Механізоване відділення в наступі. 1 страница

Розділ ІІІ

Наступ є основним видом бойових дій і відіграє вирішальну роль у досягненні перемоги над ворогом. Наступ може починатися подавленням оборони ударами артилерії й авіації, а також рішучою атакою механізованих і танкових підрозділів з метою здійснення прориву оборони противника і подальшого розвитку бойових дій у глибину й у напрямках флангів.

Наступ здійснюється з ходу чи з положення безпосереднього зіткнення із противником. Особовий склад механізованого відділення повинен вести наступ з повною напругою сил, вогнем і рішучою атакою, самостійно й у тісній взаємодії із сусідніми відділеннями і підрозділами інших родів військ знищувати противника, що обороняється, і вирішувати поставлене перед ним бойове завдання.

Той, хто обороняється ще до початку бою має певні переваги перед наступаючим за рахунок надійного укриття своєї живої сили і вогневих засобів інженерними спорудженнями, за рахунок своєчасної організації системи вогню і створення перед переднім краєм системи загороджень.

Першочерговим завданням тих, що наступають до початку атаки є позбавлення переваг тих, що обороняються або зведення їх до мінімуму. Таким чином, тільки надійне подавлення оборони противника під час вогневої підготовки атаки на всю глибину з наступним прикриттям підрозділів, що наступають від прицільного вогню противника можуть забезпечити успіх бою.

Отже, для успішного вирішення бойового завдання ті, що наступають повинні мати перевагу над противником не тільки в засобах подавлення (артилерія, авіація) але і щодо механізованих і танкових підрозділів. Однак самі по собі ці переваги навряд чи здатні принести успіх. Перемога в кінцевому рахунку супроводжується військовою майстерністю особового складу, ініціативою командира і їхньою психологічною стійкістю.

Досвід Великої Вітчизняної війни показує, що підрозділ, очолюваний зрілим командиром з високою професійною майстерністю, успішно долав оборону противника, що переважав у силі.

Противник в обороні створює не тільки добре організовану систему вогню, але і щільно прикриває свій передній край і особливо небезпечні напрямки наших ймовірних атак у своїй глибині різними вибуховими і невибуховими загородженнями.

Тому, щоб атака відділень за підтримкою танків пройшла успішно, у ніч перед атакою чи в період вогневої підготовки проробляються проходи в загородженнях перед переднім краєм противника.

Як відомо, відділення можуть легко подолати дротяні загородження проходами, створеними самотужки, або танками, проходи ж у мінних полях без допомоги саперів, або танків, оснащених тралами, їм подолати складно. Тому тісна взаємодія всіх родів військ у сучасному бою є необхідною умовою успіху.

Механізоване відділення при дії в пішому порядку наступає на фронті до 50 м, інтервал між відділеннями 50 м. При дії відділення в пішому порядку інтервал між солдатами до 6—8 м (8-12 кроків).

Наступ з безпосереднього зіткнення з противником починається із заняття вихідного положення.

Механізоване відділення у вихідне положення (траншею, окоп) висувається в складі взводу. Бойові завдання відділенню ставляться по місцевих предметах. У завданні вказується об'єкт атаки і напрямок подальшого наступу.

Об'єктом атаки для відділення може бути зайнятий противником окоп, оборонне спорудження, кулемет і інші вогневі засоби, розташовані окремо на напрямку наступу.

Командир відділення, усвідомивши отримане завдання, розраховує наявний в нього час і при необхідності з дозволу командира взводу проводить рекогносцировку, у ході якої оцінює обстановку і приймає рішення.

З’ясовуючи завдання, командир відділення повинний чітко собі уявити: де противник і що він робить у даний час, завдання взводу, свого відділення і сусідів, порядок дії відділення до початку й у ході атаки, встановлені сигнали і час готовності до наступу. Потім командир відділення ставить завдання спостерігачу, у якому вказує: орієнтири, передній край оборони противника і розташування його вогневих засобів, місце для спостереження і як його дообладнати, сектор спостереження і на що звернути особливу увагу, порядок доповіді про результати спостереження.

