Композиція-це внутрішньо-доцільне підкорення окремих елементів і загальної конструкції конкретній цілі. 2 страница

–– Трикутник (рівнобічний) – форма інтелектуально-раціонального усвідом­лення та освоєння простору. Залежно від практично-логічної необхідності, людина може визначити конфігурацію площини найраціональнішими (найменшими) засобами кількості кутів та фізичних дій, використовуючи рівнобічний трикутник.

1. Архітектурна форма реалізується:

а) за основними вимогами (до споруди):

– ідейним задумом (образом);

– геометричною конфігурацією (формою);

– функціональним призначенням (користю);

– об’ємом параметрів (габарити);

– інженерією конструкції (матеріали);

– технологією та механізмами (реалізація);

– експлуатаційними показниками (капітальність, вартість).

б) за допоміжними вимогами (до деталей):

– досягнення цілісності (задуму та реалізації);

– орієнтація та масштабність (в просторі);

– архітектурно-мистецькими особливостями (стиль);

– емоційно-психологічними засобами (ракурси);

– естетикою використання будівельного матеріалу (конструкції).

2. Архітектурні форми можуть: заповнювати, замикати, обмежувати, геомет­рично конфігурувати, розгортати, концентрувати, ієрархізувати, закривати–відкри­вати, акцентувати простір або домінувати в урбанізованому та ландшафт­ному просторі.

3. Мистецтво розміщення форми в просторі можна поділити на:

а) композицію (образу) площини як складової об’єму та його поверхні (в інтер’єрі та екстер’єрі та як окремий елемент ландшафту);

б) композицію (образу) об’єму як складової простору та його взаємодії з оточенням (окремі об’єкти, комплекси та урбанізовано-ландшафтні концепції). Для опанування мистецтва архітектурної композиції необхідно навчитися створювати як емоційно-психологічну естетику та образ споруди, так і оволодівати знаннями та вмінням використовувати функціонально-технологічні та сировинно-конструктивні їх

особливості для творчої реалізації під час будівництва.

2 курс 1 семестр Лекція 1. Завдання 1. Композиція засобами контрасту та ньюансу

Завдання виконують на основі геометричних форм та їх трансформації.

· Композицію контрасту (з фр. – протилежність) вирішують як протистав­лення форм.

Засобами композиції контрасту підсилюють протилежність як зівстав­лення: короткого – довгого, прямого – криволінійного, тонкого – товстого, вузького – широкого, темного – світлого, старого – нового, геометрично/регулярного – пластичного, теплого – холодного.

· Композицію нюансу (з фр. – відтінки відмінностей) вирішують як відношення між формами або поступову зміну та перехід однієї форми в іншу з незначним відхиленням, із поступовою фіксацією їх зближення або віддалення до протилежностей. Тобто, плавна зміна геометричної форми, величини, маси тональностей кольору, напряму руху.

· Композицію можна вирішувати як співвідношення напрямів руху (зміни) величини мас, конфігурації та форми, освітленості, матеріалу, кольору.

Засоби протиставлення (контраст) та відтінків (нюанс) можна врівно­важувати як збіг та співмірність, що означає “композиційну тотожність” за розмірами, елементами, кольором, формою.

Площина може розглядатися як поверхня: інтер’єру, екстер’єру, елементів впорядкування.

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год) викладають терміни та поняття, необхідні для вирішення двох підзавдань.

Студенти протягом відведеного часу (аудиторної та самостійної роботи) виконують завдання за довільно вибраною схемою з врахуванням:

а) засобів контрастних протилежностей (геометричної форми, маси, кольору);

б) засобів нюансних відмінностей (як поступовий перехід однієї конфігурації форми в іншу або плавну зміну маси, відтінків однієї форми);

Композицію вирішують на основі технології та сировини опоряджувально–декоративних матеріалів (скло, метал, кераміка, дерево).

· Техніка виконання (в кольорі): аплікація та паперове моделювання (решітки, мозаїчного панно, віконного вітражу).

Завдання2.	Довільна композиція на основі геометричних форм та формотворень (квадрат, коло, трикутник). Їх трансформації та взаємопоєднання
1год.

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год.) викладають терміни та поняття, пов’язані із тематикою композиції форми та площини:

– площина–поверхня;

– форма–конфігурація;

– взаємопоєднання та трансформація.

