Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Засідка




Пошук.

Найбільш розповсюджений спосіб розвідки.

Пошук організовується і здійснюється в умовах безпосереднього зіткнення з противником. Пошук полягає в скритому підході відділення до заздалегідь наміченого і вивченого об'єкту з метою раптового нападу на нього. Мета пошуку — захоплення полонених, документів, зразків озброєння, бойової техніки, а також вивчення оборонних споруд, загороджень і місцевості, зайнятої противником.

Пошук найкраще здійснювати в умовах обмеженої видимості - вночі, у туман, дощ, снігопад. Якщо не вдалося вирішити розвідувального завдання в нічному пошуку, він може здійснюватися і вдень. Пошук організовується розпорядженням, або з дозволу командира частини.

Об'єкт для проведення пошуку може бути обраний на передньому краї або в глибині оборони противника; ними можуть бути одиночні солдати (спостерігач, вартовий), офіцери або невеликі групи противника, (обслуги кулеметів, гармат), зразки озброєння і документи.

Механізоване відділення може успішно здійснювати пошук. При цьому відділення зі свого складу виділяє: підгрупу захоплення (3—4 солдати для захоплення полоненого, документів, зразків озброєння), підгрупу для готування проходів (1—2 солдати для готування проходів у загородженнях) і підгрупу забезпечення (2—3 солдати для забезпечення захоплення).

Пошук здійснюється в пішому порядку. Відділення, що здійснює пошук, може підсилюватися саперами, що включаються в підгрупу, яка робить проходи. Район пошуку вказується командиром, що організовує його, і командир механізованого відділення не має права за своїм розсудом змінювати район пошуку.

Час, що виділений на підготовку пошуку, залежить від обстановки. Якщо оборона противника слабко вивчена чи добре організована і надійно охороняється, то на організацію пошуку буде потрібно 2—3 доби. І, навпаки, якщо оборона противника має розриви і не являє собою міцної єдиної системи, а також у ході наступального бою підготовка до пошуку може бути обмежена декількома годинами.

Однак у всіх випадках механізоване відділення повинне ретельно готуватися до пошуку. При виборі часу проведення пошуку варто виходити з того, щоб він забезпечував по можливості раптовість дій відділення.

У завданні, що поставлене на місцевості старшим начальником, командиру відділення на проведення пошуку вказуються: відомості про противника; місце і час проведення пошуку і об'єкт пошуку, завдання відділення; порядок підтримки дій відділення вогнем (по яких ділянках запланований вогонь, сигнали виклику і припинення вогню); порядок проходження лінії фронту своїх військ, пропуск і відгук.

З¢ясувавши завдання на пошук, командир механізованого відділення:

— вивчає розташування вогневих засобів противника, його траншеї, окопи, ходи сполучення, характер загороджень і місцевість у районі проведення пошуку;

— ретельно вивчає об'єкт пошуку і визначає найбільш вигідні підступи до нього;

— встановлює безупинне спостереження за об'єктом;

— пошуку і за поводженням противника в районі об'єкту;

— приймає рішення на проведення пошуку;

— після затвердження рішення командиром, що організовує пошук, командир відділення ставить бойові завдання особовому складу;

— призначає місця для влаштування проходів у загородженнях, визначає порядок позначення і проходу через них;

— готує відділення до пошуку.

Готуючи відділення до пошуку, командир відділення спостереженням повинен встановити:

порядок несення служби противником; скільки солдатів і в який час знаходиться на позиції і скільки відпочиває; час, порядок зміни і прийому їжі;

озброєння особового складу противника в районі об'єкту пошуку і систему вогню; які ділянки місцевості і в якому секторі може прострілювати противник і якими видами вогню; які вогневі засоби противника, розташовані на фланзі й у глибині оборони, можуть брати участь у прикритті об'єкту захоплення;

чи застосовує противник прилади нічного бачення і радіолокаційні станції розвідки наземних цілей і де вони розташовані для наступного їхнього осліплення;

наявність і характер інженерних споруджень у районі пошуку (траншея, окремий окоп, хід сполучення), наявність загороджень, розташування укриттів для особового складу;

наявність загороджень і як вони прикриваються вогнем;

яку допомогу може зробити противник об'єкту пошуку в момент нападу на нього.

