Питання, які вирішуються спеціалістами установ та організацій в процесі соціального супроводу прийомної сім’ї/ДБСТ

Установи, організації	Проблем ПС/ДБСТ
центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді	- соціальний супровід; - психологічні консультації; - групова робота з батьками та дітьми-вихованцями;
відділи у справах сім’ї та молоді	- оздоровлення дітей;
управління (відділи) освіти	- оформлення документів на дітей; - освіта дітей (школа, дитячий садок)
відділи реєстрації актів громадянського стану	- оформлення свідоцтва про народження; - відомості про реєстрацію дітей, біологічних батьків;
служба у справах дітей	- визначення соціального статусу дітей; - захист житлових та майнових прав дітей; - пошук біологічних батьків; - вирішення питань доцільності контактів з біологічними батьками, родичами;
паспортний стіл	- прописка дитини;
територіальне медичне об’єднання	- обстеження потенційних прийомних батьків та батьків-вихователів; - оформлення медичних документів на дітей; - медичний супровід дітей;
управління (відділи) соціального захисту населення	- соціальні виплати на дітей (аліменти, пенсії, грошові виплати); - виплати соціальні виплати на дітей-вихованців та грошове утримання батьків;
служба працевлаштування	- працевлаштування підлітків; - професійна орієнтація;
кримінальна міліція	- відомості про дітей, які потребують опіки; - розшук біологічних батьків.

Вирішення конфліктних ситуацій. У разі, якщо між соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід, та членами сім’ї виникають конфліктні ситуації, візити у сім’ю він має здійснювати не самостійно, а разом з колегами, представниками обласного центру, офіційними особами. За результатами такого візиту складається протокол про результати візиту, який підписується всіма представниками, котрі відвідували сім’ю, а також прийомними батьками/батьками-вихователями.

У випадку наявності постійних конфліктних ситуацій (спільні візити у сім’ю протягом трьох місяців) директор соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді повинен з’ясувати причини таких обставин і, за відсутності можливості налагодження контакту між працівником і членами сім’ї, розглянути питання про зміну спеціаліста, що затверджується відповідним наказом.

Скарга на дії соціального працівника членами родини, яка перебуває під соціальним супроводом, подається згідно з чинним законодавством. Для розгляду скарг на дії соціального працівника створюється комісія на рівні республіканського (Автономна Республіка Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, яку очолює директор. До складу комісії входять досвідчені спеціалісти, які здійснюють супервізію, директор центру соціальних служб за місцем роботи соціального працівника. До складу комісії, за їх згодою, залучаються представники місцевих органів самоврядування, громадськості. Персональний склад комісії формує її голова. Рішення комісії доводяться до відома заявника впродовж місяця з дати подання заяви, скарги. У окремих випадках чи при розгляді повторних скарг Державна соціальна служба призначає до складу комісії свого представника.

Захист прав та інтересів прийомних дітей та дітей-вихованців. Реалізація соціального супроводу прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу спрямована не лише на забезпечення соціальної підтримки сім’ї, а й на здійснення контролю за дотриманням прийомними батьками/батьками-вихователями своїх обов’язків. Проведення бесід та спостереження за батьками, дітьми та особами з їх оточення для перевірки забезпечення дотримання прав прийомної дитини/дитини-вихованця, попередження жорстокого поводження та насильства над нею.

При здійсненні соціального супроводу соціальний працівник має право на відвідування сім’ї без попередження заздалегідь (не менше 3-х раз протягом першого року існування прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу) з метою здійснення перевірки умов життєдіяльності, задоволеності інтересів та потреб дітей та сімей. Про можливість проведення таких перевірок кандидати у прийомні батьки, батьки-вихователі попереджаються на етапі їхньої підготовки.

У разі виявлення фактів неналежного виконання прийомними батьками/батьками-вихователями своїх обов’язків відповідно до договору про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у прийомній сім’ї або угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, виникнення конфліктних ситуацій між спеціалістом центру соціальних служб і сім’єю, відмови від співробітництва з соціальним працівником ЦСССДМ, який здійснює соціальний супровід, застосовується ряд заходів:

- соціальний працівник готує відповідну службову записку, копія якої зберігається в особовій справі дитини;

- директор ЦСССДМ протягом однієї доби: вживає заходи щодо з’ясування причин ситуації, що склалася, можливості соціального працівника співпрацювати з сім’єю, можливостей прийомних батьків/батьків-вихователів виконувати свої обов’язки належним чином;

- письмово попереджає відповідну службу у справах дітей.

