Впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві

Міжнародні стандарти серії ISO 14000, на відміну від інших природоохоронних стандартів, орієнтовані не тільки на кіль­кісні параметри і технології, а на створення на підприємстві СЕМ, яка є невід'ємною частиною системи загального управлін­ня підприємством.

Розробка і впровадження СЕМ дає підприємству, у першу чергу, скорочення споживання на одиницю продукції сирови­ни, води, енергії. До інших переваг, що одержує підприємство, можна віднести також економію на витратах, поліпшення якості продукції і виробничих процесів, забезпечення безперебійності виробництва. Слід також зазначити і зменшення обсягу довго­строкових зобов'язань підприємства щодо ліквідації збитку, нанесеного навколишньому середовищу, поліпшення умов праці, що веде до посилення мотивації персоналу, і, звичайно ж, по­ліпшення іміджу підприємства. Графічне зображення моделі системи екологічного менеджменту подано на рис. 11.5.

Ядром СЕМ є програма - комплексний документ, що описує організацію діяльності підприємства в галузі екологічного ме­неджменту, а також конкретні заходи і дії з її реалізації, розро­блені відповідно до екологічної політики, цілей і завдань. При розробці програм екологічного менеджменту підприємства ке­руються принципом послідовного поліпшення, тобто досягнен­ня кращих показників у всіх екологічних аспектах діяльності підприємства, там, де це практично можливо. При СЕМ послідовне поліпшення необхідно демонструвати, доводити зацікав­леним сторонам: державним органам, громадськості, партнерам, інвесторам, конкурентам.

Рис. 11.5. Модель системи екологічного менеджменту

Система екологічного менеджменту на підприємстві є при­родним продовженням контролю якості продукції і послуг. Ра­ніше «стимулом» для компаній, включаючи постачальників, партнерів, була наявність сертифікованих систем контролю якості. Ті ж тенденції вже спостерігаються і щодо СЕМ. Сертифікована СЕМ означає високу якість природоохоронної діяль­ності. СЕМ може сприяти розширенню інноваційного процесу у сфері охорони навколишнього середовища.

Систему екоменеджменту слід розглядати як процес, що до­зволяє краще систематизувати пріоритети і проекти, а також ідентифікувати проблеми і можливі негативні впливи ще до їх прояву. СЕМ може сприяти зниженню плинності кадрів, удо­сконаленню системи добору нових співробітників, поліпшенню умов роботи, а також створенню кращого образу компанії в очах клієнтів, постачальників, кредиторів, сусідів і регулювальних органів. Співвідношення мотивів, що спонукають до розробки і впровадження СЕМ на підприємстві, наведено на рис. 11.6.

При розробці і впровадженні СЕМ звичайно враховується ряд моментів:

Ø робочий час співробітників - трудові витрати;

Ø навчання (як силами підприємства, так і з залученням фахі­вців з інших організацій);

Рис. 11.6.Мотиви для розробки та впровадження СЕМ

Ø плата за сертифікацію і зовнішню перевірку відповідності вимогам;

Ø реєстраційний внесок;

Ø організаційні та офісні витрати (папір, ПК, електронні носії, допоміжне устаткування);

Ø публікація положень екологічної політики організації і зві­тів про екологічну діяльність (тільки для СЕМА - система екоменеджменту й аудиту).

При оцінці витрат не існує стандартних правил для попере­днього аналізу витрат на впровадження СЕМ. Але відомі загаль­ноприйняті фактори, що впливають на витрати при впрова­дженні, а саме:

1) розмір підприємства;

2) розмір підрозділу, обраного для сертифікації;

3) сфера діяльності підприємства;

4) рівень розвитку інфраструктури підприємства, а також рі­вень його підрозділів, що займаються природоохоронною ді­яльністю і відповідають за впровадження й експлуатацію СЕМ;

5) наявність сертифіката за ISO 9000;

6) ефективність процесу впровадження.

Час, необхідний для впровадження СЕМ і підготовки до сер­тифікації, планується відповідно до кількості робочих днів, не­обхідних для впровадження й обслуговування СЕМ, а також рівня робочої групи, відповідальної за впровадження

Показник ефективності СЕМ - специфічний індикатор, який відбиває ефективність і результативність упровадження, функ­ціонування і розвитку СЕМ, що виявляються в характері діяль­ності організації. Не вдаючись у деталі, відзначимо, що віднос­на зміна кількості звернень громадян зі скаргами на порушення підприємством установлених нормативів або, навпаки, зростан­ня активності співробітників, що беруть участь у виробленні пропозицій щодо поліпшення екологічної діяльності організації, належать до категорії показників ефективності СЕМ.

