Список використаних джерел 2 страница

Горизонтально інтегрована диверсифікація – продукція однієї галузі може бути використана на виробниче споживання в інших галузях.

Горизонтально неінтегрована диверсифікація – має місце тоді, коли галузі по відношенню одна до одної діють автономно.

Господарське рішення (ГР) – результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.

Господарський ризик – це специфічна характеристика діяльності, пов’язана з подоланням невизначеності в господарській ситуації, в якій не виключається ймовірність виникнення непередбачуваних наслідків (можливого відхилення від цілей, бажаного результату; втрати суб’єктом господарювання частини своїх прибутків тощо).

Демографічний ризик – виникає внаслідок зміни демографічної ситуації.

Дерево рішень – діаграма, що відображає кілька можливих напрямів дії. Ймовірні події, потенційні результати кожного напряму діяльності.

Дефляційний ризик – це ризиктого, що при зростати дефляції відбувається падіння рівня цін - погіршення економічних умов підприємництва і зниження доходів.

Джерело ризику фактори (явище, процеси), які спричиняють невизначеність результатів, зумовлених певними змінами ендогенного чи екзогенного характеру або діями суб’єктів ризику.

Диверсифікація – процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладення, безпосередньо не пов’язаними між собою.

Дискусія – обговорення проблем, шляхів їх вирішення, аналізу різноманітних чинників тощо.

Дисперсія – характеризує ступінь коливання очікуваного доходу від здійснення фінансової операції, що вивчається, по відношенню до його середньої величини. Розрахунок дисперсії здійснюється як середнє зважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних/

Ділові ігри – один з евристичних методів прийняття господарських рішень; імітаційне моделювання реальних ситуацій, для виконання якого кожний учасник дістає певну роль.

Допустимий ризик – це загроза повної втрати прибутку від реалізації того чи іншого проекту або від підприємницької діяльності в цілому.

Запізнілий ризик – такий, що не був передбачений підприємством при складанні своїх планів, і стратегія поведінки підприємства при цьому розробляється (визначається) вже після його виникнення.

Інноваційний ризик – виникає через невизначеність в інноваційній сфері, починаючи з вироблення інноваційної ідеї, втілення її у продукт або технології і закінчуючи реалізацією продукту на ринку.

Інноваційна функція ризику – стимулює пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємцем.

Інтерв’ювання – це усне опитування, що проводиться у формі бесіди-інтерв’ю.

Евристичне програмування — методи розв’язання завдань, що спираються на досвід прийняття рішень.

Економічний ризик – аспект діяльності суб’єктів господарського життя, пов’язаний з подоланням невизначеності в ситуації невідкладного вибору, в процесі якого можна оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі й відхилення від мети.

Експертна оцінка ризику – суб’єктивний висновок щодо певного економічного явища (ризику), отриманий фахівцями після його дослідження і аналізування.

Етапи процесу прийняття рішень: постановка задачі розв’язання проблеми; розробка варіантів рішення; вибір рішення; організація виконання рішення та його оцінка.

Етапи процесу ризик-менеджменту: оцінка господарської ситуації на підприємстві та виявлення ризиків; кількісний та якісний аналіз; регулювання ступеня ризику (вибір напрямів та методів регулювання, їх реалізація); оцінка отриманих результатів та їх коригування.

Ефективне рішення – рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів.

Ефективність господарського рішення – ресурсна результативність, здобута в результаті розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві.

Засоби прийняття ГР: алгоритм рішення; діаграма у вигляді риб’ячого скелету (метод Ішікави); блок-схема (блок-діаграма), процес складання карт («ґрунтовка»); уявні схеми, метод ABC, кольорове кодування.

Захисна функція ризику – у сучасних умовах проявляється у вигляді створення фондів ризику та застосування різних методів мінімізації ризику, що дозволяє з одного боку використовувати конструктивність ризику, а з другого – захищати підприємця від негативних наслідків

Збереження ризику – напрям регулювання ступеня ризику, що передбачає здійснення таких заходів: відмова від будь-яких дій, спрямованих на компенсацію збитку (без фінансування); створення спеціальних резервних фондів; отримання кредитів і позик, державних дотацій.

Зовнішні ризики – ризики, безпосередньо не пов’язані з діяльністю підприємства чи його партнерів, на рівень яких впливає велика кількість політичних, економічних, демографічних, соціальних, географічних та інших факторів.

Зниження ступеня ризику – напрям регулювання ризику, спрямований на скорочення ймовірності та обсягу непередбачених утрат.

Ігри азартні – ігри, в яких результат є невизначеним лише внаслідок випадкових причин.

Ігри комбінаторні – ігри, особливості правил яких обумовлюють таку множину варіантів їх розвитку, що передбачити результати заздалегідь неможливо.

Ігри стратегічні – ігри, за яких невизначеність зумовлюється відсутністю інформації про дії супротивника та його стратегію.

Імітаційне моделювання – процес конструювання моделі реальної системи і постановки експерименту на цій моделі з метою або зрозуміти поведінку системи, або оцінити (в межах обмежень, що існують згідно з критеріями) різні стратегії, що забезпечують функціонування цієї системи.

Інвестиційний проект – система заходів, які забезпечують досягнення поставлених цілей.

Інвестиційний ризик можливість недосягнення запланованих цілей інвестування (прибуток або соціальний ефект) і виникнення грошових втрат.

Інвестиційні рішення – рішення щодо вкладення (інвестування) коштів в активи у певний момент часу для одержання прибутку в майбутньому.

Інфляційний ризик – це ризик того, що при зростанні інфляції грошові доходи знецінюються з точки зору реальної купівельної спроможності швидше, ніж ростуть.

Катастрофічний ризик – це ризик, що характеризується загрозою втрат в розмірі, який дорівнює або перевищує весь майновий стан підприємця.

Кількісний аналіз ризику – аналіз, який покликаний кількісно визначити ступінь окремих ризиків і ризику певного виду діяльності в цілому.

Коефіцієнт варіації – являє собою відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметично, і показує ступінь відхилення отриманих знань.

Комерційний ризик – ризик, пов’язаний з імовірністю виникнення втрат у процесі збуту продукції (послуг) і контактів з контрагентами та партнерами з метою організації продажу.

Компенсація ризику – напрям, який належить до превентивних засобів управління ризиками та характеризується трудомісткістю й численними аналітичними дослідженнями (стратегічне планування, прогнозування зовнішньої економічної ситуації, моніторинг соціально-економічного та правового середовища, активний цілеспрямований маркетинг).

Контроль ризику – система методів, спрямованих на попередження чи обмеження негативних наслідків дії ризикових факторів (мінімізація втрат чи оптимізація доходів).

Конфліктна ситуація – ситуація, коли стикаються інтереси двох чи більше сторін, які мають суперечливі цілі, причому виграш кожної зі сторін залежить від того, як поводитимуться інші.

Корисність – ступінь задоволення суб’єкта від споживання товару (отримання послуги) чи виконання будь-якої дії.

Корисні структурні схеми для прийняття рішень: модель «сміттєвого контейнера», раціонально-дедуктивна модель, науковий менеджмент, дискретно-інкрементальна модель, універсальне передбачення, редукціонізм, тотальне управління якістю, теорія хаосу, теорія ігор.

Короткостроковий ризик – ризик, що загрожує підприємству протягом відомого відрізку часу.

Країнові ризики – що виникають на макрорівні і впливають на всі господарюючі суб’єкти країни.

Кредитний ризик – ризик, пов’язаний з імовірністю невиконання контрагентом умов фінансових зобов’язань стосовно повернення кредиту.

Крива ризику – крива розподілу ймовірностей виникнення певного ріння втрат/прибутку.

Критерії (правила) обґрунтування господарських рішень в умовах невизначеності: критерій Вальда (правило макснмін), максимакс, Гурвіца, Севіджа (правило мінімакс).

Критерії (правила) обґрунтування ГР в умовах ризику: правило Байсса (критерій математичного сподівання); критерій середнього значення й стандартного відхилення; критерій Бернулі; критерій Лапласа; критерій Гурвіца (критерій песимізму-оптимізму).

Критичний ризик – загроза втрат, що дорівнюють розміру зроблених витрат на здійснення підприємницької діяльності або окремої угоди.

Лімітування – обмеження потоків (грошових, товарних, кредитних, інвестиційних), спрямованих у зовнішнє (по відношенню до підприємства) середовище.

Маркетингова диверсифікація – створення підприємством власної торговельної мережі, розширенням каналів збуту продукції, задіянням більшої кількості маркетингових важелів просування товару на ринок, організацією (за необхідності) післяпродажного обслуговування проданих товарів.

Матеріальні втрати – це додаткові затрати виробничих ресурсів непередбачені проектом або планом, або прямі втрати майна, продукції, енергії, тощо.

Метод аналізу доцільності витрат – процедури встановлення зон ризику шляхом аналізу його фінансової стійкості (забезпеченість наявними коштами поточної діяльності) на основі даних фінансової звітності (балансу).

