Про ефективність роботи фінансового менеджера та аналітика

Торгівля на фінансовому ринку, операції з ЦП, незважаючи на всі тонкощі фінансового аналізу, є все ж таки одним з видів азартних ігор. Ступінь азарту, роль випадковості тут, звичайно, значно нижча, ніж у грі на гроші в покер, рулетку чи лотерею, але вона завжди присутня.

Хоча усі, граючи в рулетку, наперед знають, що «стіл» завжди залишиться у виграші, якщо гра продовжується тривалий час. Це не заважає виникненню ситуації, коли гравець, поставивши гроші на номер, вибраний випадковим чином, раптом заволодіє великим багатством.

Точно так же й недосвідчений вкладник може за незначну ціну придбати пакет акцій нікому невідомої компанії, які через рік стануть вдвічі дорожчими (хоча на біржі це буває вкрай рідко).

Однак практично важко відрізнити виграш, отриманий як результат випадкового везіння, від виграшу за рахунок мистецтва управління. Для оцінки рівня цього мистецтва, у свою чергу, потрібні тривалі спостереження за діяльністю інвестиційного фонду і порівняння результатів цієї діяльності з роботою аналогічних організацій.

Разом з тим в останні роки у США та інших розвинутих країнах спостерігається тенденція до використання наукових методів фінансового аналізу та потужної комп’ютерної бази порівняно з використанням інтуїтивних оцінок та діями навмання.

Найбільш значні дослідження поведінки людей в умовах ризику і невизначеності були виконані двома ізраїльськими психологами Денієлом Канеманом (Kahneman) і Еймосом Тверськи (Tversky).

Канеман і Тверськи називають свою концепцію теорією перспективи. Теорія перспективи відкрила стереотипи поведінки, які ніколи не помічали прихильники раціонального ухвалення рішень. Канеман і Тверськи приписали ці стереотипи двом людським слабкостям. По-перше, емоції часто заважають самоконтролю, який необхідний для раціонального підходу до ухвалення рішень. По-друге, люди часто не здатні ясно зрозуміти, з чим мають справу. Вони випробовують те, що психологи називають трудністю усвідомлення.

У одних умовах перед лицем вибору ми демонструємо неприйняття ризику, в інших перетворюємося на шукачів пригод. Ми часто проявляємо схильність нехтувати загальними аспектами проблеми і заглиблюватися окреме. Ми насилу розуміємо, скільки інформації нам потрібно і коли вона стає зайвою ми все одно продовжуємо її збирати. Ми приділяємо підвищену увагу маловірогідним подіям, пов’язаним з драматичними наслідками, і обертаємо мало уваги на вірогідніші рутинні події. Ми по-різному сприймаємо витрати і невідшкодовані втрати, хоча їх вплив на наш стан один і той же. Ми починаємо з чисто раціонального підходу до ухвалення рішення про нашу поведінку в умовах ризику і потім екстраполюємо, розраховуючи головним чином на сприятливий результат. В результаті ми забуваємо про сходження до середнього, застряємо на звичній позиції і нариваємося на неприємності.

Асиметрія між нашими підходами до ухвалення рішень, направлених на досягнення виграшу, і рішень, направлених на уникнення програшу, є однією з самих вражаючих знахідок теорії перспективи. І одній з найкорисніших.

Коли мова йде про значні суми, багато хто відмовляється від гри, віддаючи перевагу гарантованому доходу, – багато хто вважає за краще просто отримати 100 тис. доларів, чим грати з шансами 50 на 50 виграти 200 тис. доларів або не отримати нічого. Іншими словами, ми не схильні до ризику.

Але як йде справа з втратами? У першій статті Канемана і Тверськи, що з’явилася в 1979 році, описаний експеримент, що показує, що наш вибір між негативними результатами є дзеркальним відображенням нашого вибору між позитивними результатами. У одному з експериментів вони спочатку пропонували вибір між 80% шансів отримання 4000 доларів і 20% шансів залишитися при своїх – з одного боку, і 100% шансів отримання 3000 доларів – з іншою. Хоча ризикований вибір мав вище математичне очікування (отримання 3200 доларів), 80% опитаних віддали перевагу гарантованим 3000 доларів. Ці люди, у цілковитій згоді з Бернуллі, уникали ризику.

Потім Канеман і Тверськи запропонували вибір між ризиком з 80% шансів втрати 4000 доларів і 20% шансів залишитися при своїх – з одного боку, і 100% шансів втрати 3000 доларів. Тепер 92% опитаних вибрали гру, хоча математичне очікування втрати 3200 доларів знову було більше, ніж стовідсоткова втрата 3000 доларів. Коли вибір стосується втрат, ми вибираємо ризик.

Узагальнення підходів до трактування категорії «диверсифікація»

Автор	Визначення
М. М. Скоробогатов	Диверсифікація – це стратегія, яка передбачає вхід підприємства до нових для нього сфер бізнесу.
Л. А. Швайка	Диверсифікація – 1. Володіння найрізноманітнішими фінансовими активами, кожен з яких має різний рівень ризику, з метою зниження загального ступеня ризику портфеля в цілому. 2. Розподіл інвестицій і ризиків з різних ринків, фінансових інструментів і стратегій торгівлі. 3. Загальна ділова практика, направлена на розширення номенклатури товарів і послуг та/або географічної території, для того, щоб розподілити ризик і знизити залежність відциклічності бізнесу. 4. Спосіб розвитку підприємства, що полягає в освоєнні виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг, що включає не просто диверсифікацію товарних груп, але й розповсюдження підприємницької діяльності на нові та не пов’язані з основними видами діяльності фірми.
Т. О. Колодизєва	Диверсифікація – це процес зменшення ризиків шляхом розподілу капіталу між різними об’єктами інвестування.
К. М. Таньков	Диверсифікація передбачає виявлення саме того виду діяльності, в якому можна найбільш ефективно реалізувати конкурентні переваги підприємства.
А.Н. Азрилиян (Большой экономический словар)	Диверсифікація – процес розвитку діяльності підприємства, пов`язаний із збільшенням діапазону видів та проникненням в нові сфери діяльності, освоєнням нових виробництв, розширенням асортименту товару, що включає не тільки диверсифікацію товарних груп, але й розповсюдження підприємницької діяльності на нові та не пов’язані з основними видами діяльності фірми
І.С. Воронецька	Диверсифікація виробництва – це одночасний розвиток декількох, не пов’язаних один з одним видів виробництва продукції.

Продовження таблиці

О. М. Тридід	Диверсифікація виробництва – одночасний розвиток багатьох не пов’язаних одне з одним виробництв, розширення асортименту продукції, що виробляється.
М.В. Врода	Диверсифікація виробництва – це процес створення нового типу продукції на базі існуючого промислового підприємства, що приводить до розширення його асортименту і є елементом його стратегії.

Дата добавления: 2014-11-29