Права природокористування

ПОНЯТТЯ І ПРИНЦИПИ

ТЕМА 1.5 ПРАВО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Права природокористування можна розглядати у різних ракурсах. В об’єктивному розумінні право природокористування на сьогоднішній день являє собою правовий інститут екологічного права, що регулює суспільні відносини у сфері забезпечення ефективного раціонального використання людиною природних ресурсів, природних об’єктів та природних умов. Правові норми, які формують відповідний інститут екологічного права, містяться як у комплексному законодавстві (інтегровані норми), так і в природоресурсному законодавстві (диференційовані норми).

Право природокористування можна розглядати також у суб’єктивному розумінні, тобто як право конкретного суб’єкта використовувати природні ресурси, природні об’єкти чи природні умови для задоволення певних потреб. Таке право належить власникові або іншій особі.

Також можна оцінювати право природокористування і як правовідносини, тобто врегульований правом комплекс прав та обов’язків, що належать суб’єктам природокористування в конкретних суспільних відносинах щодо використання земельної ділянки, водного об’єкта, лісового масиву, ділянки надр, мисливського угіддя, об’єкта природно-заповідного фонду тощо.

Розглянувши основні ознаки права природокористування можна виділити й принципи права природокористування. Головними серед них є такі:

- цільовий характер використання природних ресурсів;

- додержання екологічних і санітарно-гігієнічних вимог у процесі використання природних ресурсів;

- збалансованість економічних та екологічних чинників у процесі природокористування;

- екосистемний підхід до природи як до цілісного організму, незаподіяння в процесі використання одного природного ресурсу шкоди іншим;

- непорушення в процесі природокористування прав та інтересів інших власників і користувачів природних ресурсів;

- безоплатність загального і платність спеціального прородокористування та деякі інші.

В екологічному законодавстві України відображено всі ці принципи. Розглянемо лиш деякі з них.

Принцип цільового характеру природокористування закріплений усіма базовими актами природоресурсного законодавства України. Зміст цільового характеру природокористування полягає в обумовленій законодавством можливості використовувати природний об’єкт (його частину) лише за тим цільовим призначенням, для якого він переданий у власність чи наданий у користування і недопустимість його використання за іншим цільовим призначенням.

Принцип додержання екологічних і санітарно-гігієнічних вимог при використанні природних ресурсів полягає в здійсненні системи правових, організаційних, техніко-технологічних, економічних та інших заходів, спрямованих на охорону природи, її ресурсів та об’єктів, а також здоров’я людини у процесі природокористування. Цей принцип досить повно відображений у ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» і його суть полягає в тому, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов’язкових екологічних вимог, а саме.

Принцип збалансованості економічних і екологічних чинників набув послідовного втілення в законодавстві України лише в останнє десятиліття. Він є похідним від однієї з найпоширеніших у сучасному праві навколишнього середовища теорії взаємовідносин суспільства та природи – концепції сталого розвитку. Остання посідає дедалі вагоміше місце в правових системах багатьох країн світу.

Принцип екосистемного підходу до природи як до цілісного організму, незаподіяння в процесі використання одного природного ресурсу шкоди іншим має основоположне значення для права природокористування, як і для екологічного права в цілому. Поява цього принципу в праві пов'язана з усвідомленням взаємозв’язку природних процесів і явищ, їх впливу на загальний стан екосистем.

Принципнепорушення в процесі природокористування прав та інтересів інших власників і користувачів природних ресурсів є принципом не лише права природокористування, а й загальним принципом цивільно-правових відносин у правовій державі. У правову систему України цей принцип прийшов із західноєвропейського права і базується на абсолютистському підході до права власності.

Принцип безоплатності загального і платність спеціального природокористування як принцип права природокористування закріплений у п. «в» ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього середовища». Підтвердивши безоплатність усіх форм загального природокористування, метою якого є задоволення життєво необхідних потреб людей, законодавство про охорону навколишнього природного середовища запровадило механізм платності практично всіх видів спеціального природокористування, що здійснюється в господарських цілях, як правило, для отримання прибутку. Законодавство України встановлює:

- плату за землю;

- плату за воду;

- плату за використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду;

- плату за користування надрами;

- збір за спеціальне використання природних рослинних ресурсів.

Дата добавления: 2014-11-29