Правила і техніка аускультації

1. В приміщенні, де проводять аускультацію, повинно бути тихо і тепло;

2. Краще вислуховувати хворого в положенні сидячи, при цьому максимально розслаблюються дихальні м'язи. Можна вислуховувати й у положенні стоячи, але при цьому потрібно пам'ятати, що глибоке дихання може викликати запаморочення унаслідок гіпервентиляції, а іноді непритомність;

3. Стетоскоп чи фонендоскоп ставлять у строго симетричних ділянках правої і лівої половин грудної клітки (у тих місцях і вздовж тих самих ліній, де проводилася порівняльна перкусія);

4. Вислуховування здійснюють у різні фази дихання - на вдиху, на видиху, іноді після кашлю.

При аускультації легень у першу чергу звертають увагу на основні дихальні шуми - везикулярне і бронхіальне дихання.

Везикулярне дихання (альвеолярне) виникає внаслідок коливання еластичних елементів альвеолярних стінок у момент заповнення їх повітрям, вислуховується протягом усієї фази вдиху і в початковій третині видиху. Це м'який, “дмухаючий” шум, який утворюється під час вимовлення букви “Ф” і одночасного вдихання повітря. У нормі везикулярне дихання найкраще вислуховується на передній частині грудної клітки, в підлопаткових ділянках, дещо гірше його чути на верхівках та в нижніх відділах легенів.

Везикулярне дихання може бути ослаблим і посиленим. Причини цих змін можуть бути фізіологічними і патологічними.

Фізіологічне ослаблення везикулярного дихання спостерігається при потовщенні грудної стінки за рахунок надмірного розвитку м'язів та у разі ожиріння.

Патологічне ослаблення везикулярного дихання з обох боків відзначається у разі втрати еластичності легеневої тканини і збільшення її повітряності (емфізема легенів). Ослаблення везикулярного дихання може також відзначатися за таких умов: початкова стадія крупозної пневмонії (внаслідок запального набрякання альвеолярних стінок і зменшення амплітуди їх коливань під час вдиху), наявність плевральних потовщень (спайки, шварти) які утворюються після перенесеного ексудативного плевриту, наявність в плевральній порожнині невеликої кількості рідини чи повітря (по типу плащового плевриту), закриття доступу повітря в певну частку легенів (наприклад, стиснення бронха пухлиною), відтиснення (компресійний ателектаз) легені рідиною, повітрям (неможливість розширення альвеол під час дихання і зниження їх еластичності), а також при значному ослабленні вдиху (різка слабкість і адинамія хворого, при міозитах, міжреберній невралгії, переломі ребер).

При надмірному накопиченні в плевральній порожнині рідини (гідроторакс) чи повітря (пневмоторакс), у разі повного закриття просвіту бронха (обтураційний ателектаз) дихання відсутнє.

Фізіологічне посилення везикулярного дихання відзначається в осіб з тонкою грудною стінкою, переважно астенічної статури, а також у дітей і юнаків (пуерільне дихання) за наявністю у них тонкої грудної клітки і кращої еластичності альвеол і межальвеолярних перегородок, при важкій фізичній роботі.

Патологічне посилення везикулярного дихання може відбуватися у фазі видиху чи в обох фазах дихання. Посилене, грубе везикулярне дихання називається жорстким диханням (більш глибоке за характером з посиленням фази вдиху і видиху) з'являється при бронхітах, бронхопнев­моніях, коли просвіт бронхів звужений через наявність у них секрету, бронхоспазму чи запального набряку.

Сакадоване (переривчасте) дихання характеризується тим, що дихальний шум вислуховується нерівномірно, у виді окремих переривчастих вдихів з паузами між ними. Спостерігається під час охолодження, коли хворий тремтить, у разі захворювання дихальних м'язів, нервовому тремтінні, при запальному процесі в дрібних бронхах (утруднення проходження повітря через дрібні бронхи і бронхіоли в альвеоли і неодночасне їх розпрямлення).

Систолічне посилення везикулярного дихання вислуховується поблизу від серця по краю кардіальної вирізки ліворуч. Воно викликане тим, що при кожній систолі через зменшення розміру серця звільняються від здавлювання прилягаючі до нього ділянки легень, які заповнюються повітрям, що дає характерний шум.

Змішане (везикулобронхіальне) дихання вислуховується за наявності вогнищевої пневмонії, інфільтративного туберкульозу, пневмосклерозу, коли вогнища ущільнення розташовані в глибині легеневої тканини і не близько одне від одного. Фаза вдиху носить риси везикулярного, фаза видиху - бронхіального дихання.

Бронхіальне дихання (ларинготрахеальне) утворюється в гортані і трахеї при проходженні повітря через голосову щілину, вислуховується під час вдиху і видиху, нагадує звук “Х”. У фазі видиху голосова щілина більш вузька, то і звук при видиху стає більш голосним і тривалим. Бронхіальне дихання у фізіологічних умовах добре чути над гортанню, трахеєю і в місцях проекції на грудній клітці біфуркації трахеї (попереду - в області рукоятки груднини і місці її сполучення з тілом груднини, а позаду - у міжлопатковому просторі на рівні III - IV грудних хребців). У інших місцях бронхіальне дихання в нормі не вислуховується, оскільки сама легеня глушить цей шум.

Патологічне бронхіальне дихання вислуховується над легенями у хворих на захворювання, які супроводжуються ущільненням легеневої тканини, яке обумовлено заповненням альвеол легені запальним ексудатом (крупозна пневмонія, в стадії опечініння, туберкульозний інфільтрат й ін.), кров'ю (інфаркт легені), здавлюванням альвеол при наявності в плевральній порожнині рідини чи повітря і коли легеня піджата до кореня (компресійний ателектаз). Ущільнення легені може бути результатом заміщення легеневої тканини сполучною (пневмосклероз, карніфікація частки легені).

Патологічне бронхіальне дихання можна вислухати і при утворенні у легені порожнини (абсцес, каверна), звільненої від вмісту і заповненої повітрям, яка з'єднана бронхом.

Види бронхіального дихання:

- амфоричне дихання виникає при наявності порожнини з гладенькими стінками, великого розміру (5-6 см у діаметрі), яка лежить поверхнево і з’єднується вузьким просвітом із бронхом;

- металеве дихання характеризується як голосним звуком, так і дуже високим тембром, нагадує звук, який виникає при ударі по металу. Зустрічається при наявності відкритого пневмотораксу;

- стенотичне дихання спостерігається при звуженні трахеї, великого бронха пухлиною і виявляється, в основному, у місцях вислуховування фізіологічного бронхіального дихання.

Бронхофонія (bronchophonia). Проведення голосу з гортані по повітряному стовпі бронхів на поверхню грудної клітки. Визначається шляхом вислуховування шепітної мови. При дослідженні бронхофонії хворий вимовляє пошепки слова, які містять у собі букви “ч, ш”, наприклад: "чашка чаю". У фізіологічних умовах голос, проведений на поверхню грудної клітки, вислуховується як неясне бурмотання, однакове по обидва боки в симетричних ділянках.

Посилення проведення голосу – посилена бронхофонія, як і посилене голосове тремтіння, виникає у разі ущільнення легеневої тканини, наявності порожнини, компресійного ателектазу, які резонують і підсилюють звуки, при цьому слова чітко розрізняються.

Дата добавления: 2014-11-29