Композиція-це внутрішньо-доцільне підкорення окремих елементів і загальної конструкції конкретній цілі. 3 страница

Клаузуру та проектне рішення виконують як декоративно-архітектурну, фронтальну композицію з підкресленням мистецьких особливостей:

а) естетики функції	(засоби освітлення, необхідність пере­пони-перегородки, відчуття зміни простору (ілюзії) приміщення);
б) естетики конструкції     в) естетики біоніки	(матеріал та конструкція (сировина) вікна, дверей, вітража, перегородки, решітки, мозаїчного панно). (на основі тектонічно-структурних особливостей будови листка, крила, стовбура, стебла або біоструктур – павутиння, бджолині стільники та ін.)

· Послідовність виконання завдання:

Студентам коротко (1 год) викладають терміни та поняття, пов’язані із тематикою виконання завдання.

Студенти вчаться навичок проектування новітньо-сучасних рішень як творчого переосмислення мистецьких засобів в архітектурі та мистецькому синтезі засобів декору та архітектури.

· Техніка виконання (в кольорі): художньо-графічними засобами в комп’ютерній, ксероксній графіці або художньо-аплікаційній подачі проекту.

До проекту додають ескізи клаузурних варіантів виконання олівцем, тушшю або іншими засобами.

ПРИКЛАДИ ДО ЗАВДАННЯ №12

«Казино»

«Лунный свет

» «Квадрат»

«Селена»

«Посейдон»

«Космос»

Лекція№9 (1год.)Лекція№10(1год.) 10 год. практичних Художні напрями ХХ ст. Стилі. Композиційна побудова, пластика форми й орнаментальний декор у скульптурі та декоративно-ужитковому мистецтві.. Властивості кольору та живописні прийоми у створенні художніх образів.

Завдання: 13. 8 год.(Створити колірної образ мешканця інтер'єру). Задана тема композиції виконується на аркуші формату А-3 як завершення творчих висновків до попередніх тем.

Орієнтовні твори для сприймання:
Приклади архітектурних шедеврів ХХ ст. (А. Гауді, Г. Ейфель, Ле Корбюзьє, В. Городецький та ін.), творів скульптури (О. Архипенко, Ч. Макінтош та ін.), живопису (М. Реріх, М. Врубель, О. Богомазов, М. Бойчук, Г. Клімт, Ж. Сьора, К. Піссарро. А. Матісс, В. Кандінський, К. Малевич, П. Пікассо, С. Далі та ін.).

ПРИКЛАДИ ДО ЗАВДАННЯ №13

Кімната ділової жінки

.Лекція№11 Лекція№12 (1год.) 10год практичних

Завдання14..	Реклама атракціонів в луна-парку(плакат) а - 8 год.
.

Завдання вирішують як логотип до КП “Декор в архітектурі” для заголов­ного аркуша (альбому) проекту. Логотип напису повинен бути вирішений як мистецький напис (логотип-оформлення) теми та поданий у новаційному виконанні дизайну поліграфічного мистецтва за варіантами:

1) художньо- аплікаційного виконання;

2) мистецько -графічного виконання;

3) комп’ютерно -графічного виконання. Задана тема композиції виконується на аркуші формату А-3 як композиція заголовного аркуша альбому

ПРИКЛАДИ ДО ЗАВДАННЯ №14

Ракета

Карусель

.Лекція№13 Форма,простір,колір. Лекція№14 (1год.) 10год практичних

Завдання 15.

Розробка ескізів оздоблення екстер'єру та інтер'єру громадської будівлі суперграфікою на екологічну тематику.10 год.

СУПЕРГРАФІКА (лат. — велике зображення)
Абстрактна композиція, кольорові плями або схематичні зображення на стінах будівель 2-ї пол. XX ст. Явилась одним з логічних наслідків антихудожньої спрямованості архітектурної творчості, зведення мистецтва архітектури до елементарного будівництва, яке вирішує лише утилітарні функції створення просторового середовища для життєдіяльності людини і суспільства. За допомогою С. свідомо або спонтанно намагаються "прикрасити" примітивні площини споруд, глухі стіни брандмауерів, задовольняючи тим самим одвічне прагнення Людини до прекрасного і змістовного.

Пірамиди

місто

Просторовий віхор

Призми та рами

Місто

складний простір

японськи мотиви

фактури та рефлекси

напрями в просторі

складні ритми

космічне павутиння

IV.Лекція№15 Лекція№16 (1год.) 10год. Практичних

Завдання17.

Використання рельєфної,об’ємноі композиції в розробці дизайнерських проектів, інтер'єру житлової кімнати.

