Спостереження

Спостереження — один із способів розвідки, яким здобуваються розвідувальні дані. Спостереження ведеться безупинно вдень і вночі. Вночі або в умовах обмеженої видимості до спостереження додається спосіб підслуховування. Спостереження організовується з таким розрахунком, щоб забезпечити перегляд розташування противника і місцевості у всій смузі бойових дій і на флангах на якомога більшу глибину. Для ведення розвідки спостереженням у механізованому відділенні спеціально призначається спостерігач.

Однак це аж ніяк не означає, що спостереження повинен вести тільки один солдат, навпаки, розвідку спостереженням ведуть усі військовослужбовці відділення.

Спостереження дає можливість добути наступні відомості:

дані про пересування військ противника; розташування в обороні його вогневих засобів; характер оборонних споруд і загороджень противника; режим бойової діяльності і життя підрозділів противника в обороні, або у вихідному районі; розташування командних і спостережних пунктів противника; характер бойової діяльності (підготовку до ведення активних дій).

На важкопроглядній місцевості, вночі, в туман, коли можливості спостереження різко обмежені, відділення повинне широко застосовувати спосіб підслуховування.

По звукових ознаках спостерігач і особовий склад відділення здатні визначити: характер дій противника і роботи, що проводяться ним (шум, напрямок руху машин, рубання дерев, чагарнику, розмовна мова і т.ін.), орієнтовний напрямок стрільби з різних видів зброї і бойової техніки.

Командир механізованого відділення спостерігає за діями противника особисто. Однак з метою забезпечення безперервності спостереження він повинний призначити одного з найбільш підготовлених солдатів спостерігачем відділення, а також поставити завдання із спостереження кулеметнику, гранатометнику і стрільцям.

Під час вибору місця для спостереження треба враховувати можливість доброго огляду, надійність маскування, а також захисні властивості місцевостівід різних факторів ядерної зброї, від вогню артилерії і авіації, тому що під час загрози атомного нападу, або артилерійського і авіаційного нальоту, коли весь особовий склад іде в укриття, спостерігач залишається на своєму місці і веде спостереження

Спостерігач повинний мати гарний зір, слух і бути забезпеченим штатними приладами спостереження. Він повинен уміти вибирати, обладнати і маскувати місце для спостереження, орієнтуватися на місцевості вдень і вночі, визначати відстань до цілей (об'єктів), користуватися приладами спостереження, зобов'язаний знати розвідувальні ознаки основних видів озброєння і бойової техніки противника, особливо засобів застосування ядерної зброї, інженерних споруд і загороджень, ознаки підготовки противника до застосування засобів масового ураження, переходу в наступ, початку відходу, уміти робити висновки з поміченого, вести записи в журналі спостереження і доповідати результати спостереження командиру.

Основним місцем укриття спостерігача є окоп. При виборі місця окопу треба пам'ятати, що спостерігач повинен усе бачити і чути, а сам залишатися непоміченим. Враховуючи необхідність захисту спостерігача від ядерної зброї, а також нальотів авіації і артилерії, окоп доцільно перекривати, а крутості окопу обшивати дошками (жердинами) і зміцнювати кілками з розпірками, що в значній мірі зберігає окоп від руйнування. Створення в окопі ніші може забезпечити укриття зброї, боєприпасів і приладів спостереження від впливу світлового випромінювання.

Перебування спостерігача в окопі зменшує безпечне віддалення від епіцентру ядерного вибуху в 2 рази, а дозу радіації зменшує в 4 рази і цілком захищає від світлового випромінювання.

При маскуванні окопу спостерігач повинен враховувати, що противник також веде ретельне спостереження за нашим розташуванням і поява нових природних масок обов'язково викличе в нього підозрілість і підсилить спостережливість. Тому перш, ніж замаскувати окоп під чагарник, треба поруч з місцем розташування спостерігача поставити один кущ і забрати один з наявних кущів трохи осторонь, таким чином кількість кущів у секторі спостереження залишиться колишнім. Найкраще маскувати окоп під наявні вже місцеві предмети. Місце для спостереження повинне мати зручні сховані від спостереження підходи, не рекомендується прокладати нові стежки.