Директор центру соціальних служб вживає заходів щодо проведення соціального інспектування прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу спільно з службами у справах дітей (за необхідності) представників освіти, охорони здоров’я, внутрішніх справ без попереднього погодження з прийомними батьками/батьками-вихователями. Інспектування має відбутися не пізніше, ніж через п’ять робочих днів після офіційного звернення соціального працівника.

Результати соціального інспектування прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу виносяться на розгляд комісії з питань захисту прав дітей з метою вирішення питань, пов’язаних з подальшим перебуванням прийомних дітей, дітей-вихованців у прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, та визначення заходів, які необхідно вжити щодо захисту прав дитини тощо.

Порядок здійснення соціального супроводу прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу містить ґрунтовне визначення обставин, які характеризують неналежне виконання прийомними батьками/батьками-вихователями своїх обов’язків, що в такому випадку є підставою для вжиття заходів щодо попередження порушення прав дитини, яка виховується в сім’ї, а саме:

- відсутність у дитини необхідного одягу згідно сезону, окремого спального місця, засобів особистої гігієни, призначених ліків, спеціальних пристосувань в межах коштів, що виплачуються державою на утримання дитини;

- несвоєчасне звернення до лікувальних закладів у випадку загрози життю та здоров’ю дитини;

- педагогічна занедбаність дитини з причини неналежного догляду за нею;

- ознаки фізичного/ психологічного насилля;

- скарги дитини, сусідів, педагогів, медиків, представників державних та недержавних організацій, що контактували з дитиною, які не знайшли свого очевидного спростування;

- відмова від передачі дитини біологічним батькам / особам, що їх замінюють, відповідно до рішення органу опіки та піклування;

- нецільове використання коштів, що виплачуються державою на утримання дитини;

- використання праці дитини для здобуття матеріальної вигоди, заробітку;

- тиск на дитину щодо сповідування нею релігії прийомних батьків/батьків-вихователів;

- втягування дитини до протиправної діяльності;

- приховування від державних органів фактів, що несуть загрозу життю, фізичному та психічному здоров’ю дитини, її моральному стану;

- порушення умов договору про створенню прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу;

- невмотивована відмова від розмови з соціальним працівником, від надання інформації щодо прийомної дитини/дитини-вихованця чи умов їх виховання; у контактуванні з дитиною;

- невиконання рішення опікунської ради про форму та порядок спілкування дитини з біологічними родичами / особами, що замінюють батьків;

- перешкоджання соціальному працівнику у відвідуванні помешкання прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу;

- інші протиправні дії відповідно до чинного законодавства.

У випадку відсутності належного реагування з боку прийомних батьків/батьків-вихователів щодо усунення недоліків, виявлення фактів порушення прав дитини, а також виникнення загрози життю та здоров’ю дитини, соціальний працівник, який здійснює соціальний супровід, негайно інформує про це службу у справах дітей.

Супервізія соціального супроводу. З метою забезпечення якості соціального супроводу, вдосконалення і оптимізації діяльності соціального працівника провадиться супервізія його роботи. Завданням супервізії є професійна підтримка, навчання та наставництво соціального працівника в процесі виконання ним соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу, визначення ефективних шляхів такої діяльності.

Супервізія здійснюється за потребою, за особистим запитом соціального працівника або планово. Періодичність обов’язкових заходів щодо оптимізації соціального супроводу здійснюється не рідше одного разу на 3 місяці для сімей, які перший рік виховують дітей, позбавлених батьківського піклування, та один раз на 6 місяців для решти прийомних сімей/дитячих будинків сімейного типу.

Планові супервізії здійснюються безпосередньо керівником соціальної служб, у якій працює соціальний працівник. За необхідності залучаються фахівці та спеціалісти як державних установ, так і громадських організацій, виходячи з того питання, яке потребує фахового розгляду. Позапланові супервізії здійснюються спеціалістами районних, міських, обласних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді.