Ставлячи завдання на наступ, командир відділення повинен вказувати: орієнтири, інформацію про противника перед фронтом наступу взводу (його передній край, розташування вогневих засобів, наявність мінновибухових загороджень перед переднім краєм); об'єкт атаки взводу і напрямок подальшого наступу; вихідну траншею (окоп), напрямок атаки і завдання свого відділення; завдання сусідніх відділень; який танк наступає перед відділенням (його номер), місце проходу в загородженнях противника і порядок його подолання; порядок ведення вогню до початку і при русі в атаку; завдання навіднику-оператору при озброєнні БМП, кулеметнику, гранатометнику, стрільцям і їхні місця у вихідній траншеї (окопі) і в бойовому порядку відділення при атаці противника; час готовності до наступу, сигнали і заступника.

Після постановки завдання командир відділення перевіряє засвоєння кожним солдатом свого завдання.

Одним з основних розділів організації бою разом з постановкою бойового завдання є питання організації взаємодії. Організація взаємодії — це складна і клопітка робота, від якої багато в чому залежить успіх бою.

Насамперед, це організація взаємодії із сусідами і з засобами посилення, а також взаємодія між вогневими засобами усередині підрозділу.

Механізоване відділення має гранатомет, кулемет і БМП (БТР) з озброєнням. Отже, для досягнення успіху на полі бою взаємодія, що здійснюється безперервно усередині бойового порядку, навіть невеликого підрозділу є одним з основних вимог до організації і управління підрозділами в сучасному бою.

Сучасний бій — це вогневий бій. Природно, без вогню не може бути ні руху, ні маневру. Варто припинити вогневий вплив на противника і, як наслідок, втрачена ініціатива, застопорилося просування і примарним стає успіх, який намітився.

Звідси дуже важливого значення набуває взаємодія між вогнем і маневром.

У сучасному загальновійськовому бою беруть участь підрозділи і частини різних родів військ і спеціальних військ, що використовують різне озброєння і бойову техніку. В узгодженості їхніх дій сховані сьогодні можливості успіху в бою.

Взаємодія із сусідами досягається взаємним знанням і розумінням бойових завдань і особистим спілкуванням командирів.

При взаємодії необхідно домогтися узгодження спільних дій за місцем (рубежем, об'єктом), часом і розв'язуваними завданнями (цілями).

Взаємодія піхоти з танками й артилерією досягається невідступним рухом підрозділів за танками і підтримкою їх вогнем, наданням допомоги танкам у подоланні перешкод і загороджень, прикриттям вогнем у випадку аварії або виходу з ладу на полі бою, знищенням протитанкових засобів ближнього бою, що заважають просуванню танків.

Однією з неодмінних умов тісної взаємодії піхоти з іншими родами військ є своєчасний показ танкам, артилерії й авіації цілей для ураження і стрімке використання результатів їхнього вогню відділеннями.

Головна роль в організації і підтримці взаємодії безперечно належить командиру. Знаючи задум старшого начальника і з огляду на своє рішення, командир має можливість найбільш доцільно спрямовувати зусилля свого відділення.

Однак не менш важливе значення для підтримки безупинної і тісної взаємодії в бою має ініціатива і спритність солдата, його уміння використовувати свою бойову техніку і зброю з більшою користю для загального успіху.

Механізоване відділення, що підготувалося до рішучого кидка в атаку, уважно спостерігає за противником. Командир відділення ще раз вивчає об'єкт атаки, перевіряє, чи не відбулися зміни в обороні противника, чи не змінилися позиції, які були раніше виявлені і чи не з'явилися нові вогневі засоби, чи не відвів противник свою живу силу в глибину оборони.

Спостереження за противником ведуть усі солдати і спеціально призначений спостерігач.

Спостерігачем у відділенні може бути призначений будь-який військовослужбовець, тому уміти вести спостереження вдень і вночі, правильно робити висновки зі своїх спостережень зобов'язаний кожен солдат.