Показник функціонування основних і допоміжних виробни­чих процесів - специфічний індикатор, що відбиває інформацію про реальні екологічні параметри виробничих процесів. Поряд із такими досить поширеними в Україні показниками, як маса викидів забруднюючих речовин в атмосферу, скидання їх у водні об'єкти й обсяги розміщення відходів, підприємства використо­вують внутрішні кількісні показники планування діяльності у сфері екологічного менеджменту. Серед них слід зазначити такі, як питоме споживання надзвичайно небезпечних і високонебезпечних речовин, питомі обсяги матеріалів і реагентів, що рециклюються, питомі викиди і скиди забруднюючих речовин, питоме утворення відходів і їх накопичення на території промислового майданчика і т.ін.

Нарешті, у тих випадках, коли це можливо, організації ви­користовують при розробці й оцінці виконання програм еколо­гічного менеджменту показники стану навколишнього середо­вища, що відбивають місцеві, регіональні або глобальні особливості стану навколишнього середовища.

Як видно, практично всі показники, що застосовуються в системах екологічного менеджменту, так чи інакше пов'язані з нормативами гранично допустимого впливу і нормативами ста­ну навколишнього середовища. Справді, навіть скарги жителів на порушення, допущені підприємствами, ґрунтуються на уяв­леннях людей про те, до якого ступеня вплив економічних су­б'єктів може позначатися на стані природного середовища. При плануванні показників, що відбивають функціонування вироб­ничих процесів, до уваги беруться повнота використання ресур­сів (пов'язана з обмеженням їх вилучення), втрати, типові про­цедури, наприклад, поводження з небезпечними речовинами і матеріалами.

Оцінка виконання програм, дієвості заходів, спрямованих на зниження антропогенного впливу, має на меті організацію систематичних спостережень за зміною певних показників. Най­більш бажані ті ситуації, у яких показники є вимірними (у широкому значенні), верифікуються не тільки для самого під­приємства, але й для інших заінтересованих сторін. Тому іден­тифікація екологічних аспектів, планування діяльності, вибір показників, їх обговорення, узгодження позицій суб'єктів господарювання, державних органів, громадських організацій яв­ляють собою один з основних етапів розвитку СЕМ.

При розробці програм екологічного менеджменту, при роз­поділі обов'язків між підприємствами, державними органами і громадськими організаціями щодо виробничого, державного і суспільного екологічного моніторингу загальні, сумарні та окремі показники якості природних і складу стічних вод можуть бути використані як окремі і маркерні параметри, що відбивають стан водних систем і особливості антропогенного впливу на во­дозбір.

Глобальний ринок і конкуренція при продажу товарів і по­слуг обумовлюють необхідність для більшості компаній засвою­вати нові методи управління виробництвом і якістю. На даний час сертифікація за стандартми ISO 9001 визначає стандарт ви­сокої якості, що заміняє періодичні аудити постачальника з боку замовника. Сертифікація за стандартами забезпечення якості ISO 9000 фактично в усьому світі стала запорукою конкуренто­спроможності в бізнесі. З виходом нової серії міжнародних ста­ндартів ISO 14000 у 1996 р. з'явилася необхідність їх інтеграції з ISO 9000.

Інтегрована система може бути охарактеризована як систе­ма управління виробництвом, орієнтована на виготовлення які­сної продукції (послуг), за умови виконання вимог екологічних нормативів і законодавства. Інтеграція систем забезпечує єди­ний підхід до їх розробки та впровадження, а також проведення аудитів, що обумовлює зниження трудових і матеріальних ви­трат підприємства. Значна кількість зарубіжних і українських підприємств мають уже цю інтегровану систему.

ISO 14000: світовий досвід і перспективи застосування в Україні. Україна з 1993 р. (час вступу до ISO) бере участь у роботі всіх Технічних комітетів (Technical Committees) зі стан­дартизації в галузі охорони довкілля: з якості повітря, ґрунтів. Але найбільшу увагу українські фахівці приділяють роботі в новоствореному ISO/TC 207, який розробляє стандарти з управ­ління навколишнім середовищем, що можуть широко застосо­вуватися в різних сферах бізнесу.

При цьому вже зараз країни, що розвиваються, стурбовані тим, що екологічні стандарти можуть виявитися перешкодою в торгівлі, тоді як промислово розвинені країни активно впрова­джують стандарти ISO серії 14000 на системи управління довкіллям.

Саме з метою підготовки українських підприємств до жорс­тких правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність сертифікованої системи управління довкіллям може стати невід'єм­ною частиною вимог стратегічних партнерів України до україн­ських товарів, Держстандарт України першим серед країн СНД підготував для прямого впровадження міжнародні стандарти ISO 14001, 14004, 14010, 14011, 14012, які встановлюють загальні правила управління довкіллям, принципи й процедури екологічного аудиту і кваліфікаційні критерії для аудиторів з екології. Ці нормативні документи мають статус добровільних.

Стандарти серії 9000 регламентують лише мінімальні вимо­ги до систем якості, що діють на підприємствах, і не врахову­ють факт впливу на природне середовище наслідків діяльності підприємств.