За результатами проведення супервізії готується письмовий звіт, що містить конкретні рекомендації для соціального працівника, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо ефективної реалізації соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу.

Періодична оцінка результатів соціального супроводу. Оцінювання ефективності виховання дитини у прийомній сім’ї/ дитячому будинку сімейного типу передбачає збір інформації, її аналіз, складання висновків про створення оптимальних умов виховання дитини, визначення вихованого впливу сім’ї на розвиток дитини і спрямоване на розробку рекомендацій щодо шляхів їх удосконалення.

Таке оцінювання не можна проводити «загалом», воно має ґрунтуватися на порівнянні певних характеристик за певний термін. Вихідним відліком такого порівняння стає Оцінка потреб прийомної дитини, дитини-вихованця, яка здійснюється соціальним працівником та прийомними батьками/батьками-вихователями протягом першого місяця влаштування дитини у родину. В першу чергу, така інформація є основою для розробки стратегії соціального супроводу дитини та сім’ї, в той же час вона є базовою для подальшого оцінювання ефективності виховання та розвитку дитини у сім’ї.

Періодичне оцінювання ефективності діяльності прийомних сімей/дитячих будинків сімейного типу проводиться соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід, спільно з прийомними батьками/батьками-вихователями. Метою обстеження є оцінювання ефективності виховання дитини у сім’ї та рівень виконання плану соціального супроводу. Оцінювання слід проводити щорічно.

Щорічна оцінка результатів соціального супроводу прийомних сімей/дитячих будинків сімейного типу передбачає аналіз двох аспектів: оцінювання ефективності функціонування сім’ї та оцінювання розвитку і виховання дитини у сім’ї. Оцінювання здійснюється на підставі візитів у сім’ю, спілкуванні з батьками та дитиною, спостереження спеціалістом за умовами проживання, розвитку дитини, догляд за нею.

Перше поточне оцінювання ефективності функціонування прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу та розвитку прийомних дітей/дітей-вихованців провадиться через півроку після влаштування дитини у сім’ю.

Завданням цього оцінювання є:

- первинна реабілітація прийомної дитини/дитини-вихованця;

- аналіз процесу входження у прийомну сім’ю/ дитячий будинок сімейного типу;

- корекція плану соціального супроводу прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу.

Перші півроку перебування дитини у прийомній сім’ї/дитячому будинку сімейного типу є особливо важливим для подальшого налагодження стосунків між дитиною і батьками. Саме протягом цього періоду зав’язуються перші тривалі контакти дитини з членами нової родини, її оточенням, дитячим мікросередовищем тощо. З’являються також і нові проблеми, які не можна було передбачити під час планування соціального супроводу, або ж, навпаки, проблеми, актуальні на початковому етапі входження дитини в сім’ю, які вже вирішені.

Перше поточне оцінювання дозволяє визначити актуальність і доцільність запропонованих спеціалістом спільно з батьками підходів та можливих варіантів соціального супроводу і вирішення проблем дитини. Воно має порушувати такі сторони життя та розвитку дитини: освіта, стан здоров’я, умови проживання, психологічна терапія, взаємостосунки дитини та членів родини.

Протягом перших місяців перебування дитини у сім’ї доцільно простежити за станом її здоров’я. По-перше, уточнюється діагноз захворювань дитини. Досвід свідчить про те, що не всі попередні діагнози підтверджуються, а часто виявляються нові хвороби. Наприклад, діагноз «затримка психічного розвитку» може бути наслідком педагогічної занедбаності і дитині для реабілітації потрібен не психотерапевт, а психолог, педагог або просто цілеспрямована професійна робота батьків. Дуже часто такі процеси спостерігається у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

На першому етапі перебування дитини у сім’ї батьки, як правило, успішно вирішують питання гострих захворювань – лишаї, отити, грибкові, вірусні хвороби, застуди, хвороби, пов’язані з додержанням санітарно-гігієнічних вимог. В результаті дитина потребує медичної допомоги значно менше.

