Тема 6. Перкусiя як метод фiзикального обстеження легень. Методика проведення порiвняльної перкусii легень

Перкусiя (вiд лат. percussion - вистукування) - один iз найважливiших методiв дослiдження внутрiшнiх органiв, принцип якого полягає в тому, що пiд час вистукування по певнiй дiлянцi тiла виникають рiзнi звуки, характер яких залежить вiд структури i cтупеня пружностi тканини.

Метод перкусiї розробив i вперше застосував вiденський лiкар Ауенбруггер в 1791 роцi, а потiм цей метод популяризував i доповнив видатний клiницист Корвiзар.

Розрiзняють перкусiю безпосередню i опосередковану, порівняльну і топографічну. Безпосередня перкусiя, принцип якої полягає в постукуваннi кiнчиком вказiвного, або середнього пальця прямо по поверхнi тiла, сьогоднi застосовуеться рiдко. В клiнiчнiй практицi зi всiх способiв опосередкованої перкусiї найбiльш прийнятим є постукування пальцем по пальцю, щiльно прикладеному до шкiри певної дiлянки тiла. Удари повиннi бути короткими, пружними i не надто сильними. Сила ударiв повинна бути однаковою.
В примiщеннi, якому проводять перкусiю мусить бути цiлковита тиша. Перкусiя може бути гучна i тиха. Гучну перкусiю використовують для виявлення безповiтряних осередкiв (запальнi iнфiльтрати, пухлини) глибоко розташованих у легенях. Гучна перкусiя служить також для визначення якостi перкуторного звуку в легенях пiд час вистукування симетричних дiлянок грудної клiтки (порiвняльна перкусiя) та меж вiдносної серцевої тупостi. Тиху перкусiю застосовують для визначення меж легенiв, печiнки, селезiнки, абсолютної серцевої тупостi (топографiчна перкусiя).

Перкуторнi звуки оцiнюються за таким фiзичними властивостями як сила, тривалiсть i висота.

Сила (гучнiсть) перкуторного звуку залежить вiд iнтенсивностi вистукування та здатностi тканин до утворювання коливань, наприклад, орган, який мiстить повiтря (легенi, шлунок, кишки) дає гучний звук, а безповiтряний орган (серце, печiнка) - тихий.

Тривалість звуку, тобто коливань, може бути довгим, або коротким. Пiд час вистукування повiтряних органiв виникає довгий перкуторний звук, безповiтряних - короткий.

Висота звуку залежить вiд частоти коливань i щiльностi (напруження) тканини. Пiд час перкусiї органи щiльної консистенцiї (безповiтрянi) дають високий звук, повiтрянi - низький.

Крiм того, перкуторнi звуки відзначаються ще певним вiдтiнком, або тембром. За тембром їх подiляють на тимпанiчнi i нетимпанiчнi. В деяких випадках перкуторний звук має ознаки тону, що виникає пiд час удару по барабану, такий звук називається тимпанiчним (tіmpanиm-барабан). Тимпанiчний звук можна охарактеризувати як гучний, тривалий i високий. Тимпанiчний звук утворюється пiд час постукування над закритими порожнинами, що мiстять повiтря i оточенi стiнками напруження яких низьке. У фiзiологiчних умовах пiд час перкусiї тимпанiт виникає над гортанню, трахеєю, шлунком, кишками.

Пiд час перкусii легенiв здорової людини, незважаючи на те, що в легеневих альвеолах мiститься повiтря, виникає ясний, але не тимпанiчний звук. Це пояснюється достатнiм напруженням легеневої тканини. За фiзичними властивостями вiн є голосним, довгим i низьким.

Порiвняльна перкусiя легенiв допомагає виявити патологiчнi змiни в легенях i плевральнiй порожнинi шляхом порiвняння перкуторного звуку на симетричних дiлянках.

