Поняття та риси юридичної науки

План

Теорія держави і права як фундаментальна юридична наука

ВСТУП ДО ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

«Ибо будет время, когда здравого учения принимать не будут,

но по своим прихотям будут избирать себе учителей, которые льстили бы слуху;

и от истины отвратят слух и обратятся к басням»

(2 Тим. III, 4)

1. Теорія держави і права як фундаментальна юридична наука

1.1. Поняття та риси юридичної науки

1.2. Державно-правова дійсність як об’єкт дослідження юридичної науки

2. Система юридичних наук

2.1. Предмет дослідження як критерій класифікацій юридичних наук

2.2. Загальнотеоретичні, галузеві, спеціальні, прикладні та інші юридичні науки

2.3. Функції юридичної науки: пізнавальна, прогностична, організаційно-практична, ідеологічна та ін..

2.4. Загальнолюдські цінності як орієнтири розвитку юридичної науки. Завдання юридичної науки на сучасному етапі державно-правового будівництва в Україні

3. Поняття теорії держави і права як юридичної науки, її предмет

3.1. Теорія держави і права в системі юридичних наук

4. Значення її як науки вступної, узагальнюючої, фундаментальної і методологічної у відношенні до галузевих юридичних наук

5. Співвідношення теорії держави і права із суспільними науками (філософією, соціологією, економічною теорією, політологією)

6. Методологія теорії держави і права

6.1. Основні (універсальні) методи пізнання та їх значення для дослідження держави і права

6.2. Метод діалектичний, логічний, історичний, порівняльний, системно-структурний, соціологічний та інші методи дослідження державно-правових явищ та їх характеристика

7. Структура теорії держави і права

Юриспруденція, або правознавство — спеціалізована галузь знань у сфері суспільствознавства. Якщо суспільствознавство — це наука про суспільство взагалі, то правознавство — система знань у галузі права і держави. Термін «правознавство» тотож­ний терміну «юриспруденція».

Термін «юриспруденція» виник у Стародавньому Римі на­прикінці IV — на початку III століття до н.е. (лат. jurisprudentia — знання права) і зараз вживається у значеннях:

Ø науки про право і державу, тобто юридичної науки, інакше — теоретичної діяльності у галузі права;

Ø професійної практичної діяльності юриста (суддя, проку­рор, слідчий, нотаріус, адвокат тощо).

Юридична наука — це система знань про об'єктивні власти­вості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності.

Основні риси (ознаки) юридичної науки:

1. Суспільна наука, що має прикладний характер. Вона покли­кана обслуговувати потреби громадського життя, юридичної практики, юридичної освіти, забезпечувати юридичних робіт­ників необхідними даними про видання і застосування законів.

2. Наука, що має властивості точних наук. Юридична наука включає в основному конкретні знання, виражені у точних конст­рукціях, співвідношеннях, як і природничі науки. Юриспруден­цію деякою мірою можна порівняти з медичною наукою, яка також поєднує теоретичну і прикладну (практичну) спрямова­ність. Юрист, як і лікар, має справу зі здоров'ям і життям. Діяль­ність юриста стосується «здоров'я» суспільства у цілому, духов­ного життя людини. Юрист проводить профілактичну роботу, «лікує» пороки у суспільному житті, духовному світі людини. Наука, що втілює у собі позитивні якості наук про мислення. Вона досліджує питання, пов'язані зі спроможністю відобража­ти об'єктивну дійсність у правових судженнях і поняттях у про­цесі створення і застосування законів (вивчення обставин юри­дичної справи, тлумачення законів і т. і.). Так, скажімо, одна із юридичних дисциплін — криміналістика присвячена специфі­чним питанням людського мислення, застосуванню багатьох спеціальних знань при розслідуванні злочинів.

Отже, юридична наука вбирає в себе якості всіх трьох основ­них галузей людських знань — суспільних наук, природничих наук, наук про мислення.

Дата добавления: 2014-11-29