Завдання починають з розробки загальноі форми в інтер’єрі,яка мае конкретне функцій не чи декоративне призначення і е акцентуючюю віссю всього композиційного рішеня.Навдяться гіпотези та пропозиції,що до матеріалів.з яких може бути виконана форма. Виконуються креслення підлоги, стелі,.Формат А-3,3 листа. Архітектурні рішення інтер'єра - це складне сполучення архітектурної форми, конструкції, простору, масштабу, пропорцій, ритма, кольору і світла, направлене на повне виявлення громадських ідей і максимально відповідає функціональному призначенню приміщень. Інтер'єр - відносно замкнуте і організоване в функціонально-естетичному відношенні простору в середині будинку.Інтер'єр - складова частина архітектури. Під інтер'єром розуміється оформлення внутрішніх приміщень в будові, квартирі.Мистецтво інтер'єру - це способи створення виразного внутрішнього середовища будови. Організація простору будови залежить від їх призначення (житлові, суспільні, виробничі, навчальні та ін.) і підкоряються загальним вимогам, закономірностям (психофізіологічним, соціальним, будівельним).Проектування інтер'єру здійснюється за допомогою архітектурних і будівельних креслень, найважливіші з яких наступні: план - горизонтальний розріз будови з показом стін і перегородок, обладнання і меблі, плафон - проекція стін із світильниками, розгортки - фасад кожної стіни, перспектива - умовне зображення загального виду інтер'єру.

.Лекція №17 Лекція№18 (1год.) 10год. практичних

Завдання 18.

Композиція абстрактного інтер.єрного архітектурного об’єму.(оформлення сценічного простору показа моди)

1.Площинна

2.Об’ємна

3. Об’ємн0-просторова

Це завдання виконується в макетній формі. Матеріал –білий картон.

ПРИКЛАДИ ДО ЗАВДАННЯ №18

»

.Лекція№19 ПРОСТІР ТА КОЛІР В ІНТЕР’ ЄРНОМУ ТА ЕКСТЕР’РНОМУ СЕРЕДОВИЩЕ. та Лекція№20 (1год.) 10год практичних

Завдання 18. Колір в просторовій структурі

.(площинна композиція) завдання виконують на двох аркушах формату А-4 (розкриття теми двох видів середовища)

ПРИКЛАДИ до завдання №18

вулиця

площина лінія

а стіни двері вікна

ДОДАТКИ

“Засоби композиції кольору та декору в архітектурі”

Рекомендації повинні допомогти студентам завершити вивчення основ та засобів композиції площини в архітектурі, які завершуються виконанням курсового проекту (КП) на тему “Декор в архітектурі”.

Залежно від будь-якого призначення площини в архітектурному об’ємі – просторі (інтер’єр, екстер’єр, форма в ландшафті) використання кольору та декору повинно бути доповнюючим. Треба пам’ятати, що засоби використання кольору та декору в архітектурі виконують завершально-синтезуючу функцію як естетично-психологічне підкріплення функціональних та конструктивних особливостей об’ємно-просторового вирішення споруди.

Студенти засвоюють та виконують дві підтеми завдання:

1) особливості засобів кольору в архітектурі;

2) особливості засобів декору в архітектурі.

І. У першій підтемі студенти ознайомлюються з такими особливостями кольору, як: пігмент, барва, насиченість, світлота, колірний тон, колірні співвідношення (спектр), холодні та теплі гами, протилежно-контрастні, підсилюючі-послаблюючі, хроматичні-ахроматичні властивості кольору.

· Фарби складаються з пігменту/барвника, розчинника та клеючої речовини.

Клеючі (зв’язуючі) речовини: оліфи, клеї, цукор, жовток, мед. Вони бувають органічного (рослинного, тваринного) та неорганічного (синтетичні) походження.

Розчинник надає фарбі розрідженості. Розчинники бувають органічні (вода, олія, спирт, скипидар) та неорганічні (емульсії, лаки).

Пігменти є органічні та синтетичні. Органічні повністю розчиняються у воді, мають велику світлоту та насиченість, тобто активність та силу кольору (який світиться). З них виготовляють дрібнотерті (акварельні) та груботерті (гуашні) фарби. Неорганічні розчиняються в олії, спирті, скипидарі. З них виготовляють олійні та темперні фарби. Пігмент не проникає в структуру матеріалу, покриваючи тільки поверхню.

Барвник повністю розчиняється в розчиннику та проникає до структури матеріалу. Барвник/пігмент надає фарбі колірний тон (здатність ока розрізняти колір, його силу та насиченість). Вони бувають у вигляді порошку або розчину.

