Теоретичні відомості. Вивчення морфологічних ознак ґрунту та опис ґрунтового профілю

Лабораторна робота №14

Вивчення морфологічних ознак ґрунту та опис ґрунтового профілю

Описуючи окремі морфологічні ознаки за окремо взятими зразками треба враховувати, що такий зразок не є зразком ґрунту в повному розумінні цього слова, а зразком тільки окремого ґрунтового горизонту, окремої частини ґрунту. Разом з тим у лабораторних описах такі зразки дають можливість ретельніше визначити багато важливих властивостей та морфологічних особливостей ґрунту (механічний склад, наявність включень й т. п.).

Докладне вивчення морфології ґрунту можна провести тільки на моноліті, який береться без порушення будови ґрунту на всю його товщу. Описуючи моноліт, можна докладно ознайомитися з будовою ґрунтового профілю, з закономірностями зміни морфологічних показників з глибиною, провести необхідні заміри потужностей ґрунтових горизонтів, глибини закипання й т. п. Разом з тим з монолітними зразками треба поводитися акуратніше, ніж з окремо взятим ґрунтом, їх не можна руйнувати. Тому для полегшення морфологічного опису за монолітом бажано мати, крім нього, ще набір взятих по горизонтах зразків. Моноліт, окремі зразки, треба брати з одного розрізу. Таке поєднання зразків дасть можливість докладно вивчити морфологію ґрунту.

У зв’язку з цим докладне вивчення тих морфологічних показників, властивостей, які важко описати без руйнування зразків ґрунту, в практикумі проводиться за окремо взятими зразками, а вивчення морфології всього ґрунту – за монолітом.

Тема. Вивчення забарвлення ґрунту.

Мета. Засвоїти методику визначення забарвлення ґрунту та визначити його для конкретних типів ґрунтів і генетичних горизонтів.

Забарвлення ґрунту є важливою морфологічною ознакою, яка дає можливість в загальних рисах мати уявлення про його хімічний склад. Так, наприклад, загальновідомо, що чорне або темно-сіре забарвлення ґрунту свідчить про високий вміст у ньому перегною, а значить, й про його родючість. Протилежне значення має білясувате забарвлення. Червонуваті тони свідчать про високий вміст у ґрунті заліза в сполуках типу Fе₂О₃ nН₂О, а сизі тони – про наявність у ґрунті заліза (ІІ). На рис. 9.1 наведено схему професора С. О. Захарова, яка ілюструє зв’язок забарвлення ґрунту з його хімічним складом.

При визначенні забарвлення ґрунту слід насамперед встановити основний колір, а вже після цього давати визначення його відтінку й насиченості. Наприклад, темно-сірий з коричневим відтінком, жовтувато-бурий із слабким жовтим відтінком та жовто-бурий, якщо він сильніший, й т. п.

Слід пам’ятати, що в ґрунтознавстві на останнє місце у визначенні
прийнято ставити переважаючий показник. Так, наприклад, якщо ми пишемо
жовто-бурий, то це означає, що основний тон горизонту бурий, й, навпаки,
якщо переважає жовтий колір, то ми повинні написати буро-жовтий.
Звичайно, точно визначити забарвлення важко, бо воно дуже суб’єктивне.
Однак правильне визначення основного тону цілком можливе, й саме до цього треба прагнути.

Часто забарвлення ґрунту буває неоднорідним. У даному випадку в опису зазначається його неоднорідність та в чому вона проявляється. Наприклад: “Забарвлення неоднорідне, по загальному сизому фону добре помітні іржаві прожилки та плями”; або: “Забарвлення неоднорідне, темно-бурі плями суглинистої маси чергуються з світло-жовтими ділянками піску”.

Неоднорідність забарвлення ґрунту звичайно пов’язана або з наявністю вґрунті будь-яких локальних утворень (наприклад, білястих вицвітів карбонатів, іржавих плям заліза й т. п.), або з різницею механічного складу окремих його ділянок, або з діяльністю землерийних тварин й ін.

Через те що визначення забарвлення ґрунту, як і визначення інших його морфологічних показників, не є самоціллю, то відразу ж при описі такого неоднорідно забарвленого ґрунту слід відзначити й причини його неоднорідності, як це зазначалося вище. При цьому складеться повніше уявлення про характер зразка.

Дуже важливо знати, що насиченість, інтенсивність забарвлення ґрунту багато в чому залежить від його вологості. У вологих ґрунтах забарвлення, як правило, темніше, окремі його тони змінюються. Нерідко навіть основний тон ґрунту може зазнати значних змін при його висиханні. Тому, описуючи забарвлення, обов’язково треба зазначити, при якій вологості воно описане. А в лабораторії описують найчастіше сухий ґрунт. Тому бажано після визначення забарвлення зразка невелику його частину змочити й простежити за зміною його забарвлення.

Користуючись схемою С. О. Захарова, визначають можливі переважаючі в ґрунті сполуки, які надають йому даного забарвлення (рис. 13.1). При цьому треба пам’ятати, що однакове забарвлення може бути викликано різними сполуками й таке визначення може в ряді випадків мати тільки приблизний характер.

Рис. 13.1 – Схема С.О. Захарова, що показує зв’язок забарвлення ґрунту з вмістом у ньому різних сполук.

Дата добавления: 2014-11-29