Студенти протягом відведеного часу (аудиторної та самостійної роботи) виконують завдання за довільно вибраною схемою:

а) однотематичної композиції (коло, квадрат, трикутник);

б) композиції взаємопоєднання або трансформації (коло–квадрат, коло–трикутник, квадрат–трикутник або коло–квадрат–трикутник);

в) тест–завдання: побудова корпусу людини на основі 10-ти базисних геометричних форм (коло–квадрат–трикутник) (рис.6).

· Техніка виконання (в кольорі): аплікація, графіка, фломастер, штрихування, тонування, паперове моделювання.

Оформлення: на форматі А-4 (1 аркуш), підпис: (ст. гр. Ар-?, прізвище та ініціали), розміром 3–5 мм. Написати вертикальним класичним шрифтом або наклеїти в комп’ютерному виконанні. Зліва на аркуші листа залишити вільну смугу (завширшки 20 мм) для подальшого скріплення в альбом для звіту про виконану тематику тем 1–8. Усі наступні завдання оформляти за вказаними вимогами Задана тема композиції виконується на двох аркушах формату А-4:

а) композиція контрастними засобами;

б) композиція нюансними засобами

.

Лекція№ 2.-.1 год.4.год. практичних.

Завдання 2.Відкрита та закрита композиція.

Завдання виконують на основі геометричних форм, які технологічно можливо реалізувати як архітектурний вид мистецтва (декор, вітраж, решітка, мозаїка) з таких матеріалів, як дерево, метал, скло, кераміка, цінні породи каменю.

· Відкритою композицією вважають таку, яку можна розширювати і продовжувати не регулярно у різних векторах (напрямах).

Регулярне повторення якогось елемента одного композиційного мотиву у засобах відкритої композиції називають “рапортом” (з фр. доповнення). Композиція може розгортатися як лінійно (радіально, діагонально, спірально, концентрично), так і площинно (нерегулярно, регулярно), симетрично, асиметрично.

· Закритою композицією вважають таку, в якій розташування елементів (компонентів) не допускають змін (доповнення–віднімання) без порушення первісного задуму композиції. Закрита композиція зосереджена та має чіткі межі, вона не може мати тенденції розгортання.

· Композиція несе як інформативно-тематичне, так і емоційно-мистецьке навантаження. Для підсилення композиційної виразності та знаковості використовують (або ні) такий творчий засіб, як композиційний центр. Він може збігатися з геометричним та мати окреме символічно-знакове або філософське значення, а може уявлятися поза площиною компонування.

Площина може розглядатися як поверхня:

а) екстер’єру фасаду (фрагмент стіни, вітраж, панно);

б) інтер’єру приміщень (фрагмент стіни, вітраж, панно, перегородка);

в) як мала форма – елемент впорядкування (благоустрій – рос.), в ландшафті (сквер, газон).

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год.) викладають терміни та поняття, пов’язані із тематикою композиційного вирішення двох підзавдань. Студенти протягом відведеного часу (аудиторної та самостійної роботи) виконують завдання за довільно вибраною схемою з врахуванням засобів акцентування композиційного центру або без такого (лінійне, центричне або рапортне рішення).

· Техніка виконання (в кольорі): аплікація та паперове моделювання (решітки, мозаїчного панно, віконного вітражу).

Завдання 3. Композиція засобами метру та ритму (2 год.)

Завдання виконують на основі співмірностей (лат. – пропорціювання) як художню композицію математичних співвідношень. Математичними закономір­ностями студенти вчаться вирішувати архітектурну гармонію як структурне співвідношення елементу (форми–модуля), естетизують закони його кількісно-метричної та ритмічно-конфігуративної зміни як засобів архітектурного та технологічно–опоряджувального мистецтва.

· Композицію засобами метра (з гр. – міра) вирішують як естетику, з використанням математичних рядів “ прогресії ” послідовного повторення (раз–раз–раз) або послідовної зміни (раз–і, раз–і) одного і того самого елементу.

· Композиція засобами ритму (з гр. роз – міра) є змінений метричний ряд, що послідовно повторюється в арифметичній або геометричній прогресії.

· Рядом називають впорядковану у періодичному повторенні пропор­ційних відношень “метра–ритму” систему елементів. Елемент, який має форму та метричну, кількісну, конфігуративну або дистанційну закономірність повторен­ня, називають періодом ряду.

· Ритм та метр можуть бути простими та складними:

а) простий ритм – повторення однакових елементів з різним інтервалом.

б) складний ритм – зміна складності елементів та інтервалів між елементами.

в). Простий метр – повторення однакових елементів та інтервалів.

