Тема 7. Економіка бойової і гуманітарної

ПІДГОТОВКИ ЗСУ

1. Склад і структура економіки бойової підготовки військ

Бойова підготовка – складний процес, у який входить:

- одиночна підготовка військовослужбовців;

- підготовка підрозділів, частин і з'єднань;

- підготовка командирів (сержантів, прапорщиків, офіцерів);

- підготовка штабів.

Бойова підготовка проводиться у формі занять з особовим складом: бойових стрільб, тренувань, навчань та інших заходів, спрямованих на вивчення військових статутів, озброєння та військової техніки, способів їх застосування, прийомів дій в бою. Існують певні методики визначення витрат на проведення різних видів занять з бойової підготовки. Так, наприклад, щоб оцінити витрати на проведення військового навчання треба розрахувати загальну величину витрат на навчання, яка складає суму вартісних показників – вартість засобів, витрачених на етапі підготовки, проведення та завершення навчання:

С_тн. = С_підг. + С_пров. + С_{зав. ,}

де: С_тн.– вартість тактичного навчання;

С_підг. – вартість підготовчого етапу;

С_пров. – вартість проведення навчання;

С_зав. – вартість завершення навчання.

Далі кожен із етапів навчання розраховується.

І. Підготовка навчань:

С_підг = С1 + С2 + СЗ + С4 + С5

де: С1 – середня вартість утримання офіцерів;

С2 – середня вартість утримання військовослужбовців строкової служби;

СЗ – середня вартість одного заняття із підготовки особового складу до проведення навчань;

С4 – середня вартість одного тактико-стройового, тактичного (тактико-спеціального) заняття, що проведені в період підготовки військ до навчань;

С5 – середня вартість рекогносцировки та підготовки району навчань, у тому числі вартість створеної мішенної обстановки.

II. Оцінка вартості етапу проведення навчання:

С_пров. = С_витр. АТ та

БТ + С_пальн. + С_боєпр. + С_{в.р.озбр..} + С_в.р.зв. + С_міш. + С_мат.зб. + С_іміт. + С_поб.

де: С_витр. АТ та БТ – вартість витрат ресурсів автомобільної та бронетанкової техніки при підготовці та проведені навчання;

С_пальн. – вартість витраченого пального;

С_боєпр. – вартість боєприпасів;

С_{в.р.озбр.} – вартість витрат озброєння;

С_в.р.зв. – вартість ресурсів зв'язку;

С_міш. – вартість мішеней;

С_мат.зб. – вартість відшкодування матеріальних та інших збитків;

С_іміт. – вартість засобів імітації;

С_поб. – вартість непрямих (побічних витрат).

Підготовка вихідних даних: виходячи із задуму навчання та плану його проведення здійснюється підготовка необхідного мінімуму постійних і перемінних даних, які зручно представити у вигляді таблиць та формалізованих документів (таблиця 7.1).

Потрібні нормативні та розрахункові показники, які необхідно брати із довідників, прейскурантів, які є у відповідних службах частин (з'єднання).

III. Оцінка вартості етапу завершення навчання:

С_ав. = С_дор.L + С_місц.S + С_{тех. обсл.}N + С_розб.,

де: С_дор. – вартість відновлення одного погонного метру доріг, пошкоджених військами в ході навчання;

С_місц. – вартість одного пошкодженого км місцевості (району навчання) після проведення навчання;

С_{тех. обсл.} – вартість обслуговування однієї одиниці техніки;

С_розб. – величина витрат на проведення розбору навчання (витрати на матеріальні засоби);

L – загальна протяжність доріг після навчання для відновлення;

S – загальна площа місцевості для відновлення після навчання;

N – кількість техніки, що використовувалась у навчаннях.

Таблиця 7.1.

