КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Суспільний прогрес, його критерії, типи й напрями розвитку
З'ясувавши суть основних джерел та рушійних сил суспільного прогресу, слід перейти до поняття спрямованості історичного прогресу, його критеріїв і характеру протиріч. Посилаючись на складність ситуації, деякі філософи-песимісти взагалі заперечують існування суспільного прогресу. З точки зору діалектико-матеріалістичного розуміння прогрес існує об'єктивно, незважаючи на наявність у ньому серйозних протиріч (економічні негаразди, міжнаціональна напруженість, економічна криза тощо). Об'єктивною причиною соціального прогресу є саме характер суспільства як життєдіяльного організму. Регрес якщо і є, має тимчасовий характер і повинен переходити в стабілізацію, а потім у прогрес. Основним критерієм соціального прогресу є розвиток продуктивних сил, виробничих відносин, НТП. Є і допоміжні критерії— освіта, рівень демократії та свободи, рівень спілкування людей тощо. Основними щаблями суспільного прогресу є зміна суспільно-економічних формацій, культур, епох, поворотних моментів історії тощо. Прогрес буває двох типів — прогрес антагоністичного суспільства, який є тимчасовим і досягається в результаті боротьби класів, і прогрес неантагоністичного суспільства, який є постійним і досягається співпрацею всіх класів та груп суспільства. Аналізуючи політичне становище у світовій історії, треба бачити активний процес перетворення класів і націй, народних мас, особи з об'єкта пригноблення, експлуатації в суб'єкт історичної дії для досягнення нових щаблів суспільного прогресу (наприклад, боротьба за розвиток ринкових відносин в Україні та країнах СНД).
Філософський словник: суспільство, закони суспільства, суспільне буття, суспільна свідомість, суспільне виробництво, спосіб матеріального виробництва, продуктивні сили, виробничі відносини, суспільно-економічна формація, базис, надбудова, соціальна структура суспільства, класи, політична система, держава, прогрес, регрес, фаталізм, волюнтаризм.
ПІДСУМКОВІ ТЕСТИ З МОДУЛЮ «ФІЛОСОФІЯ»
1. Вони вважали, що все у світі відбулося від одного першоелемента, причому кожний наполягав на своєму, - будь це вода, апейрон або повітря: а) Анаксимандр; б) Емпедокл; в) Протагор; г) Фалес; д) Анаксимен. 2. Які ідеї іудаїзму не мали великого впливу на процес формування християнства? а) про месію, божого посланника; б) про необхідність обрізання; в) про принципову непізнаваність бога; г) про боговибраний єврейський народ; д) про гріховність людського роду. 3. Історичною особистістю вважали Ісуса Христа: а) гностики; б) маніхеї; в) неоплатоники; г) фарисеї; д) саддукеї. 4. Теоретичну критику основних положень Біблії і християнського віровчення не дали у своєму творі «Проти християн»: а) Порфирій; б) Прокл; в) Плотін; г) Юліан Відступник; д) Маркіон. 5. До апологетів прийнято відносити: а) Юстина Мученика; б) Ямвліха; в) Татіана; г) Цельса; д) Афіногора. 6. У найважливішому догматі християнського монотеїзму, догматі про троїчність єдиного бога – дух святий: а) деякими дослідниками розглядався як запозичення християнами вчення гностиків про плерому; б) асоціювався з Логосом; в) релігіоведами тлумачився як модифікація близькосхідних релігійних уявлень про богиню-матір; г) в розвитку християнства іноді підмінювався культом Богоматері; д) поставав абстрактним виразом Бога-батька, починаючи з Філона Олександрійського. 