Оцінка потреб прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу щодо створення сприятливих умов щодо розвитку, виховання і утримання дитини

	Складові оцінювання	Стан на момент оцінки	Очікувані зміни
1.	Стан здоров’я членів сім’ї
2.	Адаптація сім’ї до прийомної дитини/вихованця
3.	Взаємостосунки між членами сім’ї (наявність конфліктів, проблем та ін.)
4.	Готовність членів сім’ї до контактів дитини з біологічними батьками, родичами
5.	Створення умов для проживання дитини
6.	Взаємостосунки біологічних і прийомних дітей/вихованців
7.	Вміння батьків вирішувати проблеми дітей
8.	Орієнтованість батьків на підготовку дитини до самостійного життя

Стан здоров’я членів сім’ї багато в чому є результатом способу життя родини, в першу чергу, ставленням до свого здоров’я. Тому в плані соціального супроводу (в частині допомоги сім’ї) важливо не тільки звернення до лікарів, а й формування здорового способу життя в сім’ї.

Адаптація сім’ї до прийомної дитини/вихованця,взаємостосунки між членами сім’ї (наявність конфліктів, проблем та ін.), готовність членів сім’ї до контактів дитини з біологічними батьками, родичами, створення умови для проживання дитини, взаємостосунки біологічних і прийомних дітей/вихованців, вміння батьків вирішувати проблеми дітей, орієнтованість батьків на підготовку дитини до самостійного життя більш детально буде розкрито в наступних розділах.

Готовність батьків до виховання прийомних дітей передбачає достатній рівень розуміння власного життя та його усвідомлення, наявність у них певних особистісних якостей та рівень їх розвитку [1]. Оцінити рівень готовності батьків до виконання нових соціальних функцій – вихователів дітей, позбавлених батьківського піклування, можливо лише за умови використання методик соціальної діагностики (див. тему 4).

Планування соціального супроводу. Реалізація соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу передбачає періодичне планування соціальної роботи з дитиною, батьками, членами родини, соціальним оточенням тощо.

План соціального супроводу містить конкретні заходи, які є актуальними на відповідний строк його реалізації щодо забезпечення потреб дитини у розвитку та вихованні, створення умов для підвищення виховного потенціалу сім’ї для утримання, виховання та розвитку прийомної дитини, дитини-вихованця.

План соціального супроводу розробляється для кожної дитини персонально на основі оцінки потреб прийомної дитини/дитини-вихованця та індивідуального плану дитини. План соціального супроводу складається з двох частин: план забезпечення потреб дитини у розвитку й вихованні та план створення умов щодо розвитку й виховання дитини в прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу.

Базова інформація щодо розробки плану соціального супроводу при влаштуванні дитини до прийомної сім’ї/ДБСТ міститься в оцінці потреб дитини і сім’ї. Процес планування здійснюється за участю прийомних батьків/батьків-вихователів й дитини, якщо дозволяє вік, стан здоров’я. При складанні Плану створення умов щодо розвитку і виховання дитини у прийомній сім’ї/ ДБСТ використовується інформація та рекомендації спеціалістів регіонального центру, які здійснювали підготовку даних про прийомних батьків, батьків-вихователів і проводили їх навчання з метою розвитку та підвищення виховного потенціалу.

План соціального супроводу затверджується директором центру соціальних служб, котрий відповідає за здійснення соціального супроводу. Протягом першого року функціонування прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу план соціального супроводу складається на півріччя. При складанні плану на друге півріччя враховується перша оцінка потреб прийомної дитини, дитини-вихованця, яка за потреби переглядається та коригується. Надалі план соціального супроводу формується на рік.

Структура плану соціального супроводу. Структура плану соціального супроводу визначена з орієнтацією на основні проблеми: адаптація дитини до умов сімейного життя; здоров’я; контакт з біологічними батьками, родичами; освіта та навчання; особливості характеру; соціальні проблеми; фізичний розвиток; юридичні питання тощо. Планом передбачено 1) розробка заходів, спрямованих на забезпечення дитини в розвитку та вихованні і 2) створення умов щодо розвитку й виховання дитини в прийомній сім’ї / дитячому будинку сімейного типу

Забезпечення дитини щодо розвитку та виховання передбачає характеристику позицій, відносно яких провадилася оцінка потреб прийомної дитини/дитини-вихованця. Планування заходів щодо створення умов для розвитку й виховання дитини в прийомній сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу базується на пунктах, які попередньо були визначені при оцінці потреб сім’ї.

