Спрощення в групах приголосних

Чергування приголосних звуків при словотворенні

Орфографічні норми

План

1. Чергування приголосних звуків при словотворенні.

2. Спрощення в групах приголосних.

3. Правила вживання м’якого знака.

4. Правила вживання апострофа.

5. Правопис префіксів.

6. Подвоєння і подовження приголосних.

7. Написання слів разом, окремо і через дефіс.

8. Правопис слів іншомовного походження.

9. Правопис географічних назв.

10. Правила вживання великої букви.

Орфографічні норми встановлюють одноманітність написання слів відповідно до усталених норм.

1. Зміна приголосних звуків перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о).

Ця зміна відбувається при творенні прикметників від іменникових основ, які закінчуються на [г], [ж], [з], [к], [ч], [ц], [х], [ш], [с], за допомогою суфікса -ськ(ий) та іменників за допомогою суфікса -ств(о)

[г]\
[ж]	+	ськ(ий), -ств(о) => -зьк(ий), -зтв(о)
[з]/		Рига – ризький, Париж – паризький, убогий –убозтво

[к]\		кріпак – кріпацький, кріпацтво; викладач –викладацький
[ч]	+ -ськ(ий), -ств(о) =>-цьк(ий), -цтв(о)
[ц]/

[х]\		волох – волоський, товариш –товариський, товариство; Залісся –заліський
[ш]	+ -ськ(ий), -ств(о) => -ськ(ий), -ств(о)
[с]/

Якщо основи іменників закінчуються на інші приголосні, то ці зміни на письмі не передаються: кандидат – кандидатський, люд – людський, людство, Львів – львівський.

У частині слів іншомовного походження зміна приголосних [г], [ж], [з], [к], [ч], [ц], [х], [ш], [с] перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) не відбувається: казах – казахський, тюрк – тюркський, баски – баскський, Мекка – меккський тощо.

2. Зміна приголосних перед суфіксом -ш(ий):

При творенні вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників кінцеві приголосні основи перед суфіксом -ш(ий) змінюються:

[г]
[ж]	+ -ш(ий) => жч	дорогий – дорожчий – дорожче; вузький – вужчий – вужче
[з]

Кінцевий приголосний [с] і суфікс -ш(ий) змінюються на щ: високий – вищий – вище.

3. Зміна сполучень приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-.

Ці зміни відбуваються і передаються на письмі:

а)

-цьк		-чч: донецький – Донеччина
	=> + ин(а)
-ськ-		-щ: одеський – Одещина ск: віск –вощина

б)

-ськ		щ: Тодоська – Тодощенко, Тодощук; жч: Кузько – Кужченко
-шк-	=> +енк(о), - ук
-зьк-

Мелодійність української мови зумовлюється її фонетичною природою, закономірностями звукових сполук, чергуваннями голосних і приголосних, іншими фонетичними явищами. До них належить спрощення – властивість української мови уникати збігу кількох приголосних, який може з'являтися при словотворенні.

Спрощення відбувається	Спрощення не відбувається
У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадають літери д, т: тиждень – тижневий, проїзд – проїзний, честь – чесний	У словах зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк, шістнадцять
	У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим - ст, літера т у групі приголосних -стн- зберігається, хоч відповідний звук і не вимовляється: компост – компостний, баласт – баластний

Дата добавления: 2014-11-29