Фрейдизм і неофрейдизм. Екзистенціалізм виник на початку XX ст

Неотомізм

Екзистенціалізм

Екзистенціалізм виник на початку XX ст. в Німеччині, Фран­ції, Італії, набувши великого впливу в усьому світі, особливо серед інтелігенції. Біля джерел цієї філософії був С. К'єркегор (1813–1855 рр.), а серед російських філософів — М. О. Бердяєв (1884–1948 рр.). Основною категорією екзистенціалізму є кате­горія існування, або екзистенція, що ототожнюється з суб'єктив­ними переживаннями людини, оголошується первинною щодо буття, а буття суспільства вторинним. Дійсність — це внутрішній світ. Екзистенція не може бути пізнана, зрозуміла, пояснена. Во­на ірраціональна в людському Я, людина є конкретною і непов­торною особистістю. Екзистенціалізм протиставляє людині сус­пільство як щось чуже, вороже, абсурдне, що руйнує внутрішній світ індивіда, його свободу.

Жити як усі — значить втрачати свою індивідуальність, сво­боду. Звідси пафос нонконформізму, заклик до бунту в деяких екзистенціалістів (Сартр, Камю). Крайній індивідуалізм немину­че призводить до розчарування, до асоціальності. Екзистенціаліс­ти не визнають ніяких загальних принципів моралі, вони вважа­ють, що кожна людина сама вирішує, що треба вважати моральним чи аморальним.

Головними представниками цього напряму є Марітен, Жільсон, Бохенський. Неотомізм відроджує і модернізує теїстичне вчення Ф. Аквінського, поєднуючи його з філософськими систе­мами Канта, Шеллінга, Гегеля, Гуссерля, Хайдеггера, Ясперса.

Неотомістський реалізм відстоює незалежне від людської сві­домості існування природи і суспільства, водночас проголошую­чи останні продуктом творчої діяльності Бога та об'єктом його управління.

Неотомістична концепція буття дуалістична: абсолютне, надп­риродне буття і буття, створене Богом. Абсолютне буття — Бог. Він створив усе із нічого. Розум людини, на думку неотомістів, неспро­можний пізнати сутність явищ, але вони не заперечують його існу­вання. Віра і розум перебувають у гармонійних відносинах, вони не суперечать одне одному, вони доповнюють одне одного. Вони не антиподи, це два джерела одного потоку, два шляхи, що ведуть до однієї цілі (Бога). Розум людини обмежений, йому не все підвладне, є істини, яких не осягнеш розумом. Знання, здобуті і за допомогою розуму, повинні бути постійно під контролем віри. Віра розширює можливості розуму, виступаючи при цьому єдиним критерієм іс­тинності. Раціональне знання — це форма віри і в цьому плані фі­лософія мусить бути прислужницею релігії.

Картина розвитку сучасної філософії буде неповною, якщо ми не назвемо і такий напрям, як фрейдизм та неофрейдизм, що роз­глядають людину з точки зору психоаналізу, розробленого в ос­новному на біологізаторській основі. Основоположниками цього напряму є 3. Фрейд та Е. Фромм (неофрейдизм).

Фрейд визнав існування специфічної психічної енергії, пере­дусім енергію сексуальних потягів (лібідо), яка виливається в не­врози, сни, комплекси, соціальні конфлікти, коли відсутня реалі­зація цих потягів. Е. Фромм аналізує факт соціальної напруже­ності через інші, більш широкі причини, ніж сексуальні.

Структура психіки особи, за Фрейдом, складається з трьох елемен­тів. «Воно» (Id) — архаїчна безособова частина психіки, «Над-Я» — (Super Ego) — установка суспільства і «Я» (Ego). Свідоме «Я» ви­ступає як поле боротьби між «Воно»» і «Над-Я», яке витісняє егоїс­тичні імпульси зі сфери свідомого, обмежує їх вільний прояв, заганяє їх у сферу підсвідомого. Існують кілька похідних від фрейдизму вчень, об'єднаних назвою неофрейдизму, зокрема це біологізаторські теорії, пов'язані з урахуванням зовнішніх факторів, та культур­но-соціологічні. Наприклад, у Е. Фромма замість «лібідо» критерієм поведінки людини виступає всезагальна любов, соціально-культурні фактори замість сексуальних, як у 3. Фрейда.

Філософський словник: неопозитивізм, філософія життя, фі­лософська антропологія, герменевтика, структуралізм, екзистен­ціалізм, неотомізм, ірраціоналізм, фрейдизм, неофрейдизм, діале­ктичний матеріалізм, матеріалістична діалектика, історичний матеріалізм, відчуження, практика, свобода, абсурдність буття.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.2. СИСТЕМА ФІЛОСОФІЇ

Дата добавления: 2014-11-29