Причин, що провокують неблагополуччя сімей та напрями соціальної роботи з ними 1 страница

Категорія клієнтів	Форми соціальної допомоги	Спрямування соціальної допомоги
Сім’ї, в яких є конфлікт між подружжям	Психологічна допомога	Налагодження стосунків у сім’ї, розв’язання конфліктів
Тренінги, семінари	Формування партнерських взаємин, вирішення конфліктів
Працевлаштування	Направлення до молодіжних бірж праці або центрів зайнятості
Речова допомога	Банк одягу
Сім’ї, в яких є конфлікт між батьками та дітьми	Психологічна допомога	Врахування психології дітей різного віку, налагодження спілкування між дорослими та дітьми
Тренінги, семінари	Налагодження контактів в сім’ї між батьками та дітьми, навички демократичного спілкування
Клуби спілкування (груп взаємодопомоги)	Обмін досвідом, проведення тематичних лекцій, бесід спеціалістів
Сім’ї, діти з яких перебувають у стані бродяжництва	Психологічна допомога	Урахування психології дітей різного віку, психотерапія дітей з девіантною поведінкою
Юридична допомога	Дотримання прав дітей, оформлення документів, державні пільги
Соціальний супровід сім’ї	Комплексне вирішення базових проблем всієї родини з метою попередження виходу дитини із сім’ї
Матеріальна допомога	Банк одягу, продуктові набори, грошові виплати
Сім’ї з моральним та фізичним насильством	Психологічна допомога	Психологічна реабілітація, психотерапія клієнтів, які пережили насилля
Юридична допомога	Захист прав особистості, оформлення необхідних документів
Тренінги	Формування впевненості у власних діях, рішучості, знань з прав особистості
Сім’ї опікунів	Психологічна допомога	Особливості психології дітей різного віку, специфіка розвитку дитини, яка втратила батьків
Юридична допомога	Захист прав дітей-сирті та дітей, позбавлених батьківського піклування, оформлення статусу дітей
Матеріальна допомога	Банк одягу, продуктові набори, грошові виплати
Оздоровлення дітей	Направлення дітей в оздоровчі табори
Малозабезпечені сім’ї	Юридична допомога	Оформлення соціальних пільг та допомоги по малозабезпеченості, необхідних документів
Матеріальна допомога	Банк одягу, продуктові набори, грошові виплати
Працевлаштування	Направлення до молодіжних бірж праці або центрів зайнятості
Соціальний супровід сім’ї	Комплексне вирішення базових проблем всієї родини
Оздоровлення дітей	Направлення дітей в оздоровчі табори
Прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу	Соціальний супровід	Допомога сім’ї з метою забезпечення нормального розвитку та виховання прийомної дитини (дітей)
Тренінги	Підготовка кандидатів на створення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, підвищення професійної майстерності батьків-вихователів та прийомних батьків
Юридична допомога	Юридичне оформлення статусу сім’ї, захист прав дітей-сиріт
Сім’ї з проблемами у вихованні дітей	Клуби	Обмін досвідом, робота гуртків за інтересами, організація тематичних лекцій, змістовного дозвілля
Тренінги, семінари	Формування партнерських взаємин, налагодження спілкування, демократичний стиль виховання
Психологічна допомога	Індивідуальні консультації
Сім’ї, які виховують дітей-інвалідів	Психологічна допомога	Індивідуальні психологічні консультації, бесіди
Юридична допомога	Оформлення документів на дитину-інваліда, інформація щодо пільг таким категоріям дітей
Матеріальна допомога	Одяг, взуття, кошти на лікування, медикаменти, подарунки, продуктові набори
Програми розвитку і творчості	Організація змістовного дозвілля та розвиток творчих здібностей – конкурси, виставки робіт, свята, ігротеки
Клубна робота	Клуби спілкування, самокеровані групи, клуби творчості
Оздоровлення дітей	Направлення дітей в оздоровчі табори
Профорієнтація	Гуртки з оволодіння певними професійними навичками
Молоді сім’ї	Психологічна допомога	Налагодження сімейних стосунків, уникнення конфліктів
Юридична допомога	Укладання шлюбних контрактів, молодіжне кредитування

Алгоритм соціального сім’ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Здійсненню соціального супроводу передує попередня робота щодо отримання та перевірки інформації про сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах і потребують соціальної підтримки. Враховуючи, що виявлення і надання соціальної допомоги сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах, зокрема соціальний супровід, потребує організації міжсекторальної і міжгалузевої взаємодії спеціалістів різних професійних напрямів, закладів та установ, діяльність державних установ щодо виявлення та надання соціальної допомоги сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, функціональні обов’язки кожного із суб’єктів, регулюється Порядком взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, затверджений спільним наказом семи міністерств (спільний наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 14 червня 2006 р. № 1983/388/452/221/556/596/106).