З іншого боку, в результаті повторних медичних оглядів дитини виявляються нові хвороби. Часто це хронічні хвороби шлунково-кишкового тракту, психічні захворювання та інші, що уже розвинулися у неонатальному та грудному віці. Встановлення додаткового діагнозу потребує нових видів лікування, не передбачених до цього планом соціального супроводу.

Освіта. Протягом перших місяців перебування дитини у сім’ї відбуваються значні зміни, пов’язані з освітою, у дітей шкільного віку (якщо за часом він не збігається з шкільними канікулами). Перш за все, уточнюється реальний рівень освітньої підготовки дитини та її здібності. Часто у прийомних дітей, дітей-вихованців спостерігається низький рівень знань. З метою вирішення цієї проблеми можуть організовуватись додаткові заняття з педагогами або батьками, а іноді дитина на певний час переводиться на навчання за індивідуальним планом.

Слід зазначити, що проблеми психологічного стану дитини, з якими вона прийшла в сім’ю, протягом перших кількох місяців, як правило, не вирішуються. Проте перший досвід спільного проживання, спостереження за поведінкою дитини з однолітками, дорослими, вчителями дозволяє внести необхідні зміни до методики проведення психологічної корекції. І ця співпраця з спеціалістом поступово замінюється самостійною роботою батьків щодо психологічної реабілітації дитини – сімейною терапією.

Взаємостосунки в сім’ї. Перший місяць проживання дитини у прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу виявляється для неї найтяжчим, оскільки формуються симпатії та антипатії дитини і водночас всіх членів сім’ї. Якщо є потреба, необхідно організувати роботу з членами сім’ї з метою зміни їхньої поведінки стосовно вихованця та розкрити і роз’яснити дитині особливостей життя прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу.

Стосунки з біологічними родичами. Протягом півроку перебування дитини у прийомній сім’ї/дитячому будинку сімейного типу можуть з’явитися різні ситуації у стосунках з біологічними родичами. По-перше, це може бути надмірна увага біологічних родичів, що іноді заважає процесу розвитку та виховання дитини. У такому разі соціальний працівник повинен організувати роботу по захисту інтересів прийомної дитини. По-друге, може простежуватися позитивний контакт з біологічними родичами (з бабусями, тітками та іншими), що сприяє розвитку та вихованню дитини, а отже, збереженню стосунків з біологічними родичами. Тому в плані соціального супроводу слід розширити складову «контакт з біологічними родичами». По-третє, якщо біологічні родичі не підтримують зв’язків з дитиною або ці контакти небезпечні для дитини, то для вирішення подальшої долі дитини необхідно визначити їй соціальний статус.

Наступне поточне оцінювання ефективності виховання прийомної дитини проводиться через наступні півроку після її влаштування у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу. Від першого поточного оцінювання воно відрізняється тим, що за його результатами вже оцінюється роль сім’ї у розвитку і вихованні дитини. Тому завданням цього етапу є оцінювання:

- тенденцій розвитку і виховання дитини;

- ефективності догляду та виховання дитини прийомними батьками/батьками-вихователями;

- коригування плану соціального супроводу.

Оцінюються всі складові плану соціального супроводу за винятком тих, які втратили актуальність.

Слід нагадати, що головним завданням соціального працівника, який здійснює соціальний супровід є прагнення до того, щоб сім’я вирішувала проблеми, пов’язані з вихованням дитини, в основному за рахунок внутрішніх ресурсів. Безумовно, це ідеальний варіант, оскільки є прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу, які ніколи не зможуть існувати без допомоги соціального працівника, а є й такі, що вже через півроку самостійно вирішують поточні питання. Тому через рік перебування дитини у сім’ї необхідно оцінити, наскільки прийомна сім’я/дитячий будинок сімейного типу спроможні самостійно справлятися з власними проблемами.

Ефективність функціонування прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу щодо догляду та виховання дитини оцінюється за такими складовими:

- фізичний стан дитини;

- психологічний стан;

- соціальна поведінка;

- соціальна адаптація;

- самостійність;

- пізнавальні здібності;

- стосунки з біологічними батьками / родичами

- умови життєдіяльності.

Результати, отримані за аналізом перерахованих складових порівнюються з показниками, які були зафіксовані на момент влаштування дитини у сім’ю і визначені в Оцінці потреб прийомної дитини, дитини-вихованця.

