Питання і завдання 3 страница

Територіальний поділ праці як основа економічного районування має важливе значення в прогнозуванні розвитку господарських комплексів економічних макрорегіонів, проведенні регіональних наукових досліджень перспектив розміщення виробництва та його регіонального розвитку. Найбільш важливими факторами, що впливають на територіальний поділ праці і спеціалізацію економічних районів, є природні і економічні. ТПП в середині країни і між країнами обов’язково передбачає наявність просторових відмінностей у господарстві, розірваність між окремими стадіями виробництва, між виробництвом і споживанням. Враховуючи різноманітність виробничо-територіальних зв’язків, що розвиваються між територіально розділеними підприємствами Ю.Г.Саушкін розрізняв шість видів:

· генеральний (міжнародний) територіальний поділ праці між країнами і великими економічними районами (макрорайонами);

· територіальний поділ праці між окремими центрами (промисловими вузлами, великими містами). Вони виступають опорним каркасом територіальної структури виробництв країни;

· ТПП навколо одного головного економічного центру (міста, великого машинобудівного заводу). При цьому економічний центр виступає своєрідним ядром до якого тяжіють всі суміжні форми зосередження людської діяльності, утворюючи «поле тяжіння»;

· постадійний територіальний поділ праці за якого стадії виробничого процесу територіально роз’єднані і знаходяться в різних пунктах або місцевостях (на приклад заготівля деревини – лісопиляння – деревообробка – виробництво меблів;

· фазовий територіальний поділ праці, який полягає в тому, що одна й таж продукція надходить до центрів протягом року з різних місць за фазовим (сезонним) графіком. Так за фазовим графіком постачаються овочі, фрукти та ін.;

· епізодичний територіальний поділ праці. Коли країни або регіони здійснюють обмін товарами між собою не постійно.

Територіальний поділ праці проявляється в різних масштабах. За масштабами просторового охоплення Ю.Г.Саушкін виділив такі рівні ТПП:

· світовий поділ праці, що охоплює всі держави світу;

· міжнародний поділ праці – в межах певного об’єднання держав;

· міжрайонний внутрідержавний поділ праці – між економічними регіонами будь-якої країни; на основі такого поділу формується спеціалізація господарського комплексу;

· внутрірайонний поділ праці – між спеціалізованими господарськими частинами району (підрайонами);

· внутріобласний поділ праці – між спеціалізованими господарськими частинами адміністративних областей;

· локальний поділ праці – всередині окремих господарських частин області, між містами і приморськими зонами.

Територіальний поділ праці відкриває широкі можливості для виявлення конкретних форм територіального зосередження продуктивних сил і вивчення різних об’єктів – галузей господарства, міжгалузевих комплексів, територіально-виробничих комплексів, регіонів.

Питання для самоконтролю.

1. Сучасна сітка макрорегіонів України.

2. В чому суть територіального поділу праці.

3. Основні види і масштаби територіального поділу праці.

Тема 1.5. Сутність, мета і завдання державної регіональної економічної політики.

В цій темі потрібно розглянути поняття, цілі та завдання державної регіональної економічної політики, а також специфіку проведення регіональної економічної політики в Україні.

Державна регіональна економічна політика це сукупність організаційних правових і економічних заходів, здійснюваних державою у сфері регіонального розвитку відповідно до нинішніх і стратегічних цілей.

Ці заходи спрямовуються на:

· стимулювання ефективного розвитку і розміщення продуктивних сил окремих регіонів;

· раціональне використання природного, виробничого і трудового потенціалу;

· створення нормальних умов для життєдіяльності населення;

· забезпечення екологічної безпеки.

В цілому державна регіональна економічна політика характеризується сукупністю цілей, які стоять перед суспільством і визначають її стратегію й тактику. При визначенні пріоритетних напрямів регіональної економічної політики беруться до уваги демографічні, екологічні, виробничі потреби, вирішення яких сприяє екологічному піднесенню регіонів.

Основні напрями державної регіональної економічної політики визначає вищий орган законодавчої влади – Верховна Рада України, яка в процесі розробки бюджету на наступні роки передбачає пріоритети розвитку галузей, затверджує регіональні програми розвитку та розміщення продуктивних сил депресивних (відсталих) регіонів.

Основною метою державної регіональної економічної політики є:

· збільшення національного багатства країни шляхом ефективного використання природно-ресурсного, трудового і науково-технічного потенціалів кожного регіону і тісної співпраці між ними;

· послідовне здійснення заходів, спрямованих на вирівнювання рівнів соціально-територіального поділу праці, раціоналізації системи розселення, соціальних та інших особливостей;

· підтримка внутрішньорегіональної збалансованості економічного розвитку, екологічного стану, соціально демографічних та соціально політичних процесів.

Головним завдання державної регіональної економічної політики є:

В економічній сфері:

· поліпшення функціонування галузей виробництва в ринкових умовах;

· створення сприятливих умов розвитку підприємництва і ринкової інфраструктури при проведенні приватизації державного майна, земельної реформи та інших ринкових перетворень;

· облаштування державних кордонів і насадження зв’язків між прикордонними регіонами;

· удосконалення економічного районування та узаконення на найвищому рівні мережі економічних регіонів.

В соціальній сфері:

· забезпечення повної зайнятості населення;

· підвищення рівня добробуту та стабілізація рівня життя населення;

· гарантування продовольчої забезпеченості; запобігання погіршеною демографічною ситуації і депопуляції населення; здійснення заходів щодо продовження життя населення і підвищення його природного приросту.

В екологічній сфері:

· запобігання забрудненню довкілля;

· ефективне використання природних ресурсів;

· екологічно обґрунтоване розміщення продуктивних сил.

Сучасна державна регіональна економічна політика ґрунтується на таких основних принципах:

· забезпечення єдності завдань соціально-економічного розвитку країни та окремих регіонів;

· правове забезпечення економічної самостійності регіонів на основі розмежування повноважень між центральними та місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування, підвищення їх відповідальності щодо вирішення завдань життєзабезпечення і комплексного розвитку території;

· дотримання вимог екологічної безпеки при реформуванні господарських комплексів і розміщенні нових підприємств;

· досягнення економічного та соціального ефекту за рахунок раціонального використання ресурсів, системи управління і розвитку міжрегіональних зв’язків.

Реалізація вказаних принципів сприятиме реформуванню системи управління державним сектором економіки, зміцненню економічної основи місцевого самоврядування і розміщенню прав місцевих органів влади у бюджетній сфері.

1. Визначте сутність державної регіональної економічної політики.

2. Визначте цілі, та завдання державної регіональної економічної політики.

3. Визначте основні принципи державної регіональної економічної політики.

Дата добавления: 2014-11-29