Головна відмінність сучасної міфології від давньої - її усвідомлений характер

Історичні типи світогляду.

Історично першою формою світогляду прийнято вважати міфологію
(від грец. слів: перекази, оповіді, слово, учення) – розповіді або переповідання про богів, першопредків, початкові події світу та ін.

На перший погляд може здаватися, що міфи – це казки, щось вигадане, фантастичне. Проте для давньої, архаїчної людини міф був єдиною та всеохоплюючою формою світосприйняття.

Найпершою особливістю міфологічної свідомості був її синкретизм – «злиття всього з усім», і справді, в міфі неможливо відокремити натуральне від символічного, реальне від фантастичного, людське від нелюдського, зло від добра. Через це міф володів такою формою цілісності, яка для інших форм свідомості постає майже неможливою.

Окрім того міф для носіїв міфологічної свідомості постає не думкою чи розповіддю, а самою реальністю, тобто міф мав таку характеристику, яку у деяких видах мистецтвознавства називають «зникнення ефекту рамки».

Для людини міфологічної свідомості не існувало окремо дійсності, а окремо – міфу як розповіді про дійсність: міф і був єдиною та єдино можливою дійсністю.

Міфологія -цесистема поглядів, заснована не на теоретичних доказах і міркуваннях, а на емоційно-художньому переживанні навколишнього світу.

Основні риси міфологічної свідомості:

1) конкретно-чуттєвий характер, особисте ставлення до природи, сприяння її як живої, мислячої істоти. Людина емоційно відчувала світ як одушевлене «ТИ», як своєрідного людського двійника;

2) міфологічна свідомість -не була заснована на пояснювальному і узагальнюючому, а на описовому і індивідуалізованому підході до подій, явищ, процесів;

3) егоцентризм - переживання до людини дійсності як всього світу загалом. Наявність підсвідомо ворожого, що не вкладається в наші звичаї з дитинства уявлення;

4) художня образність - перенесення на світ в процесі його пояснення рис самої людини чи суспільства. Історія виникнення світу розповідалася як походження сім’ї богів;

5) некритичність до змісту міфологічних оповідань. Вигадки про події чи героїв не підлягали сумніву та сприймалися як реальні.

Причини існування міфології:

1) вона відповідала конкретно-чуттєвому характеру мислення первісної людини;

2) вона органічно поєднувався з особливостями функціонування архаїчної соціальної організації, заснованої на замкненому колі табу, законів і звичаїв.

Подібності та відмінності філософ та міфології:

1) вони є історичними типами світогляду;

2) філософія творить свій погляд на світ на різні абстрактно-логічного мислення, а міфологія - на рівні чуттєвого сприйняття;

3) філософія використовує абстрактні поняття, а міфологія - чуттєві образи;

4) філософія - критична, а міфологія - не критична.

Причини руйнування міфологічної свідомості:

1) історичний розвиток людської діяльності;

2) розростання сфери соціально-культурних процесів;

3) поява та формування дискурсивного мислення.

Міф розкладається, і із нього виділяється ціла низка напрямів духовної діяльності, яка постає характерною вже для цивілізаційно-розвинених суспільств.

Сфери духовної діяльності, які виділилися із міфу:

1) раціональні знання (про наука); 2) мистецтво;

3) релігія; 4) фольклор;

5) етичні норми та правила; 6) правові уявлення;

7) філософія.

Отже, можна зробити висновок про те, що історично філософія виникла шляхом виділення із первинного, синкретичного міфологічного світогляду: причиною її виділення постало формування дискурсивного, усвідомленого та послідовно розгорнутого типу мислення.

Звідси виділяються деякі суттєві відмінності між філософським та міфологічним світоглядом, відмінності, які дають можливість краще зрозуміти особливості філософії.

Дата добавления: 2014-11-29