Спостереження за противником здійснюється безперервно і ретельно. Уважно вивчається місцевість у напрямку наступу відділення і на флангах, тому що за кожним пагорбом чи нерівністю місцевості може укритися противник. Але ж навіть окремий кулемет, не кажучи вже про гармати і міномети, не виявлений чи не знищений у період вогневої підготовки, може завдати поразки відділенню, що наступає.

Наступ з безпосереднього зіткнення з противником механізоване відділення починає з вихідної траншеї (окопу). Вихідна траншея (окоп) у залежності від умов місцевості може обиратися на віддаленні 300—800 м від рубежу переходу в атаку для того, щоб на висування відділення витрачалася мінімальна кількість часу.

Заняття вихідних траншей для наступу здійснюється звичайно в обмежений термін і закінчується незадовго до початку самого наступу, тому що недоцільно тривалий час тримати особовий склад у безпосередній близькості від противника, не ризикуючи бути завчасно виявленим.

Один з найбільш діючих способів захисту відділення у вихідному положенні — це укриття живої сили і вогневих засобів в окопах, траншеях, бліндажах і в різних інших укриттях, а також ретельне маскування.

Обладнання вихідного положення - складна і трудомістка робота. Адже, щоб укрити відділення, потрібна траншея, або система окопів, довжиною не менше 50 м.

Для обладнання такої ділянки потрібна значна кількість часу.

Складність обладнання полягає ще й у тому, що всі земляні роботи треба проводити потай від противника. Він не повинен знайти зосередження військ і підготовку їх до наступу.

Тому механізовані, танкові підрозділи і підрозділи родів військ, що їх підтримують найчастіше займають вихідні позиції для наступу тих підрозділів, що оборонялися тут раніше. Вони і готували потай ці вихідні траншеї (позиції). Так було в роки Великої Вітчизняної війни. Доцільність цього підтверджують і проведені тактичні навчання.

Сьогодні на озброєнні армії є сучасні засоби розвідки, включаючи прилади нічного бачення і інші засоби спостереження і виявлення. Тому, терміни перебування підрозділів, що наступають на вихідних позиціях повинні бути скорочені до мінімуму.

Займаючи їх у ніч перед атакою або безпосередньо перед початком наступу, підрозділи дотримуються найсуворішого маскування від наземного і повітряного противника.

Скільки б часу не знаходився підрозділ у вихідній траншеї, він повинен дотримуватися того ж режиму поводження, який був у підрозділу, що він замінив.

Маскування - це основа раптовості, союзник військової хитрості і супутник успіху. Маскування для солдата - це уміння укритися від спостереження противника, а самому безупинно вести спостереження за ним.

Перед атакою або в ніч перед наступом солдати повинні підготувати зброю, боєприпаси до бою, а безпосередньо перед атакою підігнати спорядження. Командир відділення проводить контрольний огляд усього відділення при наявності часу. З наближенням часу атаки командир відділення ще раз перевіряє солдатів щодо готовності їх до наступу.

Підготувавшись до вирішального кидку в атаку, особовий склад відділення уважно спостерігає за противником. Командир відділення ще раз вивчає об'єкт атаки (за допомогою оптичних приладів), перевіряє, чи не відбулися за ніч які-небудь зміни. У період вогневої підготовки здійснюється спостереження спеціально призначеними у відділенні солдатами, що роблять висновки з результатів спостереження і доповідають їх командиру.

Коли танки підійдуть до вихідного положення, командир відділення подає команду: “Відділення, приготуватися до атаки”.

При проходженні танка через траншею за сигналом командира взводу командир відділення командує: “Відділення- в атаку, ВПЕРЕД!”. За цією командою солдати відділення одночасно швидко вистрибують із траншеї (окопу) і, ведучи вогонь на ходу, прискореним кроком, або бігом, разом з танком, або самостійно (якщо на напрямку наступу відділення танк не діє), за підтримкою вогню артилерії, а де дозволяють умови місцевості — і за підтримкою вогню озброєння бойової машини, рухаються вперед до проходу в загородженнях. У тих випадках, коли своїх загороджень немає, або вони цілком зняті перед атакою, відділення просувається цепом до загороджень противника. Коли загородження не зняті, то в них, як і в загородженнях противника, робляться проходи.

