Структура банківської системи та інструменти кредитно-грошової політики

Банківська система в ринковій економіці є дворівневою і включає Центральний банк (емісійний) і комерційні банки різних видів. Основними функціями банків є залучення внесків і надання кредитів. Через ці операції банки можуть створювати гроші, тобто розширювати грошову пропозицію.

Центральний Банк випускає у обіг національну валюту, зберігає золотовалютні резерви країни, обов'язкові резерви комерційних банків, виступає в якості міжбанківського розрахункового центра. Він може бути продавцем і покупцем на міжнародних грошових ринках. Центральні Банки формують і реалізують кредитно-грошову політику, контролюють і координують діяльність комерційних банків.

В економічній політиці виділяють кінцеві та проміжні цілі монетарної політики.

Кінцеві цілі:

- економічний зростання;

- повна зайнятість;

- стабільність цін;

- стійкість платіжного балансу.

Проміжні цілі:

- зміна грошової маси;

- стабілізація ставки відсотків і обмінного курсу.

Інструменти грошової політики:

а) зміна норми обов'язкових резервів;

б) зміна облікової ставки (ставки рефінансування);

в) операції на “відкритому” ринку;

г) пряме регулювання ставки відсотка, встановлення лімітів кредитування.

Інструменти регулювання грошової політики бувають прямими і непрямими. До непрямих інструментів відносять:

1.Регулювання обов'язкових резервів. Обов'язкові резерви – це частина суми депозитів, що комерційні банки повинні зберігати у виді безвідсоткових вкладів у Центральному банку. Норми обов'язкових резервів встановлюються у відсотках від обсягів депозитів. Вони розрізняються по величині в залежності від видів внесків (по терміновим вони нижче, ніж по вкладах до запитання). Чим вище встановлює Центральний банк норму обов'язкових резервів, тим менша частка засобів може бути використана комерційними банками для активних операцій. Збільшення норми резервів (r_r) веде до скорочення грошової маси і зменшує грошовий мультиплікатор.

2. Зміна облікової ставки (ставки рефінансування). За цією ставкою Центральний банк видає кредити комерційним банкам. Якщо облікова ставка підвищується, то обсяги запозичень у Центрального банка скорочуються, а це значить, що комерційні банки також зможуть надати в кредит меншу суму грошей. Одержуючи більш дорогий кредит, комерційні банки підвищують і свої ставки по позичках. Таким чином, відбувається подорожчання грошей, а їх пропозиція знижується.

3. Операції на відкритому ринку як спосіб контролю за грошовою масою частіше використовується в країнах з ринковою економікою, де фондовий ринок більш розвинутий. Цей інструмент грошового регулювання передбачає купівлю-продаж Центральним Банком державних цінних паперів (короткострокові державні облігації).

Коли Центральний банк купує цінні папери в комерційного банку, він збільшує суму на резервному рахунку цього банку (чи на спеціальному рахунку комерційного банку у Центрального банка для таких операцій), це значить, що в банківську систему надходять додаткові “гроші підвищеної потужності” і починається процес мультиплікативного розширення грошової маси. Масштаби розширення залежать від пропорції, у якій приріст грошової маси розподіляється на готівку і депозити: чим більше засобів іде в готівку, тим менше масштаб грошової експансії. Якщо Центральний банк продає цінні папери, процес протікає в зворотному напрямку.

Такі операції можуть здійснюватися Центральним банком у формі угод про зворотний викуп. У цьому випадку банк продає цінні папери з зобов'язанням викупити їх по визначеній (більш високій) ціні через деякий термін. Платою за надані в замін цінних паперів кошти слугує різниця між ціною продажу і ціною зворотного викупу.

Дата добавления: 2014-11-29