КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Земельні правовідносини у фермерському господарстві
Відповідно до ст. 31 Земельного Кодексу та ч.1 ст. 12 Закону України “Про фермерське господарство” землі фермерського господдарства можуть складатися із: · земельної ділянки, що належить на праві фермерському господарству як юридичній особі; · земельних ділянок, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності; · земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Право володіння та користування земельними ділянками, які перебувають у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. Чинне законодавство не обмежує кількості земель, що їх може придбати фермерське господарство та його члени у власність та брати у користування на умовах оренди. Проте, слід зауважити, що відповідно до частин 13 та 15 Перехідних положень Земельного Кодексу запроваджено мораторії на: відчуження земельних ділянок (крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні для суспільних потреб) для ведення фермерського господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва на термін до 1 січня 2005 р.; набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею понад 100 га – до 1 січня 2010 р. На мою думку, дещо суперечливою є позиція Земельного Кодексу стосовно юридичної природи земельної власності громадян – членів фермерського господарства. Так, ст. 31 визначає їх приватними власниками земельних ділянок (поряд з самим господарством, не розмежовуючи цих прав), а ст.89 говорить про те, що члени фермерського господарства мають земельні ділянки на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними. Видається, що в зазначеній складній ситуації, повинні діяти і закони родинного життя, а також і закони родинного життя, звичаєві норми селянської добропорядності, взаємодовіри та взаєморозуміння. Тому угода, про яку йдеться в ст. 89, може мати моральний характер і усну форму. При неможливості ж дійти згоди про використання ділянок членів фермерського господдарства (спільно сумісно) у господарстві і відсутності доброзичливих стосунків між ними, юридична угода про спосіб користування земельними ділянками стає необхідною. Її зміст і форма повинні бути розроблені Кабінетом Міністрів України з передбачанням різних варіантів землевикористання. Серед останніх можуть бути такі: а) передача членам фермерського господарства їхніх земельних ділянок у безоплатне використання в інтересах всього господарства; б) передача ними цих земель в оренду господарству; в) часткова передача земель господарству, а частково – власне використання. Що ж стосується угоди, то вона повинна мати місце не лише щодо спільної сумісної власності на земельну ділянку членів фермерського господарства, а мати значно ширший зміст. У зв’язку з тим, що ані Земельний Кодекс, ані спеціальний фермерський закон не лише не розмежовують земельну власність самого господарства і членів господарства, а навіть не встановлюють критеріїв розмежування, то цю складну проблему повинні вирішувати її голова і члени фермерського господарства у спеціальній угоді. Її юридична природа як правового акту у цьому аспекті може носити характер локального правового акту у вигляді багатостороннього договору, вчиненого за домовленістю сторін в усній або письмовій формі. Відповідно до ст. 92 Земельного Кодексу в постійне користування для ведення фермерського господарства земельні ділянки передаватися не можуть. Фермерські господарства, які мають в постійному користуванні земельні ділянки, повинні до 1 січня 2005 р. переоформити в установленому порядку право власності або право на їх оренду. Якщо право на постійне користування земельними ділянками, наданими для ведення фермерського господарства переоформлюють на довгострокову оренду (не більше 50 років – ст. 93 Земельного Кодексу), термін оренди визначається самим господарством відповідно до чинного законодавства. При цьому, згідно з ч.6 Перехідних положень Земельного Кодексу, розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку. Фермерське господарство може користуватися земельними ділянками на умовах короткострокової або довгострокової оренди. Еродовані й дефляційно небезпечні (від пізньолат. deflatio – здування, розвіювання, руйнування грунтів під дією вітру) землі можуть надаватися фермерському господарству без зміни їх цільового призначення і за умови дотримання вимог ґрунтозахисного землеробства. Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради або в такому самому розмірі з земельних ділянок, раніше наданих їм у користування. Фермерське господарство має право споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди на належних йому, його членам на праві власності земельних ділянках відповідно до затвердженої документації із землеустрою та містобудівної документації у встановленому законом порядку. Будівництво на орендованій земельній ділянці житлових будинків, господарських будівель та споруд фермерське господарство-орендар погоджує з орендодавцем. На землях фермерських господарств особи мають право вільного проходу, проїзду всіма видами транспорту по дорогах, пересування на човнах, купання у водоймах на належних фермерським господарствам на праві власності або праві оренди земельних ділянках, розміщення наметів і проживання в них, розведення багаття та інші дії, що дозволяються за згодою їх власників, крім випадків встановлення за рішенням суду земельних сервітутів, за умови збереження природних компонентів в екологічно чистому вигляді. Юридичні особи – власники об’єктів (газо-, нафтопрводів, ліній електропередач, зв’язку), що проходять через земельні ділянки фермерських господарств, мають право доступу до таких об’єктів на підставі угоди, укладеної з відповідним фермерським господарством, відповідно до затвердженої документації або встановленого земельного сервітуту.
Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 911; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |