Особливості економічних стратегій деяких найбільш розвинутих країн

США. Ця країна досі залишається провідною у світовому господарстві. Розвиток економічних процесів у США справляє значний вплив на економіку всього світу, на цикл і господарську обстановку в інших країнах, на структуру міжнародного економічного обміну. Будучи великим експортером капіталу у формі прямих інвестицій, США активно домагаються створення необхідного інвестиційного клімату для своїх фірм за кордоном.

Державне регулювання зовнішньої торгівлі у США передусім спрямоване на форсування експорту, який за останні роки забезпечував більше третини збільшення ВВП країни. Як пріоритетні ринки тут виступають регіони Північної та Південної Америки і Тихоокеанський регіон. Створення північноамериканського спільного ринку відкриває нові горизонти економічної взаємодії США і Канади з країнами Латинської Америки. Розробляються плани залучення до НАФТА Чилі, а згодом і інших країн.

У внутрішній сфері керівництво США ключем до пожвавлення економіки вважає створення умов, за яких підприємці сприяли б посиленню ділової активності. Заради цього розширяються програми масштабних громадських робіт, підприємцям надаються податкові знижки, реалізуються програми навчання і перекваліфікації працівників тощо.

Але переходові до нової моделі розвитку протидіє інерція попередньої моделі: важко переборюються структури, які склалися, із запізненням усвідомлюється необхідність зазначеного переходу і т. ін.

Японія. Важливим елементом повоєнного розвитку Японії виступав націоналізм. На цій основі почав швидко розвиватися своєрідний механізм взаємодії держави та монополістичного капіталу. Перебудову застарілих галузей, переведення за кордон частини виробництв, що деградували, перекваліфікацію робочої сили — це в основному здійснював монополістичний капітал, а держава надавала фінансову допомогу, створювала сприятливі умови для необхідних перетворень.

Починаючи з 80-х років весь інструментарій державного втручання (організаційно-адміністративні структури, контингент висококваліфікованих спеціалістів, налагоджена інформаційно-аналітична служба тощо) завжди готовий для використання в найкоротші строки. В Японії свідомо підтримується процес концентрації капіталу в промисловості, банківській справі, торгівлі тощо, але в кожній сфері незмінно зберігаються декілька гостро конкуруючих між собою господарських одиниць. Це створює контрольованішу, регульовану конкуренцію, яка сприяє зниженню витрат, удосконаленню якості продукції та послуг.

До особливостей економічної політики Японії належить також те, що зростання продуктивності праці забезпечується не стільки М рахунок вигід від подальшої спеціалізації, скільки базується на регіоналізації та скороченні ланок виробничого ланцюга, на більш гнучкому і маневреному їх поєднанні.

Провідні країни ЄС. Обмежені можливості економічного зростання західноєвропейських країн та протистояння з боку США та інших спричинили інтеграційні процеси в Західній Європі. І з середини 80-х років форсується рівень інтеграції країн Західної Європи з метою ліквідації понад 280 різних бар'єрів, які перешкоджали руху товарів, капіталів і робочої сили всередині ЄС. Повна економічна інтеграція, введення в обіг європейської валюти дають можливість країнам ЄС не тільки закріпити своє становище на світовому ринку, а й за рахунок цього значно збільшити обсяг свого ВВП. У той же час ці країни, особливо найбільш економічно розвинуті, прагнуть посилити свою роль як у самому ЄС, так і у світовому господарстві.

Почнемо з Німеччини. В повоєнні роки закріпленню позицій країни на світовому ринку сприяли заборона військового виробництва, великий приплив іноземного капіталу, а також дешевої робочої сили з Німецької Демократичної Республіки та країн Середземноморського басейну.

Місце Німеччини в міжнародному поділі праці визначається вузькою спеціалізацією на високоякісній продукції машинобудування та хімії.

З середини 80-х років наявна система державно-монополістичного регулювання призводить до деякого відставання на найбільш перспективних ділянках наукоємного виробництва. Відчувається брак спеціалізованих науково-дослідних установ і кваліфікованих кадрів. Обережний щодо ризику німецький банківський капітал стримано фінансує багато важливих починань. Як високорозвинута країна, Німеччина отримує значні вигоди від інтеграційних процесів у Європі.

Щодо Франції. то там держава завжди широко втручалася в економічне життя, яке нерідко потерпало від непослідовної політики, частих змін стратегічних концепцій, розбіжностей довгострокових орієнтирів і конкретних поточних дій. Практично тільки з 90-х років почалася розробка цілеспрямованої зовнішньоекономічної стратегії, що охоплювала підвищення конкурентоспроможності, інтеграцію у світогосподарське співтовариство, необхідність зменшення зовнішніх обмежень, збільшення валютних надходжень, збалансованість торгового балансу тощо.

З утворенням «Спільного ринку» для Франції розширилася сфера збуту. Сільськогосподарські статті Римського договору дали змогу Франції дещо відстрочити аграрні перетворення і вивільнити певні засоби для реконструкції та модернізації промисловості. Помітна тенденція до розвитку експортних галузей: атомні реактори, залізничний транспорт, аерокосмічні програми тощо. Разом із тим це посилило нерівномірність, диспропорційність розвитку господарства країни, залежність від іноземного капіталу. Тому наростання інтеграційних процесів у ЄС викликає в деяких колах Франції занепокоєння, тим більше що транснаціональні фірми Франції посідають у світі досить скромне місце.

Велика Брит анія постійно стикається з проблемами, які породжуються економічними спадами і поступовою втратою світогосподарських позицій. Економіка цієї держави відрізняється від економік інших країн більшою роз'єднаністю виробничих одиниць. Тут сильніше відчувається прихильність до ідеалів ринкового господарства, вільної торгівлі й конкуренції, спостерігається велика інерційність виробничих і адміністративних структур, їхня нездатність швидко адаптуватися до нових умов.

Експорт капіталу, становище фунта стерлінгів в міжнародних розрахунках, доля стерлінгових авуарів визначають найважливіші економічні рішення та курс господарської політики країни. Ставка постійно робиться на фінансові важелі утвердження своїх світогосподарських позицій. Цим пояснюється і обережний підхід Великої Британії до заміни національної валюти валютою ЄС — євро.

У повоєнні роки з метою відновлення своїх міжнародних позицій Велика Британія збільшувала військові витрати за кордоном, і здійснювала допомогу країнам, що розвиваються, форсувала експорт товарів і капіталу. Це послаблювало власну економіку, загострювало проблеми нагромадження і модернізації виробничих потужностей, поглиблювало залежність від припливу іноземного капіталу. З 60-х років зовнішньоекономічна політика зосереджувалась на проблемі девальвації фунта стерлінгів, яка була проведена Шано і не дала очікуваного результату. У 80—90-ті роки всі зусилля країна спрямовує на зниження інфляції, врегулювання промисловості та фінансової діяльності, приватизацію частини підприємств.

Дата добавления: 2014-11-29