У плані соціального супроводу фіксуються такі позиції:

· конкретні потреби – питання, які мають бути вирішені – проведення медичного обстеження дитини, пошук біологічних родичів, організація оздоровлення, влаштування дитини до дитячого садка тощо;

· необхідні заходи для забезпечення потреб – що необхідно зробити для його вирішення конкретного питання;

· термін виконання – планований термін розв’язання проблеми;

· результат – що планується досягти в процесі реалізації запланованих заходів

· виконавець – особа, яка відповідає за розв’язання проблеми (соціальний працівник, батьки, дільничний педіатр та ін.)

План соціального супроводу розробляється на основі інформації про індивідуальні потреби конкретної дитини і має включати ті позиції, які є актуальними на відповідний термін реалізації соціального супроводу.

Доволі часто в практиці реалізації соціального супроводу прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу при плануванні певних заходів щодо надання соціальної допомоги соціальні працівники зміщують акценти обов’язків по вирішенню окремих потреб та проблем, беручи на себе ряд повноважень, які мають вирішувати прийомні батьки та батьки-вихователі. У процесі налагодження взаємодії з батьками соціальний працівник має усвідомлювати, що прийомні батьки та батьки-вихователі є законними представниками інтересів дитини і тому при влаштуванні прийомної дитини в сім’ю саме батьки беруть на себе основні обов’язки щодо виховання, розвитку, забезпечення дитини.

Соціальний супровід виступає не як заміна піклування про прийомну дитину або дитину-вихованця, а як організація соціальної підтримки та допомоги прийомним батькам та батькам-вихователям у розв’язанні тих питань, які вони самостійно не можуть ефективно виконати.

Йдеться про те, що соціальний працівник при розробці плану соціального супроводу за умови потреби розвитку ігрових навичок дитини не буде щоденно приходити і гратися з вихованцем, а акцентує увагу батьків на необхідності використання певних ігрових методик, проконсультує або надасть методичну пораду щодо того, яким чином це робити. У випадку необхідності проходження медичного огляду дитини соціальний працівник налагодить контакти з медичною установою щодо можливості проходження огляду всіх спеціалістів за один день і скерує батьків на те коли і де це буде відбуватися.

Виходячи із обов’язків прийомних батьків,батьків-вихователів більша частина пунктів плану соціального супроводу має фіксувати їх як безпосередніх виконавців. При цьому, залучення соціального працівника та фахових спеціалістів доцільно планувати у тих випадках, коли батьки не можуть самостійно забезпечити вирішення проблем: юридичне оформлення документів, налагодження взаємодії між представниками різних структур, захист інтересів дитини на рівні органів місцевого самоврядування тощо.

Якщо розглядати розподіл обов’язків прийомних батьків/батьків-вихователів та соціальних працівників щодо забезпечення основних життєво необхідних потреб вихованців, то переважна більшість пунктів буде визначена як «спільна взаємодія». Проте процес соціального супроводу не повинен перетворюватися на постійну та інтенсивну опіку прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу. Основним завданням має бути досягнення максимальної самостійності сім’ї виконувати внутрішньосімейні та соціальні функції.

У випадку, якщо дитина, яка виховується у прийомній сім’ї/ дитячому будинку сімейного типу, має суттєві розлади зі здоров’ям (інвалідність, ВІЛ-інфікована, хронічні захворювання, травми) і потребує постійного медичного нагляду, соціальний працівник спільно з дільничним педіатром розробляє план медичного супроводу дитини, в якому фіксуються медичні заходи, що є необхідними для забезпечення здоров’я та розвитку дитини, а також термін їхнього виконання. План медичного супроводу підписується завідувачем відділення медичного закладу і визначає медичні показання, яких мають дотримуватися прийомні батьки, дільничний педіатр та соціальний працівник. План медичного супроводу переглядається раз на рік при проходженні прийомною дитиною/дитиною-вихованцем обов’язкового медичного обстеження або ж корегується за потребою.

Корегування плану соціального супроводу. План соціального супроводу, за потребою, але не рідше, ніж раз на рік, аналізується та корегується за участю прийомних батьків/батьків-вихователів та дитини з урахуванням її віку та стану здоров’я. При цьому беруться до уваги результати супервізії соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу, щорічна інформація про ефективність функціонування прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу, переглянутий індивідуальний план соціального захисту дитини, яка опинилися у складних життєвих обставинах, дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування..