· Фарби бувають промислові та художні.

Промислові: олійні, ацетонові, акрилові, синтетичні фарби. Їх викорис­товують для покриття поверхонь під час дизайнерських робіт.

Олійні та акрилові фарби утворюють матову, блискучу або дзеркальну поверхню. За допомогою лаків матовим поверхням надають глянцу та насиченості.

Художні: акварельні, гуашні, темперні, пастельні, олійні фарби. Їх викорис­товують для живопису, сценографії, суперграфіки.

Акварельні фарби є тверді (в плитках), рідкі (в тюбиках) та м’які (олівці). Вони є дрібно- та крупнозернисті, яскраві та насичені.

Гуаші та темпера утворюють матову поверхню, при висиханні втрачають до 30 % яскравості.

· Кольорові олівці є графітні, вугільні, сангіна, сепія. При роботі олівцями по мокрому пігмент розтікається як акварель. Їх використовують для штрихування, наведення контуру, ілюмінування (суцільно однотонне покриття).

· Кольори поділяються на хроматичні (які мають кольорову гаму) та ахроматичні (чорний, сірий та білий). За особливістю психосприймання кольори поділяють на теплі (від червоного до жовто-лимонного) та холодні (від фіолетового до зелено-голубого). Засоби кольорових співвідношень зображено на табл. І–IV додатків.

У композиції кольори бувають основними та протилежним (контрастними) або доповнювальними:

– жовтий – фіолетовий;

– червоний – зелений;

– синій – оранжевий.

При однаковому змішуванні протилежних пігментів або пігментів всього кольорового спектра отримують ахроматичні – сірий та чорний.

Кольором досягають послідовної зміни гами насиченості та світлоти засобом додавання (в %) однієї барви пігменту.

Щоби виявити домінуючий колір, необхідно його порівняти з тлом чорного або протилежного кольору. Домінуючим може бути той, якого найбільше, або який активний, тобто світиться (має ефект світіння).

ІІ. Другою підтемою завдання є ознайомлення з особливостями декору як доповнювальною та завершальною функцією композиції в архітектурі та дизайні. Декором створюють емоційний комфорт. При використанні кольору в декорі домінуючою вимогою є орієнтація площин, переміщення відносно сторін світу.

Холодні барви віддаляють; їх використовують при південній та західній орієнтації, теплі – наближують; їх використовують при північній та східній орієнтації.

· В декорі повинен бути фоновий та домінуючий колір. Кількість домі­нуючих барв має бути мінімальною. Білий та чорний є найкращими контраст­ними та фоновими поєднаннями.

У тіні добре прочитуються червоні, зелені та сині барви.

· Теплі барви підсилюють лампами розжарювання, холодні – лампами денного світла. Протилежні підсилення нівелюють та деформують світло-кольорове сприйняття.

а) основними особливостями декору є його поділ:

1) за типами (простий – складний),

2) за жанрами (орнаментальний, поліхромний, опоряджувальний, світло­тональний),

3) за особливостями матеріалу (природний, технологічно-природний, штучно синтезований),

4) за технологією виконання (покривальний, огороджувальний, плас­тичний).

· У сучасних засобах архітектурної творчості декор використовують як планувально–функціональну, конструктивно-тектонічну, будівельно-техноло­гічну, скульптурно-пластичну, природно-ландшафтну та архітектурно-мистецьку особливість підсилення естетичної образності об’єкту.

б) декоративно-оформлювальне мистецтво ґрунтується на:

1) народно -естетичних особливостях, для яких властиве знання ремесла, традиції та наявність таланту;

2) професійно -естетичних особливостях, для яких властива освіта як професійність, широка творча ерудиція та наявність таланту;

3) використанні матеріалу як сировини та виявлення його форми, фактури, текстури та технологічних особливостей.

