Поняття і правова природа нотаріату. Функції нотаріату

Основні світові системи нотаріату. Латинський нотаріат.

Історія розвитку нотаріату в Україні.

Історія розвитку нотаріату в зарубіжних країнах.

Поняття і правова природа нотаріату. Функції нотаріату.

Конституція України в ст. 59 [1] гарантує кожному громадянинові право на отримання кваліфікованої правової допомоги. Нотаріат поряд з іншими інститутами забезпечує реалізацію цього конституційного права громадян, при цьому предмет його діяльності обмежений рамками безспірної цивільної юрисдикції.

Фундаментальне реформування відносин власності й інших майнових відносин стало об’єктивним фактором сучасного виділення ролі та значимості інституту нотаріату.

Сам термін «нотаріат» походить від латинського notarius, що означає «переписувач, секретар».

У вітчизняній юридичній науці на сучасному етапі не сформовано єдиного погляду на поняття нотаріату. Так, виділяють щонайменше три основні точки зору відносно значення цього правового інституту [57, с. 11]. Найбільш поширеним в юридичній літературі є законодавче визначення нотаріату – як системи органів та посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. При цьому, на думку окремих авторів, запропоноване поняття включає суб’єктивну сторону поняття «нотаріат», як сукупність існуючих органів і посадових осіб, яким надано повноваження із вчинення нотаріальних дій, та об’єктивну сторону цього поняття – коло нотаріальних дій, які дані органи та посадові особи можуть вчиняти відповідно до чинного законодавства, тобто посвідчення прав, а також фактів, що мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій, передбачених законом [61, с. 7–8].

Фурса С.Я. та Фурса Є.І. під поняттям «нотаріат» пропонують розуміти структуру нотаріальних органів, на яку покладається правоохоронна і правозахисна державна функції, що має здійснюватися відповідно до змісту нотаріального процесу і процедури, передбаченої чинним законодавством України [62, с. 37].

Більш поглиблене вивчення показує, що поняття нотаріату має багато значень, серед яких можна виділити принаймні наступні:

– нотаріат як система органів і посадових осіб, які на основі чинного законодавства вчиняють нотаріальні дії;

– нотаріат як галузь законодавства, нормами якої регулюється нотаріальна діяльність;

– нотаріат як наукова та навчальна дисципліна.

Інститут нотаріату є важливою ланкою в правовій системі держави. Сьогоднішнім завданням нотаріату є стабільний розвиток практики належного застосування чинного законодавства, зокрема таких галузей права як цивільного, сімейного, земельного тощо, законне та якісне здійснення нотаріальної діяльності, забезпечення прав, свобод людини і громадянина, їх охорона та захист.

Закон України «Про нотаріат» [6] закріплює порядок здійснення нотаріальних дій як державними, так і приватними нотаріусами.

У зв’язку із збільшенням кількості нотаріусів, члени громадянського суспільства отримали можливість здійснювати права і виконувати обов’язки більш оперативно. Інститут приватного нотаріату отримав якісно новий зміст через функцію охорони та захисту прав та інтересів осіб, які звертаються до нотаріуса, ще на стадії підготовки документів до оформлення нотаріальної дії [51, с. 10].

Державний нотаріат за характером завдань і функцій не відрізняється від приватного нотаріату: єдині вимоги до кандидатів на посаду нотаріусів, єдині вимоги до стажування та до складання кваліфікаційних іспитів на зайняття нотаріальною діяльністю. Нотаріуси, як державні, так і приватні мають рівні права, несуть рівні обов’язки, оформлені ними документи мають однакову юридичну силу.

Відмінність між державними і приватними нотаріусами полягає лише у тому, що діяльність державних нотаріусів фінансується за рахунок державного бюджету, а також відповідальність за дії державного нотаріуса бере на себе держава (ст.ст. 20, 21 Закону України «Про нотаріат»). Приватний нотаріус здійснює свою нотаріальну діяльність на принципі самофінансування і відповідає за свої дії всім своїм майном у повному розмірі (ст. 27 Закону України «Про нотаріат»).

До внесення до Закону України «Про нотаріат» змін від 1 жовтня 2008 р. спадкові справи, видача свідоцтва про право на спадщину, вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, відповідно до ст. 34 вищезазначеного Закону відносилися до компетенції лише державних нотаріусів. Законодавець зазначив у п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» від 1 жовтня 2008 р., що нотаріуси, які на день набрання чинності цим Законом займаються приватною нотаріальною діяльністю, допускаються до вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтва про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, лише після обов’язкового підвищення рівня кваліфікації із спадкового права в порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Від обов’язкового підвищення рівня кваліфікації із спадкового права звільняються приватні нотаріуси, які мають стаж нотаріальної діяльності не менше 10 років [36].