Визначення вихідних даних

Постійні дані	Перемінні дані
- вартість одного кілометра пробігу БТ, АТ та іншої техніки	- кількість особового складу, який виведуть на навчання
- вартість 1 мотогодини роботи двигунів	- кількість АТ і БТ та іншої техніки, використаної при підготовці та в ході навчання
- вартість пально-мастильних матеріалів (л грн.)	- кількість та тривалість роботи в ході навчання озброєння, засобів зв'язку, майна РАО, майна інженерних та хімічних військ
- вартість боєприпасів та імітаційних засобів	- обсяг матеріалів, використаних для створення мішеней і макетів
- вартість амортизації озброєння, засобів зв'язку, майна РАО, хімічного та інженерного майна, полігонного та іншого обладнання	- обсяг та тривалість роботи полігонного обладнання
- вартість макетів, матеріалів, витрачених для створення мішеней
- добові, квартирні та польові гроші для різних категорій військовослужбовців із розрахунку на одну особу

Процес вивчення складної бойової техніки – цете саме, що процес роботи працівника в сучасних умовах. Робота високої кваліфікації як в одному, так і в іншому випадках дозволяє більш ефективно використовувати техніку, хоча результат цього використання в економічній сфері різний. Мистецтво оволодіння складною бойовою технікою, озброєнням досягається в процесі бойової підготовки.

Матеріальні та фінансові витрати на бойову підготовку можуть бути розділені на три групи:

- видатки на основні фонди;

- видатки на оборотні фонди;

- витрати на грошове забезпечення військовослужбовців й заробітну платню працюючих і службовців, зайнятих в системі забезпечення бойової підготовки.

Витрати на основні фонди бойової підготовки є первинними для характеристики всього процесу економічного забезпечення бойового навчання особового складу, тому що вони направлені на створення матеріально-технічної бази навчання.

Основні фонди бойової підготовки:

а) озброєння та воєнна техніка:

- навчальна;

- навчально-бойова;

- бойова.

б) земельні ділянки;

в) технічні засоби:

- навчальні об'єкти та поля;

- пункти управління;

- макети імітації;

- засоби управління;

- електрогосподарство й т. д.

г) будинки й споруди:

- сховища;

- бази;

- житлово-казармений фонд;

- фонд спеціального й культурно-побутового призначення.

Основні фонди бойової підготовки, створені одного разу, служать протягом багатьох років, віддаючи свою вартість по мірі фізичного, морального зносу.

В основних фондах бойової підготовки треба виділити дві частини:

- озброєння та військова техніка;

- матеріально-технічні засоби.

Бойове ОВТ, перш за все, має виконувати основну задачу, поставлену перед ЗС України, – бути в постійній бойовій готовності. Але багато видів озброєння та військової техніки не просто знаходяться в стані бойової готовності, але й використовуються особовим складом для тренування в процесі навчання, маневрів, відпрацювання необхідних нормативів, тобто в процесі навчання при обставинах, наближених до бойових.

Ступінь використання бойового озброєння та воєнної техніки на забезпечення бойового навчання, відпрацювання професійних навичок за фахом різна. Ця різниця залежить від тактико-технічних характеристик ОВТ.

Використання ОВТ у процесі бойового навчання може здійснюватись постійно. Так у межах встановлених норм використовуються ресурси двигунів і систем забезпечення на літаках, бойових кораблях, БМП, танках, автомобілях.

Таким чином, бойове озброєння й військова техніка можуть включатися в склад спільного обсягу витрат на основні фонди бойової підготовки тільки на суму зносу озброєння та військової техніки при навчанні, тренуваннях особового складу, виконаннях навчально-бойових задач.

Весь комплекс існуючих матеріальних засобів ведення збройної боротьби характеризує матеріальну сторону бойової готовності військ, але не весь цей комплекс використовується безпосередньо на бойову підготовку.

Друга частина, вкладена в основні фонди бойової підготовки військ, – це витрати на створення навчальної бази (оволодіння сучасним ОВТ, набуття твердих навичок, досягнутих тільки тоді, коли, крім наявності ОВТ, будуть складені й інші матеріальні умови).

Матеріальна база необхідна, щоб здійснити початкову підготовку військовослужбовців до того, як вони зможуть самостійно оволодіти штатним ОВТ, створити умови для постійної підтримки на високому рівні отриманих навичок, добитись вирішення поточних навчальних задач більш економічним шляхом на спеціальних апаратах (тренажерах, макетах і т. д.).

Сьогодні гостро стоїть проблема будівництва матеріально-технічної бази ЗС України як складного динамічного процесу бойової підготовки поставлена важливістю задач, які не можуть бути вирішені без сучасної бази навчання.