Відповідно до Порядку, ефективна взаємодія суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, має бути спрямована на вирішення таких завдань:

- підтримка членів сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, у вирішенні життєвих проблем, які вони не спроможні подолати за допомогою власних засобів і можливостей;

- попередження появи нових складних життєвих обставин;

- створення умов для подальшого самостійного розв’язання життєвих проблем, які з’являються.

Порядком визначено, які саме державні структури мають взаємодіяти при виявленні та наданні соціальної допомоги сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах:

- управління (відділи) у справах сім’ї, молоді та спорту;

- служби у справах дітей;

- центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

- управління (відділи) охорони здоров’я;

- заклади охорони здоров’я;

- управління (відділи) освіти і науки;

- дошкільні, загальноосвітні, професійно-технічні та позашкільні навчальні заклади;

- органи праці та соціального захисту населення;

- відділи з питань взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, організаційно-аналітичної роботи Міністерства транспорту та зв’язку України;

- органи внутрішніх справ;

- установи виконання покарань.

У документі визначено основні функціональні обов’язки кожного із суб’єктів соціальної роботи щодо інформування та надання соціальних послуг сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Аналіз розподілу організаційно-інформативної та практичної роботи суб’єктів соціальної роботи демонструє необхідність координації та контролю здійснення такої діяльності, забезпечення виконання кожною ланкою своїх обов’язків. Порядком взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, визначено також основні етапи роботи з сім’єю: 1) виявлення сімей;2) соціальне інспектування;3) визначення потреби сім’ї у соціальному супроводі на засіданні дорадчого органу;4) соціальний супровід сім’ї;5) припинення соціального супроводу. Інформація про сім’ї, які опинилися в складних життєвих обставинах, може надаватися до державних установ у вигляді особистої заяви одного із членів сім’ї або звернення про допомогу одного з членів сім’ї, від організацій, установ, підприємств, сільських і селищних рад, міських та районних у містах державних адміністрацій, органів охорони здоров’я, освіти, внутрішніх справ, установ виконання покарань. Інформація про неблагополуччя в сім’ї з дітьми може бути надано пересічними громадянами. Вся отримана інформація передається до центрів соціальних служб у справах сім’ї, дітей та молоді. Представники центрів мають мотив для здійснення перевірки інформації, соціального інспектування таких сімей з метою вивчення реального стану справ.Якщо стан справ в сім’ї загрожує життю чи здоров’ю дитини, інформація повинна передаватися негайно до органів внутрішніх справ.

Експертне опитування щодо здійснення соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, центрами СССДМ (2006 р.)продемонструвало шляхи отримання інформації про сім’ї, які потребують соціальної допомоги [1].

· Члени сімей приходять до центрів соціальних служб за власною ініціативою. Як правило, такі сім’ї є вмотивованими щодо співпраці із соціальним працівником. Це одинокі матері, багатодітні сім’ї, опікуни похилого віку, сім’ї з дітьми інвалідами, особи, які потерпають від насильства в родині. Інформація до них потрапляє через заклади освіти, інші державні установи чи просто через інформаційні листки центрів, що розповсюджуються співробітниками. Приходять в основному через брак інформації та для зняття певних психологічних проблем. Часто-густо такі клієнти не потребують соціального супроводу, а лише разової допомоги чи консультації.

· Переадресація з партнерських державних і недержавних організацій, коли дані структури не можуть надати належну допомогу чи остання лежить за межами їхньої компетенції. Як правило, переадресовуються люди через труднощі в оформленні документів, брак тимчасового житла, необхідність психологічної підтримки. Такими клієнтами, як правило, є випускники інтернатів, опікуни чи люди, що бажають ними стати. Ця група клієнтів також є вмотивованою щодо співпраці із центром.

