Основні фактори формування валютного курсу

¾ стан платіжного балансу

¾ відсоткові ставки в даній країні та відсоткова ставка в ін.країні;

¾ темпи інфляції в даній країні та темпи інфляції в ін. країні;

¾ діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції.

¾ статус валюти (резервна);

¾ ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках;

¾ прискорення або затримка міжнародних платежів;

¾ валютна політика.

3. Валютний ринок та види валютних операцій (касові (СПОТ) і строкові)

Валютні ринки — це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж валют на основі попиту і пропозиції. В організаційному плані валютний ринок — це множина великих комерційних банків та інших фінансових закладів, зв'язаних склад­ною мережею сучасних засобів зв'язку, за допомогою яких здійснюєть­ся торгівля валютою.

Ринок валют обслуговується телефонними дзвінками та радіосиг­налами між банками. За винятком деяких спеціалізованих ринків (наприклад, Міжнародного грошового ринку в Чикаго), валютний ри­нок не є місцем, де збираються продавці та покупці. На валютному ринку досвідчені маклери сидять за своїми робочими столами у різних банках і підтримують між собою зв'язки за допомогою комп'ютерів та телефонів. Комп'ютери показують поточні котирування курсів всіх основних валют з датою укладання угод. Кожний банк подає своє котирування валют, котрим показує, за яким курсом він готовий тор­гувати валютою. Банк-покупець, якого влаштовує курс, прямо по теле­фону зв'язується з банком-продавцем і укладає угоду. Як правило, швидко (за одну або декілька хвилин) регулюються різні формаль­ності й угода укладається за усним погодженням. За необхідності всі інші документи за угодою оформляються пізніше.

Суб'єктами валютного ринку є: фірми, організації та окремі особи, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю; комерційні бан­ківські установи та брокерські контори, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків; державні установи. Основну роль серед суб'єктів валютного ринку відіграють центральні банки та каз­начейства окремих країн.

Основні функції валютного ринку:

· кліринг;

· страхування;

· спекуляція.

Валютний кліринг — це угоди між урядами двох або декількох країн про обов'язковий залік взаємних міжнародних вимог і зобов'я­зань. Валютний кліринг зумовлений великими масштабами міжнарод­ної торгівлі.

Страхування, або хеджування, валюти — це дії, спрямовані на недопущення ні чистих активів, ні чистих пасивів у даній валюті. Згідно з фінансовою термінологією страхування означає дію з недо­пущення двох видів відкритих позицій в іноземній валюті — довгих позицій (володіння довгостроковими активами в іноземній валюті) і коротких позицій (володіння іноземною валютою в більших обсягах, ніж необхідно в короткостроковому плані). Отже, валютний ринок, породжуючи зміну валютних курсів, одночасно дає можливість за­страхуватися від майбутніх їх коливань.

Зворотною стороною страхування є спекуляція. Валютні спекуляції — це операції банківських закладів, фірм, юридичних та фізичних осіб для отримання прибутку від зміни валютних курсів у часі або на різних ринках. За фінансовою термінологією спекуляція — це дії з відкриття нетто-активів (довга позиція) або нетто-пасивів (коротка позиція) в іноземній валюті.

На валютному ринку його учасники використовують два курси: курс продавця і курс покупця. Курс продавця — це курс, за яким банк-резидент продає іноземну валюту за національну, а курс покуп­ця — це курс, за яким він купляє іноземну валюту за національну. Курс продавця завжди вищий за курс покупця. Різниця між курсом продавця і покупця називається маржею. За рахунок маржі банк покриває видатки і формує прибуток за валютни­ми операціями.

Торгують валютою у вигляді касової та строкової валютних угод. Касові (готівкові) валютні операції в основному здійснюються на умовах спот, що означає розрахунок у момент укладання угоди або не пізніше ніж на другий робочий день після здійснення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладання. Такі угоди укладаються усно або з використанням автоматичного зв'язку. Мета операції спот — забезпечення валютою зовнішньоторговельних операцій та отриман­ня банками курсового прибутку.

Під час строкових (форвардних) валютних операцій сторони домовляються про поставку обумовленої суми іноземної валюти че­рез певний строк після здійснення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладання. Найпоширенішим є строк від одного тижня до 6 місяців. Курси валют, обумовлені в даний час для обміну усіх валют пізніше, називаються строковими (форвардни­ми), їх не треба плутати з майбутнім курсом спот. Курс спот — це той курс, який є на ринку на певну дату. Наприклад, якщо у вересні укладена угода про продаж доларів, який буде здійснено через 90 днів, то валюта обмінюється в обумовлену дату в листопаді, але за курсом, зафіксованим у вересні. Форвардний курс може бути вищим, нижчим або дорівнювати курсу спот на цю дату. Якщо він вищий, то різниця плюсова — премія (ажіо), а якщо нижчий, то різниця мінусова (дисконт).

У валютних котируваннях сам курс форвард, як правило, не вка­зується, а зазначається лише розмір премії чи дисконту, які додаються або віднімаються від курсу спот. Форвардні угоди укладаються для страхування капіталовкладень за кордоном від можливих збитків, для конверсії валюти в комерційних цілях, для отримання прибутку за рахунок курсової різниці.

Різновидами строкових операцій є опціонні та ф'ючерсні операції.

Ф'ючерсні операції — це купівля-продаж валюти за зафіксовани­ми в момент укладання угоди цінами з виконанням операції через певний період. Основна їх особливість — це торгівля стандартними контрактами, в яких детально регламентовані всі умови — сума, термін, метод розрахунку тощо. В момент укладання угоди вноситься невели­ка сума — гарантійний депозит.

Під час ф'ючерсних угод застосо­вується хеджування — форма страхування ціни або прибутку, за допомогою якого учасники угод мають можливість застрахувати себе від можливих втрат за рахунок зміни цін протягом дії угоди.

Об'єктом опціонних угод є право купити (опціон "кул") або продати ("пут") валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим у момент укладання угоди. Це є угода з незафіксованою датою поставки валюти. За придбання права купити або про­дати валюту платиться невелика премія. Якщо за період дії угоди опціон був невигідний, тоді оплачена премія втрачається і валютна операція не здійснюється. Опціон вигідний, якщо курсові коливання вищі, ніж розмір премії.

Валютною угодою, яка поєднує готівкову і строкову операції, є опе­рація своп. Це валютна операція, що передбачає купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контр-угодою на визначений строк з тими ж валютами. Під час операцій своп готівкова угода здійснюється за курсом спот, який у строковій контр угоді коректується з урахуванням премії або дисконту залежно від руху валютного курсу. Клієнт економить на різниці між курсами продавця і покупця за готівковою угодою.

Рекомендовані літературні джерела:

Основні: [1, 2, 3, 5, 9]. Додаткові: [17, 26, 36].

Дата добавления: 2014-12-07