Предмет, функції і задачі філософії

Термін «філософія» має давньогрецьке походження, бо саме у Стародавній Греції філософія – відокремилась від інших сфер інтелектуальної діяльності та набула автономного характеру розвитку. Перша частина цього терміну походить від слова «філо» – схильність, любов, бажання, відданість та слова «софія» – мудрість, яке, у свою чергу, складається із двох слів і буквально значить – казати, промовляти, цілісно, доречно.

Філософія – це систематичне, критичне дослідження того способу, за допомогою якого ми робимо судження, оцінюємо і діємо з метою стати більш мудрими, глибше зрозуміти самих себе і таким чином стати краще.

На сьогодні не існує якогось єдиного та загальноприйнятого розуміння та визначення предмета філософії. Цей факт має свої виправдані підстави: якщо у філософії йдеться про пошуки найперших людських життєвих орієнтирів, якщо філософія намагається водночас розробляти виправдані засоби для їх винайдення, то її предмет набуває майже безмежних виявлень. У найпершому варіанті філософія могла б виконати своє суспільно-історичне призначення тоді, коли вона змогла б співставити між собою світ, з одного боку, та людину, з іншого боку, окреслити їх можливі виявлення і на цій основі сказати людині, що вона є і що їй належить робити у цьому житті та у цьому світі. Проте як світ, так і людина постають незавершеними і майже безмежними у своїх характеристиках, діях та проявах. Через це філософія постає багато в чому незавершеною, або, як кажуть у науці, «відкритою системою знання».

Справа філософії полягає у тому, щоб зафіксувати те, яким чином проявили себе людина та її дійсність як історично, та і в їх інтелектуальних осмисленнях. Через це філософія постає перед нами формою випробування буттєвих спроможностей людини; вона засвідчує той стан самоосвідчень людини, якої вона спромоглася реально досягти. Виконуючи цю справу, філософія водночас вибудовує «стартовий майданчик» для руху у майбутнє, даючи до того ж людині дещо на зразок «топографії» людського універсума, тобто допомагає людині зорієнтуватися у власній реальності та отримати певні інтелектуальні інструменти для подальшого життя і діяльності.

Предметом філософії є:

1) навколишній природний світ;

2) суспільство;

3) внутрішній світ людини.

Головні ознаки будь-якої філософської проблеми – це її абсолютність і людиновимірність.

Ознаки філософії:

1) теоретичність - упорядкованість, системність філософського знання, використання спеціальних філософських понять, доказовість та аргументованість філософських міркувань;

2) загальність - націленість на розв’язання проблем, які стосуються усього людства;

3) вічність - актуальність, дійсність проблем для всіх народів і у всі часи;

4) граничність - виняткова широта і первісність філософських питань. Відповівши на питання, що таке людина, можна вирішувати життєві проблеми здоров’я, сім’ї, освіти;

5) універсалізм - прагнення до отримання знання про природу, суспільство, людину, виявлення загальних закономірностей;

6) критичність і рефлективність - вимога не приймати жодної готової думки, традиції, здатність сумніватися.

Поняття філософії слід відрізняти від поняття філософствування:

(за М. Хайдеггером)

1) філософствування - це фундаментальний спосіб людського буття, який з різним ступенем інтенсивності супроводжує людину упродовж усього її життя;

2) філософствування - полягає в глибоко особистісному роздумі людиною про унікальність і неповторність власної присутності у світі.

Філософствування спричинено ситуацією «закинутості» людини у світ та її конечності (смертності).

Взаємозв’язок між філософією та філософствуванням полягає в тому, що філософствування є різновидом духовної діяльності і викликає потребу в появі професійної філософії, яка б допомагала людині розбиратися в проблемах сенсу життя.

Означена «широта» предмету та завдань філософії дозволяє зрозуміти наступні особливості предмету філософії:

- її предмет є історично змінним, оскільки історично змінними постають самовиявлення та самоусвідомлення людини;

- уся історія філософії фактично входить у окреслення її предмету, оскільки лише за такої умови ми і здатні окреслити «топографію» людськості;

- філософія постає своєрідною формою збереження та забезпечення історичної безперервності людської свідомої самоідентефікації.

Отже, філософія покликана тримати весь час у полі уваги та у актуальному стані всі основні прояви людини як людини.

Філософія як сфера духовної культури виконує певні функції:

1. Світоглядна (філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей);

2. Пізнавальна (завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями та ознаками правильного руху на шляху до надійних, достовірних знань);

3. Логічна (філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах);

4. Соціально-адаптивна (філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтних проявах суспільного життя і виробити власну соціальну позицію);

5. Критична (проявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнування звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу);

6. Виховна (філософія прищеплює інтерес і смак до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів);

7. Методологічна (вказує на основні напрями і принципи пізнання навколишнього світу, підсумовує результати різних наук у вивченні загальної картини світу);

8. Аксіологічний (обґрунтовує цінності та гуманістичні ідеали).

Структура філософського знання:

1) онтологія досліджує світ у цілому та його життя;

2) гносеологія (епістемологія) вивчає шляхи, можливості, способи та результати процесу пізнання;

3) етика - вчення про мораль;

4) естетика - вчення про красу;

5) соціальна філософія та філософія історії - вивчає людське суспільство, його устрій, основні закони історичного розвитку, місце і роль людини в суспільстві;

6) логіка - займається структурами і формами правильного мислення;

7) філософська антропологія - вивчає людину;

8) історія філософії - вивчає основні тенденції виникнення, становлення та функціонування самої філософії.

Філософія є насамперед концептуальним вираженням світоглядних проблем. Як особлива сфера духовної культури, вона не зводяться до інших подібних сфер та напрямів, а доповнює і розкриває їх. Використовуючи такий специфічний вид мислення, як світоглядна рефлексія, філософія шукає відповіді на смислотворчі проблеми людського буття. Філософське знання розкриває реальний та духовний світ людини в їхньому взаємозв'язку та розвитку, має вільний, критичний, проблемний і творчий характер.

Філософія постає безумовно своєрідною, особливою формою людського світоосмислення, формою, яка не дублює інші напрями та форми інтелектуальної діяльності. Вона сприяє людському розумовому розвитку та життєвлаштуванню, постаючи та лишаючись при цьому суто людською справою і до певної міри показником того, чого саме досягла людина на певний момент свого історичного самоздіснення.

Дата добавления: 2014-11-29