За визначенням MC ISO 14001, «система управління якістю навколишнього середовища - частина загальної системи управ­ління, яка охоплює організаційну структуру, діяльність щодо планування, розподіл відповідальності, практичну роботу, про­цедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, дося­гнення цілей, оцінки досягнутого в рамках реалізації екологіч­ної політики». Тому на підприємствах промислово розвинених країн уже впроваджують так звані комплексні системи загальнофірмового управління. У цих системах управління якістю ті­сно пов'язане із заходами щодо охорони довкілля, а також з управлінням фінансами та ресурсами.

В Україні питанню поводження з відходами, їх класифі­кації приділяється велика увага. Проект Закону України «Про відходи», поданий Мінекобезпеки до Кабінету Міністрів Украї­ни, побудований з урахуванням каталогу відходів Європейсько­го Союзу, відповідно до якого Держстандарт затвердив (вперше в країнах СНД) державний класифікатор відходів, розроблений ДНДІ «Система» (м. Львів).

Але законодавче вирішення в Україні питання утилізації упаковки на базі європейського законодавства потребує додат­кового вивчення. І тут в пригоді може стати досвід розвинених країн, які давно працюють в умовах ринкової економіки.

Переробляти відходи - це добре, ще краще їх уникати. Така провідна думка діючого в Німеччині з жовтня 1996 року Закону про економічний цикл. Закон ставить чіткі вимоги: той, хто виробляє, має нести відповідальність за зменшення, подальшу переробку або екологічно безпечну ліквідацію відходів, що ви­никають у процесі виробництва. Уже більше не діє колишній розподіл ролей, за яким міські комунальні служби мали зни­щувати відходи промисловості за рахунок громадян.

Новий закон визначає, що насамперед слід уникати відходів на виробництві. Якщо це можливо, вони мають бути викорис­тані матеріально або енергетично. І тільки за браком перших двох можливостей відходи дозволяється зниіцити, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу.

Виконання передбачених законом підходів, що одержали назву подвійної системи (збирання і переробка), вимагає від під­приємств величезних витрат, тому німецькі підприємства ство­рили недержавну фірму Dual Sistem Deutschlands, яка здійснює збирання, сортування та переробку сміття, що надходить із до­машніх господарств. На тару і упаковку, що збираються, нано­ситься знак «Зелена точка». Уже понад 6000 фірм, заощаджую­чи кошти на створенні власних систем утилізації, подали заяв­ки про приєднання до системи маркування «Зелена точка». Магазини, у свою чергу, з метою уникнення труднощів зі зби­ранням упаковки, у технічних умовах зазначають вимогу про постачання товарів в упаковці з таким маркуванням.

Аналогічні закони про утилізацію тари і упаковки прийняті у Франції, Бельгії та ряді інших країн, заходи щодо управління відходами здійснюють і в Японії.

У деяких країнах світу провадиться маркування екологічно чистої продукції, наприклад, у Німеччині це знак «Блакитний янгол», у Скандинавських країнах - «Білий лебідь», у Японії - «Еко-знак».

Зрозуміло, що виникають труднощі в торгівлі, коли вироб­ник країни-експортера розглядає питання етикетування своєї продукції з позиції місцевих, а не міжнародних інтересів.

Питання про такі потенційні бар'єри в торгівлі турбують як стандартизаторів, так і виробників. Світова організація торгівлі, приділяючи велику увагу проблемі маркування екологічно чис­тої продукції як фактору усунення технічних бар'єрів у торгівлі, включила це питання до переліку основних тем для дослі­дження.

Міжнародна організація зі стандартизації розробила проект MC ISO 14024, який має об'єднати керівні принципи екомаркування і який був наданий Україні для розгляду. Цей документ передбачає єдиний підхід до аналізу технічної обґрунтованості екологічних заяв для забезпечення їх точності, технічної пере­вірки і достовірності.

На зовнішньому ринку сертифікат по ISO 14001 змінює по­зиції підприємства. Готуючись до вступу України до Світової організації торгівлі (COT) вітчизняні підприємства мають вжи­вати заходи для підвищення своєї конкурентоспроможності. Сертифікат служитиме своєрідним підтвердженням відповідності підприємства вимогам ринку. Очевидно, що споживачі виберуть скоріше ту продукцію і ті послуги, що мають підтверджені і надійні природоохоронні показники протягом усього життєвого циклу. Привабливість компанії залежить також від її іміджу у сфері охорони навколишнього середовища, потенціалу в галузі СЕМ. Банки й інвестори почали віддавати належне підприємст­вам, які мають високі показники природоохоронної діяльності.

Усі великі транснаціональні компанії на міжнародних фон­дових біржах уже сьогодні піддаються перевіркам, метою яких є вивчення природоохоронних показників їх діяльності. Неза­баром такі перевірки стануть реальністю і для дрібних та серед­ніх компаній в Україні. Тому впровадження СЕМ є інвестицією в довгострокову життєздатність організації.

Дата добавления: 2014-11-29