Матеріалістичний та ідеалістичний підходи до розуміння суспільства

Поняття суспільства

Передусім слід звернути увагу на багатозначність поняття «суспільство». Існує концепція, що суспільство — це частина приро­ди, яка відокремилась, тому продовжує жити і розвиватись за за­конами природи (натуралістична трактовка, теорія соціального дарвінізму, де головне в суспільстві — боротьба видів або класів, виживання сильних).

Друга концепція — феноменологічна — суспільство розгляда­ється як середовище людини з її суперечливими зв'язками і від­носинами.

Третя концепція — діалектико-матеріалістична — суспільство розглядається як соціальна форма руху матерії, яка має спеціаль­ний статус і свої особливості. Основною категорією цього стату­су є наявність суспільного буття, що розвивається під егідою лю­дини.

Четверта концепція — соціологічна — суспільство розгляда­ється як людство в цілому, як історично визначений спосіб існу­вання і спілкування людей в їх сукупності.

Найбільш доцільно поняття суспільства розглядати не як конгломерат сукупності людей і творених ними суспільних ді­янь, а як цілісну систему історично визначених форм суспільних відносин, що складаються у процесі діяльності людей, пов'язаної з приведенням природи і власного життя у відповідність до своїх потреб.

Але мало сказати, що суспільство — це система. До цього слід додати, що наявність розумних людей у ньому перетворює сис­тему на живий, вічно рухомий і відновлюваний механізм, який має свій початок, розвиток, занепад і перехід до нового ступеня. Інакше кажучи, розглядати феномен суспільства ми повинні завжди діалектичне.

Існують два підходи до розуміння суспільства та його істо­рії — матеріалістичний та ідеалістичний. Ідеалістичний підхід першопричиною розвитку суспільства вважає дух, ідею, свідомість (наприклад, вчення про соціальний поступ як резуль­тат розвитку абсолютної ідеї).

Матеріалістичний підхід визнає, що суспільство розви­вається в першу чергу на базі матеріальних чинників, зокрема виробництва. К. Маркс розглядає наявність у суспільстві двох факторів — матеріального та ідеального. Матеріальні фактори займають провідне місце, вони виражаються в наявності вироб­ничих відносин, які у своїй сукупності становлять економічний базис суспільства. Ідеальні фактори е відбитком матеріальних і становлять у своїй сукупності надбудову. Отже, К. Маркс, на від­міну від ідеалістичного, ввів в історіографію принцип матеріалі­стичного розуміння історії, суть якого зводиться до того, що не суспільна свідомість визначає суспільне буття, а, навпаки, суспі­льне буття визначає суспільну свідомість. Цей принцип є вира­зом розв'язання основного питання філософії в його першій час­тині (відносно аналізу суспільної реальності в матеріалістичному підході), і цим принципом ми можемо керуватись у своїй науко­вій та практичній роботі.

З цього принципу зовсім не випливає, що буття повинно «по­глинати» всю свідомість, всю духовну культуру. Навпаки, ми по­винні виходити з того, що суспільна свідомість, яка має відносно самостійний характер, може і повинна активно впливати на роз­виток суспільного буття.

Визначимося щодо суті основних категорій у соціальній філо­софії. Суспільне буття — це категорія, що виражає всі сторони і види матеріального життя людини (матеріальне виробництво, побут, сім'я, відпочинок тощо). Суспільна свідомість — це духовне життя людини, це відо­браження суспільного буття в свідомості людини. Між цими ка­тегоріями існує нерозривний зв'язок, у якому домінуючим має бути буття (тобто економічна сторона). Який характер має буття (тобто виробничі відносини), такий характер має і суспільство, його побут, державна система тощо. Отже щоб вийти з кризи, нашому суспільству слід передусім вдосконалювати економічну систему, здійснювати роздержавлення власності, налагоджувати фінансово-кредитну, банківську систему тощо.

Дата добавления: 2014-11-29