Запис вихідних даних до теплового розрахунку сольової ванни

Тепловий розрахунок сольової ванни для вулканізації неформових виробів.

Запис вихідних даних до теплового розрахунку ротаційного преса

1. Маса барабана, кг (G_б) -

2. Питома теплоємкість сталі, Дж/кг.К (С_ст) -

3. Питома теплоємкість гуми, Дж/кг.К (С_р) -

4. Температура нагрівання барабана, ⁰С (t) -

5. Початкова температура барабана, ⁰С (t_в) -

6. Число циклів вулканізації за тиждень (n) –

7. Маса стальної арматури в 1 п.м. пресуючої стрічки, кг (G_ст) -

8. Маса гуми в 1 п.м. пресуючої стрічки, кг (G_р) -

9. Температура, до якої нагрівається пресуюча стрічка ⁰С (t¹¹) -

10. Довжина пасів, м (L) -

11. Маса гуми в конструкції клинового пасу, кг (G_р¹) –

12. Маса тканини в конструкції клинового пасу, кг (G_тк¹) –

13. Температура вулканізації, ⁰С (t) -

14. Кількість одночасно вулканізованих пасів (n¹) -

15. Температура поверхні барабана, ⁰С (t_ст=t)) -

16. Діаметр барабана, м (Д) –

17. Довжина барабана, м (L) –

18. Питома теплота пароутворення, кДж/кг (r) -

Метою теплового розрахунку є визначення потужності електронагрівальників (N, кВт). Приймаємо безперервну роботу ванни з першопочатковим підігрівом один раз на тиждень.

8.1. Рівняння теплового балансу сольової ванни:

Q=Q₁+Q₂+Q₃+Q₄

де Q₁ – витрати тепла на першопочаткове нагрівання ванни, Вт;

Q₂ – витрати тепла на нагрівання розплаву солей, Вт;

Q₃ – витрати тепла на нагрівання виробів, що вулканізуються, Вт;

Q₄ – тепловтрати в навколишнє середовище, Вт.

8.2. Визначення витрат тепла на першопочаткове нагрівання ванни Q₁, Вт:

Q₁ =G С_ст(t – t_в) 1/ 123 1 / 3600

де G – маса ванни і транспортера, кг;

С_ст – питома теплоємкість сталі, Дж/кг.К (приймається рівною 482);

t – температура вулканізації, ⁰С;

t_в – температура навколишнього повітря, ⁰С;

123, 3600 – перевідні коефіцієнти год/дн в тиждень, сек/год.

8.3. Визначення витрат тепла на нагрівання розплаву солей Q₂, Вт:

Q₂ =G_с С_с(t – t_в) 1/123 1/3600

де G_с – маса розплаву солі, кг;

С_с – питома теплоємкість солі, Дж/кг.К;

t, t_в – див п.8.2.

8.4. Визначення витрат тепла Q₃, Вт на нагрівання виробів, що вулканізуються:

Q₃ =G_р С_р(t – t_в)

де G_р – продуктивність поточної лінії випуску неформових виробів, кг/сек;

С_р – питома теплоємкість гуми, Дж/кг.К (1676);

t, t_в – див п.8.2.

8.5. Визначення тепловтрат в навколишнє середовище Q₄, Вт:

Q₄=α₀ F (t_ст – t_в)

де α₀ – коефіцієнт тепловіддачі від стінки ванни в навколишнє середовище, Вт/м².К;

α₀ = 9,3 + 0,058 t_ст

t_ст – температура поверхні, що віддає тепло, ⁰С;

F_n – загальна площа поверхні тепловтрат, м²;

Після визначення Q₁, Q₂, Q₃, Q₄ визначають Q (п.8.1.).

F_n = ПД/2 L (1,5: 1,8) + 2ПД² / 4

8.6. Визначення потужності електронагрівальників N, кВт.

N=Q/1000η

де η- ККД електонагрівальників (0,9 0,95);

1000 – перевідний коефіцієнт Вт/кВт.

1. Маса вани і транспортера, кг (G) -

2. Питома теплоємкість сталі, Дж/кг.К (С_ст) -

3. Температура вулканізації, ⁰С (t) -

4. Температура навколишнього повітря, ⁰С (t_в) -

5. Маса розплаву солі, кг (G_с) -

6. Питома теплоємкість солі, Дж/кг.К (С_с) -

7. Продуктивність поточної лінії, кг/сек (G_р) -

8. Питома теплоємкість гуми, Дж/кг.К (С_р) -

9. Температура поверхні, що віддає тепло, ⁰С (t_ст) -

10. Загальна площа поверхні тепловтрат, м² (F) -

11. ККД електронагрівальників (η) -

Дата добавления: 2014-11-29