7. Перший з християнських письменників Оріген був офіційно засуджений церковним собором за те, що: а) обґрунтовував тезу про нематеріальності бога, його досконалість й вічність; б) доводив нескінченність Бога на основі положень апофатичного богослов'я; г) писав про створення богом – ще до створення світу – безсмертних і безтілесних духів (ангелів і людських душ), які мають свободу волі (свободу вибору); д) доводив створення світу богом «з нічого»; е) розглядав бога-батька, бога-сина й святий дух як послідовні еманації верховного бога. 8. До батьків церкви, діяльність яких характеризується і з богословської, і з філософської точок зору, які жили в IV в. на Сході, у Каппадокії (Мала Азія), відносяться: а) св. Ієронім Блаженний; б) Григорій Назіанзін; г) Василь Великий, єпископ Кессарійський; д) Григорій Нісський; е) Амбросій Медіоланський. 9. Аврелій Августін написав наступні твори: а) «Шестоднів»; б) «Про блаженне життя»; в) «Сповідь»; г) «Про Град Божий»; д) «Гортензій». 10. Для «Ареопагітик» Псевдо-Діонісія розуміння відносин бога й світу будується на: а) еманаціонізмі; б) пантеїзмі; в) еволюціонізмі; г) креаціонізмі; д) панпсихізмі. 11. На погляди Іоанна Скота Еріугени мали вирішальний вплив: а) Максим Сповідник; б) Амбросій Медіоланський; в) Псевдо-Діонісій; г) Алкуїн; д) Мані. 12. Основні цілі схоластики: а) створити філософський метод для вивчення природного світу; б) за допомогою розуму проникнути в істину віри й наблизити її до мислячого духу; в) додати релігійної й теологічній істині систематичну форму за допомогою філософських методів; г) сформулювати основи соціальної філософії; д) використати філософські аргументи для виключення можливості критики святих істин. 13. Іоанн Росцелін з Компьєни рішуче виступав: а) проти платонівського реалізму; б) за платонівський реалізм; в) проти поняття загальних субстанций; г) за те, що існують одиничні речі; д) за те, що універсалії не є мовою. 14. До творів Фоми Аквінського не відносяться: а) «Про Град Божий»; б) «Сума теології»; в) «Про приречення»; г) «Про божественну єдність і троїчність»; д) «Про обґрунтування віри проти сарацинів, греків і вірменів». 15. Роджер Бекон висунув три основних заперечення проти схоластики: а) схоласти недостатньо добре знають грецьку й арабську мови для правильного збагнення древньої філософії; б) вони недостатньо знають математику, що є основою наук; в) схоластичний метод – це дедукція, заснована на посиланнях на релігійні авторитети; г) схоласти не використають містичний метод пізнання; д) вони недостатньо використовують алегоричний зміст Біблії. 16. У «Сумі теології» Фоми Аквінського міститься п'ять доказів існування бога, серед яких такі: а) все у світі випадкове, але при цьому випадкове не залежить від необхідного. Бог – це унікальний збіг випадковості й необхідності; б) все у світі спрямоване до якоїсь мети, має сенс і корисність. Бог – це вища розумна істота, яка бачить глобальну мету й все направляє до неї; в) у світі існує ряд діючих причин. Але деякі причини породжують самі себе. Бог існує незалежно від яких би то не було причин; г) все у світі рухається, бог є «першим двигуном» світу; д) все у світі може розглядається як ступінь якостей, що слідують один за одним. Бог – найвищий ступінь якості. 17. Видатними роботами Пьєтро Помпонації є: а) «Про безсмертя душі»; б) «Про достоїнство людини»; в) «Про причини явищ природи»; г) «Про долю, свободу волі, приречення й божественне передбачення»; д) «Про власне незнання і незнання інших». 18. Основними творами Я. Беме є: а) «Наставляння в християнській вірі»; б) «Аврора, або Ранкова зоря у сходженні»; в) «Про потрійне життя людини»; г) «До християнського дворянства німецької нації»; д) «Про три принципи». 