Сучасна МТБ бойової підготовки потребує співвідносних умов для занять не тільки в учбових класах, але й, що особливо важливо, в умовах нових способів ведення збройної боротьби, створення навчально-матеріальної бази. Як учбові класи, так і польова учбова база потребують створення спеціальних комплектів полігонного обладнання й навчально-тренувальних комплексів будь-якого призначення, автоматизованих приладів, об'єктів і цільових класів, електрифікованих макетів, стендів.

Навчально-матеріальна база бойової підготовки створюється за спеціальним планом, який укладається на п'ять років.

У плані визначається:

- нове будівництво;

- розширення;

- реконструкція;

- капітальний ремонт із зазначенням необхідних для будівництва матеріальних і грошових ресурсів.

Оборотні фонди бойової підготовки можуть бути представлені боєприпасами, ПММ, використані в процесі навчання особового складу протягом року, а також й іншими допоміжними предметами, які входять у цикл річного споживання. Сюди зараховуються учбові витрати, бланки, спеціальні стенди, рейки, реактиви, хімікати й т. д.

Витрати на грошове забезпечення військовослужбовців і заробітну плату працівників і службовців – це третій компонент у спільній системі витрат на бойову підготовку. Тут маємо на увазі грошове забезпечення військовослужбовців, які стоять у штаті навчальних центрів, а також і військовослужбовців, що відповідають за систему забезпечення матеріальних ресурсів бойової підготовки.

Заробітна плата працівників і службовців зараховується сюди настільки, наскільки вона витрачається на працівників і службовців, зайнятих безпосередньо на учбових об'єктах бойової підготовки, в окружних майстернях із виробництва, капітального ремонту, середнього ремонту учбового обладнання, пристроїв, посібників, робочих й службових складів, баз учбового майна бойової підготовки, відділень і груп учбових кінофільмів.

Витрати на бойову підготовку:

- витрати на поточні заходи навчання особистого складу;

- підсумкові заходи.

На рівні військового з'єднання вартість витрат на бойову підготовку може бути визначена за основними фондами:

а) вартість одного використаного моторесурсу (для ОВТ, що мають двигуни);

б) вартість зносу ствольної артилерії (визначається відношенням кількості зроблених пострілів, які зареєстровані в формулярі, до загально-технічного ресурсу);

в) вартість зносу матеріально-технічної бази навчання.

За оборотними фондами:

- вартість пально-мастильних матеріалів;

- вартість боєприпасів;

- вартість інших матеріальних засобів.

До отриманої суми витрат додаються витрати на бойову підготовку, які мають вартісний вираз у вигляді асигнувань грошових коштів.

Таким чином, поняття "економіка бойової підготовки" більш складне в порівнянні з поняттям "фінансування бойової підготовки" на військовому й оперативному рівнях, які охоплюють тільки частину витрат на багатогранну й відповідальну галузь діяльності ЗС України.

Фінанси бойової підготовки складаються із створення матеріально-технічної бази навчання, забезпечення трудових ресурсів, зайнятих підготовкою особового складу і повсякденною діяльністю із забезпечення бойової підготовки, проведення навчань і маневрів.

Фінанси, завдяки своєму положенню й виконуючим ними функціям, є вартісним важелем підвищення ефективності витрат на бойову підготовку ЗС України, тобто на виконання тих задач, які сформульовані у Воєнній доктрині України.

Проблеми ефективності витрат на бойову підготовку особового складу є дуже складними для вирішення, тому що бойова підготовка – такий складний і багатогранний систематичний процес, який має дуже наближені критерії для співвідношення з витратами.

Поняття ефективності витрат на бойову підготовку не повинно ототожнюватись із поняттям бойової ефективності, яка означає ступінь пристосування зброї до виконання бойових задач у різних умовах бойової діяльності.

Бойова ефективність визначається величиною шкоди, завданої об'єктам ворога в заданий час при заданих витратах грошових коштів.

Таким чином, ідеться про бойову ефективність зброї, а не про ефективність витрат на бойову підготовку особистого складу.

Важливим кроком на шляху підвищення ефективності витрат на бойову підготовку (йдеться про досить значні показники витрат на утримання армії та флоту) було б складання методики збору повних витрат на бойову підготовку за весь цикл річного навчання або окремих заходів.

