План вивчення теми. 1. Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку: мета, принципи, методи

1. Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку: мета, принципи, методи.

2. Сутність та види калькуляції.

1. Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку: мета, принципи, методи.

Оцінка - це відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальненя їх у цілому по підприємству.

В бухгалтерському обліку та фінансовій звітності майно і господарські операції оцінюються у національній грошовій одиниці України способом підсумовування витрат. При оцінці засобів і джерел їх утворення, доходів і витрат діяльності в обліку та фінансовій звітності слід дотримуватись принципів наведених у Законі "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Принципи бухгалтерського обліку - це правило, якого слід дотримуватись при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Основні принципи бухгалтерського обліку щодо вимог до оцінки активів, капіталу, зобов'язань, витрат і доходів
Обачність	застосування методів оцінки, які повинні запобігати зниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів
Безперервність	оцінка активів і зобов'язань визначаєьться з позиції, що підприємство працюватиме і надалі
Превалювання сутності над формою	пріоритетною є оцінка активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання
Єдиний грошовий вимірник	вимірювання та узагальнення господарських операцій у фінансовій звітності здійснюється у єдиному грошовому вимірнику

Оцінка і розкриття окремих статей фінансової звітності і у примітках до фінансової звітності здійснюється згідно відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

В них наведені методи оцінки, за якими активи, капітал і зобов'язання повинні відображатись в обліку при їх придбанні, використанні, списанні, а також доходів і витрат, що виникають в процесі діяльності для визначення результату діяльності та відображення їх у фінансових звітах.

2. Сутність та види калькуляції

Калькуляція - від латин. calculation (підсумок) передбачає складання таблиці, в якій розраховують собівартість одиниці продукції або іншого об'єкта калькуляції (замовлення тощо).

Собівартість - сума витрат на виробництво продукції, робіт, послуг. В залежності від цілей виділяють такі види собівартості: технологічну, виробничу, повну собівартість готової продукції, повну собівартість реалізованої продукції.

Процес набирання витрат для підрахунку собівартості називається калькулюванням.

Метою калькулювання собівартості продукції є:

1) підготовка даних для визначення обсягу виробництва і розміру цін на продукцію (роботи, послуги);

2) підготовка даних необхідних для розробки фінансових планів (планів руху грошових коштів) і бюджета підприємства;

3) підготовка даних для ведення бухгалтерського обліку.

Собівартість визначається з метою ціни виробничої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Об'єктом калькулювання (об'єктом обліку) може бути готова продукція, напівфабрикати, вироби, послуги, теплова і електрична енергії тощо. Усі об'єкти калькулювання можна поділити на два види:

1. матеріальні;

2. нематеріальні, що використовуються в момент виробництва.

Для продукції, яка може бути виміряна за вагою, довжиною, площею тощо, об'єктом калькулювання є одиниця виміру: 1 кг, 1 м, 1 л, 1 т, 1 шт, 1 кіловат-год, 1 тоно-километр, 1 замовлення тощо.

Для практичної роботи міністерства і державні комітети, що управляють галузями народного господарства, затвердили цілий ряд методичних рекомендацій по калькулюванню собівартості. Вони містять перелік калькуляційних статей, за якими набираються витрати для визначення собівартості, визначають склад витрат підприємства, які включаються до цих статей. Методичними рекомендаціями допускається відмовлення від калькулювання тих видів допоміжної продукції, які випускаються в невеликій кількості і повністю споживаються на підприємстві.

В умовах ринкової економіки єдиної методики калькулювання продукції бути не може. Тому кожне підприємство з врахуванням своїх цілей і інтересів повинно самостійно визначати правила калькулювання. Проте існує і загальний для всіх склад статей калькуляції (таблиця 4.1):

Таблиця 4.1

Склад статей витрат собівартості продукції

Вид собівартості	Найменування статей витрат
Повна собівартість реалізованої продукції	Повна собівартість готової продукції	Виробнича собівартість	Технологічна собівартість	1. Прямі матеріальні витрати
2. Прямі витрати на оплату праці
3. Сума зборів на соціальні заходи. які нараховуються на прямі витрати на оплату праці
4. Інші прямі витрати
5. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання
6. Загальновиробничі витрати
7. Адміністративні витрати
8. Витрати на дослідження і розробку
9. Інші операційні витрати, що пов'язані з виробництвом
10. Фінансові витрати. що пов'язані з виробництвом
11. Постійні витрати на збут, які не пов'язані безпосередньо з відвантаженням продукції покупцю
12. Змінні витрати на збут, тобто витрати пов'язані з відвантаженням і доставкой продукції покупцям
В деяких випадках ці витрати можна віднести до складу прямих витрат

Така класифікація статей калькуляції являється універсальною і може застосовуватись в будь-якій галузі народного господарства. При цьому наповнення цих статей (склад елементів калькуляційних статей) різне, в залежності від галузі народного господарства, виду виробництва, конкретного підприємства.

Кожна стаття складається з витрат, які є елементами статті. Наприклад, для статті "Прямі матеріальні витрати" елементами статті є витрати сировини, матеріалів, палива, інших матеріальних цінностей, з яких безпосередньо виготовляється продукція. Для статті "Прямі витрати на оплату праці" елементами статті є витрати на оплату праці основних виробничих робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію. Для статті "Адміністративні витрати" елементами статті можуть бути витрати сировини, матеріалів, палива, на оплату праці тощо, пов'язані з управлінням всього підприємства в цілому.

Види калькуляції залежать від методів калькулювання.

Метод калькулювання - це спосіб групування витрат за об'єктами калькулювання, який включає в себе набір технічних прийомів для розрахунку собівартості продукції. Розрізняють такі методи калькулювання: позамовний, попередільний, метод прямих витрат, метод поглинутих витрат.

Питання для самоконтролю

1. Сутність оцінки та її застосування.

2. Назвіть принципи бухгалтерського обліку, яких слід дотримувати при визначенні оцінки.

3. Наведіть визначення та розкрийте сутність калькуляції.

4. Що являється об'єктами калькуляції?

5. В чому полягає сутність калькулювання?

6. Мета та методи калькулювання.

7. Статті калькуляції та їх зміст.

Література: [93, 94, 95, 99, 100, 101]

Модуль 1. Поняття і метод бухгалтерського обліку

Тема 5. Документація та інвентаризація, техніка і форми бухгалтерського обліку

Дата добавления: 2014-12-07