19. На думку Я. Беме людина є: а) ідеальною досконалістю, реалізованою не на землі, а в царстві Божому; б) мікрокосмом, єдністю божественного й природного; в) повною незначністю, що просвітлює святим духом і рятува по волі божией; г) «малим богом», що сполучає в собі єдність тілесного й духовного; д) суперечливим сполученням добра й зла. 20. За свої новаторські переконання Джордано Бруно після тривалого ув'язнення був спалений на кострі католицької інквізиції. Його видатними працями є: а) «Про схованого бога»; б) «Про причину, принципи і єдине»; в) «Про нескінченність, всесвіт і світи»; г) «Про сутність речей відповідно до їх власних принципів»; д) «Про монади, число й форму». 21. Ідеї Дж. Бруно мали істотний вплив на наступних філософів: а) Лейбніц; б) Спіноза; в) Ф. Бекон; г) Декарт; д) Шеллінг. 22. До основних творів Ф. Бекона відносяться: а) «Нова Елоіза»; б) «Новий Органон»; в) «Велике Відновлення Наук»; г) «Нова Атлантида»; д) «Велике Діланння». 23. У «Міркуванні про метод» Р. Декарт наводить наступні правила досягнення істинного пізнання: а) не визнавати ніколи будь-яку річ щирою, якщо не виконані умови вірогідності й очевидності пізнання; б) розділити кожне з питань, які слід вивчити, на кілька частин для кращого вираження; в) звільнити розум від оман, що затіняють або перешкоджають пізнанню; г) свої ідеї розташовувати в певній послідовності, починаючи із простого, просуваючись, як по щаблях, до більше складного; д) у розрахунках знати міру, розуміючи, що в кожному разі всього не передбачиш. 24. Основними лініями картезіанства не є: а) окказіоналізм; б) янсенізм; в) реалізм; г) сенсуалізм; д) номіналізм. 25. За Лейбніцем, поняття розвитку може бути охарактеризоване як: а) внутрішня зміна монад, що відбувається відповідно до цільових (фінальних) причин; б) постійний процес виникнення або загибелі монад; в) постійна зміна в тілах, що є з'єднанням монад, відповідно до діючих причин; г) божественна сила, що впливає зовні на окрему монаду або їхньої групи (джерело розвитку); д) активна сила, який володіє кожна монад (джерело розвитку). 26. За Монтеск'є, «дух законів» становлять всі зазначені відносини, разом узяті: а) клімат країни; б) релігійні переконання; в) склад ґрунтів і територія; г) трудова діяльність; д) моральні принципи. 27. Для Руссо природний стан людини, який він уважав ідеальним і до якого закликав повернутися, припускає: а) соціальну рівність; б) відсутність приватної власності; в) наявність майнового права; г) вільну працю; д) справедливого правителя. 28. На думку Гердера, людина — «найвища можливість земної будови», вона стоїть на границі царства природи й царства гуманності. У поняття «гуманності» Гердер включав: а) підпорядкування владі інстинкту: б) жаль до інших; в) прагнення до пізнання бога; г) удосконалення розуму; д) відмова від зв'язку із природою. 29. В «Енциклопедію філософських наук» Гегеля входять такі основні частини: а) феноменологія духу; б) логіка (мала логіка); в) наука логіки; г) філософія природи; д) філософія духу. 30. Важливе місце в історії, за Гегелем, займають «всесвітньо діючі індивіди», якими є: а) видатні діячі історії й культури; б) унікальні егоїсти, що діють задля досягнення власних інтересів; в) прості люди, які ведуть несвідомий спосіб життя; г) видатні релігійні діячі, які виконують дану їм в одкровенні волю бога; д) історичні особистості, які реалізують загальну «волю світового духу». 31. Для Фейєрбаха релігія – це: а) вид знання і форма освіти; б) сутність людини; в) прояв неуцтва; г) спосіб самопізнання; д) реакційна утопія. 32. За Шопенгауером, світова Воля (Wille) – це сила: а) розумна й цілеспрямована; б) несвідома, сліпа й дика; в) вільна й могутня; г) обмежена й слабка; д) єдина й безосновна. 33. Згідно з Е. фон Гартманом, наш світ – найкращий із світів, оскільки він: а) самий справедливий і прекрасний; б) повний прикростей і страждань; в) еволюціонує до досконалості; г) здатний до самознищення; д) рухається до мети найвищого розвитку свідомості. 