Для зручності спостереження і послідовного огляду місцевості призначений спостерігачу сектор розбивається по глибині на зони спостереження.

Спостерігач зобов'язаний не припиняти спостереження без наказу командира, ретельно вивчити місцевість у смузі спостереження, запам'ятати кількість, форму, розміри і місця розташування всіх місцевих предметів (камені, кущі, купини, пеньки й ін.) для того, щоб при найменшій зміні можна було знайти появу противника, або зміни в його розташуванні і діях.

Спостереження починається, зазвичай, з ближньої зони і ведеться зправа наліво по умовно позначених рубежах від себе в глибину оборони противника шляхом послідовного огляду місцевості і місцевих предметів. Оглянувши зправа наліво по рубежах ближню зону, спостерігач поглядом проходить по ній повторно, як би проводячи самоконтроль. Відкриті ділянки місцевості проглядаються швидше, закриті вивчаються більш детально. У такому ж порядку спостерігач оглядає середню і далеку зони. Якщо де-небудь виявлені ознаки наявності противника або його вогневих засобів, спостерігач вивчає виявлений об'єкт докладно, заносить у журнал спостереження і доповідає про помічене своєму командиру.

Виявивши ціль, спостерігач зобов'язаний визначитиїїположення на місцевості і відстань до цілі від свого місця спостереження. Відстань до цілі визначається виходячи з її положення стосовно орієнтира, віддалення якого відоме. Після цього спостерігач доповідає командиру про виявлену ціль. Доповідь повинна бути повною, чіткою, короткою. Під час доповіді необхідно вказати місце цілі відносно орієнтира, характерні ознаки цілі, особливості місцевості і місцевих предметів біля цілі.

Наприклад: Орієнтир 3, вправо 20, ближче 100 на розі чагарнику гармата зробила постріл.

Під час ведення спостереження необхідно бути виключно уважним. Знайти противникаможна у тому випадку, якщо спостерігач зірко і безупинно веде спостереження.

Ось характерний приклад.

Під час підготовки прориву блокади Ленінграда перед розвідкою одного з підрозділів було поставлено завдання: визначити розташування вогневих засобів противника. Рядовий Паромонов, уважно спостерігаючи за місцевістю, одного разу ранком помітив наприкінці одного з ходів сполучення струмок пару. Подальше спостереження протягом усього дня і ночі нічого не дало. І тільки ранком наступного дня в тім же місці з'явилася маленька хмарка пару. Спостерігач доповів про помічене командиру. Додаткова розвідка встановила в цьому районі ретельно замаскований і раніше не відомий дзот, що в значній мірі визначило успіх прориву оборони фашистів на даній ділянці.

Під час артилерійської підготовки атаки противника спостерігач продовжує вести спостереження, відзначає, відкіля і по яких районах ведеться вогонь, звертаючи увагу на кількість випущених снарядів, їхній калібр і місця розривів.

За сигналом оповіщення про радіаційне і хімічне зараження спостерігач одягає засоби захисту і продовжує спостереження.

Недосвідченим спостерігачам іноді не вистачає терпіння для ретельного спостереження за ціллю і вони перше ж своє враження при спостереженні доповідають командиру, видаючи бажане за дійсне. Наприклад, восени 1942 р. у боях за місто Коротояк, один зі спостерігачів доповів, що в саду одного з будинків розташувався танк, якого напередодні не було. Подальшим уважним вивченням об'єкту вдалося з'ясувати, що це не танк, а маскувальний халат фашистського солдата, вивішений для просушки на паркані саду. Добре, звичайно, що спостерігач не упустив з поля зору зміни, що сталися в секторі спостереження, але погано, що він, не перевіривши своє припущення, зараз же доповів командиру і помилився. Як з'ясувалося, гітлерівці фарбували не тільки свої танки під колір місцевості, але також і маскхалати. Повішений же однією холошею горизонтально, він дійсно справляв враження ствола гармати.