У разі необхідності, при появі обставин, які потребують термінового вирішення (необхідність медичного консультування, корекція стосунків між членами родини тощо), може бути проведена корекція плану соціального супроводу. Соціальний працівник оформлює відповідну пояснювальну записку щодо обставин, що потребують корегування плану, та переоформлює план відповідно до нагальних потреб дитини.

Здійснення соціального супроводу прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу. Соціальні працівники центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді використовують різноманітні форми надання соціальних послуг батьками та дітям-вихованцям: консультації, групи взаємодопомоги, тематичні тренінги, тематичні вечори, проведення організованого оздоровлення тощо. Один з напрямів реалізації соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу – посередницька діяльність соціального працівника між батьками та службами, установами, які захищають права дитини, налагодження співпраці з різними фахівцями для забезпечення якнайкращих умов виховання дитини у сім’ї.

Візити у сім’ю. Зустрічі соціального працівника та прийомних батьків/батьків-вихователів, частота візитів у сім’ю залежить від етапу адаптації дитини у сім’ї, соціально-психологічного клімату в сім’ї, розвитку стосунків прийомних дітей, дітей-вихованців з членами сім’ї, уміння батьків самостійно розв’язувати проблеми дітей тощо. Рекомендовано, щоб в перший місяць перебування дитини у сім’ї необхідно відвідувати її щотижня, наступні три місяці – один раз на два тижні, в подальшому, протягом першого року функціонування, – за потреби, але не рідше одного разу на місяць; в подальшому – не рідше одного разу на два місяці. Проте ці норми є рекомендованими, якщо цього вимагають потреби дитини або про це просять прийомні батьки, то візити у сім’ю можуть відбуватися частіше. Також слід частіше зустрічатись, за умови, якщо прийомні батьки/батьки-вихователі не мають досвіду виховання дитини-сироти, якщо дитина влаштовується вперше, якщо планується перехід дитини до іншої сім’ї, якщо виникає кризова ситуація або якщо дитина потребує спеціальної допомоги.

Рідше зустрічі можуть бути за обопільною домовленістю між соціальним працівником та прийомними батьками, виходячи із міцності їх стосунків та вимог дітей і їх батьків, визначених планом соціальних послуг. Проте ні за яких обставин не можна зустрічатись рідше, ніж раз на два-три місяці.

Соціальний працівник веде Щоденник роботи з прийомною сім’єю/дитячим будинком сімейного типу, в якому фіксуються окремі проблеми та питання, які вирішуються під час соціального супроводу, форми соціальної допомоги прийомній сім’ї/ дитячому будинку сімейного типу. До таких форм роботи можна віднести: зустріч з батьками, дитиною, телефонну бесіду з батьками, відвідання сім’ї, організацію консультування спеціалістів, оздоровлення дитини тощо.

Зафіксовані види соціальної роботи з сім’єю дають змогу простежувати появу та шляхи подолання кризових ситуацій у родині, крім того демонструють практичну роботу соціального працівника у процесі реалізації соціального супроводу. Записи візитів та реалізації окремих форм роботи, які здійснює спеціаліст, що реєструються у Щоденнику, є підставою для розробки гнучкого графіка роботи соціального працівника.

Ефективність соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу підвищується за умови, якщо окремо з дитиною щодо її проблем і потреб, контактує інший спеціаліст, а не той, хто здійснює соціальний супровід сім’ї і безпосередньо спілкується з прийомними батьками/батьками-вихователями. Такий розподіл сфер діяльності і спілкування підвищує рівень довіри дитини, дозволяє виявити проблемні питання, що не завжди розкриваються батькам та соціальному працівнику, який з ними контактує.

Соціальний працівник повинен підтримувати постійний зв’язок з дитиною, яка знаходиться в прийомній сім’ї/дитячому будинку сімейного типу, з метою забезпечення її постійної безпеки та задоволення потреб дитини у розвитку. Зустрічі спеціаліста з дитиною мають проводитися щонайменше один раз на місяць., хоча вони можуть відбуватися і частіше, якщо цього вимагають потреби дитини або з таким проханням звертаються батьки. Соціальний працівник, який контактує з дитиною/дітьми, співпрацює з соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід сім’ї та визначає першочергові потреби і проблеми дитини.