Проходи готуються, як правило, один на взвод. Тому перед наступом командир взводу вказує послідовність і порядок подолання загороджень відділеннями. Загородження механізоване відділення долає по проходу, або самостійно за танком по його сліду. При підході до загороджень механізоване відділення за командою свого командира перешиковується в колону по одному, або по два для їх подолання.

Подолання загороджень - дуже відповідальний момент атаки. Тут від солдатів потрібні гранична спостережливість, швидкість мислення, ініціатива і рішучість. Успіх вирішують секунди. Бойовий порядок відділення максимально ущільнений у момент подолання проходу, і досить випустити з виду один єдиний уцілілий кулемет противника, не вразити його вчасно - то можна понести значні, невиправдані втрати.

При подоланні загороджень у ході наступу, коли з'явилася необхідність з цепу перешикувати відділення в колону, командир відділення подає сигнал або команду: “Відділення, за мною, в колону по одному (по два) бігом — РУШ”.

Перешикування здійснюється або змиканням на скорочені інтервали, або перешикуванням в розімкнену колону по одному або по два.

Солдати, зайнявши свої місця на ходу під прикриттям вогню кулеметника, що рухається попереду і веде вогонь по противнику, розташованому в першій траншеї, бігом долають загородження по проходу.

У тих випадках, коли відділення долає загородження одночасно всім відділенням, інтервали між солдатами в цепу по мірі наближення до загородження поступово скорочуються до метра і під прикриттям танка, або свого вогню солдати долають прохід. Особливо згубне скупчення і гаяння часу в діях при подоланні загороджень противника. Солдати повинні усвідомити, що сама по собі перешкода не являє такої загрози, яким є вогонь різних видів зброї противника, що прикриває її.

Досить незначне гаяння часу, або затримка при подоланні загородження, як противник може нанести своїм вогнем значні втрати тим, що наступають.

Подолання мінно-вибухового загородження мвід (варіант).

Після подолання загороджень противника механізоване відділення за командою (сигналом) командира відділення: “Відділення, на такий-то предмет (рубіж)-до бою, ВПЕРЕД” або “Відділення, за мною - до бою” бігом розгортається в цеп праворуч і ліворуч від командира відділення або того, що направляє відповідно до поставленого завдання і, вівши вогонь на ходу, продовжує рух в напрямі свого об'єкта атаки.

Досвід Великої Вітчизняної війни вчить, що, чим стрімкіша атака, тим більше розгубленість в стані ворога. Чим швидше зблизиться відділення, з противником, тим менше втрат, тим ближче успіх. Атака - це кульмінаційний момент бою. Вона вимагає безперервного, ефективного, ініціативного застосування своєї зброї на полі бою.

Скупчення солдатів на полі бою призводить до невиправданих втрат і підриває боєздатність відділення. Тому в ході наступу командир відділення повинен постійно стежити за дотриманням солдатами відділення інтервалу між собою.

Командир відділення зобов'язаний вказати напрямок атаки. Для цього або він сам діє попереду, а інші прямують за ним або призначає одного з солдатів направляючим, вказавши йому напрямок руху.

Порядок пересування солдатів на полі бою заздалегідь передбачити практично неможливо. Переважно це визначається характером місцевості, укриттям, діями противника і завданням, що вирішується кожним з солдатів окремо. Однак, одна з вимог повинна виконуватися всіма солдатами. Першим повинен почати рух солдат, що знаходиться позаду інших, щоб бути в одному ряду. Між тим, якщо солдату стало ясно, що противник виявив його і почав вести по ньому прицільний вогонь, то пересування негайно повинен почати один з його сусідів, тим самим привертаючи до себе увагу противника, створюючи сприятливі умови товаришеві для негайної зміни позиції.

Якщо рубіж переходу в атаку на значному віддаленні і місцевість відкрита, правильним буде використання способу перебіжок і переповзань.

