Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Поняття та види жилих приміщень




Розділ 3. Жилі приміщення. Житловий фонд. Житлово-комунальне господарство.

Житло є однією з основних матеріальних умов життя людини. Потреба людини в житлі виникає з моменту її народження і зберігається протягом всього її життя. Тому задоволення потреби в житлі – одне з основних завдань держави, а забезпечення громадян благоустроєним житлом – один з найбільш конкретних і важливих показників добробуту народу.

Аналіз поняття ”житла” як основної категорії житлового права має важливе практичне значення передусім для правильного тлумачення та застосування нормативно-правових актів, якими регулюються житлові правовідносини.

Відповідно до житлового законодавства житлом визнаються особлива споруда або приміщення, спеціально призначені для постійного або тимчасового проживання людей (приватний будинок, квартира, кімната в готелі, дача, садовий будинок тощо) і які відповідають встановленим санітарним, протипожежним, містобудівним та технічним вимогам.

До складових частин жилих приміщень можуть входити приміщення, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини. Балкони, веранди, комори тощо входять до складу житлового фонду, але до житла, як правило, не відносяться.

Не можуть визнаватись житлом приміщення, не призначені і не пристосовані для постійного чи тимчасового проживання людей (відокремлені від жилих будівель погреби, гаражі, інші будівлі господарського призначення).

Основними видами жилих приміщень є:

1) жилий будинок – розташовані на відповідній земельній ділянці самостійний об’єкт (капітальна будівля), призначений для проживання людей, а також підсобні господарські споруди, призначені для його обслуговування, та багаторічні зелені насадження. З точки зору права жилим будинком споруда стає з моменту, коли будівництво будинку завершене, він прийнятий в експлуатацію приймальною комісією та зареєстрований у встановленому порядку;

2) квартира – частина жилого будинку, яка складається з однієї або декількох кімнат, призначених для проживання, має окремий вихід на вулицю, на сходи або в загальний коридор, окрему кухню, інші підсобні та допоміжні приміщення (підвал, сарай тощо);

3) кімната – відокремлена постійними стінами частина квартири. За своїм призначенням кімнати поділяються на жилі (спальня, вітальня) та підсобні (коридор, кухня, ванна кімната, туалет, комора).

Необхідно зазначити, що у статті 6 проекту Житлового кодексу наведені наступні визначення основних видів жилих приміщень:

H житлові будинки – будинки, що призначені для проживання людей і мають одну чи кілька квартир та необхідні допоміжні приміщення (до допоміжних приміщень житлового будинку необхідно відносити приміщення, що призначені для забезпечення експлуатації та утримання будинку, а також побутового обслуговування населення за місцем проживання (вестибуль, сходи, перехідний шлюз, міжквартирний коридор, колясочна, комора, підвали, горища тощо);

H квартири – частини жилих будинків, що призначені для проживання самотніх осіб, однієї або кількох сімей, з упорядженими житловими кімнатами, підсобними приміщеннями (підсобні приміщення – це приміщення кухні, ванної кімнати чи душової, санвузла, квартирного коридору чи прихожої, вбудованих у квартирі кладових чи шаф);

H частина квартири (одноквартирного будинку) – жила кімната (кімнати) у квартирі (одноквартирному будинку), придатній для постійного проживання самітної особи або сім’ї, а також підсобні приміщення квартири (одноквартирного будинку).

Для характеристики жилого приміщення важливо зазначити, що його площа складається із:

1) корисної (загальної) площі, тобто площі всіх жилих кімнат квартири та допоміжних приміщень (загальна площа квартири (будинку) визначається як сума площ жилих і підсобних приміщень квартири (будинку), веранд, вбудованих шаф, а також площ лоджій, балконів і терас;

2) жилої площі, яка включає лише площу жилих кімнат, у тому числі площу спальних і столових кімнат, дитячих кімнат, а також площу утеплених терас і веранд, які обладнані для проживання.

У Житловому кодексі встановлено вимогу щодо використання жилих приміщень лише у відповідності до їхнього призначення, тобто для проживання громадян. Окрім того, у житловому законодавстві міститься важливе положення щодо недопустимості використання жилих будинків та приміщень для нежилих потреб. Зокрема, стаття 6 Житлового кодексу встановлює, що надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Житловий кодекс України не містить прямої заборони щодо використання жилих приміщень для потреб непромислового характеру, оскільки на даному етапі це зробити не всюди можливо, а іноді така заборона може створити певні незручності для жильців. Зокрема, відповідно до частини 4 статті 4 Житлового кодексу, до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Таким чином, для виникнення можливості використання жилого приміщення для інших, не пов’язаних із проживанням громадян, потреб, необхідним є дотримання процедури переведення жилих приміщень у нежилі, що і передбачено статтею 8 Житлового кодексу України.

Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного та громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) рад.

Переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду в нежилі провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій.

Переведення жилих будинків житлово-будівельних кооперативів у нежилі не допускається.

Після переведення жилого приміщення у нежиле відповідно змінюється його правовий режим: замість житлових відношень, що виникають з приводу використання даного житла, виникають орендні та інші майнові правовідносини.

Таким чином, можна зробити висновок, що у жилих будинках для потреб непромислового характеру можуть надаватися лише нежилі приміщення, які у встановленому житловим законодавством порядку переведені з жилих, як непридатних для проживання громадян, на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади.

 

3.2. Порядок виключення жилих (будинків) приміщень з житлового фонду.

Житлове законодавство передбачає можливість виключення з житлового фонду жилих будинків і приміщень у випадку встановлення їх непридатності для подальшого використання за призначенням. Відповідно до статті 7 Житлового кодексу періодично, у строки, встановлювані Кабінетом Міністрів України, проводиться обстеження стану жилих будинків державного та громадського житлового фонду.

Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) ради.

Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнано в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради.

Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 р. №189.

Обстеження стану жилих будинків державного та громадського житлового фонду провадиться не менше одного разу на п’ять років інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

Під час обстеження стану жилих будинків перевіряється двір будинку та елементи його благоустрою; фундамент, підвали; стіни та елементи фасадів (балкони, еркери, карнизи тощо); стикові з’єднання у великопанельних жилих будинках; дах будинку та обладнання на ньому (димові і вентиляційні канали та інше); ліфти та їх обладнання; поверхи жилого будинку, включаючи їх конструкції; інженерне обладнання.

На підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуатаційна організація визначає будинки, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації.

Якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту.

У випадку неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті ради пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання.

Виконавчий комітет відповідної місцевої ради розглядає подані комісією матеріали і вирішує питання придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання.

У випадках, коли виконавчий комітет місцевої ради дійде висновку про можливість і доцільність усунення негативних чинників шляхом проведення капітального ремонту жилого будинку (жилого приміщення), він приймає рішення про проведення такого ремонту.

Якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради таким, що не відповідає санітарним і технічним вимогам та не є придатним для проживання, виконком відповідної місцевої ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської ради пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 2936; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.018 сек.