· Найбільш проблемним, проте найпоширенішим є запит з місцевих державних адміністрацій, тобто інспектування за наданими іншими державними органами і службами (у справах дітей, по роботі з інвалідами, кримінальною міліцією, медичними закладами, тощо) списками. В таких випадках соціальні робітники приходять додому клієнта, вивчають ситуацію та пропонують свої послуги. До цієї групи, зазвичай, належать неблагополучні сім’ї, в яких є алкозалежні чи наркозалежні члени сім’ї, чи наявне безвідповідальне ставлення до дітей, насильство або хтось із членів родини повернувся з місць позбавлення волі тощо. Такі сім’ї є невмотивованими щодо співробітництва із центром.

Клієнти, що беруться під соціальний супровід через певні інстанції, на момент першого візиту налаштовані несприятливо, навіть вороже, і спочатку в багатьох випадках відмовляються від допомоги. Причини небажання спілкуватися із працівниками різні: недовіра до соціальних служб; зневіра у можливість вирішення проблем; сором щодо оприлюднення проблеми; особливості характеру.

У селах та невеличких містечках поінформованість громади щодо внутрішніх проблем окремих сімей є значно вищою, то, зазвичай, у сім’ю, що потребує стороннього втручання, соціальний працівник приходить без запрошення, тому часто-густо «незваних гостей не завжди радісно зустрічають» Почасти навіть не відкривають двері, розмовляють через вхідні двері, а то й зовсім роблять вигляд, що нікого немає вдома.

Ще однією особливістю сільського населення є зацікавленість лише у матеріальній допомозі з боку центрів. Якщо працівники не можуть надати бажані матеріальні блага, то клієнти не бачать необхідності у співпраці із ЦСССДМ. Психологічні чи педагогічні послуги здаються не суттєвими та не зрозумілими.

Для міських жителів, за словами соціальних працівників, характерним є прагнення безкоштовно скористатися послугами юриста чи психолога, які за межами центрів коштують дорого. В містах частіше приходять родини за власною ініціативою занепокоєні конфліктними стосунками всередині сім’ї, труднощами у вихованні дитини чи то певними комплексами у дитини (особливо у неповних родинах).

Опитування серед членів сімей, які перебували під соціальним супроводом центрів соціальних служб, щодо того, як відбулася перша зустріч із соціальним працівником показало, що 38 % опитаних звернулися за допомогою за власною ініціативою, 8 % – направили з інших установ (переадресували) і 54 % відвідав соціальний працівник. Отже, більше половини сімей було відібрано в результаті інспектування за наданими іншими державними установами списками, тому не дивно, що значна кількість родин невмотивовані чи недостатньо вмотивовані щодо якихось позитивних змін в їхньому житті, що, в свою чергу, впливає на ефективність роботи з подолання кризи.

Соціальне інспектування. На підставі отриманої інформації, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно зі службами у справах дітей та (у разі потреби) із залученням інших спеціалістів здійснюють, соціальне інспектування. Соціальне інспектування сімей з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, – це візит до сім’ї (з попередженням чи без нього) групи уповноважених осіб з метою ознайомлення зі станом справ у сім’ї, у першу чергу – стану утримання, розвитку й виховання дітей (дитини). Соціальне інспектування здійснюється працівниками служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, інших закладів, які надають соціальні послуги, представниками органів місцевого самоврядування, громадськості й, у разі необхідності – працівниками служби дільничних інспекторів міліції, кримінальної міліції у справах дітей.Соціальне інспектування може здійснюватися для перевірки інформації про неблагополуччя в сім’ї з дітьми, носити плановий характер або здійснюватися для оцінювання сім’ї щодо можливого влаштування дитини-сироти або дитини, що залишилася без батьківської опіки.Соціальне інспектування передбачає заходи, спрямовані на:- з’ясування факту наявності складних життєвих обставин; - вивчення причин, що призвели до виникнення складних життєвих обставин, які особи не можуть подолати самостійно;- оцінку потреб та визначення необхідності у здійсненні соціального обслуговування осіб;- з’ясування можливості та здатності осіб до самостійної життєдіяльності;- у випадку реальної загрози життю і здоров’ю осіб, які не можуть захистити себе від насильства або жорстокого поводження, вжиття негайних заходів для їх усунення;- забезпечення прав осіб на отримання своєчасної допомоги;- контроль за дотриманням державних стандартів і нормативів у сфері соціальної роботи.Соціальне інспектування передбачає відвідування осіб за місцем фактичного проживання; збір додаткової інформації про осіб щодо умов їх життєдіяльності, причин та факторів, які обумовили появу складних життєвих обставин, засобів та можливостей для їх подолання; аналіз потреб осіб, підготовка рекомендацій щодо здійснення подальшої роботи з ними. Формою збору інформації про сім’ю передусім є відвідання помешкання її проживання і бесіда з усіма членами сім’ї. Проте збір інформації соціальними працівниками про сім’ї, які опинились в складних життєвих обставинах, не обмежується спілкуванням лише з членами родини. Інформація може надходити і з інших джерел (зазвичай, служб в справах дітей, органів освіти, закладів охорони здоров’я, органів опіки і піклування, органів у справах сім’ї та молоді, значно рідше – громадських організацій, інших недержавних установ, окремих громадян) [1].Метою соціального інспектування, яке здійснюється на етапі перевірки інформації щодо складних життєвих обставин сім’ї, є виявлення в життєдіяльності сімей причин, які призвели до матеріального, соціального та/або фізичного неблагополуччя, виникнення психологічних конфліктів між її членами, необхідно всебічно вивчити сім’ю, ознайомитися з умовами її проживання, проаналізувати її життєвий цикл, структуру, виконання нею основних функцій, характер взаємовідносин між її членами. Результатом соціального інспектування є акт обстеження сім’ї. В акті обстеження сім’ї у складних життєвих обставинах вказується така інформація:

- склад комісії (прізвище, ім’я по батькові та посада члена комісії);

- склад сім’ї, ступінь спорідненості;

- дата народження членів сім’ї;

- місце його роботи або навчання;

- аналіз умов проживання, харчування, навчання;

- інформація щодо забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів дітей, будь-яких форм насильства в сім’ї (фізичного, психологічного, сексуального та економічного);

- характеристика сім’ї (рівень освіти членів сім’ї, їх схильності, стосунки між членами сім’ї, особливості їх спілкування, мотивація батьків до виховання дітей, сімейні традиції, проведення дозвілля членами сім’ї, стан їх здоров’я);

- проблеми сім’ї та їх оцінка, причини їх виникнення;

- висновки та рекомендації щодо подальшої роботи центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з сім’єю.

Результатомсоціального інспектування є визначення реального стану справ у сім’ї, яке дає підстави для формування висновків відносно:

· безпеки/небезпеки перебування дітей (дитини) в родині;

· необхідності вилучення дітей (дитини) із сім’ї й прийняття екстрених дій для їх (її) тимчасового влаштування;

· необхідності початку надання соціальних послуг з метою вирішення існуючих проблем;

· констатації наявності нормальних умов для розвитку та виховання дітей.

Акт обстеження сім’ї може бути підставою до прийняття рішення, що сім’я не потребує соціальної допомоги, отже не відноситься до категорії «сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах» або ж потребує певних соціальних послуг і самостійно може подолати життєві труднощі. Бувають випадки, коли життєві обставини сім’ї у ході першого візиту у сім’ю неможливо оцінити, або ж члени родини відмовляються від співпраці, не пускають представників державних служб до житлового помешкання, виявляють опір або агресію. У такому разі спеціалісти центрів соціальних служб отримують інформацію про родину від соціального оточення або ж спеціалістів державних органів. Проте питання налагодження взаємодії із членами сім’ї залишається не вирішеним і потребує подальшого формування довірливих стосунків уже у процесі соціального супроводу.Враховуючи потребу комплексного вивчення та оцінки потреб та ресурсів сім’ї, візитів може бути декілька, паралельно із якими спеціаліст центру додатково обмінюється інформацією з іншими суб’єктами соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю, готує запити і клопотання, відвідує підприємства, установи, організації, заклади тощо.

Результатом соціального інспектування для сімей, де вже виникли певні проблеми, але члени сім’ї їх не усвідомлюють, є можливість поспілкуватися з фахівцями, усвідомлення наявності проблем, своєчасного отримання допомоги.

