Особливості філософського знання

Філософське знання – найбільш важлива складова частина культури, її загальнотеоретична основа, методологія культурного мистецтва людини. Філософія тісно пов'язана зі всіма формами суспільної свідомості: економічною, політичною, моральною, естетичною, релігійною. Не можна не бачити тісного зв'язку філософії з практикою, по відношенню до якої вона виступає у ролі методології. Не одна з глобальних проблем сучасності (війна і мир, збереження національної культурної спадщини, охорона навколишнього середовища) не може бути вирішена без філософського осмислення, оскільки всі вони вирішуються в контексті філософсько-світоглядних питань:

– людина і світ; – людина і суспільство; – добро і зло.

Передумови виникнення філософії як закономірного явища:

1) духовний: новий, більш високий рівень розвитку людини і його мислення;

2) політичні: установлення більш вільного демократичного суспільного устрою, що дозволив людини усвідомити себе як особистість;

3) соціально-економічні:

а) відділення розумової праці від фізичної, поява вільного часу для філософських роздумів;

б) класова боротьба і поява нових соціальних сил, що протистояли тим верствам населення, які обґрунтовували своє привілейоване соціальне становище походженням від богів або героїв.

Філософія виникла як своєрідне «розчаклування» світу. Цей процес означав, що на зміну конкретно-чуттєвому сприйняттю світу приходить абстрактно логічне мислення, над природні пояснення заміщуються пошуком природних причин будь-яких явищ чи подій, замість художніх образів застосовують абстрактні пояснення, місце категоричних тверджень чи простих описів займають теоретичні міркування про першооснову усього існуючого з доведенням авторської точки зору.

Філософія виникла для задоволення суспільних потреб у новій картині світу, більш відповідній новому рівню суспільного розвитку. Нова філософська картина світу стимулювала матеріальний і духовний прогрес людства.

Слово філософія, як відомо, значить любов до мудрості або любомудріє. В історії духовного життя суспільства мудрість отримала двояке значення:

1) по-перше – це узагальнене універсальне знання про світ і людину;

2) по-друге – це концепція способу життя (відповідь на питання як жити?). В історії духовної культури філософія виступає одночасно в двох іпостасях:

1) По-перше, її предмет – найбільш загальні зв'язки і відношення дійсності (універсума). В такому аспекті філософія виступає у ролі науки, і котра вивчає найбільш загальні зв'язки між явищами (онтологія, гносеологія). Філософія – найбільш загальна теорія світу, тоді коли будь-яка інша наука по відношенню до неї менш загальна теорія світу.

2) По-друге, в ході історичного розвитку визначилась друга форма буття філософії – софістика. В такій іпостасі філософія виступає як вчення про правильність життя людини (мудрість). Інколи її називають практичною філософією, в її зміст включають, окрім вчення про універсум також екзистенціальні питання(переважно етико-естетичні та релігійні). Така функція філософії зближує її з релігією, мистецтвом, придає їй аксіологічності.

Філософія, як форма суспільної свідомості, з точки зору змісту, проблематики, виступає в ролі науки про загальне і одночасно не є наукою в розгляді тієї частини проблем, котра виходить за межі наукового знання в аксіології. Тому інколи говорять про те, що філософія це наука, але вона більш, ніж наука, бо вирішує такі питання, котрі більш притаманні релігії і мистецтву. Філософське знання, будучи системою, підрозділяється на ряд підсистем (так званих філософських наук): логіка, етика, естетика, епістемологія (гносеологія), онтологія, аксіологія, методологія, соціологія і т. і. Необхідно тільки додати, що в центрі уваги філософії знаходиться головне питання: відношення Людина-Світ та його модифікація – Людина-Людина. Буття світу і буття людини в їх співвідношенні – така загальна проблематика філософії, як форми суспільної свідомості.

Дата добавления: 2014-11-29