Метод аналогій (при оцінюванні ризику) – система оцінювання нових, невідомих ситуацій чи процесів, що передбачає застосування методик або показників інших методів кількісного аналізу з подальшим корегуванням (поправкою) результатів на подібність (відмінність) між досліджуваною ситуацією і базою оцінювання.

Міжгалузеві ризики – наявність яких обумовлена впливом та залежністю окремих галузей і сфер економічної діяльності між собою.

Мінімізація втрат – вжиття заходів, що дають змогу знизити ймовірність настання несприятливого випадку чи величину збитку до мінімально можливої.

Метод «дерева» рішень – метод, заснований на аналізі графічних зображень зв’язків основних і наступних варіантів ГР за основними результатами кожного рішення й очікуваної ефективності.

Метод експертних оцінок — метод, який полягає в раціональній організації проведення експертами аналізу проблеми з кількісною оцінкою суджень та обробкою їх результатів.

Методи аналізу господарських рішень: метод порівняння; індексний метод; балансовий метод; метод ланцюгових підстановок; графічний метод; факторний аналіз; функціонально-вартісний аналіз; матричні методи.

Методи кількісного оцінювання господарських ризиків: статистичний метод; метод експертних оцінок; аналіз доцільності витрат; рейтинговий метод; нормативний метод; аналітичний метод; метод аналогів.

Методи кількісного оцінювання інвестиційних ризиків: метод коригування норми дисконту, аналіз чутливості, метод сценаріїв, «дерево» рішень, імітаційне моделювання.

Метод Монте-Карло – це сукупність формальних процедур, засобами яких відтворюються на ЕОМ будь-які випадкові фактори (випадкові події, випадкові величини з довільним розподілом, випадкові вектори тощо).

Методи розробки господарських рі шень – низка заходів організаційного, технологічного, економічного, правового та соціального характер, спрямованих на формування ГР.

Метод сценаріїв – низка прогнозів щодо кожного розглянутого рішення з приводу його реалізації, а також можливих позитивних чи негативного наслідків.

Об’єкт ризику – економічна система, оцінити ефективність та умови функціонування котрої на перспективу у вичерпній повноті та з необхідною точністю неможливо.

Очікувана грошова оцінка (ОГО) – розраховується як сума добутків розмірів виграшів на імовірності цих виграшів.

Напрями впливу на ступінь ризику: уникнення ризику; компенсація ризику; збереження ризику; передача ризику; зниження ризику.

Невизначеність – це об’єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні та суб’єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її параметрів.

Передача ризику – напрям регулювання ступеня ризику, що має на меті передачу відповідальності за нього третім особам за збереження наявного рівня ризику (страхування; передача ризиків через укладання договорів факторингу, поручительства; передача ризику через укладання біржових угод (хеджування)).

Політичний ризик – передбачає ймовірність можливого негативного впливу на діяльність суб’єктів господарювання з боку держави через проведення нею політичного курсу розвитку країни.

Попередження ризику – проведення заходів, що дають змогу звести до мінімуму ймовірність деяких втрат.

Портфель цінних пап ерів – сукупність активів (акцій, облігацій складених у найбільш вигідних пропорціях.

Портфельний ризик – ймовірність втрат по окремих видах «грошових операцій. а також по всіх видах діяльності підприємства.

Постійний ризик – ризики, що безперервно загрожують підприємницькій діяльності у даному географічному районі або в певній галузі економіки.

Прийняття рішення – вибір однієї з двох альтернатив або одного з кількох варіантів, що мають місце.

Прийняття (збереження чи збільшення) ступеня ризику – це залишення ризику за менеджером (інвестором), тобто на його відповідальність.

Реалізаційні (,маркетингові, комерційні) ризики – ризики, пов’язані з імовірністю втрат під час збуту продукції (послуг), у процесі взаємодії з контрагентами та партнерами для організації продажу.

Регіональні ризики – виникають через наявність специфіки розвитку та управління окремими регіонами в країні.

Регулятивна функція ризику має суперечливий характер і може виступати у двох формах: конструктивній та деструктивній. Конструктивність ризику проявляється, зокрема, у тому, що ризик при здійсненні господарської діяльності виконує роль своєрідного каталізатора. Йому належать такі властивості як активність і спрямованість у майбутнє, пошук новаторських рішень. Деструктивний характер ризику проявляється у тому, що прийняття і реалізація рішень з необґрунтованим ризиком ведуть до волюнтаризму й авантюризму. У цьому випадку ризик виступає як дестабілізуючий фактор.

Результативне рішення – рішення, реалізація якого приводить до остаточних результатів.

Ризик – співвідношення вірогідності виникнення ризикових ситуацій і їх можливих наслідків, реалізація ризику приводить до відхилення фактичних результатів діяльності від запланованих.