На підставі порівняння отриманої інформації соціальний працівник готує загальний висновок щодо ефективності функціонування прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу. Висновок містить характеристику послуг, наданих дитині і сім’ї за період оцінювання, здійснюється їх аналіз та робиться висновок щодо позитивних і негативних тенденцій розвитку та виховання дитини. Головною складовою висновку є пропозиції щодо покращання ситуації у прийомній сім’ї/дитячому будинку сімейного типу.

Оцінювання ефективності функціонування прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу проводиться спільно з прийомними батьками/батьками-вихователями. З’ясовуючи позитивний і негативний вплив окремих членів сім’ї на прийомну дитину/дитину-вихованця, соціальному працівникові не варто акцентувати увагу виключно на негативних аспектах. Тут важливо діяти так, щоб члени сім’ї зрозуміли проблеми і навчилися робити правильні висновки. Тобто, щоб батьки усвідомили, що вплив може бути як позитивним, так і негативним.

Обговорення з прийомними батьками/батьками-вихователями шляхів подолання проблем та пошуку виходу з проблемних ситуацій дозволяє соціальному працівникові зрозуміти, на що зорієнтована сім’я: чи розраховує вона не допомогу ззовні, чи мобілізує внутрішні ресурси, чи залучає людей з найближчого оточення.

Описання позитивних якостей, досягнень, навичок та здібностей, яких набула дитина за півроку перебування в прийомній сім’ї/ дитячому будинку сімейного типу, а також труднощів, що з’являються у розвитку, вихованні, поведінці дитини, дозволяє соціальному працівникові оцінити тенденції розвитку і виховання дитини, а в разі необхідності – внести корективи до плану соціального супроводу.

Щорічне оцінювання ефективності прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу передбачає аналіз двох аспектів:

- оцінювання ефективності функціонування прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу;

- оцінювання розвитку і виховання дитини.

Методика щорічного оцінювання ідентична методиці поточного оцінювання ефективності діяльності через рік після влаштування дитини у прийомну сім’ю/дитячий будинок сімейного типу. Єдина відмінність полягає в тому, що результати розвитку та виховання дитини порівнюються з показниками, які були зафіксовані при проведенні попереднього оцінювання ефективності. Таке обстеження проводиться в кінці кожного календарного року.

Так само, як і при оцінювання через півроку після влаштування дитини у прийомну сім’ю/дитячий будинок сімейного типу, щоб отримати відповіді на зазначені питання, соціальний працівник повинен поговорити як з дорослими членами сім’ї, так і з прийомною дитиною/дитиною-вихованцем, якщо її вік і рівень розвитку дозволять це зробити. Таку бесіду краще проводити за місцем проживання прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу. У випадку, якщо сім’я велика і важко зібрати всіх її членів разом, можна провести декілька зустрічей. З прийомними дітьми, вихованцями дитячого будинку сімейного типу потрібно говорити окремо (якщо дозволяє рівень їхнього розвитку).

За результатами проведення поточного оцінювання, соціальний працівник складає Інформацію про ефективність функціонування прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу та розвитку прийомних дітей/дітей-вихованців. Форма та критерії успішності реалізації соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу визначаються Порядком здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.

Інформація візується соціальним працівником і затверджується директором центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Головна складова оцінки – пропозиції щодо покращання ситуації в сім’ї, вирішення проблем розвитку та виховання дитини, позиції до розробки плану соціального супроводу на наступний термін.

На підставі оцінки результатів соціального супроводу соціальний працівник готує і подає службі у справах дітей інформацію до щорічного звіту про стан виховання та спільне проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в прийомній сім’ї.

Головним показником ефективності функціонування прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу є позитивні тенденції у розвитку та вихованні дитини. Ці тенденції визначаються на основі порівняння результатів щорічних обстежень. Зіставлення результатів аналізу даних за різними розділами, дозволяє побачити динаміку чи статику у розвитку дитини.

