Сучасний ринок та його структура. 5.5. Ринкова інфраструктура (самостійна робота)

5.5. Ринкова інфраструктура (самостійна робота)

5.1. Суть та функції ринку

Ринок – це механізм, економічний інститут, через який покупці й продавці взаємодіють, щоби визначити ціни і кількість товарів. Він забезпечує функціювання економіки через взаємодію його взаємопов’язаних сегментів. Основним механізмом, який дає змогу узгодити дії суб’єктів ринкової економіки, є система цін, або ринковий механізм.

Ринковий механізм установлює загальну рівновагу цін і розв’язує важливі проблеми організації економіки: що, як і для кого виробляти.

Що виробляти – визначають купівельні рішення споживачів. Попит споживачів є вирішальним у визначенні видів та кількості продуктів, котрі виробляють. Збільшення попиту споживачів розширює виробництво продуктів і навпаки.

Проблему – як виробляти – розв’язує конкуренція між виробниками. Вона пов’язана з розподілом ресурсів між окремими галузями, технологією виробництва та фірмами, що вироблятимуть продукцію. Ринкова система залучає ресурси в ті галузі, на продукти яких існує достатній попит споживачів і виробництво яких прибуткове.

Розв’язання проблеми – для кого виробляти – пов’язане з грошовими доходами споживачів. У ринковій економіці домогосподарства, які володіють значними матеріальними ресурсами отримують великі доходи, привласнюють велику частку продукту. І навпаки.

Ринкова економіка не є системою хаосу, а відпрацьованим механізмом об’єктивної координації діяльності мільйонів людей і фірм за допомогою системи цін та ринків.

Отже, ринкова економіка – це форма організації товарного господарства, за якої кожний окремий споживач взаємодіє через ринки з фірмами (підприємствами), щоби розв’язати головні проблеми економічного життя – що, як і для кого виробляти.

5.2. Принципи організації ринкової економіки

Ринкова економіка є ефективною за умовчистої конкуренції (вільного ринку). Ознаками вільного ринку є:

1) наявність великої кількості учасників конкуренції; вільний доступ до ринку, як і вільний вихід з нього; відсутність державної власності;

2) абсолютна мобільність усіх видів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що забезпечує можливість вільного перерозподілу їх між різними виробництвами та галузями економіки;

3) однорідність виробів на ринку;

4) повна поінформованість учасників ринку про ситуацію на ньому;

5) відсутність будь-якої монополії, а також інфляції, безробіття, надвиробництва.

Безперечно, вільний ринок – абстракція, ідеальний образ. У реальній економіці завжди є відхилення від ідеальної моделі; вони для ринкової економіки допустимі доти, доки не торкаються найважливішого – ринкового механізму, тобто доки ціни формуються під впливом попиту і пропозиції.

Найважливіші принципи ринкової економіки: приватна власність, економічна свобода, особиста заінтересованість, конкуренція, обмежене управління.

Приватна власність передбачає, що всі ресурси (чинники виробництва) перебувають переважно у власності приватних осіб (домогосподарств) та інституцій, а не уряду. Права власності – найістотніші. Вони заохочують інвестиції, обмін, економічне зростання.

Сучасна ринкова економіка має й інші форми власності: державну, колективну, кооперативну. Всі вони мають право на існування у ринковій економіці, але за однієї умови – кожен процес повинен відбуватися не через примус, рішення «згори», а на засадах вільного економічного вибору.

З приватною власністю нерозривно пов’язаний інститут економічної свободи. Складниками економічної свободи є: 1) свобода підприємництва (передбачає право кожної особи займатися тією діяльністю, яка її приваблює);2) свобода споживання (споживачі своїм попитом вибирають ті товари і послуги, які відповідають їхнім потребам);3) свобода переміщення ресурсів між різними галузями економіки (здійснюється не внаслідок адміністративних рішень, а з міркувань економічної доцільності – під впливом цін, зміни попиту та пропозиції);4) свобода ціноутворення (люди й фірми ухвалюють економічні рішення переважно на підставі цін, цінових співвідношень та їхніх змін).

Економічна свобода не є абсолютною в ринковій економіці. Вона передбачає суспільні обмеження й економічну відповідальність.

Ринкова економіка ґрунтується на особистій заінтересованості. Однак особистий інтерес має узгоджуватися з чужими інтересами. Тому дотримання особистого інтересу не варто переплутувати з егоїзмом. Особистим інтересом для бізнесу є прибуток. Мотив прибутку спрямовує та впорядковує функціювання економіки. Він зумовлений економічною потребою. У приватному підприємництві прибуток потрібний для виживання.