Ризик банкрутства – являє собою небезпеку в результаті неправильного вибору вкладення капіталу, повної втрати підприємством власного капіталу й нездатності його розрахуватися по взятих на себе зобов’язанням.

Ризик ліквідності – ризик, пов’язаний з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів через зміну їхньої якості і споживчої вартості.

Ризик ПЦП – це міра (ступінь) можливості того, що настануть обставини, за яких інвестор може понести збитки, спричинені інвестиціями в ПЦП, а також операціями, пов’язаними із залученням ресурсів до формування портфеля.

Розподіл ризику – передача певної частки відповідальності за ризик на того співучасника реального інвестиційного проекту, який здатний його контролювати краще від інших.

Розрахунково-аналітичні методи оцінки ризику – застосовуються для оцінки окремих видів ризиків і полягають у виборі ключових показників, від яких залежить ступінь ризику, та порівнянні їх фактичних значень з критичними для певного підприємства.

Самострахування – внутрішнє страхування ризиків в рамках самого підприємства.

Своєчасний ризик – такий, що не був завчасно передбачений, а також не було розроблено стратегію поведінки підприємства у випадку їх виникнення.

Селективний ризик – це ризик неправильного вибору варіантів вкладення капіталу, виду цінних паперів для інвестування у порівнянні з іншими видами цінних паперів при формуванні інвестиційного портфелю.

Середнє очікуване значення – це середньозважене значення величини події, що зв’язана з невизначеною ситуацією.

Система показників кількісної оцінки ризику включає: абсолютні величини (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, семіваріація, семіквадратичне відхилення), відносні (ймовірність, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику) й інтервальні (граничні інтервали ефективності, гранична похибка, розмах варіації).

Системний підхід до аналізу ризику – підхід, що передбачає: всебічне (наукове, технічне, технологічне, маркетингове, стратегічне) вивчення підприємства та середовища його функціонування як джерел ризику; аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів ризику; побудову й аналіз ланцюжка розвитку подій за впливу тих або інших факторів; визначення показників оцінки рівня ризику; встановлення механізмів та моделей взаємозв’язку показників і факторів ризику.

Систематичний ризик – це ризик, притаманний тій чи іншій сфері підприємницької діяльності.

Соціально-політичний ризик –базується на можливості виникнення непередбачених ситуацій у випадку зміни державою її політичного курсу, пріоритетних напрямків діяльності уряду.

Спеціальні втрати – це втрати, які проявляються у вигляді нанесення збитків здоров’ю та життю людей, оточуючому середовищу, престижу підприємця, або в наслідок інших несприятливих соціальних і морально-психологічних наслідків.

Спекулятивий ризик – виражається у можливості отримання як позитивного, так і негативного результату.

Специфічні ризики – це ризики, що пов’язані з придбанням підприємницького прибутку від конкретної операції у даній сфері діяльності.

Страхування – пердача інвестором ризику страховій компанії, тобто він ладен заплатити за зниження рівня ризику до нуля.

Ступінь ризику – ймовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику); розмір можливого збитку від нього.

Суб’єкт ризику – особа або колектив, які зацікавлені в результатах керування об’єктом ризику і мають відповідну компетенцію щодо керування та прийняття відповідних рішень стосовно об’єкта ризику.

Технічний ризик – ризик, що визначається ступенем організації виробництва, проведенням регулярної профілактики обладнання, заходів безпеки, можливістю проведення ремонту при можливих поломках обладнання власними силами підприємства.

Трудові втрати – це втрати робочого часу, зумовлені випадковими, непередбачуваними обставинами.

Уникнення ризику – просте ухилення від певного заходу, обтяженого надмірним (катастрофічним) ризиком.

Управління ризиками – це логічний і систематичний процес, який можна застосовувати для вибору «дороги» подальшого вдосконалення діяльності, підвищення ефективності бізнес-процесів організації.

Фінансові втрати – мають місце при наявності прямих грошових збитків, які пов’язані з перевитратою грошей, непередбачуваними виплатами, штрафами, сплатою додаткових податків, втратою цінних паперів.

Фінансова диверсифікація – це урізноманітнення фінансової діяльності, яка досягається через здійснення підприємством різних видів коротко- і довгострокових фінансових вкладень.

Фінансовий ризик – це ризик, що виникає приздійсненніфінансового підприємництва або фінансових угод.

Хеджування ризиків – це процес зменшення ризику можливих утрат.

Чистий ризик – що означає можливість отримання негативного або нульового результату.

Якісний аналіз ризику – ідентифікація факторів і видів ризику.

Дата добавления: 2014-11-29