Критеріями успішності соціального супроводу є:

- достатнє задоволення фундаментальних життєвих потреб дитини (безпеки, житла, якісної їжі) та забезпечення належних побутових умов (одяг, окреме робоче місце, місце для сну та відпочинку тощо);

- використання ресурсів та потенціалу громади для повноцінного розвитку дитини, її успішної соціалізації;

- досягнення у особистісному розвитку дитини – покращення показників навчання, залучення до гурткової роботи, спортивних секцій, громадських формувань, наявність успіхів у формуванні соціальних навичок;

- забезпеченість належного догляду за збереженням здоров’я дитини, прийняття, у разі необхідності, адекватних мір щодо його покращення;

- достатній рівень підготовленості дитини до самостійного життя – сформованість професійних планів, вирішення/знання шляхів вирішення житлової проблеми, вміння розпоряджатися коштами, сформованість вміння вибудовувати стосунки, уникати небезпечних ситуацій, вести здоровий спосіб життя; здатність до прийняття самостійних рішень та відповідальності за них; працелюбність, наявність друзів, вміння співпрацювати;

- володіння навичками самообслуговування – наявність практичних навичок самостійно їсти, вдягатися; прибирати кімнату, мити посуд; користуватися побутовою технікою; самостійно приготувати нескладну їжу, сформованість навичок особистої гігієни відповідно віку тощо;

- достатній рівень самоусвідомлення, самоідентифікації дитини – володіння дитиною рідною мовою, можливість, за бажанням, відкрито сповідувати свою релігію; відчуття дитиною себе як окремою особистістю, яку цінують; позитивне сприйняття своїх здібностей, теперішньої ситуації загалом відчуття приналежності до родини, громади; знання дитиною своїх кровних родичів чи інформації про них; належна самооцінка та позитивне світосприйняття; усвідомлення культурної та релігійної приналежності;

- встановлення та розвиток стосунків дитини з біологічною сім’єю, повернення до біологічної сім’ї (при відсутності заборони на такі стосунки згідно з рішенням суду);

- самопочуття дитини в сім’ї – впевнено, комфортно, почуває прив’язаність до членів сім’ї, тепло відгукується про них, має дружні стосунки з усіма або з окремими членами сім’ї;

- відсутність/успішне вирішення /попередження гострих конфліктів, неадекватних відносин у прийомній сім’ї/дитячого будинку сімейного типу;

- виконання прийомними батьками /батьками-вихователями плану соціального супроводу;

- дотримання прийомними/батьками-вихователями умов договору про організацію діяльності прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу;

- наявність позитивного морально-психологічного клімату у прийомній сім’ї/дитячому будинку сімейного типу – стосунки довіри, взаємоповаги між прийомними та рідними дітьми, іншими членами сім’ї, родичами; залучення обох батьків у процес виховання, відсутність розчарування, невиправданих очікувань.

На підставі щорічної Інформації про ефективність функціонування прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу та розвитку прийомних дітей/дітей вихованців, соціальним працівником готується інформація, що складена за відповідною формою та подається у службу у справах дітей за місцем проживання прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу. Ця інформація є складовою частиною щорічного звіту про стан виховання та спільне проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в прийомній сім’ї/дитячому будинку сімейного типу.

Планування виходу дитини із сім’ї. Стратегічним напрямом соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу є визначення перспектив подальшого влаштування дитини після досягнення нею повноліття (або закінчення навчання) – працевлаштування, забезпечення житлом, продовження освіти. Саме ці проблеми мають вирішуватися батьками та соціальними працівниками протягом усього періоду проживання дитини у сім’ї.

Перелік заходів, передбачених планом соціального супроводу, що складається за два-три роки перед виходом дитини у самостійне доросле життя, мають передбачати вирішення життєво необхідних потреб молодої людини: профорієнтацію, освіту, визначення подальшого місця проживання, налагодження контактів з родичами та батьками (за можливості) тощо.

Відповідно до забезпечення найкращих інтересів дитини може прогнозуватися її вихід із прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу до досягнення нею повноліття. Підставою для такого рішення може стати: повернення до біологічних батьків, родичів; усиновлення; переведення до іншої прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу; влаштування до спеціалізованого закладу. Такий перехід має бути передбачений у плані соціального супроводу, а його здійсненню передувати робота щодо застереження травмування вихованця при зміні місця проживання та звичного соціального оточення.