Основою такої методики є запропонована економічна характеристика й поділ витрат на бойову підготовку. Облік використання озброєння, військової техніки й військового майна, що зараз є у військах, не складає загального розуміння витрат на бойову підготовку військ, не дає можливості співвідносити фактичні витрати з плановими.

2. Склад та структура економіки гуманітарної підготовки військ

При організації бойового навчання Міністр оборони так визначає основну мету гуманітарної підготовки:

1. Згуртування особистого складу ЗС України навколо ідеї державної незалежності та усвідомлення кожним військовослужбовцем постійної відповідальності за забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності.

2. Вивчення та розуміння кожним воїном закономірностей історичного процесу становлення Української держави.

3. Виховання у військовослужбовців почуття любові до України, її народу, культури, традицій і святинь, духовної та психологічної готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу, її територіальну цілісність, інтереси народу України, стояти на захисті його свободи та незалежності.

4. Створення сприятливої моральної та соціально-психологічної обстановки в частинах, підрозділах, на кораблях, установах й організаціях збройних сил.

5. Формування й розвиток у військовослужбовців гуманістичного світогляду, правової свідомості й особистих рис, необхідних для військової служби й подальшої успішної діяльності в громадському суспільстві.

Гуманітарна підготовка є одним з основних предметів навчання особового складу Збройних Сил України й включає вивчення ідейно теоретичних основ державної незалежності України, історії України, її збройних сил та бойових традицій, військового права, основ військової педагогіки, психології й етики та інших гуманітарних дисциплін відповідно до категорії військовослужбовців, освіти й загального розвитку слухачів.

Із метою підвищення рівня виховної роботи в Збройних Силах Указом Президента України від 04.09.98 № 981-98 затверджена Концепція виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, яка має накреслити шляхи й засоби перебудови виховної роботи у військових формуваннях та привести її у відповідність із вимогами забезпечення оборони держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканості.

Уся діяльність щодо організації гуманітарної підготовки військ, так як і бойової, потребує великих витрат, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Економічна сутність цих витрат так само як і в бойовій підготовці –забезпечення військового споживання, яке пов'язане з формуванням високої бойової готовності військ. Разом з тим у конкретних джерелах фінансового забезпечення гуманітарної підготовки, плануванні, формах і методах фінансового забезпечення обсяг споживання має й свої характерні особливості.

Перш за все треба мати на увазі, що сам процес військово-економічної діяльності щодо забезпечення гуманітарної підготовки особового складу пов'язаний із використанням озброєння, військової техніки й військового майна, наявністю великої сітки закладів культури, просвіти та дозвілля, які надають послуги військовослужбовцям. Ці послуги для офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців контрактної служби та їх родин платні, а отже культурно-просвітні заклади мають свої доходи.

Таким чином, якщо при забезпеченні бойової підготовки військ немає можливостей мобілізації додаткових ресурсів, то при забезпеченні гуманітарної підготовки військ такі умови є.

Матеріальні й фінансові ресурси, що використовуються на гуманітарну підготовку, поділяються на:

- видатки на основні фонди;

- видатки на оборотні фонди;

- витрати на грошове забезпечення військовослужбовців і заробітну плату працівникам і службовцям, зайнятим у системі гуманітарної підготовки;

- видатки на видавничу діяльність.

Основні фонди гуманітарної підготовки можна розбити за функціональною приналежністю на:

1. Основні фонди гуманітарної підготовки.

2. Основні фонди культурно-просвітницької роботи.

3. Основні фонди складів і баз зберігання культурно-просвітницького майна.

Основні фонди гуманітарної підготовки:

- технічні засоби (включаючи похідну апаратуру і техніку);

- кіноустановки;

- радіоапаратура;

- телеустановки;

- табельні музичні інструменти;

- бібліотечний фонд.

Основні фонди культурно-просвітницькі закладів, складів, баз зберігання подані як споруди і будівлі, необхідне обладнання Будинків офіцерів, офіцерських клубів, військових театрів, ансамблів, військових музеїв, баз і складів зберігання.

Також, як і в інших галузях військово-економічної діяльності, основні фонди гуманітарної підготовки військ втрачають свою вартість протягом багатьох років.