Послiдовнiсть проведення порівняльної перкусiї є такою: верхiвки, передня поверхня, боковi частини (руки хворого на головi) i задня поверхня грудної клiтки (руки спереду схрещенi). Починають перкутувати з правої верхiвки, для чого палець-плесиметр кладуть вище вiд ключицi паралельно до неї i з однаковою силою наносять 2-3 удари з одного i другого боку. Далi вистукують безпосередньо по ключицям, потiм нижче вiд ключиць вздовж середньоключичної лiнiї вiдповiдно в першому, другому i третьому мiжреберних проміжках. Необхiдно пам’ятати, що палець-плесиметр повинен лежати в мiжреберному проміжку. Пiсля цього хворого повертають до себе спиною i переходять до перкусiї ззаду. Оскiльки ззаду мiжребернi промiжки непомiтнi, то перкутують в надлопаткових, мiжлопаткових i підлопаткових дiлянках.

Перебiг рiзних захворювань легенiв i плеври характеризується змiнами перкуторного звуку, що може бути зумовлене зменшенням чи повною вiдсутнiстю повiтря в легенях, наявнiстю в плевральнiй порожнинi рiдини (трансудат, ексудат, кров), порожнини (каверна), пiдвищенням повiтряностi легеневоi тканини (емфiзема легенiв), наявнiстю повiтря в плевральнiй порожнинi (пневмоторакс).

Перкуторний звук може бути тупим, притупленим, тимпанiчним, коробковим i притуплено-тимпанiчним.

Притуплений перкуторний звук може спостерiгатися в тому разi, коли внаслiдок захворювань легенi стають менш повiтряними, а також у разi ураження плеври. Зменшення поверхностi легеневої тканини може виникати за наявностi запальних процесiв (наприклад, пневмонiї, туберкульозу), крововиливiв у легеневу тканину (iнфаркт легенi), рубцювання, спадання легеневої тканини (ателектаз), яке вiдбувається внаслiдок закриття просвiту бронха, та наступного розсмоктування повiтря, яке мiститься в ураженiй частинi легенi (обтурацiйний ателектаз). У тих випадках, коли дiлянка ущiлення в легенях має велику площу (крупозна пневмонiя), або в плевральнiй порожнинi мiститься значна кiлькiсть рiдини, перкуторний звук стає абсолютно тупим (стегновим). Вiн – тихий, короткий та високий.

Тимпанiчний звук над легенями вiдзначається у тих випадках, коли в легенях утворюється порожнина заповнена повiтрям (туберкульозна каверна, абсцес легенiв пiсля вiдходження гною) або в плевральнiй порожнинi скупчується повiтря, що спостерiгається пiд час ушкодження плеври, травми грудної клiтки (пневмоторакс). Тимпанiчний звук - голосний, довгий і може бути низьким або високим залежно вiд величини порожнини.

Коробковий звук ( голосний звук з тимпанiчним тембром низької тональностi). Утворюється в умовах, коли еластичнiсть легеневої тканини зменшується, а iї повiтрянiсть збiльшується (наприклад, за наявності емфiземи легенiв).

Притуплено-тимпанiчний звук (на вiдмiну вiд коробкового, ослаблений) спостерiгається у разi розслаблення легеневої тканини внаслiдок зниження напруження iї еластичних елементiв, наприклад, у разi стиснення (компресiї) легенiв вище вiд мiсця розташування рiдини та розвитку iнших форм компресiйного ателектазу, а також одночасної наявностi в алвеолах повiтря i рiдини (набряк легенiв, у початковiй фазi їх крупозного запалення-гiперемiї, розрiдження запального ексудату в алвеолах тощо).

Металевий звук схожий на тимпанiчний, однак вiн немає гармонiчних обертонiв i його утворення зумовлене дисгармонiчними коливаннями. Вiн нагадує звук, який виникає пiд час удару по металевiй посудинi i зустрiчається за наявностi в легенях великих гладкостiнних порожнин (каверн), якi прилягають до грудної клiтки, а також вираженого пневматороксу.

Дата добавления: 2014-11-29