г). Складний метр – повторення різних елементів у метричних рядах, спрямо­ваних композиційно у протилежних напрямах.

Отже, метричній та ритмічній композиції властива змінність та повто­рюваність, що дає системі відчуття організованості як статики або змінності як динаміки, яка може розвиватися в різних напрямах. Композиції можуть бути варіантом поєднання засобів метра–ритму.

Площина може розглядатись як поверхня: інтер’єру, екстер’єру, елементів впорядкування.

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год) викладають терміни та поняття, необхідні для вирішення двох підзавдань.

Студенти протягом відведеного часу (аудиторної та самостійної роботи) виконують завдання за довільно вибраною схемою з врахуванням:

а) засобів естетики метричних рядів (форми, маси, кольору, відстані між елементами);

б) засобів естетики ритмічних рядів (композиції на основі арифметичної, геометричної прогресії);

Композицію виконують на основі технології та сировини опоряджувально–декоративних матеріалів (скло, метал, кераміка, дерево).

· Техніка виконання (в кольорі): аплікація та паперове моделювання (решітки, мозаїчного панно, віконного вітражу).

Лекція №3.1 год.4.год. практичних.

Завдання 4.	Композиція раціональними та ірраціональними засобами 2.год. практичних.

Завдання вирішують на основі подальшого вивчення пропорцій засобами раціонально-логічного та ірраціонально-емоційного виконання.

· Композицію засобами раціонального (з лат. – розумово /усвідомленого) вирішують як естетику з використанням логічної практичності геометричних форм. Найпростішим методом є метричне або ритмічне повторення модуля геометричної форми. В архітектурі Давнього Єгипту використовували мірний шнур, рівно поділений вузлами на 12 частин (як 12 місяців року), з якого утворили трикутник з поділами сторін 3:4:5. Такий трикутник називався “священним/золотим”.

У геометричних композиціях Еллади користувалися методом “єдиної аналогії” як модульної пропорції цілого та його частин. На основі двох рівних квадратів, що творили прямокутник, будували Парфенон та інші храми. В Київській Русі храми будували на основі рівнобедреного трикутника, в якому сторона називалася “мірна пряма сажень” (152,8 см), діагональ – “коса – велика сажень” (216,0 см). За основний модульний розмір для побудови храмів було прийнято діаметр центрального куполу. Тобто як ірраціональну властивість поєднання периметру кола з периметром вписуваного в нього багатокутника підкупольної стіни.

· Композицію засобами ірраціонального (з лат. – позасвідомо-інтуїтивного) вирішують як естетику форм, що побудовані на основі “почуттєвих” композицій, тобто величин виміру, які діляться на частини з некратними числами (цілого і його десятої, сотої, тисячної). До ірраціональних відносять число Пі 3,14 у вимірах довжини та площі кола та його показникові співвідношення до вписуваного в коло багатокутника.

Найпростішою ірраціональною геометричною формою є трикутник, побудо­ваний на основі сторін прямокутника (з двох квадратів) та його діагоналі. Співвідношення сторін 1:2, а трикутник, утворений на їх основі, називатиметься трикутником “золотого перетину”.

За законами побудови пропорцій “золотого перетину” кожний наступний розмір або величина збільшуватимуться як сума двох попередніх. Наприклад: Якщо “раціональний” ряд величин змінюється (за законами метричності–ритмічності) як послідовне збільшення виміру заданого модуля (наприклад: 1–2–3–4–5–6–7–8–9–10–11–12–13) то “ірраціональний” збільшується на кожну наступну величину як сума двох попередніх (наприклад, 1–2–3–5–8–13–21... і т. д.)

Ірраціональність рядів досліджував італійський математик Фібоначчі, пізніше французький архітектор Ле Корбюзьє. Він запропонував дві шкали виміру на основі пропорцій людини (червону та синю) та побудував за цими пропорціями будинок у Марселі.

У сучасному архітектурному пропорціюванні (з лат. – співмірність) міжнародним стандартом прийнято узагальнений розмір (30 см) як уніфіковане співвідношення біологічних вимірів людини (ергономіка) до технологічних процесів будівельних виробів та розмірів. Така співмірність архітектурної форми та її елементів до людини та її частин, а також до навколишнього природного та архітектурного середовища називається масштабністю (масштабом).

Площина може розглядатись як поверхня: інтер’єру, екстер’єру, елементів впорядкування.