Успіх пошуку залежить насамперед від ретельної його підготовки.

Учасник Великої Вітчизняної війни лейтенант Король ось що розповідав про значення всебічної і ретельної підготовки пошуку.

“Більше всього я приділяю увагу підготовці пошуку. Чому інколи розвідники зазнають невдачі? Найчастіше тому, що досконало не готуються до пошуку. Перш ніж приступити до дій, я з групою розвідників висуваюся ближче до противника і веду спостереження і підслуховування. Поки до тонкості не вивчу об'єкт пошуку, не довідаюся, де і що знаходиться, не розвідаю підступи до об'єкту, пошук не починаю”.

Після того, як район дій і об'єкт пошуку будуть вивчені, командир відділення приймає рішення і доповідає для затвердження командиру, що організовує пошук. На закінчення підготовки командир приступає до тренування відділення.

Для обладнання тренувального об'єкту вибирається місцевість у тилу наших військ, схожа з районом, де намічається провести пошук. На цій місцевості створюється об'єкт пошуку з розташуванням вогневих засобів, дротяних, мінних і інших загороджень. Тренування відділення на навчальному об'єкті є завершальним етапом підготовки до пошуку. Тут уточнюється план дій, усуваються недоліки, остаточно виробляються найбільш доцільні прийоми дій. Перед проведенням пошуку особовому складу відділення повинен бути наданий час для відпочинку.

Отримавши від командира, що організовує пошук, дозвіл на початок дій, відділення висувається з вихідного пункту, як правило, переповзанням з дистанціями в 1—2 м один від одного. Рух відбувається безшумно, з дотриманням найсуворішої дисципліни і заходів звукового і світлового маскування.

Під час руху треба робити короткі зупинки, загострити спостереження і прислухатися до дій противника. Ведення противником вогню під час висування ще не означає, що він знайшов відділення. Якщо противник веде безладну стрільбу, не висвітлюючи місцевість, це кращий час для зближення з об'єктом пошуку.

З виходом до загороджень противника підгрупа пророблення проходу висувається вперед і, проробивши проходи, позначає їх, інші дві групи, розташовуючись трохи позаду, ведуть спостереження за противником і знаходяться в готовності підтримати вогнем підгрупу пророблення проходу. Проробивши проходи в загородженнях противника, підгрупа пропускає через них інший склад відділення, а сама залишається на місці для охорони проходу, розташовуючись по один, або по обидва боки від нього.

Першою через прохід висувається підгрупа забезпечення захоплення, потім підгрупа захоплення і з нею командир відділення. Наближення до об'єкту захоплення, якщо дозволяє обстановка, доцільно проводити з підвітряної сторони. Напад на об'єкт здійснюється після того, як підгрупа захоплення наблизилася до нього на відстань, що дозволяє подолати її одним коротким кидком.

У залежності від характеру об'єкту захоплення і інших умов обстановки напад на об'єкт пошуку може здійснюватися з однієї або двох сторін. Найбільш вигідно нападати на об'єкт пошуку з тилу або флангу. Напад на об'єкт пошуку здійснюється за сигналом командира раптово і, як правило, без пострілів. Під час нападу підгрупи захоплення на об'єкт підгрупа забезпечення захоплення знаходиться на своїх позиціях у готовності підтримати її своїм вогнем. Якщо безшумного нападу на об'єкт здійснити не вдалося або якщо противник виявив підгрупу захоплення, командир відділення викликає вогонь підтримуючих засобів і під їх прикриттям проводить захоплення.

