Особливості інфляції в Україні

Інфляційні процеси в Україні були обумовлені наслідками планово – розподільчої системи господарювання в СРСР, коли Україна була однієї із союзних республік. Для цього періоду характерне державне регулювання економіки й адміністративний контроль за рівнем цін і доходів, що приводило до порушення діючого зв'язку між грошовою масою, платоспроможним попитом і рівнем цін.

Планово-розподільна система виключала відкриту форму інфляції, тому що незважаючи на ріст попиту на споживчі товари, ціни, як правило, заморожувалися. У таких умовах інфляція здобувала завуальовану форму і виявлялася в рості цін на чорному ринку, хронічному дефіциті товарів і зниженні курсу рубля.

Слід зазначити, що в умовах тоталітарної системи з її практично повним контролем за цінами, інфляція була, але виступала у виді прихованої. Остання, як відомо, виявлялася в дефіциті товарів і послуг, що і приводило до розбалансованості товарної і грошової сфери.

Перші роки існування України як незалежної держави супроводжувалися значним збільшенням цін і характеризувалися високою динамікою їхнього зростання. Так у 1991 р. інфляція склала 390 % за рік, у 1992 р. — 2100 %, а в 1993 р. — 10 256 % за рік. Цей рік став піком інфляційного процесу. Надалі вона почала помітно знижуватися і складала в 1994 р. — 501 %, у 1995 р. — 281,7 %, у 1996 р.— 139,7%, у 1997 р. — 110,1 %, у 1998 р. — 120%, у 1999 р. — 119,2 %, у 2000 р. — 125,8 %, у 2001 р. — 106,1 %, у 2002 р. — 104 %, у 2003 р. — 108,2 %, у 2004 р. — 112,3%, у 2005 р. – 110,3%.

Основними причинами інфляції в Україні були:

- з одного боку - непомірний дефіцит державного бюджету з різким зменшенням його доходів і збільшенням витрат;

- з іншого боку – падіння темпів виробництва, його розбалансована структура.

У цих умовах держава звернулася до єдиного способу покриття своїх витрат - емісії, головним джерелом інфляції попиту в Україні була первісна емісія грошових знаків. Різке падіння вартості національних грошей почалося з кінця 1991р. і продовжувалося до 1995р.: за цей час індекси цін зросли з 240% у 1991р. до 10256% у 1993р, тобто виникло таке явище як гіперінфляція.

Додатковим фактором знецінення вартості національної валюти було те, що емісійні позички надавалися по процентних ставках, які були дуже високими, але значно нижчими ніж темпи інфляції.

Усі ці явища в економіці України привели до величезного дефіциту державного бюджету, покриття якого значною мірою здійснювалося за рахунок емісії грошей. По розрахунках фахівців у 1993 р. за рахунок збільшення грошової маси інфляція збільшилася приблизно на 85 %. Надалі її приріст був наслідком, насамперед зміни швидкості обертання грошової маси і падіння виробництва.

Крім того, НБУ в цей час надавав урядові України безкоштовні позички; ці гроші не виступали як капітал, оберталися один раз і перетворювалися в бюджетну дотацію, що сприяло подальшому поглибленню інфляційного процесу. При цьому варто враховувати і те, що автономність і незалежність НБУ була формальною, а кредитна емісія мала фіскальну природу.

Важливою причиною, що обумовила зростання інфляції на початку існування незалежної України, стало і те, що уряд виділяв величезні кошти на підтримку неефективно працюючих підприємств. До них належала велика частина колгоспів, окремі підприємства промисловості і навіть цілі галузі, наприклад вугільна.

Україна в спадщину від СРСР одержала дуже деформовану економіку, у якій величезна роль належала військово-промисловому комплексові. У 1990 р. у промисловості України приблизно 40% обсягів виробництва приходилося на військове виробництво. Це різко зменшувало можливості економіки в задоволенні потреб населення.

Загальний стан економіки в об'єднанні зі складністю перехідного до ринку періоду привів до значного скорочення обсягів як промислового, так і сільськогосподарського виробництва. За 1991— 1999 р. валовий внутрішній продукт країни зменшився в 2,5 рази.

Істотною причиною, що обумовила розвиток інфляційної спіралі, стало підвищення цін на російські енергоносії: тільки за 1992р. ціни на нафту, газ і нафтопродукти зросли в 300 разів. У зв'язку з цим Україна, що не має великих запасів енергетичних ресурсів і насамперед нафти і газу, з її залежністю від одного постачальника, потрапила в надзвичайно скрутний стан, і це теж стало одним зі значних факторів гіперінфляції в нашій державі.

Істотним фактором інфляції в Україні виявилося і деформування попиту. Ті групи населення, що почали одержувати великі доходи, стали пред'являти підвищений попит на іноземні та на вітчизняні товари підвищеної якості. Це привело до посилення диспропорцій в економіці саме через зміну попиту.

Крім того, фактором інфляції в країні послужило і те, що Росія без будь-яких правових основ оголосила себе правонаступником загальносоюзного майна багатьох державних установ. Серед загальносоюзних цінностей були активи колишнього Державного банку СРСР, що були представлені золотим і брильянтовим фондами, валютними резервами, дорогоцінними металами і каменями та іншими активами. Україна не одержала з зазначених активів ні яких цінностей і змушена була формувати золотовалютні резерви самостійно.

Таким чином, можна констатувати, що в Україні інфляція викликана багатою кількістю причин, що в об'єднанні з повним руйнуванням господарського механізму привели до важких наслідків. Цей важкий інфляційний період тривав практично до грошової реформи 1996 р., після якої інфляція значно зменшилася.

Особливі надії на зниження інфляційних процесів Україна одержала після припинення фази депресії і початку пожвавлення суспільного виробництва. Вже в 1999 р. спад ВВП був найменшим за всі попередні роки і відносно невеликим, а в 2000 р. уперше ВВП зріс на 5,9 %. У наступному році він збільшився на 9,2 %, у 2002 р. — на 5,2 %, у 2003 р. — на 9,3 %, а в 2004 р. — на 12 %, в 2005 р. – на 2,6%. Ці позитивні зміни, в об'єднанні зі зваженою політикою монетаризму, істотно вплинули і на динаміку інфляції. Вона почала помітно вщухати і вже в 2001 р. складала 6,1 %, у 2002 р. — 4 %, а в 2003 р. — 8,2 %, у 2004р. - 12,3%, у 2005р. –10,3%.

Дата добавления: 2014-11-29