Промислове виробництво в Збройних Силах України

ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ТЕМА 8. ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ

Промислове виробництво в ЗС України являє собою досить складну гілку економічної діяльності, що розвивається постійно. У процесі виробництва підприємства вступають у широкі економічні зв'язки з постачальниками необхідних компонентів для організації виробництва; у свою чергу вони самі виступають постачальниками для тих ланок ЗС, потреби яких забезпечують.

Економіка промисловості відображає досить розгалужену систему відносин, що характеризується тими ж поняттями та категоріями, що стосуються економіки виробництва будь-якої галузі. Як і в будь-якій галузевій економіці, у ній виявляються специфічні особливості розвитку виробничих відносин у їхній взаємодії з продуктивними силами.

Економіка промисловості ЗС України вивчається в інституті в курсах “Економіка промисловості в ЗСУ”. “Оборонна економіка”, промислове виробництво розглядається як частина складного військово-господарського механізму ЗСУ. У зв'язку з цим у курсі в цілому й у даній темі зокрема розглядаються загальні принципові положення, що характеризують економіку промислового виробництва ЗС України, зв'язок і взаємодії цієї галузі діяльності з іншими галузями й ланками економіки ЗС України.

Виробнича сфера економіки Збройних Сил України – це сфера застосування виробничої праці, тому що в процесі виробництва створюються або відновлюються визначені частини сукупного суспільного продукту в матеріально-речовинній формі, що дозволяє йому відокремлюватися від процесу праці і задовольняти виробничі й суспільні потреби.

Праця, затрачена на виробництво кінцевого військового продукту, а також праця, що збільшує вартість раніше створеного кінцевого військового продукту в процесі його доробки, відновлення і модернізації, є працею продуктивною.

Частина промислових підприємств виробляють новий військовий продукт у його речовій натуральній формі. Це стосується промисловості, що виготовляє будівельні конструкції і деталі спеціального призначення, збірні будинки, деякі види будівельних матеріалів. Крім того, до нової продукції належать вироби як результат зборки, що поставляються ззовні або виготовляються на підприємствах Міністерства оборони України, окремих вузлів і деталей.

Проте виробництво нової військової продукції носить обмежений характер, воно пов'язано із задоволенням визначених потреб ЗС України, основний же напрямок діяльності промислових підприємств Міністерства оборони України – це ремонт і модернізація озброєння й військової техніки.

У галузях матеріального виробництва народного господарства ремонт не виділяється в самостійний вид діяльності.

Природно, організація ремонту в галузі матеріального виробництва (наприклад ремонту суден, рухомого складу залізничного транспорту, літаків, піднімального устаткування і т. д.) часто з використанням устаткування й інших потужностей промисловості, наявного досвіду роботи має свої переваги. Але свої переваги має й така організація ремонту, що характерна для ЗС України.

В організації процесу військово-економічного забезпечення ЗС досягається раціональний поділ функцій між сферою матеріального виробництва народного господарства й економікою ЗС України із забезпечення їх озброєнням, військовою технікою, військовим майном та їх ремонтом і модернізацією. Поділ життєвого циклу зброї за принципом: виробництво – оборонна промисловість, експлуатація, ремонт – збройні сили має велике військове й економічне значення.

У сучасних умовах ведення збройної боротьби необхідно зосереджувати в одних руках управління процесами бойового застосування засобів збройної боротьби, їх експлуатації, відновлення й модернізації. Таке об'єднання найбільш доцільно з погляду сучасних вимог до створення можливостей самостійного ведення бойових дій в екстремальних умовах, коли необхідна концентрація в одних руках ресурсів, засобів забезпечення й життєздатності. Крім того, треба враховувати, що в сучасних умовах розвитку озброєння та військової техніки, їх застосування в сучасній війні все більш актуальним стає чинник часу. Об'єднання в одній ланці процесів бойового використання озброєння та військової техніки, відновлення й модернізації дає великий виграш часу, підвищує ефективність використання засобів збройної боротьби. Важливо також враховувати й питання мобілізаційної готовності ЗС, необхідність ефективного використання засобів транспорту.

Із погляду економічного зосередження процесу відновлення та модернізації усіх видах озброєння і військової техніки в МОУ теж має свої плюси. Таке зосередження дає можливість розвивати промисловість ЗС у тісному зв'язку з наявною потребою, більш раціонально планувати капітальні вкладення в конкретні види воєнної промисловості, спеціалізувати ремонт і модернізацію як окрему галузь виробничої діяльності. Хоча ремонтна промисловість ЗС України пов'язана з відновленням досить різноманітної військової техніки й озброєння, усе ж у ремонті як виді виробничої діяльності є багато загальних рис організаційного, управлінського і технологічного плану, що можуть використовуватися для більш ефективної організації промислового виробництва в цілому.

Військово-економічна діяльність підприємств визначається наявністю конкретного виду продукту, тобто підметів ремонту озброєння та військової техніки. Обсяги, що випускаються, продукції та інших економічних показників установлюються тільки на рівні дійсної потреби в цій продукції.

Діяльність промислових підприємств МО України обмежується й обсягом асигнувань. Збільшення виробничої програми підприємств ЗС понад прийняту пов'язано зі збільшенням витрат за кошторисом МО України й у кінцевому підсумку здійснюється з державного бюджету. У зв'язку із суворою обмеженістю й цільовою спрямованістю усіх асигнувань за кошторисом МО України ніякого збільшення витрат бути не може.

