Структурна цілісність культури. Культура матеріальна та духовна

Структурна цілісність проявляється в ієрархічному підпорядкуванні культурних цінностей. Одні займають центральне, фундаментальне місце, інші – другорядне та похідне. Одні мають загальне, тотальне значення, інші – локальне та конкретне.

В структурі культури ми бачимо як сталі, так і змінювані компоненти. До перших відносяться знакові засоби, за допомогою яких вирішується основне коло проблем, що виникають в культурі та підтримують основні процеси функціонування. До сталих компонентів відносять такі фундаментальні поняття, як„культурна свідомість”,„картина світу”, „світорозуміння”, „категорії культури”. До компонентів, що змінюються, відносяться нові покоління людей, нові ситуації, періодично оновлені проблеми та розриви. Умовою утримання культури є цілісність та взаємозв’язок всіх її компонентів.

Цілісність культури спирається на цілісність природи. Цілісність культури, з якою людина зустрічається у повсякденному житті, є цілісністю матеріального та духовного життя людини, цілісністю тих матеріальних та духовних засобів, якими індивід користується в своєму житті кожного дня.

Матеріальна культура більш безпосередньо та прямо обумовлена якостями природних об’єктів, різновидами форм сировини, енергій та інформації, використовуються людиною в якості вихідних матеріалів або сировини при створенні матеріальних предметів, матеріальних продуктів і матеріальних засобів існування людини.

До матеріальної культури відносяться різні продукти матеріального виробництва. Це - енергетичні та сировинні ресурси. Це - інструменти праці, від простих технічних форм - до складних машинних комплексів. Це - різні види матеріально-предметної та практичної діяльності людини.

Матеріальна культура містить різні за типами та формами артефакти, де природний об’єкт та його матеріал трансформований таким чином, що об’єкт стає річчю, тобто предметом, характеристика якого продукується творчими здібностями людини і має культурно доцільне призначення й цивілізаційну роль. Іншими словами, матеріальна культура, це - втілена в речах духовність людини. Це - матеріалізований та предметно втілений дух людства.

Таким чином, рівень матеріальної досконалості людства напряму залежить від її духовного потенціалу. Духовна культура включає до себе, з одного боку, продукти духовної діяльності, з іншого – саму духовну діяльність. Артефакти духовної культури існують в різних формах. Це - звичаї, норми та зразки поведінки людини, що склалися в конкретно-історичних соціальних умовах. Це - моральні, естетичні релігійні чи політичні ідеали та цінності, ідеї та наукові знання. Це - завжди продукти духовної діяльності.

Матеріальна та духовна культура існують не в протиставленні одна одній, а у взаємозв’язку та взаємному доповненні. Визначення матеріальної та духовної сфер діяльності людини відбувається не за принципом емпіричного доведення чи навпаки, а за цілепокладанням, що застосовується при здійсненні творчого акту, підпорядковуючись антиномії «егоїзм»–«альтруїзм».Отже, діяльність, спрямована на задоволення безпосередніх прагматичних інтересів, завжди сприяє розвитку матеріальної культури, в якій зовнішньоекономічний аспект стає провідним. І навпаки, діяльність, спрямована до духовних смислів існування через відмову від матеріальної залежності та кон’юнктурного ангажування, сприяє розвитку духовної культури, в якій провідна роль відводиться внутрішньо-сутнісним смислам буття людини.

Звичаї – одне із стародавніх явищ в духовній історії людства. Вони домінують в якості основних регуляторів поведінки в архаїчному суспільстві. Звичаї – це звичні, мало усвідомлені, цілісні зразки поведінки. Звичаї включають традиції, підтримувані та практично здійснювані через обрядові й ритуальні дії.

Норми – виділилися із звичаїв та набули самостійного існування, або спеціально розроблялися для спеціальної поведінки людини.

На більш високому рівні духовної культури домінуюче значення надається цінностям. Цінності формуються не тільки через синтез функцій норми та звичаю, а включають в себе інтерес і потребу, обов’язок й ідеал, прагнення і мотивацію. Виділяються типи цінностей: вітальні, пов’язані з ідеалами здорового життя; цінності соціальні, пов’язані з соціальним благоустроєм; цінності політичні, пов’язані з ідеалами свободи, правопорядку та гарантіями громадянської рівності; релігійні та ідеологічні цінності, пов’язані з ідеалами смислу життя, формуванням цілей майбутнього; художньо-естетичні цінності, пов’язані з ідеалами прекрасного, гармонії, краси; сімейно-родинні цінності, пов’язані з ідеалами родинного життя, благополуччя та гармонії інтересів.

До духовної культури відносять різни види прояву людського духу.

Наука – раціональне пізнання закономірностей фізичного світу з метою вдосконалення життя людини. Провідний метод наукової діяльності – доведення, експеримент.

Мистецтво – прояв внутрішнього світу людини та його уявлень про світ в образно-символічній формі. Провідний метод мистецтва – інтуїція, інсайт, осяяння.

Релігія – прийняття Божественного устрою світу і прагнення злиття з трансцендентним. В основі лежить віра й догма. Метод релігійного світорозуміння – одкровення.

Мораль – норми співіснування людей в соціумі. Моральні норми формуються або раціонально у вигляді імперативу („наказ розуму” Канта), або виходячи із свободи волі (інтуїтивне знаходження істини, згідно свободи волевиявлення, спрямованого до віщих духовних смислів).

Філософія – пошук та знаходження людиною відповідей на головні питання свого буття (найбільш сутнісні, фундаментальні, всеохоплюючі, що не знають виключення, об’єднують життя людей в єдине ціле, в поле дії яких підпадає кожна людина). Метод філософського світорозуміння – умоглядні узагальнення універсальних законів існування людини та світу.

Дата добавления: 2014-11-29