Фіскальна Регулююча Контрольна

Основніта Додаткові

Саме на базі цих функцій будується податковий механізм, і, діючи спільно, вони утворюють цілісний комплекс. Додаткові деталізують головні цілі, реалізовані через підсистему основних.

1) Найважливішою є фіскальна (fiscus –державна скарбниця). Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення – насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства.

2) Регулююча – регулювання виробництва і споживання (непрямі податки). Податкове регулювання - наприклад: пільги, податковий тиск.

3) Контрольна. За допомогою цієї функції оцінюють раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряють, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

Податкові функції податку утворюють підсистему, що охоплює кілька видів функцій:

1) Розподільна – наповнити скарбницю щоб потім розподілити отримані кошти.

2) Стимулююча (дестимулююча) – створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Застосовується механізм пільг, зміна об’єкта оподаткування, зменшення оподаткованої бази.

3) Накопичувальна – орієнтована на кінцевий результат і збільшення потужностей, розвиток виробництва.

Класифікація:

1. Залежно від компетенції органу, що вводить дію податкового платежу на відповідній території:

а) загальнодержавні;

б) місцеві (перелік встановлює ВРУ, а вводять в дію місцеві органи самоврядування);

2. Залежно від каналу надходження – закріплені та регульовані.

Закріплені безпосередньо і повністю надходять до конкретного бюджету чи позабюджетного фонду.

Можна деталізувати цю групу податків:

а) державні – повністю надходять до державного бюджету,

б) місцеві - повністю надходять до місцевих бюджетів,

в) пропорційні – надходять до державного і місцевих бюджетів у певній пропорції,

г) регульовані – можуть зараховуватись до різних бюджетів, тобто розподіляються між різними рівнями бюджетної системи.

3. Залежно від платника:

а) податок з юридичних осіб (податок на прибуток)

б) податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб)

в) змішані (земельний податок).

4. Залежно від форми оподаткування:

А) прямі (прибутково–майнові) – податки, що стягуються в процесі придбання та акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта обкладання, включаються в ціну товару і сплачується виробником або власником.

Прямі поділяються на:

а) особисті – сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) з урахуванням його платоспроможності.

б) реальні – податки, що сплачуються з майна в основі лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід.

Б) Непрямі (на споживання) – податки, що стягуються у процесі витрати матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем.

5. Залежно від способу стягнення:

а) часткові (кількісні) – розмір податку встановлюють для кожного платника окремо, з урахуванням його майнового стану і можливості сплати;

б) розкладкові (репартіаційні) – податок нараховується на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря.

6. Залежно від характеру використання:

а) загального призначення – на загальні цілі, без конкретизації використання.

б) цільові податки (збори) – зараховуються до позабюджетних цільових фондів.

7. Залежно від періодичності стягнення:

а) разові (власники земельних ділянок);

б) систематичні (регулярні) – щомісячно, поквартально.

8. Залежно від обліку податкового платежу:

а) податки, що фінансуються споживачем (акциз, ПДВ);

б) податки, що включаються у собівартість (земельний податок);

в) податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку (податок на майно);

г) податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку, тобто прибутку після сплати податку (збір за право торгівлі).

4. Поняття та сутність оподаткування. Принципи оподаткування.

Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, але і інструментом регулювання тих чи інших соціально – економічних процесів (Податкові пільги – податковий тиск).

Організація оподаткування справляє значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

1) Сучасна податкова система України починає свій відлік від 25 червня 1991 року з прийняття Закону України «Про систему оподаткування», в якому важливу роль відведено створення оптимально справедливої та економічно виправданої системи оподаткування в найближчому майбутньому.

Закон (1251-12) визначав принципи побудови системи оподаткування, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність за порушення податкового законодавства.

2) З того часу до базового податкового Закон України «Про систему оподаткування» вносилися зміни. Так 2 лютого 1994р. була прийнята нова редакція цього закону (№ 3904-ХІІ від 02.02.1994р.), яка проіснувала три роки.

3) 18 лютого 1997р. була прийнята остання редакція Закону (№ 77/97-ВР від 18.02.1997р.), яка встановила більш чітку і логічну структуру оподаткування, і яка з подальшими змінами й доповненнями була чинною до прийняття Податкового Кодексу.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим Кодексом порядку, становить податкову систему України (п. 6.3. ст. 6 ПКУ).

Принципи оподаткування - це базові ідеї, фундаментальні положення, нормативно-правові засади, які складають основний зміст податкового права, характеризуються імперативністю і визначають загальну спрямованість правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних з оподаткуванням.

Принципи оподаткування:

1. Стабільність і передбачуваність (тривалий час).

2. Гнучкість – оперативна зміна податкових платежів, способів їх обчислення, система пільг і санкцій.

3. Рівновага – підтримка за допомогою податків структурної рівноваги.

4. Рухливість – чутливість податків до змін в галузі формування, переміщення оподаткованої бази або появи нових форм податків.

5. Вираження чіткої антиінфляційної спрямованості через податкові вилучення.

6. Зручність як для платника так і для контролюючого об’єкта.

7. Рівність - одинаковий обов’язок платників при рівних умовах і розмірах доходів.

8. Стимулювання (одержання більш високих доходів).

9. Економічність - співвідношення витрат на збір податку з доходами від збору.

10. Рівномірність охоплення (не зосереджуватись на одній будь – якій частині податкового тягаря).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ефективна система оподаткування має принципове (якщо не вирішальне) значення для соціально-економічного розвитку країни. Вона безпосередньо впливає на структуру виробництва та динаміку розвитку економіки, інвестиційний клімат, розвиток науково-технічного прогресу та інновацій у суспільстві. На основі податкової системи формуються соціальні програми, а також доходи всіх рівнів.

Дата добавления: 2014-11-29