Після виконання завдання першою відходить підгрупа захоплення з полоненими, документами і зразками зброї. Після її проходу через пророблені проходи починає відхід підгрупа забезпечення захоплення. Останнім з цією групою відходить командир відділення. Коли обидві групи пройшли через проходи, відходить підгрупа, що проробляла проходи. Якщо дозволяє обстановка, пророблені проходи в загородженнях противника маскуються.

При відході виявленого відділення з боєм першою відходить підгрупа захоплення під прикриттям підгрупи забезпечення захоплення і підтримуючих засобів. Після подолання проходу два солдати конвоюють полоненого, або доставляють документи, а інший склад відділення знищує вогнем противника, що наступає.

При наявності поранених, або вбитих командир відділення приймає заходи для евакуації їх у своє розташування.

Після повернення у своє розташування командир відділення доставляє полоненого, документи і захоплене озброєння, одночасно доповідає командиру, що організовував пошук, усі відомості про оборону противника, що вдалося добути в ході пошуку.

Треба враховувати, що під час пошуку, безупинно проводячи спостереження, особовий склад відділення може добути багато важливих відомостей про оборону противника, її інженерне обладнання, споруди, загородження і т.ін. Тому, після повернення з пошуку доцільно докладно опитати з цих питань весь особовий склад відділення, що брало участь у пошуку, і отримані відомості передати в штаб.

Пошук взимку організовується і здійснюється так само, як і іншою порою року. Але під час дій взимку повинна бути приділена особлива увага скритності пересування по снігу, безвідмовності дії зброї при низьких температурах, а також захисту особового складу від відмороження. Під час дій взимку весь особовий склад відділення повинен бути забезпечений маскувальними халатами. Найсприятливіши умовами для проведення пошуку взимку є заметіль, завірюха, сильний туман і низькі температури.

Засідка, як спосіб розвідки, може застосовуватися у всіх видах бойових дій, у будь-яку пору року і доби, за будь-яких погодних умов, перед фронтом, на флангах і в тилу противника.

Мета засідки, так само, як і пошуку —захоплення полонених, документів, зразків озброєння, бойової техніки.

 

Однак, засідка відрізняється від пошуку тим, що механізоване відділення, що діє способом засідки, завчасно і потай розташовується на шляхах руху противника для раптового нападу на поодиноких солдатів, на мотоциклістів, автомашину, бронетранспортер, або невелику групу противника, на розвідувальні патрулі і підрозділи похідної охорони, а також на обслуги керованих реактивних снарядів, гармат ядерної артилерії та інші засоби, що знаходяться в русі (на марші). Засідки влаштовуються на ймовірних шляхах руху противника. Найбільш доцільно засідку влаштовувати вночі, або в умовах обмеженої видимості, коли легше досягти раптовості.

Способи нападу із засідки залежать від її цілей, умов обстановки, сили противника та сил і засобів тих, що беруть участь у засідці. Нападати із засідки відділення може безшумно, або після нанесення противнику раптового вогневого ураження з подальшим захопленням полонених, документів, зразків озброєння і бойової техніки. Напад на поодиноких солдатів і офіцерів, розвідувальних патрулів переважно здійснюється безшумним способом. Під час дій із засідки проти переважаючих сил противника або броньованих цілей напад здійснюється після раптового вогневого впливу на противника.

Основою успішних дій механізованого відділення в засідці є спритність, ініціатива, витримка, швидкість і раптовість дій. Для здійснення нападу на противника із засідки після вогневого впливу механізоване відділення може розбиватися на підгрупи нападу, забезпечення і спостерігачів.

Підгрупа нападу, що складається з 3 — 4 солдатів, очолювана командиром, раптово і стрімко нападає за сигналом командира відділення на противника, захоплює полонених, документи і зразки озброєння (техніки).

Підгрупа забезпечення призначається, коли треба завдати вогневого ураження противнику перед нападом, у її склад входять гранатометник, 2—3 автоматники, спостерігач і кулеметник, що очолює групу.

Спостерігачем призначають одного-двох найдосвідчених солдатів, вони розташовуються в залежності від обстановки в місці, зручному для спостереження і своєчасного попередження командира про наближення противника.

Завдання на влаштування засідки командир механізованого відділення отримує від старшого командира на місцевості або по карті.

З¢ясувавши її, командир відділення визначає порядок і потайний шлях висування до місця засідки. Відділення висувається до місця засідки в такій побудові, що забезпечує скритність пересування і бойову готовність на випадок раптової зустрічі із противником.

З виходом до місця засідки командир відділення організовує спостереження і систему вогню на випадок раптового нападу противника і вивчає місцевість разом з кулеметником, після чого ставить особовому складу бойові завдання.

Однією з умов досягнення раптовості є найсуворіша дисципліна і ретельне маскування особового складу відділення в засідці і місця засідки.Усі сліди й інші ознаки, по яких противник може виявити відділення, що знаходиться в засідці, повинні бути ретельно замасковані або, усунуті. Розташувавшись в засідці, відділення до нападу на противника нічим себе не повинно виявляти. Про наближення противника спостерігач попереджає командира встановленим сигналом. Коли напад відбувається на поодиноких солдатів, офіцерів і дрібні групи противника, то їх варто підпускати до центру відділення, розташованого в засідці, а потім раптово, без відкриття вогню нападати на них і захоплювати в полон.

З досвіду Великої Вітчизняної війни при вмілих діях у засідці, доброму маскуванні підрозділу, що знаходиться в засідці, вдавалося безшумно захоплювати дрібні групи противника в полон.

Ось один з таких прикладів. Влітку 1944р. у боях за звільнення Білорусії на одній з ділянок групі, очолюваній молодшим лейтенантом Бударіним, було поставлено завдання влаштувати в тилу противника засідку і захопити полонених. Потай проникнувши в тил до фашистів група Бударіна вийшла до дороги. Знайшовши рух противника, група укрилася в лісі і стала вичікувати. Пропустивши кілька великих груп противника, що прямували пішки і на автомашині, спостерігач доповів, що до району засідки наближається група з трьох солдатів. Залишивши 3 чоловіки для свого прикриття і для обстрілу дороги, на випадок раптової появи на ній автомашини із солдатами противника, інша частина групи, розподілена на дві частини, розташувалася по обох сторонах дороги. Як тільки солдати противника порівнялися з засідкою, групи нападу за сигналом молодшого лейтенанта Бударіна напали на них. Одного солдата, що намагався вчинити опір, знищили ударом ножа, два інших були узяті в полон. Група нападу негайно відійшла в ліс, понісши із собою убитого фашиста, ретельно перевіривши, щоб на дорозі не залишилося слідів короткої сутички. Решту дня група провела в густій хащі лісу. Забравши документи у вбитого і його зброю, вночі, як і було встановлено старшим начальником, група з двома полоненими мистецьки пройшла на стику двох батальйонів і повернулася у свою частину без втрат. Полонені дали цінні відомості про наміри фашистів на даній ділянці.

При нападі на більшу групу противника відділення, що знаходиться в засідці, повинне, використовуючи всі наявні в його розпорядженні вогневі засоби, раптово завдати ураження і, не давши опам'ятатися противнику, захопити полонених, документи і зразки озброєння.

При влаштуванні засідки вночі підрозділ варто розташовувати на скорочених інтервалах і якнайближче до ймовірного шляху руху противника по одну сторону від дороги, для того щоб виключити небезпеку ураження своїм вогнем особового складу відділення. Для спостереження за противником вночі повинні використовуватися прилади нічного бачення.

Взимку застосовуються ті ж прийоми і способи дій відділення в засідці, що і влітку. Під час розташування підрозділу в засідці особлива увага повинна бути приділена маскуванню слідів на снігу і забезпеченню безвідмовної дії зброї і бойової техніки в умовах низьких температур і глибокого снігового покриву. Особовий склад відділення, що діє в засідці, повинний забезпечуватися теплим обмундируванням, засобами проти відмороження, білими маскувальними халатами, а при необхідності і лижами.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 1217; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.032 сек.