Першим доцільно висунутися кулеметнику, а під його прикриттям можуть почати висуватися інші солдати відділення. Перебіжки треба здійснювати дрібними групами, або попарно. Наприклад, схоплюються раптово декілька солдатів з обох флангів відділення і, пробігши 20—25 м, швидко падають і відповзають в сторону. У цей час інші солдати відділення прикривають їх вогнем. Потім перша група солдатів відпочиває і веде вогонь по противнику, а друга, розташована позаду, здійснює перебіжку.

Якщо наступ ведеться з ходу і оборона противника надійно пригнічена вогнем артилерії, ударами авіації, або по ній застосована ядерна зброя, то відділення може атакувати передній край противника на БМП (БТР).

Інтервал між відділеннями, що рухаються на БМП (БТР) буде до 100 м.

Відділення, діючи на БМП (БТР) в бойовій лінії взводу, витримує заданий напрямок і з рубежу переходу в атаку, подавляючи вогневі точки противника, що залишилися, продовжує рух на максимальній швидкості у встановленому порядку, услід за танками долає загородження по проходу. Після подолання загороджень відділення швидко виходить на свій напрямок і стрімко висувається на передній край оборони противника, продовжуючи вести вогонь, на ходу знищує вогневі точки і живу силу противника на його передньому краї. З БМП (БТР) ведеться кругове спостереження. Сектори спостереження призначаються в залежності від розташування бійниць і розміщення особового складу. У ході атаки вогонь з БМП (БТР) ведеться на ходу, а при веденні бою в глибині оборони - з коротких зупинок і з місця. Автомати і кулемети застосовуються для знищення піхоти і вогневих точок противника, а також для знищення повітряних цілей, що низько летять.

Гранатомети є надійним засобом для знищення танків і інших броньованих цілей і вогневих точок противника.

Якщо механізованому відділенню довелося спішитися, то для атаки в пішому порядку відділення за командою свого командира: “До машини” спішується, швидко розгортається в цеп і прискореним кроком або бігом продовжує наступ.

Розміщення та розгортання у бойовий порядок механізованого відділення (варіант)

Командир на ходу уточнює напрям наступу, ставить завдання особовому складу і вказує порядок подолання загороджень. БМП (БТР) в цьому випадку просувається за своїм відділенням від одного укритого місця до іншого і там, де дозволяє обстановка, з позиції, що заздалегідь займається веде вогонь в проміжки, підтримуючи наступ відділення.

Якщо в ході бою БМП (БТР), на якому наступало відділення, буде виведений з ладу, то механізоване відділення може діяти десантом на танку, або продовжувати наступ в пішому порядку. Питання десантування на танку передбачається при організації бою і узгоджується з танковим екіпажем, що діє на напрямі наступу відділення.

Коли БМП (БТР) підбитий, командир механізованого відділення подає видимий для екіпажу танка встановлений завчасно сигнал, за яким танк зменшує швидкість, а механізоване відділення доганяє танк. За командою командира: “В колону по два, бігом- РУШ” відділення просувається за танком, причому кожна з колон услід за правою, або лівою гусеницею.

За умовним сигналом танк на мить зупиняється і першим сідає командир відділення. За його командою: “По місцях” особовий склад відділення швидко в порядку руху в колоні сідає десантом на танк через правий і лівий борти танка, відповідно тримаючи зброю в протилежній руці.

Десант розміщується вздовж башти і головним чином в кормовій частині над силовим відділенням. При цьому командир механізованого відділення займає місце в центрі танка, безпосередньо за його баштою.

Якщо прорив вівся без БМП (БТР) взимку по глибокому снігу і дії відділення десантом передбачалися з вихідних позицій, то командир відділення надіває шоломофон для зв'язку з командиром танка.

Спостереження відділення веде таким чином:

кулеметник розміщується праворуч від башти, спостерігач зліва від башти, вони обидва ведуть спостереження уперед, праворуч і ліворуч по ходу руху, гранатометник і один з стрільців спостерігають за тилом і повітрям. Спостереження за сигналами командира взводу доручається стрільцю, розташованому поблизу з командиром відділення.

