Податкова політика

Тема 1.5. Правове регулювання податкової системи України.

1. Поняття та характеристика податкової системи, її структура.

2. Порядок встановлення та скасування податків в Україні.

3. Податкова політика та її принципи.

4. Правове регулювання офшорних механізмів в Україні.

1. Поняття та характеристика податкової системи, її структура.

Податкова система – це сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджету; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи відміни; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства. Суттєвими умовами оподаткування, що характеризують податкову систему в цілому є:

- порядок встановлення і введення в дію податків;

- види податків;

- права та обов’язки платників податків;

- порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

- відповідальність учасників податкових правовідносин.

Податкова система – продукт податкового законодавства. Вона створюється в результаті прийняття ряду законодавчих актів, які затверджують відповідні принципові положення, види податків, порядок нарахування і утримання кожного з них, обов’язки для всіх суб’єктів оподаткування.

Принципи побудови і функціонування (відображені в ст. 4 ПКУ):

1) загальність оподаткування - кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені Податковим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Кодексу;

2) рівність усіх платників перед законом, недопущення
будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3) невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4) презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5) фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6) соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7) економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8) нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9) стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10) рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11) єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

Податки – не самоціль, а засіб для виконання державою своїх функцій.

2. Порядок встановлення та скасування податків в Україні.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім Податкового Кодексу. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних законів, прийнятих відповідно до законів України.

Будь – які податки і збори (обов’язкові платежі) які запроваджуються, мають бути включені до Податкового Кодексу. Всі інші Закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеними у Податковому Кодексі.

Згідно ст. 4 ПКУ п. 4.4.: «Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до ПКУ Верховною Радою України, а також ВР АРК., сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України».

3. Податкова політика та її принципи.

Податкова політика – це система заходів, спрямованих на формування принципів, механізмів, рівня оподаткування, адміністрування податкових платежів до бюджетів.

Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення державної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може:

а) сприяти зростанню чи спаданню господарської активності;

б) створенню сприятливої кон’юктури на ринку;

в) умов для розвитку пріоритетних галузей економіки;

г) реалізації збалансованої соціальної політики.

Використовуючи ті чи інші податкові пільги держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорцій у розвитку продуктивних сил.

Головними завданнями податкової політики на сучасному етапі є:

1. Зниження податкового тиску на платників податків за рахунок:

а) скорочення кількості податків і зборів;

б) поступового зниження ставок з основних прямих і непрямих податків;

2. Розширення бази оподаткування шляхом:

а) скасування соціально та економічно необґрунтованих пільг;

б) легалізація тіньової економіки;

в) впровадження податку на нерухомість.

3. Удосконалення, спрощення системи адміністрування податків і зборів.

4. Зближення податкового та бухгалтерського обліку.

5. Удосконалення механізмів оподаткування.

6. Адаптація податкового законодавства України до податкового законодавства ЄС.

7. Підвищення рівня податкової культури, взаємовідносин держави і платників податків.

Податкова політика направлена на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові. Довгострокові: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення.

Короткострокові: поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні відносно до внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної діяльності.

Таким чином, головною метою політики є створення в Україні оптимальної податкової системи, а критерієм оптимальності є бюджетна достатність, економічна ефективність і соціальна справедливість.

4. Правове регулювання офшорних механізмів в Україні.

Більшість малих країн та країн з нерозвинутою економікою стимулює фінансові поступлення шляхом дозволу претендентам створювати компанії на вигідних умовах. Таких держав з пільговим оподаткуванням і відсутністю валютного контролю налічується біля 50. Переваги їх наступні:

- низька собівартість створення компанії,

- простота оформлення,

- можливість відкриття рахунків в будь – яких банках і в будь – якій валюті,

- немає зобов’язання з подання бухгалтерської звітності в податкові та державні органи.

Недоліками є недовіра влади і приватних фірм до офшорних компаній і труднощі в отриманні кредитів такими компаніями.

Визначене законодавче забезпечення системи офшорних зон дістала 2000р. Президент України розпорядженням № 19/2000р. від 21 лютого 2000р. доручив КМУ визначити й опублікувати перелік офшорних зон і надалі забезпечувати його щорічне опублікування.

Поняття ж офшорних зон немає. Тому законодавець пішов дещо спрощеним шляхом - закріпити вичерпний перелік офшорних зон, а не роз’яснювати у чому їхня сутність.

Закон України від 23 лютого 1996р. «Про деякі питання валютного регулювання й оподаткування суб’єктів експерементальної економічної зони «Сиваш» регулює створення зони для залучення іноземних і національних інвестицій на основі Указу Президента України від 17 листопада 1995р. «Про заходи для проведення експерименту в північно – кримській експериментальній економічній зоні «Сиваш»».

У цілому всі вільні економічні зони поділяються на дві категорії:

1) транспортно – транзитні - зони розташовані по периметру кордону України, що забезпечують залучення товарів на територію України і потік транзитних товарів через територію України.

2) промислові – зони розташовані на території України, закріплені законодавством, у них здійснюють інвестування і встановлено пільговий режим оподаткування.

Дата добавления: 2014-11-29