Рішення дорадчого органу. Враховуючи комплексність потреб сімей, необхідність налагодження міжвідомчої взаємодії та координації діяльності спеціалістів різних структур, при управлінні у справах сім’ї, молоді та спорту створюється дорадчий орган, що координує та контролює діяльність різних служб щодо надання соціальної допомоги сім’ям у складних життєвих обставинах. До складу дорадчого органу входять: начальник управління (відділу) у справах сім’ї, молоді та спорту, директор центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, начальник служби у справах дітей; та, за запрошенням управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту керівники таких установ: управління охорони здоров’я, управління освіти і науки, управління праці та соціального захисту населення, органів внутрішніх справ, установ виконання покарань, інших структурних підрозділів місцевої адміністрації, представники підприємств, установ, організацій та об’єднань громадян. Матеріали про стан сім’ї, яка потребує сторонньої допомоги, отримані у результаті соціального інспектування, розглядаються на засіданні дорадчого органу. При цьому допускається присутність сім’ї або одного із її членів. Дорадчий орган, за результатами отриманої інформації, приймає рішення про взяття сім’ї під соціальний супровід або відсутність такої необхідності. У ході засідання, провадиться розподіл функцій спеціалістів державних установ щодо вирішення потреб конкретної сім’ї. Без рішення дорадчого органу сім’ю можна взяти під соціальний супровід за особистим зверненням сім’ї (або одного із її членів) та у випадку письмової відмови сім’ї від винесення питання на розгляд дорадчого органу. Здійснення соціального супроводу сім’ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Після прийняття відповідного рішення дорадчого органу, центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання сім’ї, здійснюється соціальний супровід сім’ї. Реалізація цього виду соціальної роботи регулюється Порядком здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах (наказ Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді від 25.04.2008 № 1795). Соціальний супровід сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, здійснюється центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та їхніми спеціалізованими формуваннями. Соціальний супровід починається після прийняття наказу, яким призначається спеціаліст, відповідальний за здійснення соціального супроводу. Один соціальний працівник може здійснювати ведення не більше 10 сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих ситуаціях.Порядком обов’язковою умовою взяття сім’ї особи під соціальний супровід є наявність згоди сім’ї та укладання договору про здійснення соціального супроводу. Це є цілком слушною вимогою, проте отримання згоди сім’ї та налаштування її на співробітництво не завжди можливо досягти у процесі соціального інспектування і потребує здійснення одного або кількох візитів соціального працівника до сім’ї. Соціальна служба бере на себе розв’язання не всіх проблем сім’ї, а лише ті з них, які родина не може вирішити самостійно. Не всі сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, беруться під соціальний супровід. Підставою для відмови від подальшої роботи із сім’єю є:

1) відмова повнолітніх членів сім’ї від отримання соціальної допомоги, у випадку, якщо члени сім’ї впевнені у власній спроможності подолати проблеми. У такому випадку сім’я не отримує соціальної підтримки, а знаходиться під контролем державних органів влади;

2) недотримання членами сім’ї умов договору, що підписується на початку соціального супроводу. В такому випадку необхідно провести оцінку негативного впливу сім’ї на здоров’я та розвиток дитини і вирішувати питання про подальшу долю дитини;

3) наявність ознак кримінального злочину в діях членів сім’ї. У такому випадку питання щодо подальшого влаштування дитини розглядається окремо.

Перший візит соціального працівника у сім’ю. Перший візит соціального працівника у сім’ю не може збігатися в часі з проведенням соціального інспектування. Соціальне інспектування та аналіз інформації, отриманої від дотичних установ стають підґрунтям для підготовки спеціаліста до першого візиту в сім’ю.

Практика роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, засвідчує, щоб перший візит мають здійснювати два соціальні працівники, що забезпечує неупереджену, об’єктивну оцінку ситуації. З іншого боку, така організація візиту дозволяє забезпечити безпеку соціальних працівників [4].

Перший візит проводять кваліфіковані спеціалісти із соціальної роботи. Мета першого візиту:

- налагодження контакту із сім’єю;

- зняття недовіри і психологічного захисту членів сім’ї,

- вивчення стану дітей (дитини) та ставлення до них (неї);

- вивчення думки членів сім’ї про проблеми і потреби родини, шляхи їх подолання;

- виявлення ресурсів сім’ї й її найближчого оточення;

- інформування членів сім’ї про соціальні послуги, які вони можуть отримати;

- надання роз’яснень щодо кваліфікації фахівців та забезпечення конфіденційності соціальних послуг;

- отримання згоди на співробітництво.

Основне завдання фахівця при першій зустрічі – налагодити психологічний контакт з членами сім’ї, налаштувати їх на взаємодію та партнерство, що є запорукою подальшого плідного співробітництва.