При переведенні дитини до іншої родини або при влаштуванні до соціального закладу, план соціального супроводу в частині підготовки до виходу дитини з прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу повинен містити ряд заходів, залежно від потреб дитини:

- участь у пошуку біологічних батьків /осіб, що їх замінюють, родичів, для повернення в біологічну сім’ю, взяття під опіку дитини, усиновлення;

- здійснення соціального інспектування сім’ї, до якої є можливість у подальшому влаштувати дитину; вивчення її мотивації та ставлення дитини до цієї сім’ї з використанням інструментарію психодіагностики;

- спостереження за дитиною при зустрічах з майбутніми вихователями з відповідною фіксацією вчинених дій та збереженням цієї інформації в особовій справі дитини;

- організація зустрічей дитини з кандидатами у прийомні батьки/батьки-вихователі та громадянами, на чиє виховання планується передати дитину за участю соціального працівника, а при потребі – психолога, з поступовим збільшенням кількості зустрічей та їх тривалості, що фіксується в особовій справі дитини, з переходом на самостійне спілкування дитини з сім’єю, яка приймає її на виховання;

- вивчення умов виховання, мікроклімату в колективі вихователів та дітей, ставлення дитини до виховання в закладі, де вона має навчатися, з відповідною фіксацією дій та збереженням інформації в особовій справі дитини;

- організація зустрічей дитини, прийомних батьків/батьків-вихователів та вихователів закладу, до якого планується передати дитину, за участю соціального працівника, при потребі, – психолога, з поступовою тенденцією до збільшення кількості зустрічей та їх тривалості, формування умов контактування дитини з вихованцями закладу, що фіксується в особовій справі дитини, з поступовим переходом на самостійне спілкування дитини з вихованцями закладу та вихователями;

- формування позитивного психо-емоційного сприйняття дитиною нових умов проживання та виховання (шляхом адаптації дитини до нового місця проживання з урахуванням сформованих звичок дитини тощо);

- попереднє інформування центру соціальних службза майбутнім місцем проживання дитини, визначеним рішенням органу опіки та піклування, (в т.ч. направлення завірених копій документів на дитину) про необхідність взяття дитини на облік і надання соціальних послуг;

- надання дитині інформації про прийомних батьків/батьків-вихователів, соціального працівника, який здійснював соціальний супровід, установи та організації, з якими дитина раніше взаємодіяла (якщо дозволяє вік та стан здоров’я дитини);

- надання сім’ї або адміністрації відповідного державного закладу рекомендацій щодо особливостей дитини та рекомендованої роботи щодо подальшого її гармонійного розвитку;

- налагодження співпраці між сім’єю, центром соціальних службза місцем проживання сім’ї та центру соціальних служб, який здійснював соціальний супровід дитини.

Соціальний працівник, що здійснює соціальний супровід прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу, разом із прийомними батьками/батьками-вихователями має підготувати дитину до переходу з прийомної сім’ї до біологічної сім’ї, до іншого варіанту постійного влаштування або іншого закладу. Рішення про готовність дитини вийти з прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу та повернутися до біологічних батьків, перейти до іншої сім’ї, іншого закладу або варіант проживання поза межами сім’ї повинно прийматись відповідно до плану соціального супроводу. До цього процесу мають бути залучені спеціалісти служби у справах дітей, органу опіки та піклування та, якщо доцільно, суду; соціальний працівник, який здійснює соціальний супровід; дитина відповідно до її віку та рівня розвитку; прийомні батьки/батьки-вихователі; біологічні батьки дитини а також інші члени сім’ї, якщо це необхідно.

Завершення соціального супроводу. Підставою припинення соціального супроводу є позбавлення сім’ї юридичного статусу прийомної або дитячого будинку сімейного типу, зафіксоване рішенням місцевого органу виконавчої влади, або вибуття дитини із сім’ї. За результатами здійснення соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу готується звіт про підсумки соціального супроводу, що містить визначення причин завершення соціальної роботи з сім’єю.

