Хід роботи. Експериментальна частина

Експериментальна частина

Прилади та матеріали: лопата, ніж, лінійка або рулетка, 5-10 %-й розчин соляної кислоти, вода, зошит, набір олівців.

1. Ознайомитися з назвою ґрунтів, що розповсюджені в даному регіоні.

2. Розмітити сторони розрізу: довжина 120-200 см, ширина 70-80 см.

3. Викопати розріз до материнської породи (150-200 см або глибше)
як показано на рис. 10.1.

4. Перед описом розрізу в зошиті відмітити його порядковий номер,
місце розміщення (можна нанести на план чи карту), вказати елемент
рельєфу, описати рослинність навколо розрізу, тип угіддя (рілля, луки,
цілина, сад, ліс тощо).

5. Оглянути розріз та за характером забарвлення й іншими морфологічними ознаками визначити межі генетичних горизонтів, помітивши їх ножем.

6. Виміряти відстань генетичних горизонтів від поверхні, визначити їх
потужність та описати їх морфологічні ознаки кожного з них в такій
послідовності:

1. Горизонт (Н, НЕ, HI Ір, Р та ін,).

2. Глибина і потужність горизонту,наприклад: Но (0-3 см), НЕ (3-14см) й т. д.

3. Забарвлення. В опису зміна забарвлення може бути відображена
так: НЕ – світло-сірий; Е – білястий, з слабким сіруватим відтінком; І – бурий (здебільшого червоно-бурий); І₂ – червоно-бурий з натіками; Рк – палевого кольору.

4. Структура. Визначають основні типи та види структури ґрунту (див.
рис. 10.2 й табл. 10.2).

5. Механічний склад. За механічним складом кожний горизонт та
підгоризонт може бути піщаним, супіщаним, легкосуглинковим, важко-суглинковим та глинистим (детальніше у роботі 1).

6. Щільність. Звичайно, визначення щільності ґрунту дуже суб’єктивне, й тому треба намагатися насамперед правильно передати зміну щільності з глибиною. Для цього дуже зручно наводити порівняльну характеристику горизонтів, користуючись словами “щільніший за попередній”, “менш щільний, ніж попередній” й т.п. Такі зазначення корисні, звичайно, тільки тоді, коли відома щільність горизонту, з яким порівнюють.

7. Будова. Так, наприклад, в описі зазначають: “пористий (горизонт),
пори розміром 0,5-1,0 мм” або “тріщинуватий, тріщини 1-3 мм” й т. п.

8. Включення та новоутворення. Ретельно огляньте розріз ґрунту, відмітьте наявність включень та новоутворень, зазначте їх види.

9. Закипання. На зачищену поверхню моноліту в напрямі знизу вгору
(тобто починаючи від материнської породи до поверхні) через кожні 1-1,5 см капають 5-10%-ним розчином НСІ, спостерігаючи, в якому місті ґрунтового профілю закипання припиниться.

10. Характер переходу горизонту в наступний. Опис переходу одного
горизонту в інший повинен складатися ніби з двох частин. Наприклад: “Перехід різкий, межа рівна”, “Перехід помітний, межа хвиляста з коливанням глибини від 32 до 45 см”, “Перехід ясний, межа язикувата, язики горизонту доходять до глибини 39 см”.

Як доповнення до опису низинних та заплавних ґрунтів, можна зробити пробу на оглеєння. Посиніння грудочки ґрунту від розчину К₃[Fe(СN)₆] свідчить про наявність сполук заліз (ІІ).

Враховуючи сукупність та характеристику генетичних горизонтів та інші ознаки, визначити тип, підтип, вид та різновидність ґрунту, дати агрономічну характеристику, запропонувати можливі заходи по підвищенню родючості ґрунту.

Після опису розрізу замалюйте профіль кольоровими олівцями та занесіть результати експерименту у табл. 14.3.

Таблиця 14.3 – Результати експериментів

Схематичний малюнок профілю ґрунту	Індекс горизонту	Потужність, см	Забарвлення	Структура	Механічний склад	Щільність	Будова	Наявність новоутворень та включень	Закипання	Перехід горизонту

Висновки:

Дата добавления: 2014-11-29