Велике значення відіграє інтонація, з якою вітається і починає говорити спеціаліст. Адже, за свідченням психологів, ставлення до людини формується у перші хвилини спілкування. Найкраще, коли соціальний працівник говорить чітко, впевненим, доброзичливим тоном і доволі голосно, але не кричить. Окрім слова «проблема» бажано також уникати складних термінів, які можуть бути незрозумілими сім’ї. Варто говорити із сім’єю простою мовою і намагатися використовувати ті слова, які вживає сама родина, безперечно не переходячи на рівень брутальних висловів [4, с.46].

У разі, якщо контакт не встановлено, фахівець має звернутися до керівництва соціальної служби щодо здійснення супервізії – провести спільно із спеціалістами центру аналіз ходу розмови, виявити помилки, невикористані можливості. У процесі супервізії має бути прийнято рішення, яким чином потрібно провести наступну зустріч із сім’єю.

У випадку позитивного варіанту результатом першої зустрічі для сім’ї буде:

· розуміння того, що є установа, яка сприймає їхні проблеми, хоче допомогти, пропонує свою допомогу;

· надія на те, що проблеми сім’ї можуть бути вирішені;

· згода на соціальний супровід;

· готовність на активну взаємодію із соціальним працівником.

Підсумки першого візиту мають бути занотованими спеціалістом і є першим етапом оцінювання потреб сім’ї.

Оцінювання потреб дитини та сім’ї. Наступним кроком у зборі інформації про сім’ю є проведення комплексного обстеження сім’ї (оцінювання потреб дитини і сім’ї), що є основою для подальшого планування напрямів і методів взаємодії. Завдання збору інформації (оцінювання потреб) – цілісне вивчення всієї сфери зв’язків сім’ї, тобто не лише членів родини, а й усієї системи причетної до ситуації (наприклад, зв’язків і стосунків, що склалися у сфері навчання, роботи, дозвілля, оточення за місцем проживання тощо).

Під час комплексного обстеження сім’ї (оцінювання потреб) соціальний працівник вивчає:

- рівень забезпечення потреб членів сім’ї та дитини (дітей);

- здатність батьків забезпечувати потреби дитини (дітей);

- вплив родичів та громади на становище сім’ї;

- сильні сторони та ресурси сім’ї;

- доступність послуг в громаді.

Термін проведення оцінювання потреб встановлюється індивідуально, але не має перевищувати 30 робочих днів.

Здійснення оцінювання потреб відбувається шляхом збору, аналізу та узагальнення інформації, отриманої під час: 1) відвідування сім’ї за місцем фактичного проживання, безпосереднього спілкування з членами сім’ї та їх соціальним оточенням; 2) спостереження за поведінкою та стосунками дитини та членів сім’ї; 3) опрацювання інформації наданої іншими суб’єктами соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю.

Отримати інформацію про стан сім’ї з дітьми, яка перебуває у складних життєвих обставинах, можна із таких джерел: члени сім’ї; окремі громадяни; окремі організації, установи, підприємства; сільські, селищні, міські ради; житлово-комунальні служби; органи охорони здоров’я; органи освіти; органи внутрішніх справ, органи виконання покарань тощо.

Паралельно із проведенням оцінювання потреб фахівець центру соціальних служб вживає заходи, спрямовані на вирішення найбільш гострих проблем сім’ї.

Враховуючи, що пріоритетним напрямом роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, є профілактика «виходу дитини із сім’ї», оцінювання передбачає розгляд двох компонентів:

1) оцінювання потреб дитини що визначає рівень забезпечення сім’єю життєво необхідних потреб дитини у розвитку і вихованні;

2) оцінювання потреб сім’ї – дозволяє оцінити можливість сім’ї виконувати сімейні соціальні функції і забезпечити потреби окремих її членів.

Оцінювання потреб дитини передбачає аналіз стану таких складових:

- життєзабезпечення дитини: умови життя та розвитку дитини; забезпечення безпеки проживання; дотримання режиму дня;

- стан здоров’я: загальний рівень здоров’я дитини; періодичність та тяжкість захворювань; дотримання батьками графіку щеплень;

- сімейні стосунки: характеристика стосунків дитини із усіма членами сім’ї; хто із батьків (або інших членів сім’ї) займаються з дитиною, яким чином; методи покарання дитини за провину;

- розвиток та освіта: відповідність розвитку дитини її віку; поведінка та зовнішній вигляд дитини; рівень самоусвідомлення;

Дата добавления: 2014-11-29