Власності за ліцензійним договором

Передання прав на використання об’єктів інтелектуальної

Уступка прав власності на об’єкти інтелектуальної власності

Даний спосіб комерціалізації використовується у тому випадку коли власник прав на об’єкт інтелектуальної власності не передбачає його використовувати. Уступка прав власності на об’єкти права інтелектуальної власності відбувається, як правило за договором, який, по суті, є договором купівлі-продажу. При цьому передаються всі майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, а у колишнього автора (правовласника) залишається тільки право авторства (право на ім’я). Колишній правовласник отримує винагороду, яка дорівнює ринковій вартості майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності.

Зважаючи на це, варто підкреслити, що найбільш відповідальним етапом в процесі комерціалізації об’єкта інтелектуальної власності саме цим способом є проведення об’єктивної оцінки і визначення вартості об’єктів інтелектуальної власності.

Продаж ліцензії на використання об’єктів інтелектуальної власності є одним з найпопулярніших способів її комерціалізації. Як раніше зазначалось, ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути видана тією особою, що має виняткове право дозволяти використання об’єкта (ліцензіаром) іншій особі (ліцензіатові) для використання об’єкта в певній обмеженій сфері. Ліцензія може виступати самостійним договором або бути складовою частиною ліцензійного договору. При цьому можуть видаватися три види ліцензій: виняткова, невиняткова й одинична. Як відомо, виняткова ліцензія видається тільки одному ліцензіару й виключає можливість ліцензіара самостійно використати об’єкт інтелектуальної власності або дозволяти його використання третім особам. Невиняткова ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об’єкта інтелектуальної власності й не обмежує його можливості дозволяти третім особам використання даного об’єкта. Одинична ліцензія видається тільки одному ліцензіатові й виключає можливість ліцензіара дозволяти його використання третім особам. У той же час за ліцензіаром зберігається право використати об’єкт самим ліцензіаром.

У ліцензійному договорі визначають вид ліцензії, сферу використання об’єкта права інтелектуальної власності, тобто фактичний обсяг права, переданий за договором, способи використання об’єкта, розмір плати за договором. Відзначимо, що предметом ліцензійного договору не можуть виступати права на об’єкти інтелектуальної власності, які на момент укладання договору не були дійсними.

Продаючи ліцензію, правовласники мають на меті отримати прибуток, не витрачаючи капіталу на виробництво продукції та освоєння ринку. Продаж ліцензії – це шлях впровадження технології на ринку без продажу товарної продукції. Доходами від продажу ліцензії автори або інші правовласники покривають свої витрати на наукові дослідження.

Серед основних чинників які зумовлюють ліцензування можна назвати:

– відсутність у власника винаходу можливості фінансувати виробництво продукції, що ґрунтується на винаході;

– винахід, створений на фірмі, не відповідає профілю її основної діяльності;

– ціни, що встановлюються продавцем на продукцію, яка випускається з використанням винаходу, задовольняють покупців тощо.

Варто зазначити, що далеко не завжди об’єкт інтелектуальної власності (зокрема, технічна документація на нову техніку, винахід, корисна модель, промисловий зразок тощо) є самостійним об’єктом продажу. В більшості випадків він складає певну частину такого об’єкта і захищає його основу чи якийсь фрагмент повністю, кардинально чи лише частково впливає на прибутковість його застосування. Отже, частка об’єкта інтелектуальної власності в усьому об’єкті продажу повинна бути узгоджена всіма зацікавленими сторонами, і зафіксована в договорі.

Дата добавления: 2014-11-29