· Послідовність виконання завдання: Студентам коротко (1 год) викла­дають терміни та поняття, необхідні для вирішення двох підзавдань. Студенти протягом відведеного часу (аудиторної та самостійної роботи) вико­нують завдання за довільно вибраною схемою з врахуванням: а) засобів естетики раціональних форм (сажневий, “золотий” або рівносторонній трикутник); б) засобів естетики ірраціонального трикутника “золотого перетину” (побудова ірраціональних пропорцій з трикутників “золотого перетину” та композиції площини);

Композицію виконують на основі технології та сировини опоряджувально–декоративних матеріалів (скло, метал, кераміка, дерево).

Техніка виконання (в кольорі): аплікація та паперове моделювання (решітки, мозаїчного панно, віконного вітражу). Задана тема композиції виконується на двох аркушах формату А-4 як два підзавдання:

а) композиція засобами раціональності;

· б) композиція засобами ірраціональності.

Завдання 6.	Композиція засобами статики та динамики.(2 год.)

Завдання вирішують на основі механічної рівноваги тіл.

Механічно–емоційними засобами композиції студенти вчаться вирішувати творче завдання “статики” або “динаміки”.

· Композицію засобами статики (з гр. – вага/рівновага) вирішують як емоційно-творчу незмінність (маси, простору, форми) у всіх напрямах її можливих змін. Статичність забезпечується зосередженням маси форми в центрі композиції або її скерованістю до центру, симетричністю, прямолінійністю горизонтальних метричних побудов, тяжіння до основи, переважання великорозмірності, освітле­ності та холодно-заспокійливої гами кольорів (синій, блакитний, сірий).

· Композицію засобами динаміки (з гр. – сила / напруга, зміщення) вирішують як підсилення напруги дії внутрішніх або зовнішніх сил. Емоційно–творчо така композиція сприймається як зміщення, розширення або наростання, зміна маси, форми предметів та простору. Динамічність забезпечується засобами роззосередження, косо–криво–спіралелінійністю, асиметричністю, а також нерівновагою, противагою (мас, форм, деталей), кольорових контрастів, гарячої збуджуючої гами (жовтогарячий, червоний, оранжевий).

· Статика та динаміка можуть вирішуватися як кінетична (з гр. – рухлива) або потенційна (з гр. – прихована) емоційно–творча композиція.

Площина може розглядатись як поверхня: інтер’єру, екстер’єру, елементів впорядкування.

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год) викладають терміни та поняття, необхідні для вирішення двох підзавдань. Студенти протягом відведеного часу (аудиторної та самостійної роботи) виконують завдання за довільно вибраною схемою з врахуванням:

а) засобів естетики статичних закономірностей механіки та психології (форми, маси, кольору, відстані);

б) засобів естетики динамічних закономірностей механіки та психології (розширення, напруження, зміщення, зміна);

Композицію виконують за правилами технології сировини, використовуючи такі опоряджувально-декоративні матеріали, як скло, метал, кераміка, дерево.

Техніка виконання (в кольорі): аплікація та паперове моделювання (решітки, мозаїчного панно, віконного вітражу). Задана тема композиції виконується на двох аркушах формату А-4 як два підзавдання:

а) композиція засобами статики;

· б) композиція засобами динаміки.

Лекція №4.1 год. 4.год. практичних

Завдання 7

Композиція засобами ілюзії

Завдання виконують на основі засобів оманливої передачі видимих зображень, що створюють хибне уявлення простору або предметів. До таких належать засоби заломлення та ілюзії.

· Композицію засобами заломлення (ламання під кутом ліній та площини) вирішують з використанням правил перспективи (з лат. – дивитися в далечінь) для створення враження багатовимірності площини або простору. Засобами заломлення можна створити емоційне відчуття віддалення–приближення, розгортання–розши­рення, предметної об’ємності. Тобто, створення форм під відповідними кутами для досягнення відчуття об’ємності та просторовості.

· Композицію засобами ілюзії (з лат. – оманливість) вирішують з вико­ристанням правил імітації та візуалізації творчої уяви. Засобами ілюзії можна створити емоційне відчуття легкості–важкості, тепла–холоду, рельєфності та калейдоскопічності або “перетікання” площини та її просторової трансформації.

· Творчі засоби заломлення та ілюзії належать до мистецького жанру абстрактно–віртуального формотворення та візуальних рефлексій.

Площина може розглядатись як поверхня: інтер’єру, екстер’єру, елементів впорядкування.

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год) викладають терміни та поняття, необхідні для вирішення двох підзавдань.

