Закони суспільства, їх характер і особливості

Важливим є питання про характер і зміст законів суспільного розвитку. Виходячи з того, що суспільне життя має дуже складний, динамічний і необоротний характер, деякі філософи (особливо ідеа­лістичного напряму) взагалі заперечують існування об'єктивних за­конів історичного розвитку і тим самим відмовляються від раціо­нального керування суспільними процесами і передбачення їхніх перспектив. Більшість філософів все-таки вважають, що закони існу­ють) що історичні процеси пізнавані, але трактує їх пізнаваність че­рез ідеалістичну аргументацію (наприклад, як у Гегеля» — пізнава­ність історії через пізнання абсолютної ідеї).

ДІалектико-матеріалістичне розуміння законів суспільства поля­гає у тому, що ці закони існують, вони мають об'єктивний характер, але разом з тим суттєво відрізняються від законів природи. Закони природи, як правило, діють вічно і є незмінними. Закони суспільст­ва, суб'єктом розвитку якого є людина, мають історичний характер (тобто змінюються) і мають суб'єктивний відтінок, бо здійснюють­ся не тільки через об'єктивні умови, а й суб'єктивні фактори, ство­рювані суб'єктом. Тобто, дія людини через закон не відповідає аде­кватному результату дії (в цьому великий парадокс, який треба кожного разу вирішувати). Тому суспільні закони діють у двох на­прямах: вони є і фіксаторами наявних відносин, і разом з тим регу­ляторами історичного процесу (наприклад, закон вартості).

Соціально-філософський зміст категорії «суспільне виробництво»

Як показав К. Маркс, основним фактором існування і розвит­ку суспільства є суспільне виробництво. Воно являє собою трудову діяльність людей, спрямовану на створення споживчих вар­тостей, необхідних для існування та розвитку людства. Людина виступає в цьому процесі як суб'єкт, мета і засіб (фактор) виро­бництва. Суспільне виробництво як таке поділяється на матері­альне та духовне. Матеріальне виробництво має на меті перетво­рити предмети природи на предмети задоволення людських потреб. Духовне виробництво покликане створювати духовні цінності, які покращують матеріальне виробництво, збагачують людей знаннями та досвідом, змінюють потенціал робочої сили.

Спосіб виробництва — це спосіб створення матеріальних благ (засобів виробництва і засобів існування), необхідних для життя та розвитку суспільства.

Спосіб виробництва включає продуктивні сили й виробничі відносини. Продуктивні сили виражають відношення виробницт­ва до природи і складаються із знарядь і засобів виробництва та людей, які його обслуговують, а також знань, досвіду і науки, які вони використовують.

Виробничі відносини — це відносини, що виникають у проце­сі виробництва. Вони мають об'єктивний характер, залежать від характеру відношення до знарядь праці, виробленої продукції, до власності. Якщо ж власність відчужена, то відношення набува­ють антагоністичного характеру. Якщо ж власність, засоби виро­бництва перебувають у руках виробника, то виробничі відносини набувають неантагоністичного характеру.

Для гармонійного функціонування виробництва існує і пови­нен спрацьовувати основний соціологічний закон: закон відпові­дності виробничих відносин характеру та рівню розвитку проду­ктивних сил. Якщо таке співвідношення порушується, то в суспільстві виникають аномалії, які вирішуються соціальними революціями або соціально-економічними реформами.

Дата добавления: 2014-11-29