Український етнос у сучасному просторі

Сьогодні українці складають основне населення держави Україна. Це один з найбільших народів Європи, другий за чисельністю у слов’янському світі. Згідно з останнім переписом (1989 р.), українці в своїй країні становили майже дві третини населення (72,7%). Тут проживало 84,8% українців, які жили в тогочасному СРСР - 37,4 млн. В основному українці рівномірно розподілені по всій території держави, за винятком Криму і південного сходу. У сільській місцевості вони складають до 90% населення, в містах - до 70%.

Українці належать до слов’янської групи індоєвропейської етнолінгвістичної сім’ї. Український етнос складають: 1)основний етнічний масив українського народу, який в цілому співпадає з територією його формування і державними кордонами України; 2) етнічні групи українців за межами основного етнічного масиву в ближньому і далекому зарубіжжі - діаспора; 3) субетнічні групи - спільнот у середовищі українців, відмінних специфічними рисами культури (гуцули, лемки, бойки, поліщуки тощо).

Сьогодні, внаслідок національно-державного розмежування, сотні тисяч українців виявилися за межами України, в суміжних з нею регіонах - Кубані, Приазов’ї, Центрально-Чорноземній області Російської Федерації. Значне число українців переселилося до Сибіру і на Далекий Схід (східна діаспора). У колишніх радянських республіках проживає: в Російській Федерації (Кубань, Приазов’я, Центрально-Чорноземний район) -4,4 млн. етнічних українців, Казахстані - близько 2 млн., Молдові - 561 тис., Бєларусі - 291 тисяч.

На американський континент еміграція відбувалася переважно з українських земель, які входили до складу Австро-Угорщини. Тільки в кінці XIX – на початку ХХ ст. вона склала понад 700 тис. чоловік. Сучасні еміграційні процеси активізувалися після розпаду СРСР. У далекому зарубіжжі найбільше українців живе у США - приблизно 1 млн., в Канаді - понад півмільйона, в Аргентині й Бразилії по 200 тис., у Польщі - близько 300 тис. чоловік. Потрібно зазначити, що потужна компактна етнічна маса українців, яка існувала на території Польщі (Холмщина, Підляшшя), після проведеної в 1947 р. операції «Вісла» по переселенню в західні воєводства, фактично перестала існувати. Всього, за офіційними даними 1989 р., кількість українців у світі становила 46,2 млн. За деякими сучасними оцінками, кількість українців тільки в діаспорі досягає 20-30 млн., а загальна кількість становить 60-70 міліонів.

Незважаючи на значну еміграцію, чисельність населення України зростала. Так, в 1897 р. вона становила 28,4 млн., а в 1913 р. - вже 35,2 млн. У той же час починаючи з XIX ст. внаслідок освоєння і промислового розвитку Півдня і Сходу України, що призвело до переселення сюди великої маси людей з інших регіонів Російської держави, питома вага українців меншала. Так, якщо в XVIII ст. українці складали близько 85% населення у межах сучасної України, то в XIX ст. – приблизно 80%, а у ХХ ст. – біля 74%.

В останні десятиріччя різко зменшилося сільське населення і збільшилося міське, яке склало понад 65%. Особливо небезпечними явищами стали зниження народжуваності (у 1990 р. цей показник був найнижчим у СРСР) і збільшення смертності, внаслідок чого з 80-х р. спостерігається депопуляція. Вона особливо посилилася з 1992 р. Серед етнічних процесів потрібно виділити зменшення україномовного населення з 71,8% у 1959 р. до 63,9% у 1989 р. Найбільш це властиве Донецько-Придніпровському й Південному регіонам. Серед причин, які обумовили зменшення україномовного населення в Україні, домінуючою є русифікація, що супроводжувала процес створення «радянського народу».

Дата добавления: 2014-11-29