Для з’ясування правової природи сучасного нотаріату, важливо зазначити, що приватний нотаріат в Україні має дуалістичну природу, оскільки функціонує між приватними і публічними інтересами та є своєрідною ланкою між державою і громадянським суспільством. З однієї сторони, нотаріус – це особа, яка діє від імені держави та уповноважена виконувати державну функцію по захисту прав та свобод громадян, з другої – представник «вільної» професії, який виступає у якості незалежного консультанта сторін.

Публічний характер у діяльності нотаріату проявляється у різних аспектах, зокрема у тому, що:

– організаційна форма діяльності нотаріату формується державою в особі органів Міністерства юстиції;

– нотаріуси вчиняють нотаріальні дії від імені держави;

– діяльність нотаріату чітко визначена законами та іншими нормативними актами;

– нотаріальна діяльність здійснюється у чітко визначених державою процесуальних формах;

– держава здійснює контроль за діяльністю нотаріусів [51, с. 12–13].

Другою стороною діяльності нотаріату є його приватний характер. На нотаріат сьогодні покладається високий обов’язок по захисту та охороні прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб у приватноправовій сфері. Нотаріус забезпечує кваліфіковану юридичну допомогу, належне оформлення та закріплення прав, у результаті права та інтереси стають захищеними. Приватноправовий зміст інституту нотаріату дає можливість стверджувати, що нотаріат є повноцінним інститутом громадянського суспільства.

Для більш повного з’ясування правової природи нотаріату необхідним є розгляд основних функцій досліджуваного інституту. Сучасні теоретичні джерела, присвячені інституту нотаріату, в основному визначають функції нотаріату залежно від того місця в правовій системі України, куди вони відносять нотаріат. Так, С.Я. Фурса та Є.І. Фурса [62, с. 12], відносячи нотаріат до правоохоронних та правозахисних органів, виділяють відповідно правоохоронну та правозахисну функції нотаріальних органів. Комаров В.В. до найбільш істотних функцій, які здійснюють органи нотаріату відносить:

1) функцію забезпечення безспірності й доказової сили документів;

2) функцію забезпечення законності при укладенні угод (контрольна функція);

3) функцію надання правової допомоги особам, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій [58, с. 47–48].

Дякович М.М., виходячи із дуалістичної природи інституту нотаріату, пропонує поділяти всі функції на дві групи [51, с. 18–22]:

1) ті, що випливають із публічно-правового характеру нотаріальної діяльності;

2) ті, що випливають із приватноправового змісту нотаріальної діяльності.

До першої групи автор відносить:

а) правоохоронну функцію нотаріату, яка характеризує нотаріат у цілому як інститут, що здійснює публічно-правову діяльність по забезпеченню законності і правомірності юридичних дій громадян і юридичних осіб у сфері цивільного обороту;

б) правозастосовчу функцію, яка найбільш яскраво виражає суть нотаріату як інституту, який наділений державою владними повноваженнями;

в) попереджувально-профілактичну функцію, яка полягає у тому, що нотаріус виконує роль, так званого, органу попереджувального правосуддя з питань безспірного характеру, незалежного і неупередженого арбітра;

г) фіскальну функцію, у контексті якої нотаріат слід розглядати як допоміжний орган, на який покладено обов’язок контролювати сплату фізичними і юридичними особами, що звертаються за вчиненням нотаріальних дій, податків і зборів, визначених законодавством України.

До функцій, що випливають із приватноправового змісту нотаріальної діяльності належать:

а) правореалізаційна функція, у рамках якої нотаріуси забезпечують реалізацію прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяють втіленню приписів правових норм у конкретні суб’єктивні права та обов’язки шляхом правомірних дій суб’єктів цивільних правовідносин;

б) правовстановлювальна функція, яка, як правило, є передумовою вчинення нотаріальної дії;

в) консультаційна функція, яка випливає зі ст. 5 Закону України «Про нотаріат», покладаючи на нотаріуса обов’язок роз’яснювати права і обов’язки учасникам цивільних правовідносин, попереджувати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Дата добавления: 2014-12-07