Студенти протягом відведеного часу (аудиторної та самостійної роботи) виконують завдання за довільно вибраною схемою з врахуванням:

а) засобів естетики лінійно графічних композицій (прямолінійно–площинне заломлення) для передачі об’ємності;

б) засобів естетики пластичних та калейдоскопічних композицій (рефлексії віртуального формотворення);

Композиція виконується на основі технології та сировини опоряджувально–декоративних матеріалів (графіка, мозаїка, скло, кераміка).

Техніка виконання (в кольорі): аплікація та паперове моделювання (решітки, мозаїчного панно, віконного вітражу, графічного естампу). Задана тема композиції виконується на двох аркушах формату А-4 як два підзавдання:

а) композиція засобами заломлення форми;

· б) композиція засобами ілюзії форми

Завдання 8.	Оформлення (логотип) Заголовного аркуша (2 год.)

Завдання вирішують як логотип всіх тем для заголовного аркуша альбому. Альбом брошурують з матеріалів виконаних робіт послідовно за темами 1–7. Альбом (як звіт) здають викладачеві для нарахування балів за виконані роботи..

· Логотип напису може бути виконаний за варіантами:

1) в комп’ютерно –поліграфічному виконанні;

2) в художньо– аплікаційному виконанні;

3) в штрихово –графічному виконанні.

· Інформаційно–текстові дані та композиція їх розміщення (на аркуші формату А-4) виконуються за аналогом варіанта 1 на рис. 1, найменша висота букв 3–5 мм. Задана тема композиції виконується на аркуші формату А-4 як (одне завдання) композиція заголовного аркуша

Лекція №5- 1. год.. 4.год. практичних

Завдання 9.	Колір,поверхня,світло.(2 год.)
Композиція на основі особливостей базових (основних) кольорів (червоний, жовтий, синій). Їхнє взаємопоєднання, відображення емоційної тональності.

Завдання вирішують на основі: властивостей поверхні площини (фактура, текстура) та особливостей кольору (хроматичні – ахроматичні, теплі – холодні, основні та протилежні).

· Ознайомлюються з основними властивостями кольорової гами як спектрального аналізу електромагнітних особливостей світлового потоку та фізіологічно-психологічних властивостей його сприйняття людиною.

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год) викладають терміни та поняття, пов’язані із тематикою особливостей кольорової композиції площини:

а) на основі доповнювальних протилежностей базових кольорів:

– червоний (енергія) – зелений (життєвість);

– жовтий (мислення) – фіолетовий (духовність);

– синій (почуття) – оранжевий (активність);

б) студенти протягом відведеного часу (аудиторної та самостійної роботи) виконують завдання за довільно вибраною схемою розташу­вання на площині (рис. 1, 2).

Площина може розглядатися як поверхня (стіни, перегородки, вітража, панно).

· Техніка виконання (в кольорі) гуашними фарбами як тонування на білому папері технікою тампування (ватним, марлевим, пінопластовим тампоном).

Оформлення: на форматі А-4 (1 аркуш). Підписи: “Класичні кольо­ри”, прізвище студента та ін. виконувати за аналогією до Теми – І (першого модульного рівня). Усі наступні оформлюються аналогічно. Колірна композиція, складовими компонентами якої є «теплі» та «холодні»плями.

. спокій політ

тиша тиша

шум шум

гуркіт

·

	Завдання 10. Силует і поле(2 год.) Закономірність рівноваги як засіб організації елементів у єдину стійку систему.. Головне – другорядне Організація домінантних відносин формальних елементів композиції   Приклад до завдання 10

Лекція№ 6-1 год.

	Завдання 11.Проект-«Декор в архітектурі»- 2 год.

Завдання виконують на основі побудови композиції площини у довільно вибраній формі: стіна-перегородка, інтер’єр, екстер’єр), мозаїчне панно, скляний вітраж, металева/дерев’яна решітка, дерев’яна інтарсія, керамічне обличкування.

· Композицію курсового проекту (КП) виконують на основі:

а) виданої для завдання (підоснови) фрагментів перспективи, плану та розгортки стіни приміщення або фасаду зовнішньої стіни, входу, вікна, вітрини будинку;

б) збирання та опису тематичного матеріалу (ілюстрацій) на тему декору;

в) композиційного аналізу однієї із ілюстрацій декору;

г) проектної пропозиції новаційного рішення (на основі виданої під­основи);

д) виконання заголовного аркуша альбому як логотипу для виконаної теми курсового проекту;

е) захист проекту.