Зміна спостерігача робиться потай і тільки за наказом командира відділення в терміни, встановлені ним у залежності від обстановки і пори року. Під час зміни спостерігачів підмінний передає своєму наступнику дані про все помічене в розташуванні противника, показуючи виявлені цілі на місцевості, повідомляє завдання із спостереження, поставлені командиром. Після передачі обов'язків спостерігач, що змінився, доповідає про зміну командиру.

Вночі і в умовах обмеженої видимості спостереження не припиняється, воно ведеться з використанням приладів нічного бачення і з використанням штучного висвітлення місцевості. Деякі дії противника можуть бути також виявлені з їх світлових демаскуючих ознак. Як орієнтири використовуються помітні вночі за силуетами місцеві предмети. У створі орієнтирів, що не розрізняються в темряві, засвітла призначаються місцеві предмети, що можуть бути видні вночі. Порядок користування приладами нічного бачення визначає командир.

Як відомо, освітлення місцевості штучними джерелами світла (прожекторами, ракетами, освітлювальними снарядами і бомбами) організовує штаб. У тих же випадках, коли командир підрозділу сам організовує освітлення місцевості ракетами, він доручає це одному із спостерігачів, при цьому про порядок освітлення місцевості інформуються всі спостерігачі.

Щоб уникнути тимчасового осліплення, спостерігачі повинні оглядати тільки освітлену поверхню місцевості і місцеві предмети, не звертаючи уваги на джерело світла. Ведучи спостереження вночі при висвітленні місцевості, спостерігач повинен мати на увазі, що багато чого йому буде здаватися інакшим, ніж вдень. Зокрема, у промені прожектору жовті предмети здаються білими, а світлозелені­ - жовтими.

Предмети, розташовані на освітлених ділянках місцевості, здаються ближче, ніж у дійсності, і, навпаки, темні предмети і затемнені ділянки місцевості представляються меншими за розмірами і більш віддаленими. Спалахи під час стрільби і розриви снарядів на ділянках, освітлених прожектором, розрізняються дуже важко.

Під час спостереження на освітленій місцевості спостерігач повинен розташовуватися перед і трохи збоку джерела світла. Враховуючи, що висвітлення місцевості буває короткочасним, дуже важливо, щоб спостерігач швидко сприймав побачене.

Під час спостереження на неосвітленій місцевості виявлення цілей і розпізнавання дій противника здійснюються в основному за їх демаскуючими ознаками, що можуть бути виявлені на значній відстані.

Під час спостереження вночі необхідно дотримувати суворих заходів світломаскування. Якщо спостерігач користується світлом для уточнення часу, розглядаючи схему, компас, висвітлення не повинне демаскувати його.

Використовуване при цьому світло повинне бути настільки слабким, щоб не порушувався досягнутий стан адаптації (пристосування ока розрізняти слабко освітлені предмети в темряві).

Спостерігач повинен пам'ятати, що зір звикає до темряви не відразу, а протягом визначеного часу. Чим довше спостерігач знаходиться в темряві, тим краще він орієнтується. Через годину після перебування спостерігача в повній темряві його очі досягають граничних можливостей бачити слабкі джерела світла і слабкі силуети цілей і солдатів противника, проектованих на тлі неба. Досить спостерігачу подивитися на яскраве джерело світла й адаптація до нічного висвітлення буде втрачена на тривалий час і практично спостерігач перший час нічого не буде бачити, тобто не зможе виконувати отримане завдання, поки не буде відновлена здатність спостерігати в темряві.

Адаптація до темряви - повільний процес, тому потрібно особливо оберігати зір вночі від яскравого світіння джерел світла. Адаптація до яскравого світла, навпаки, відбувається в темряві дуже швидко, за 1—2 хв.

Дата добавления: 2014-11-29