Конкуренція передбачає розпорошення економічної влади всередині двох складників економіки – фірм та домогосподарств (наявність на ринку великої кількості продавців і покупців конкретного продукту або ресурсу), а також відсутність бар’єрів щодо входу виробників у галузь і виходу з неї.

Держава у ринковій економіці повинна дотримуватися принципу невтручання в господарську діяльність. Концепція ринкової економіки як саморегульованої системи не допускає директивного, централізованого державного управління нею. Проте низка небажаних наслідків, пов’язаних із функціонуванням ринкової економіки, призвела до того, що від 30-х років ХХ ст. вагомість уряду в економіці збільшилася. Ринкову економіку, в якій урядові належить активна роль, називають змішаною.

5.3. Кругопотік ринкової економіки

Функціювання ринкової економіки ґрунтується на взаємопов’язаному неперервному русі ресурсів, виготовлених продуктів і доходів. Такий рух називають кругопотоком.

Основні учасники господарського життя, або економічні суб’єкти, – це домогосподарства, фірми (підприємства) і держава.

Домогосподарства – особи або сім’ї, які є власниками всіх ресурсів, мають спільні доходи і спільно їх використовують.

Фірми – основні виробничі (ділові) одиниці, котрі використовують ресурси для виробництва товарів або послуг, щоб отримати прибуток.

Держава виконує важливі функції у національній економіці.

Витрати

Грошовий дохід (з/п, рента, %, прибуток)

Витрати

Грошовий дохід (з/п, рента, %, прибуток)

Ресурси

Ринок ресурсів

Земля, праця, капітал підприємницький хист

Фірми (підприємства)

Домогосподарства

Товари і послуги

Товари і послуги

Ринок продуктів

Споживчі видатки

Виторг від продажу (дохід)

Рис. 5.1. Кругопотік ресурсів, продуктів і доходів у ринковій економіці

На рис. 5.1. зображено домогосподарства й фірми, які ухвалюють рішення в ринковій економіці. У верхній частині схеми маємо ринок ресурсів. Домогосподарства володіють усіма ресурсами – працею, землею, капіталом і підприємницьким хистом, знаннями й інформацією – і постачають їх через ринок ресурсів підприємствам, що потребують цього для виробництва необхідних товарів і послуг. Під впливом взаємодії попиту й пропозиції на величезну кількість чинників виробництва на ринку ресурсів установлюється ціна на кожен з них. Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами. Ці доходи домогосподарства привласнюють у вигляді заробітної платні (оплата праці), ренти (плата за землю), процента (плата за капітал) та прибутку (плата за підприємницький хист). Одночасно платежі фірм за придбані ресурси є їхніми витратами.

У нижній частині схеми маємо ринок продуктів. Грошовий дохід, який домогосподарства отримують від продажу ресурсів, вони використовують для купівлі товарів і послуг на ринку продукції. Підприємства постачають також на ринки продуктів вироблені товари і послуги. Під впливом взаємодії попиту й пропозиції формуються ціни на продукти. З погляду підприємств, грошові видатки домогосподарств на товари й послуги є виторгом, надходженнями від продажу товарів і послуг.

Розгляд кругопотоку ринкової економіки дає підстави дійти таких висновків:

1. Домогосподарства і підприємства беруть участь у кругопотоці як самостійні та незалежні суб’єкти господарювання.

2. У закритій ринковій економіці витрати одних економічних суб’єктів є доходами інших. Це означає, що обсяг виробництва (виторг фірм) дорівнює грошовим доходам домогосподарств (споживчі видатки).

3. Домогосподарства і підприємства – учасники обох ринків, але в кожному випадку вони діють як контрагенти.

4. Усі операції купівлі-продажу кількісно обмежені.

5. Кінцевим результатом процесу є реальний потік економічних ресурсів – на схемі це зображено рухом проти годинникової стрілки; грошовий потік рухається за годинниковою стрілкою.

Схема розкриває фундаментальні принципи функціювання вільного ринку. Водночас у ній не враховано низки обставин, зокрема: економічна роль держави; роль міжнародного ринку; не розкрито реального процесу формування цін на економічні ресурси, товари і послуги, а також усе розмаїття взаємозв’язків і взаємозалежностей в економіці.

Дата добавления: 2014-11-29