Виходячи із незначної кількості спеціалістів центрів, практика розподілу соціальних працівників, які працюють з прийомними батьками і дітьми, на жаль, не визначена як обов’язкова умова. Практичний досвід роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді різних регіонів доводить ефективність і доцільність такого розподілу обов’язків.

Соціальний працівник центру у ході соціального супроводу веде Особову справу прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу. На початку створення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу до особової справи обов’язково включаються такі документи:

- копію рішення про створення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу;

- копію договору про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у прийомній сім’ї або угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу;

- копію паспортів прийомних батьків, батьків-вихователів;

- копію свідоцтва про шлюб (розлучення) прийомних батьків, батьків-вихователів (для подружжя);

- копію свідоцтва про народження дитини;

- копію висновку про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;

- копію довідки/атестата про освіту або (за необхідності) висновку про рівень розвитку, наданого за висновком психолого-медико-педагогічною консультації;

- копію рішення про надання батькам-вихователям службового житла для функціонування дитячого будинку сімейного типу;

- копію рішення про визначення форми спілкування дитини з біологічними батьками та іншими родичами (за наявності);

- копію довідки про проходження прийомними батьками, батьками-вихователями курсу підготовки, перепідготовки;

- копію наказу про початок соціального супроводу;

- копію обліково-статистичної картки дитини;

- копію індивідуального плану.

Особова справа прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу поповнюється необхідними документами, які формуються чи накопичуються в процесі їх функціонування. Можуть долучатись фото-, відеоматеріали, листування тощо. Справа прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу є документом для службового користування. Відповідальність за її оформлення несе соціальний працівник, який здійснює соціальний супровід.

Документація щодо здійснення соціального супроводу зберігається у центрі за місцем проживання прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, а в разі відсутності місцевого центру – у міському або обласному центрах.

Міжгалузева взаємодія спеціалістів. Соціальний працівник у ході соціального супроводу виступає як менеджер інтересів дитини і сім’ї у різних установах та організаціях.

За необхідності, враховуючи потреби дитини та сім’ї, соціальний працівник може залучати до співпраці представників та спеціалістів різних структур: місцеві органи виконавчої влади; ограни опіки та піклування; службу у справах дітей; відділ реєстрації актів громадянського стану; паспортний стіл; територіальне дитяче медичне об’єднання; територіальне медичне об’єднання для дорослих; відділ освіти; службу працевлаштування; відділ соціального забезпечення; кримінальну міліцію; міжнародні та громадські організації тощо.

До здійснення соціального супроводу на різних етапах роботи з сім’єю, за потреби, можуть залучатися спеціалісти різного фаху (працівники центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та інших установ і організацій – юристи, лікарі, педагоги, психологи, медичні працівники тощо). В результаті формується мультидисциплінарна команда фахівців, обізнаних з проблемами та потребами конкретної сім’ї. При потребі прийняття рішень соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу, щодо форм роботи з дитиною, сім’єю, які потребують різнобічного вирішення, проводиться зібрання спеціалістів з метою обговорення проблеми та прийняття рішень, враховуючи, в першу чергу, інтереси та індивідуальні потреби дитини, яка виховується в сім’ї.

Потреба в залученні до роботи з прийомною сім’єю/дитячим будинком сімейного типу того чи іншого спеціаліста визначаються соціальним працівником відповідно до індивідуальних потреб сім’ї та вихованця в кожному конкретному випадку. Пропозиції щодо залучення фахівців до роботи з прийомною сім’єю/дитячим будинком сімейного типу затверджуються директором центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Основні повноваження структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади (місцевого самоврядування) на етапах створення та функціонування прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу спрямовані на вирішення низки питань, які впливають на якість роботи з сім’єю [5].

Ефективність взаємодії спеціалістів різних структур підвищується у випадку проведення інформаційних заходів щодо висвітлення специфіки функціонування сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які організуються на рівні району, міста. Чим більше інформації отримують спеціалісти, тим легше скоординувати їх діяльність щодо захисту інтересів дитини, вихованця прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу.

Розвиток мережі прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу як соціальних інститутів захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, потребує налагодження системної міжгалузевої співпраці спеціалістів різних державних структур, що є основною умовою повноцінного забезпечення функціонування таких сімей.

Таблиця 5.4.

Дата добавления: 2014-11-29