34. З погляду Г. Риккерта, існує два основних наукових методи, які можуть бути одночасно названі так: а) природознавчий й історичний; б) номотетичний і ідеографічний; в) аналітичний і синтетичний; г) генерализуючий і що індивідуалізує д) повторюваних явищ й однократних явищ. 35. Видатними діячами так званого «першого позитивізму» були: а) Р. Авенаріус; б) О.Конт; в) М. Спенсер; г) Э. Мах; д) Д. Мілль. 36. В екзистенціалізмі фізичний час – це чиста кількість, ряд моментів, що протікають, а час екзистенціальний пов'язаний з такими поняттями, як: а) бесконечність; б) доля; в) рішучість; г) занедбаність; д) безнадійність. 37. Відповідно до філософії А. Бергсона, життя являє собою: а) з'єднання матерії і духу; б) напружений «життєвий порив»; в) первісну й справжню реальність; г) реальність, що має просторовий характер; д) метафізичний космічний творчий процес. 38. ДО «вічних» філософських питань не відносяться: а) Які точні розміри Вселеної? б) З яких елементів складається жива клітка? в) Хто є людина? г) Який родовід слов'ян? д) Як склався світ? 39. У філософії міф – це: а) світогляд, в основі якого лежить віра в надприродне; б) специфічний образний синкретичний світогляд; в) фантастична розповідь, переказ; г) цілісне, нерозчленоване сприйняття первісною людиною світу і явищ у ньому, побудоване на «зворотничеській» логіці; д) казка, вигадка, обман. 40. Філософський розгляд релігії – це: а) віра в бога; б) навчання про бога й надприродне; в) світогляд, заснований на вірі в бога; г) особливий вид духовно-практичної діяльності, націлений на сприйняття вищого, абсолютного; д) єдність одновірців, що може бути побудована у формі духовної ієрархії. 41. Філософські напрямки, що відносяться до ідеалізму, відрізняються тим, що визнають наступні положення: а) світ складається з матеріальних тіл, а кожне тіло — з дрібних часток; б) світ є духовною силою, що існує незалежно від людської свідомості; в) світ створений богом і все відбувається в ньому з волі зверху; г) світ є сукупність переживань, подань, прагнень й ідеалів конкретної людини; д) світ видимих речей – це тільки відбиття дійсного миру зроблених прототипів, що існують вічно й незмінно. 42. Філософські напрямки, які можна назвати атеїстичними: а) перший позитивізм; б) марксизм; в) французький екзистенціалізм; г) постмодернізм; д) філософія життя. 43. Філософськими вченнями про сутність і розвиток людського суспільства не є: а) онтологія; б) метафізика; в) соціальна філософія; г) антропологія; д) філософія історії. 44. До філософських методів пізнання відносяться: а) діалектичний; б) структурно-функціональний; в) синергетичний; г) герменевтичний; д) феноменологічний. 45. Наукові відкриття, що сприяли руйнуванню антропоцентричної картини світу, такі: а) відкриття клітки; б) створення геліоцентричної системи світу; в) теорія походження людини від мавпоподібного предка; г) теорія теплової смерті Всесвіту; д) теорія несвідомого. 46. Відповідно до ряду сучасних наукових гіпотез, людина – це природний мутант, що сформувався завдяки: а) спалаху близької Наднової зірки; б) інверсіям геомагнітного поля; в) поступовому еволюційному процесу; г) льодовиковому періоду; д) екстремальному тепловому стресу. 47. «Ідеальне» за поданням Е. В. Ільєнкова й М. А. Ліфшица – це: а) синонім свідомості; б) явище, властиве винятково сфері суб'єктивного світу соціального індивіда; в) процес об'єктивізації або уречевлення розумових форм; г) певний стан матерії мозку; д) об'єктивні межі досконалості (завершеності) природних і соціальних речей і процесів. 