Коли бойова обстановка вимагає спішування, або спішування здійснюється за сигналом командира взводу для переходу до дій в пішому порядку, командир механізованого відділення подає команду приготуватися до спішування і умовними сигнальними ударами по башті танка (коли немає іншого зв'язку з командиром танка) просить командира танка зменшити швидкість. Для спішування подається команда: “До бою - ВПЕРЕД”.

Солдати, розташовані вздовж правого борту, зіскакують з танка, тримаючи зброю в правій руці. Вони приземляються на праву ногу і з лівої ноги починають рух уперед і в сторону від танка. Солдати, які знаходяться на лівому боці танка, зіскакують на свій бік і приземляються на ліву ногу, тримаючи зброю в лівій руці, і зараз же розосереджуються на встановлені інтервали, займаючи своє місце в цепу.

Командир механізованого відділення і кулеметник прикривають вогнем спішування десанту і покидають танк останніми.

З метою дотримання заходів безпеки зіскакування з танка не повинно бути одночасним, першим спішується той, хто сидить позаду. В іншому випадку можливе зіткнення солдатів при спішуванні.

Способи руху до об'єкту атаки відділенню вказує командир

взводу. В окремих випадках, з урахуванням вогню противника і рельєфу, місцевості командир відділення може сам визначити спосіб пересування.

При наступі можуть застосовуватися різні способи пересування. Відкриті ділянки місцевості, що прострілюються противником, вигідно долати перебіжкою (бігом) всім відділенням одночасно, або по одному, по два. На місцевості, закритій від наземного спостереження і вогню противника, потрібно рухатися в ланцюгу прискореним кроком. По прихованих підступах (яр, канава, лощина, обривчастий берег ріки) механізоване відділення може рухатися в колоні по одному, невеликі ділянки, що прострілюються сильним автоматним вогнем, при наявності незначних укриттів можуть долатися переповзанням.

Якщо солдат, або відділення попало під артилерійсько-мінометний вогонь противника, вони повинні стрімким кидком уперед вийти із зони обстрілу. У момент зближення з противником під щільним вогневим прикриттям перебіжки повинні здійснюватися максимальною кількістю солдатів.

Зближення з противником позбавляє ворога можливості застосувати зброю масового ураження або зробити артилерійський наліт без боязні піддати ураженню свої підрозділи.

В ході наступу солдати, що прикривають вогнем перебіжку свого товариша, що просувається уперед, повинні уміло оцінювати місцевість на полі бою, щоб, вівши вогонь з однієї позиції, вже тепер вибрати подальшу позицію, з якою зможуть ефективно вести вогонь по вогневих точках противника або по району імовірного розташування його після свого пересування уперед. До об'єкту атаки відділення просувається під прикриттям вогню артилерії, мінометів, кулеметів і інших засобів, що підтримують підрозділ, який наступає, а також під прикриттям вогню своєї зброї.

З наближенням до рубежу переходу в атаку солдати повинні посилити свою увагу до оборони противника. Бій є бій. І можливо, що у противника з¢явиться вцілілий вогневий засіб в зоні досяжності автоматного вогню. Дати вказівку танку, або артилерії - означає, втратити дорогоцінний час. Треба негайно відкрити вогонь і знищити вогневий засіб противника.

Кожний солдат окремо і відділення загалом, зближуючись з противником, повинні виконувати наступні основні вимоги.

Використовуючи складки місцевості, швидко, дружно і рішуче просуватися уперед, діючи відповідно до отриманого завдання від командира відділення.

Досягши рубежу ураження, вести точний прицільний вогонь, послідовно розподіляючи його по цілях.

Якщо атака здійснюється з артилерійською підготовкою, відділення починає рух в атаку за загальним сигналом. Танки, прикриваючи піхоту своєю бронею, вогнем забезпечують знищення вогневих засобів противника, що заважають просуванню піхоти. Гармати супроводу послідовно, перекатами ведуть вогонь на подавлення і знищення вогневих засобів противника.