· Послідовність виконання КП:

Студентам коротко (1 год.) викладають терміни та поняття, пов’язані з тематичною композицією вирішення завдання.

Студентам видають фрагменти (ксерокопії) планів, перспектив та розгорток фасадів або внутрішніх стін як підоснову для майбутнього проекту.

· Техніка виконання (в кольорі) художніми засобами у будь-якій графіці (аплікація, монтаж, лінійна композиція) на аркуші формату А-3 будь-якого кольору

· Оформлення: Курсовий проект оформляють у вигляді альбому з 5–6 аркушів, послідовно брошуруючи виконані завдання на тему КП.

Завдання видається для виконання студентами КП як художньо-архітектурного завершення будь-якого творчого об’єкта для отримання навичок та досвіду синтезу архітектури та інших жанрів мистецтва.

	Задана тема виконується на аркуші формату А-3 як два підзавдання: а) збирання матеріалу (від 3 до 5 ілюстрацій); б) опис матеріалу.

Завдання виконують, збираючи та вивчаючи композиційні основи архітек­турного декору.

Ілюстрації можуть бути підібрані (як приклад) на основі варіантів збирання та опису матеріалу:

· а) збирання матеріалу (за вибраними темами):

1) декор в історичному архітектурному стилі (готика, ренесанс, хай-тек);

2) декор в історичному українському архітектурному стилі (візан­тійства, бароко, сецесія);

3) декор в народному мистецтві та архітектурі (українських, французьких та ін.);

4) декор в сучасному мистецтві (тату, інсталяція, візуалізація);

· б) опис матеріалу (на основі вибраної теми до кожної пронумерованої ілюстрації):

1) вказати територію або країну чи етнічний регіон, до яких належать матеріали (ілюстрації);

2) вказати епоху або століття чи роки виконання зібраного матеріалу або окремої роботи;

3) вказати авторство та мистецьку належність декору до певного історичного архітектурного стилю чи народного мистецтва;

4) Вказати деталь декору в архітектурній споруді або стилі (інтер’єрі, екстер’єрі);

5) вказати джерело (звідки взято матеріал).

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год) викладають терміни та поняття, пов’язані із тематикою виконання завдання.

Студенти узгоджують з викладачем вибрану тему для КП “Декор в архітектурі” та в бібліотеці самостійно підбирають не менше трьох (не більше п’яти) однотематичних взірців декору в архітектурних об’єктах у певному історичному стилі або з народного мистецтва.

Техніка виконання (в кольорі): аплікація, паперовий монтаж, замальов­ки, ксероксно-комп’ютерна графіка або фотографії.

Завдання 12. Композиційний аналіз українського декору -2 год.

Завдання виконують як (процес вивчення) композиційно-художній аналіз тільки одного з підібраних взірців декору (найбільш зрозумілої студентові ілюстрації).

Питання до аналізу–відповіді:

1) тектонічно -композиційні особливості побудови декору (статика, динаміка, симетричність, центричність, спіральність, лінійність);

2) структурно -складове формотворення (геометричні форми, рослинні або тваринні складники);

3) структурно-складове кольорове рішення (наявність кольору, теплі або холодні барви та їх кількісно-композиційна характеристика);

4) ідейно- символічний зміст композиції (міфологічний, релігійний, історичний, політичний, соціальний, ритуальний, мистецько-есте­тичний);

5) матеріал виконання (текстура, фактура, сировина, технологія);

6) порівняльно -типологічна особливість аналізованого взірця відносно решти підібраних.

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год) викладають терміни та поняття, пов’язані з тематикою вирішення завдання.

Студенти вчаться коротко вивчати та аналізувати твори мистецтва та архітектури, узгоджують з викладачем вибрану для аналізу ілюстрацію та коротко відповідають на послідовно поставлені запитання.

Роботу виконують як аудиторно-домашню.

· Техніка виконання (в кольорі): художньо-графічними засобами (як окремі ілюстрації до кожного з поставлених запитань) у комп’ютерній, ксероксній графіці, замальовки, монтаж-аплікація, фото.

1 курс 2-й семестр

(лекцій 14 годин 66 практичних.)

Лекція№7(1год.)Лекція№8(1год.) 8 год практичних

	Завдання 12.Проект новації декору (Декоративна композиція в інтер'єрі кафе)

Завдання вирішують як клаузуру та проект (нової ідеї) сучасної трансформації на основі підібраних та проаналізованих деталей та елементів декору історичних архітектурних стилів або етнічних орнаментальних засобів.

Дата добавления: 2014-12-07