони.

Прогнозування ускладнюється, а інколи і унеможливлюється в період зміни соціально-економічних систем, що збільшує невизначеність розвитку прогнозованої системи: найменший несприятливий фактор може стати вирішальним для подальшого її розвитку.

Усі названі види можуть бути використані органами ДПС. Проте найбільш актуальним для неї буде проведення соціально-економічного прогнозування, зокрема, економічного та юридичного:

- прогнозування обсягу надходжень до бюджетів усіх рівнів від сплати податків та обов’язкових платежів;

- прогнозування обсягів окремих порушень податкового законодавства;

- розвитку змін функцій та організаційної структури органів ДПС;

- розвитку ресурсного забезпечення системи органів ДПС (кадрове, інформаційне, матеріальне, технічне, фінансове тощо).

Прогнозування має свій механізм та технологію. Механізм прогнозування складається з функцій, принципів та методів.

Основними функціями прогнозування є:

- орієнтовна функція – виявляється у визначенні органом управління реалістичних напрямів діяльності та вибірковому підході до інформації, що надходить. Використовується переважно та інформація, що дає найбільш повне уявлення про прогнозований об’єкт;

- нормативна функція – полягає у тому, що прогноз завжди містить певні показники та норми, котрі не тільки допомагають реалізовувати прогностичну модель, а й захищають орган управління від виявів суб’єктивізму.

Наступним важливим елементом механізму прогнозування є принцип прогнозування (системності, узгодженості, варіантності, безперервності, верифікації та рентабельності):

- системність – характеризує процес прогнозу як складну систему взаємопов’язаних операцій у логічній послідовності;

- узгодженість – означає необхідність узгодження пошукових та нормативних прогнозів, що забезпечує опис та реалізацію прогностичних моделей;

- варіантність – означає, що всі варіанти прогнозів розробляються, виходячи з особливостей прогнозного фону;

- безперервність – означає постійне корегування прогнозів у міру надходження інформації, яка містить нові дані про об’єкт прогнозування;

- верифікація – передбачає перевірку істинності прогнозів дослідним шляхом з метою переконання у їх достовірності та обгрунтованості;

- рентабельність – вимагає перевищення економічного ефекту від використання прогнозу над витратами на його розробку.

У технологічному плані принципи тісно пов’язані з методами прогнозування, які виступають способами їх реалізації. Кількість методів, які застосовуються у прогнозуванні, достатньо велика, близько 200.

Найчастіше вони розподіляються на інтуїтивні та формалізовані:

- методи експертних оцінок (інтуїтивні методи) застосовуються, як правило, у випадках, коли немає можливості використовувати більш точні, засновані на математичних розрахунках, та у випадку, коли об’єкт прогнозування дуже простий або дуже складний і його прогностичний стан та поведінку можна визначити інтуїтивним шляхом з певною долею ймовірності (інтерв’ю, анкетування, “мізкові атаки” тощо).

- формалізовані методи – це методи, що відносяться до класу спеціальних методів і мають, як правило, математичне обгрунтування та базуються на використанні формалізованої інформації про об’єкт, найчастіше статистичної, з використанням складних програмних продуктів.

Дата добавления: 2014-11-29