Основна маса промислових підприємств має розвинуте господарство з різнобічною діяльністю, що включає випуск продукції, її реалізацію, капітальне будівництво, капітальний ремонт.

Структура промисловості ЗСУ визначається насамперед тим, що вона має багатогалузевий характер. У її складі є як підприємства, що випускають нову продукцію, так і ті, які здійснюють ремонт і модернізацію. Та й іншою вона не може бути, тому що господарство ЗС України саме по собі багатогалузеве. Промисловість МО України здійснює усі види ремонту за всі переліком озброєння, військової техніки і військового майна, ліспромгоспами і деревообробними підприємствами, видавництвами, друкарнями, картографічними фабриками, кіновиробництвом, заводами залізобетонних конструкцій і деталей, кар'єрами для розробки нерудних копалень і т. д.

Промислові підприємства можуть бути центрального й військового підпорядкування, іноді дрібні підприємства мають з'єднання й військові частини. Підприємства центрального підпорядкування входять у центральну ланку економіки ЗС України. Це найбільш значні спеціалізовані підприємства, що працюють під безпосереднім керівництвом центрального органу управління, утримувача фонду і розподільника ремонтного фонду озброєння, військової техніки і військового майна. Підприємства підпорядкування оперативного командування (армійського) входять у ланки оперативного командування (армійські) економіки ЗС України й підпорядковуються командуючому військами ОК або армії.

Промислові підприємства ЗСУ за ознакою управління й порядку фінансування можуть бути госпрозрахунковими та бюджетними.

Господарський розрахунок передбачає насамперед окупність витрат і рентабельність роботи. Це значить, що відшкодування всіх витрат у ході виробництва повинно здійснюватися за рахунок прибутків від виконання програми й решти – замовниками робіт. Крім того, госпрозрахункове підприємство повинно забезпечити одержання прибутку.

Важливою характеристикою економіки промисловості ЗС України виступають речовинні елементи виробництва. У речовинні елементи виробництва включається усе те, за допомогою чого людина впливає на речовину природи, надаючи їй потрібних якостей, потрібної форми. Речовинні елементи виробництва – це основні виробничі фонди, що беруть участь тривалий час у процесі виробництва і переносять свою вартість на утворюваний продукт. Що стосується ремонтних підприємств, то їх основні виробничі фонди втратою своєї вартості нового продукту не створюють, вони відновлюють раніше втрачену вартість. До речовинних елементів виробництва належать і невиробничі фонди (житлові будинки, будинки культурно-побутового призначення і т. п.).

Оборотні фонди також є речовинними елементами виробництва. Оборотні фонди складаються із сировини, матеріалів, палива й інших елементів, що у кожному виробничому циклі переносяться на виготовлений продукт.

До особистих чинників виробництва належать люди, їхні трудові навички і вся система матеріального стимулювання праці.

У загальній характеристиці економіки промислового виробництва ЗС України важливо виділити форми поділу праці. Ці форми виражаються в концентрації, спеціалізації, кооперуванні. Вимога концентрації виробництва в умовах бурхливого розвитку продуктивних сил суспільства є невід'ємного в кожній галузі виробництва, у тому числі й у промисловості ЗС України. Вирішення питань концентрації повинно сполучатися й враховувати військово-оперативну доцільність в розміщенні підприємств із метою досягнення високої мобілізаційної готовності.

Спеціалізація підприємств МОУ здійснюється в рамках забезпечуючих органів. Водночас здійснюється спеціалізація ремонту за видами конкретної військової техніки й озброєння. Так підприємства Повітряних сил виступають головними щодо ремонту авіаційної техніки, вертольотів для всіх видів ЗС України і т. д. Необхідна спеціалізація при роботах здійснюється також за видами промислових підприємств того або іншого виду ЗС, роду військ або центрального управління. Так свої специфічні задачі мають арсенали й бази, госпрозрахункові та промислові підприємства, свою спрямованість мають підприємства, що випускають нову продукцію.

Кооперування як форма організації виробництва проводиться в рамках споріднених підприємств. Особливо це характерно для підприємств будівельної промисловості, що випускають нову продукцію.

Частиною економіки підприємства є фінанси. Вони – синтетичний, узагальнюючий показник, що відображає хід виконання плану, дотримання вартісних пропорцій, економічного стану підприємств. Фінанси промисловості ЗСУ включають насамперед фінанси підприємств, що опосередковують кругообіг фондів у вартісній формі й охоплюють усі грошові відносини щодо утворення різноманітних фондів коштів цільового призначення. У фінанси промисловості ЗСУ також включаються й фінансові відносини усіх ланок управління із відмобілізування фондів, поповненню оборонних засобів, фінансування титульних витрат підприємств.

При організації економічних відносин із підтримки, ремонту, модернізації озброєння й військової техніки в арміях розвинутих держав світу враховуються вимоги науково-технічної революції до засобів ведення збройної боротьби. Водночас ці відносини в ринкових умовах неминуче будуються на основі економічних відносин, що характеризує даний засіб виробництва. Для збройних сил найбільших держав з ринковою економікою характерна передача великої частини робіт із ремонту та модернізації озброєння й військової техніки приватним фірмам, що спеціалізуються на виробництві озброєння й входять до складу військово-промислового комплексу. Великий обсяг виробничої діяльності здійснюється й у самих збройних силах.

Із метою створення сприятливих умов для виробничої діяльності на основі концентрації науково-технічних і виробничих потужностей та фінансових ресурсів держави стало важливим питання реструктуризації підприємств Міністерства оборони України.

Дата добавления: 2014-12-07