Витрати культурно-просвітницьких закладів на формування ідейних поглядів культурно-естетичного рівня військовослужбовців приймають характер послуги, коштовність яка відшкодовується їм за рахунок коштів військовослужбовців або за рахунок кошторису МО України.

Фізичний та моральний знос основних фондів гуманітарної підготовки як першої, так і другої групи не враховується у вартісному виразі. Фонд першої групи по мірі зносу поповнюється новими. Фонд другої групи, як більш цінний, що має довший термін використання, протягом служби підлягає ремонту:

- поточному;

- середньому;

- капітальному.

Ремонт основних фондів здійснюється не за рахунок доходів культурно-просвітницьких закладів, а за рахунок асигнувань за кошторисом МО України.

Розвиток матеріально-технічної бази гуманітарної підготовки здійснюється в співвідношенні з перспективними планами, які реалізуються в річних планах.

Витрати на грошове забезпечення військовослужбовців і заробітну плату працівників та службовців, зайнятих у системі воєнно-економічного забезпечення гуманітарної підготовки, мають у витратах цієї групи значно більшу питому вагу, ніж у бойовій підготовці.

Витрати на видавничу діяльність складають окрему групу в спільних витратах на гуманітарну підготовку, хоча за економічною характеристикою вони близькі до витрат культурно-просвітницьких закладів. Відмінність у тому, що в процесі видавничої діяльності створюється новий продукт (книга, журнал, газета), який має свою вартість. Видавнича діяльність покривається в основному за рахунок особистих доходів, деякі дотації можуть бути на видання газет.

Асигнування за кошторисом МО України на забезпечення гуманітарної підготовки ЗС передбачаються кошторисним підрозділом, визначеним переліком витрат.

Сюди входять витрати:

- загальноосвітніх шкіл та інтернатів;

- політико-просвітницькі витрати;

- Будинків офіцерів;

- військових клубів;

- військових ансамблів, театрів, музеїв.

Окрім цього, у виробничій сфері економіки ЗС гуманітарна підготовка особового складу забезпечується за рахунок виробництва або будівельних організацій; витрати на які включаються в собівартість продукції. Витрати на гуманітарну підготовку особового складу здійснюються за рахунок операційних витрат за основною діяльністю.

У плануванні витрат на здійснення гуманітарної підготовки ЗС України, як і у використанні коштів, що надаються, велике значення мають норми витрат. Норми витрат встановлюються як натуральні, так і фінансові.

Матеріальні норми поширюються на витрати, пов'язані зі створенням основних фондів (термін служби будівель і споруд, обладнання, технічних засобів, норми витрат паперу, фарби і т. д.).

Фінансові норми визначені там, де вони відбивають у загальній сумі сукупність витрат, пов'язаних із оборотними фондами поточних політико-просвітницьких витрат військових частин.

Норми грошових витрат на забезпечення політико-просвітницьких робіт у військових частинах та закладах встановлені урядом України; у ЗС України розроблені й введені в дію певні норми грошових витрат на проведення окремих культурно-просвітительних заходів (огляд художньої самодіяльності, культурно-просвітницькі заходи для військовослужбовців строкової служби у вихідні та святкові дні).

Культурно-просвітницькі заклади в системі гуманітарної підготовки військ разом з клубами та "народознавчими світлицями" військових частин є основною базою, де здійснюється процес політичного, морального та естетичного виховання особового складу.

Проблема ефективності витрат на гуманітарну підготовку складна і має багатосторонній характер. Разом з цим в економічній сфері один і той самий рівень готовності особового складу можна досягнути за допомогою різних витрат коштів. Ось чому є таким важливим питання про шляхи вирішення поставлених задач із найменшими витратами ресурсів.

Критеріями для ефективності оцінювання витрат культурно-просвітницьких закладів армії та флоту може бути вибрано відношення витрат на утримання цих закладів до чисельності особового складу, що обслуговує культурно-просвітницький заклад за деякий час.

У межах відношення, що характеризує цілу сукупність діяльності культурно-просвітницьких закладів, свої обов'язки можуть бути у театрів та ансамблів. Будинків офіцерів та клубів, у видавницькій діяльності. Приватні критерії ефективності праці повинні бути для підсобних виробництв, що входять до складу деяких культурно-просвітницьких закладів.

Дата добавления: 2014-12-07