48. У сучасній філософії людина розглядається як: а) раб божий і хробак земний; б) головна таємниця світобудови; в) космобіопсихоінформаційна істота; г) вінець природи; д) мікрокосм суспільства. 49. Людина відрізняється від тварин: а) розумом; б) фізіологією; в) умінням використати знаряддя праці; г) соціокультурним середовищем життя; д) духовно-моральною еволюцією. 50. Розгляд зовнішніх відмінних рис людської істоти у філософії включається в поняття: а) об'єкт; б) людина; в) індивідуальність; г) особистість; д) суб'єкт. 51. Особистість у філософії розуміється як: а) синонім понять «індивід», «людина»; б) родове поняття, тобто що виражає загальні риси, властиві людського роду; в) стійка система соціально-значущих рис, характеристика людини як члена суспільства; г) сукупність фізичних і духовних здібностей окремої людини; д) соціальний «зріз» індивідуальності, соціальна «маска». 52. Несвідоме у філософії – це: а) явища й процеси в психіці людини, які нею не усвідомлюються; б) поняття, не тотожне психічному; в) фундаментальна частина психіки людини; г) навмисне поводження, що не відповідає моральним і правовим нормам суспільства; д) частина колективної духовної пам'яті людства, що проявляється в граничних станах окремих індивідів. 53. На самих ранніх етапах людської історії важливу роль відіграли такі форми пізнання, як: а) наукове; б) повсякденно-практичне; в) ігрове; г) філософське; д) міфологічне. 54. Поняття «практика» у філософії може бути позначено такими термінами: а) дія; б) пізнання; в) досвід у цілому; г) фізичне життя; д) істина. 55. «Розуміння» у сучасному напрямку герменевтики розглядається як: а) діалог текстів; б) прилучення до змісту людської діяльності; в) сама людська діяльність; г) смислоутворення; д) спілкування поза «стихією мови». 56 «Суспільство» у сучасній філософії представляється як: а) невіддільна частина природи, що підкоряється тільки її законам; б) система діяльності й життя людей, об'єднаних територією проживання, епохою, традиціями, культурою; в) об'єктивна реальність, одна з форм буття, що володіє внутрішньою структурою, власними законами й спрямованістю розвитку; г) свідомість і воля людей, об'єднаних загальними прагненнями й інтересами; д) асоціація мислячих істот, що перетворять світ у процесі спільної трудової діяльності, обумовленої наявністю мови. 57. В економічній сфері життя суспільства матеріальне виробництво вирішує наступні завдання: а) створює матеріальну базу існування суспільства; б) безпосередньо впливає на соціальну структуру (класи, соціальні групи й т.д.); в) сприяє розвитку філософського знання; г) визначає рівень розвитку духовно-моральної сфери життя суспільства; д) визначає політичні процеси.
ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК СТУДЕНТІВ
Студент повинен: знати предмет дисципліни, її структуру, категоріальний апарат, основні етапи розвитку історії світової і вітчизняної філософії, сучасні тенденції розвитку філософської думки, найбільш відомих авторів філософських систем, їх головні праці; вміти ідентифікувати філософські тексти з певними поглядами, розв'язувати тести, трансформувати філософські знання на проблеми економічної теорії й практики, аналізувати соціально-економічні проблеми буття, ставити філософського рівня питання, аналізувати їх і акумулювати в рефератах, виступах на семінарах, доповідях та наукових студентських конференціях; мати навички читання та конспектування філософської літератури, толерантного ставлення до різних світоглядних систем, дискутування з тих чи інших проблем, письмової відповіді на іспитах та ін.
Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 997; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |