Підслуховування

Підслуховування, як спосіб розвідки, застосовується в умовах безпосереднього зіткнення із противником, під час дій в його тилу або воно доповнює розвідку спостереженням особливо вночі і в умовах обмеженої видимості (туман). Розвідку підслуховуванням ведуть спостерігачі, завдання спостерігачів на ніч командиром уточнюються. Спостереження і підслуховування вони в залежності від обстановки можуть вести з колишніх місць, або висуваються ближче до розташування противника. У цьому випадку при необхідності командир для їхнього прикриття вогнем може призначити чергові засоби і встановити спеціальні сигнали виклику вогню, що готуються ще вдень. Якщо за умовами обстановки є можливість слухати розмовну мову противника, то спостерігачем доцільно призначати солдата, що знає мову противника.

Місце для підслуховування повинно за можливістю відповідати найкращій чутності в даних умовах місцевості і обстановки. Найбільш вигідні за умовами чутності такі місця, з яких звуки чутні розвіднику без луни. У будь-яких умовах місцевості чутність підсилюється вночі, особливо в сиру погоду, після дощу і взимку. Значно поліпшує чутність і вітер, що дує з боку противника.

Для того щоб уникнути слухових обманів при підслуховуванні, спостерігач не повинний різко повертати голову, як тільки він почує звукові ознаки. Почувши звукову ознаку, спостерігач повинен, залишаючи голову в тому же положенні, напружити слух, прислухатися. Переконавшись, відкіля (з якого напрямку) чується звук, потрібно плавно повертати голову убік джерела звуку і помітити в цьому напрямку видимий місцевий предмет або, визначити його розташування до найближчого орієнтиру, потім, дочекавшись повторення звуку, уточнити його місце розташування, повільно повертаючи голову вправо і вліво доти, поки звук не виявиться суворо попереду спостерігача, або поки не вдасться знайти його за іншими демаскуючими ознаками (світловими), а також у проміжках при штучному висвітленні місцевості.

Звукові ознаки можуть характеризувати багато дій противника. Так, наприклад, при повній тиші (особливо вночі) на рівнинній місцевості можлива наступна чутність звуків.

Рух піхоти в строю по ґрунтовій дорозі чується за 300 м, по шосе— 600 м, рух автотранспорту по ґрунтовій дорозі чутно на дальності до 500 м, по шосе до 1000 м. Рух артилерії на гусеничній тязі по ґрунтовій дорозі до 1500 м, по шосе до 2000—3000 м, рух танків по ґрунтовій дорозі до 2000 м, по шосе 3000—4000 м, рубання і пиляння лісу або удари сокири, що чергуються, чутні на дальності до 300-400 м, падіння дерев до 800 м, брязкіт затвору автомата до 400-500 м, риття окопів, удари лопати об камінь або металеві частини від 500 до 1000 м, голосний крик до 1000—1500 м, стрільба з автомату 2000—3000 м, гарматна стрільба 10—15 км.

Іноді підслуховування може розкрити намір противника, що проводить зосередження свіжих сил і засобів при повному світломаскуванні.

Так, наприклад, на одній з ділянок Воронезького фронту в 1943 р. один із спостерігачів вночі почув шум моторів і визначив їхній напрямок руху до фронту. Машини, не доходячи значну відстань до фронту, зупинялися. Зворотнього руху не відзначалося. У тому же напрямку під ранок шум відновився, але тепер вже він супроводжувався брязкотом гусениць, що свідчило про підхід танків. У напрямку припинення руху виявився ліс. Так уважне підслуховування і знання звукових ознак спостерігачем допомогло командуванню вчасно розкрити задум противника, який готував на цій ділянці наступ.

Досвідчений спостерігач не залишить без уваги жодного звуку. Підслуховуючи, він може відрізнити рух автомашини від руху танку і бронетранспортеру і приблизно вказати, у якому напрямку рухаються і де орієнтовно зосереджуються.

Своєчасна і правильна доповідь командиру про помічене і почуте на полі бою - найважливіший обов'язок спостерігача. Доповідь повинна бути чітка, небагатослівна, конкретна, що вказує, де, коли і що помічено. Прагнення доповісти коротко ні в якій мірі не означає, що можна упустити окремі подробиці в поводженні противника.

Взимку сніговий покрив утруднює противнику маскування. На снігу, особливо в сонячний день і місячну ніч, чітко спостерігаються оборонні спорудження, сліди, стежки, дороги, а також дими від місць обігріву.

Сніговий покрив збільшує дальність спостереження, але зате скрадає відстань і затрудняє її визначення. Тіньові місця взимку проглядаються краще, ніж влітку. В ясний сонячний день взимку спостерігач засліплюється променями сонця, відбитими від снігу. Це утруднює спостереження, і спостерігачу доводиться користуватися окулярами з затемненим склом.

Взимку місце для спостереження варто вибирати так, щоб воно було укрите від вітру. Спостерігач повинний бути забезпечений теплим одягом, засобами проти відмороження і білим маскхалатом. При температурі нижче 10°С зміну спостерігача треба робити через 1—2 год. Якщо дозволяє обстановка, то для обігріву і відпочинку спостерігачів обладнується землянка або інше укриття. З метою маскування місце обігріву варто опалювати в темний час доби, а вдень - тільки в туман, снігопад, заметіль і по можливості сухими дровами, що не дають диму. Вихід димоходу повинний мати перехоплення, щоб іскри і вогонь не вилітали назовні. При маскуванні місця для спостереження не можна порушувати навколишній сніговий покрив.

Дата добавления: 2014-11-29