Завершенню соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу передує підготовка інформації про ефективність даного процесу, яка разом із копією наказу директора центру соціальних служб про припинення соціального супроводу передається до служби у справах дітей протягом тижня з моменту припинення існування прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу.

Якщо з прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу вибуває окрема прийомна дитина або дитина-вихованець, то інформація про ефективність функціонування сім’ї подається до служби у справах дітей щодо дитини, яка вибуває.

Після припинення соціального супроводу прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу або вибуття з прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу дитини до особової справи сім’ї вносяться такі копії документів:

- рішення про вибуття прийомної дитини, дитини-вихованця, припинення функціонування прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу;

- наказ про припинення соціального супроводу;

- акт про повернення дитини біологічним батькам, усиновлювачам, опікунам, піклувальникам;

- інформація про ефективність функціонування сім’ї щодо дитини, яка вибула;

- лист до центру за майбутнім місцем проживання дитини про необхідність узяття дитини на облік і надання соціальних послуг, якщо ця діяльність не порушує таємницю усиновлення.

Нормативно-законодавче визначення єдиного механізму надання соціальної підтримки сім’ям, які виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначає основні вимоги та потреби спеціалістів, які здійснюють соціальний супровід прийомних сімей/дитячих будинків сімейного типу. Тому наступним кроком розвитку системи підтримки альтернативних форм виховання дітей-сиріт має стати спеціальна підготовка професійних кваліфікованих фахівців до роботи з такими сім’ями на місцевому рівні.

Стрімкий ріст показників створення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, що розпочався у 2006 році, вимагає забезпечення професійного соціального супроводу їхньої діяльності. А це можливо лише за умови збільшення штатної чисельності спеціалістів районних та міських центрів соціальних служб для молоді, забезпечення діяльності курсів їхньої підготовки та перепідготовки, створення дієвої системи морального та матеріального заохочення роботи спеціалістів.

Забезпечення діяльності розгалуженої системи професійної соціальної підтримки прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу є першочерговою потребою, що має розглядатися однією із ланок реформування державної системи влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Питання та завдання до теми:

1. Дати характеристику умов підготовки спеціалістів до соціального супроводу прийомних сімей/дитячих будинків сімейного типу.

2. Здійснити аналіз показників, за якими здійснюється оцінка потреб прийомної дитини.

3. Окреслити умови підписання договору/ угоди про створення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу.

4. Визначити напрями міжгалузевої взаємодії у процесі соціального супроводу прийомної сім’ї/ дитячого будинку сімейного типу.

5. Розкрити сутність та методи проведення супервізії соціального супроводу прийомних сімей.

Література до теми:

1. Бевз Г. М. Складові психологічної готовності прийомних батьків до заміщувальної опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсьвого піклування / [за ред.Максименко С.Д.]. – К.: 2003. – Т.V, ч.4. – С.23–31.

2. Комарова Н. М., Пєша І. В. Посібник для соціальних працівників щодо підго­товки та соціального супроводу прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу: У 2-х кн. - К.: Держсоцслужба, 2006. – Кн. 1. – 118 с.

3. Комарова Н.М., Пєша І.В. Методичні рекомендації для соціальних працівників, державних службовців щодо розвитку сімейних форм виховання. – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2006. - 92 с.

4. Методичні рекомендації щодо навчання прийомних батьків, соціаль­них працівників, національних та регіональних тренерів / Н. М. Комарова, І. В. Пєша. - К.: Держсоцслужба, 2006. - 168 с.

5. Посібник для соціальних працівників щодо підготовки та соціального супроводу прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. / [Г. М. Бевз, Бондаренко Т. В., Комарова Н. М., Пєша І. В. та ін.]/ - К.: Держсоцслужба, 2006. – Кн. 2. - 180 с.

6. Створення та соціальний супровід прийомих сімей і дитячих будинків сімейного типу: Навч.-метод. комплекс / [за заг. ред. Г.М.Лактіонової, Ж.В.Петрочко]. – К.: Науковий світ, 2006. – 270 с

7. Технології створення та функціонування прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу. Збірник методичних матеріалів / [авт. кол. Г. М. Бевз, А. Й. Капська, Н.М.Комарова та ін.]. - К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. - 188 с.

Дата добавления: 2014-11-29