Відділення, в свою чергу, знищує солдатів противника, озброєних протитанковими засобами ближнього бою.

Наблизившись до переднього краю оборони противника на 25-30 м, відділення за командою свого командира: “Відділення, гранатами - ВОГОНЬ ” кидає в траншею противника ручні гранати і з криком “Ура” услід за танком стрімко вривається на позицію противника, знищує його вогневі засоби і живу силу.

Противника, що знаходиться в траншеї, солдати відділення знищують вогнем впритул, гранатою, армійським ножем, ударом прикладу. І тільки при крайній необхідності, якщо противник засів у ходах сполучення і знищити його з брустверу траншеї не вдалося, за наказом командира відділення частина особового складу зістрибує в траншею і знищує противника в ній.

Якщо ж противник завзято обороняє окремі ділянки траншей і ходи сполучення, засівши в бліндажах і сховищах, відділення за наказом командира знищує його.

Увірвавшись в окоп, що входить в систему вузла опору противника, відділення очищує його в тому напрямі, який вказаний командиром взводу. Негайно по захопленню хоч би частини окопу, або частини траншеї (ходу сполучення), командир забезпечує відділення з обох флангів, для цього на фланги виставляє автоматників, а в центрі встановлює кулемет і гранатомет в готовності до відбиття контратаки. Якщо один з флангів найбільш загрозливий, то основні вогневі засоби відділення - кулемет і гранатомет висуваються до загрозливого флангу. Забезпечивши за собою захоплену частину позиції, командир прямує з солдатами уперед, захоплюючи іншу частину траншеї противника. Якщо противник не має розвиненої мережі окопів, відділення знищує поодиноких солдатів противника, що переховалися поблизу, і потім просувається уперед.

Очищення окопів, траншей і ходів сполучення - це дуже складний вид бойових дій. Складність його полягає в тому, що cолдати, які увірвалися в траншею або окоп противника, можуть розраховувати, частіше за все, тільки на власну майстерність, на свою зброю і свої сили, застосовуючи при цьому вогонь, гранату, приклад, армійський ніж, піхотну лопатку і прийоми рукопашного бою.

За кожним вигином траншеї, в укриттях і бліндажах може затаїтися солдат противника, і він неодмінно зробить все можливе, щоб раптово впритул обстріляти, кинути гранату, або напасти з тилу. Потрібно бути постійно напоготові, готовим до будь-яких несподіванок, щоб своєчасно і успішно відбити будь-які удари противника, що переховувався.

Події в бою розвиваються швидко. Знищивши вогневий засіб перед собою, надай допомогу товаришеві. Не можна забувати про танки і знаряддя супроводу. Хоч танки і артилерійські гармати прокладають шлях підрозділам в окремі моменти бою, вони самі іноді потребують допомоги.

Так, наприклад, солдат противника виявився в зоні мертвого простору вогню танка. Він підготував гранату і зараз нею уразить броньовану машину, танк в ситуації, що склалася, безпорадний проти солдата, він не може убити його, оскільки солдат знаходиться в мертвому просторі або ховається в траншеї. Тут солдат зобов'язаний знищити ворога своїм вогнем і забезпечити подальші успішні дії танка.

Успішна атака першої траншеї - це лише перший крок до успіху.

Після подолання першої траншеї противника механізоване відділення вслід за танком безупинно продовжує атаку у вказаному напрямі, долаючи другу і подальші траншеї.

При вимушеній зупинці танка відділення, використовуючи вогонь артилерії і мінометів, а також знищуючи противника своїм вогнем, не затримуючись, обганяє його і продовжує наступати у вказаному йому напрямі.

У відділенні в ході бою передача команд, сигналів і наказів утруднюється діями противника. Особливо важко управляти, коли ланцюг, що атакує наблизився до противника. Психологічно солдат охоплений метою знищити ворога, інакше сам буде убитий. У такий момент бою управління являє собою особливі труднощі. І тут успіх залежить часто від знань солдатом завдання прояву власної ініціативи.

Дата добавления: 2014-11-29