Теоретичні питання.для самоконтролю.
.-Основні види композиції.
Особливості візуального сприйняття фронтальної, об'ємної і глибинно-просторової композиції.
-Тектонічні системи форми.
Поняття тектоніка як вираження структури об'ємно-просторових форм. Види тектонічних систем в архітектурі: стінова, стійко-балочна, склепінчаста та ін
.- Комбінаторика.
Як метод формоутворення в дизайні. Види основних комбінаторних систем володіють високими Варіантними властивостями.
-Основні властивості об'ємно-просторових форм.
Чотири групи композиційних елементів за характером стереометричного обриси.
-Фронтальне композиція.
-Види фронтальній композиції. Прийоми і засоби побудови.
-Основні принципи виявлення фронтальній поверхні.
-Силует, пластику, членування поверхні, характер поверхні в плані, положення площини по відношенню до глядача і т.д.
-Об'ємна композиція.
-Три найбільш характерних типу об'ємної композиції. Прийоми і засоби побудови.
Основні принципи виявлення характеру об'ємної форми.
Співвідношення сторін, положення в просторі головної осі форми, просте чи складне обрис форми в плані.
-Просторова композиція.
Загальні поняття.
-Обмежений простір.
Прийоми і засоби побудови. Роль композиційних осей, композиційного центру та домінанти в обмеженому композиційному просторі.
-Необмежений простір
Прийоми і засоби побудови. Роль композиційних осей, композиційного центру та домінанти в необмеженій композиційному просторі.
-Основні принципи виявлення глибинно-простору композиції.
Прийоми виявлення композиції обмеженого і необмеженого простору.
.- Роль кольору в просторовій композиції.
Психологія впливу кольору на людину. Закономірності колірної композиції.
.- Прийоми композиційної трансформації внутрішнього простору за рахунок кольору і членувань.
-Роль світла у просторовій композиції.
Акцентує і комфортне освітлення з урахуванням функціонального призначення.
-Зорові ілюзії.
Вплив зорових ілюзій на удавану зміну розмірів простору.

Перелік тем самостійних практичних завдань
Завдання 1. Силует і поле
Тема: Закономірність рівноваги як засіб організації елементів у єдину стійку систему.
Завдання 2. Головне - другорядне
Тема: Організація домінантних відносин формальних елементів композиції.
Завдання 3. Порівняння форм, емоційно рівних і не рівних за масою
Тема: Залежність емоційної оцінки маси форми від її об'єктивних властивостей: розмірів і геометричної характеристики.
Завдання 4. Порівняння форм, емоційно не рівних за масою
Тема: Залежність емоційної оцінки маси форми від її об'єктивних властивостей: розмірів і геометричної характеристики.
Завдання 5. Членування форми на елементи статичні і динамічні.
Тема: Залежність емоційної оцінки статичності чи динамічності форми від її розчленованості на елементи, складові єдине ціле.
Завдання 6. Організація площині за допомогою подібних елементів
Тема: Пропорції і відносини.
Завдання 7. Організація площині за допомогою метра і ритму.
Тема: Закономірності метра і ритму як засіб організації елементів у єдину стійку систему.
Завдання 8. Організація площині за допомогою контрастних і нюансних відносин
Тема: Закономірності контрасту, нюансу як засіб організації елементів у єдину стійку систему.
об'ємна композиція
Тема 1. Основні принципи макетування. Виконання композиції з простих геометричних фігур в макеті (макет площинний розмір 20/20 см).
Тема 2. Виконання фронтальної композиції в макеті.
Тема 3. Виконання макета об'ємної композиції.
Тема 4. Виконання макета просторової композиції. Макет виконується на основі теми 3 шляхом поетапного, поступового переходу від об'ємної композиції в просторову (два проміжних етапу).
Тема 5. Виконання макета, застосовуючи метод комбінаторики.
2.4. Теми курсових робіт
1 семестр: Лінійна і тональна композиція з геометричних фігур.
2 семестр: Глибинно-просторова композиція (макет формату А2)

.. Перелік і тематика самостійних робіт студентів з дисципліни
Самостійна робота студентів передбачає ознайомлення з аналогами об'єктів проектування представляють інтерес у художньо-композиційному сенсі за наступними темами:
1. Симетрія і асиметрія як засіб гармонізації форми.
2. Пропорції. Роль золотого перерізу в формоутворенні. Приклади природних і штучних форм.
3. Метричний порядок як засіб гармонізації форми.
4. Ритмічний порядок як засіб гармонізації форми.
5. Масштаб як засіб побудови композиції.
6. Комбінаторика як засіб формоутворення в дизайні
7. Тектоніка як вираження структури об'ємно-просторових форм.
Крім джерел літератури, розміщених як в журнальному варіанті, так і в навчальній літературі студент користується власними спостереженнями, виконаними у вигляді замальовок..

Огляд рекомендованої літератури
У процесі вивчення дисципліни «Основи композиції в дизайні середовища», яка займає особливе місце в системі розвитку творчого мислення та художньо-проектного майстерності майбутнього дизайнера, необхідно отримати основні поняття для професійно глибокого розуміння законів, принципів, методів і засобів художньо-композиційного формоутворення.
Дана дисципліна стоїть у ряду пропедевтичних і вивчення її починається коли студенти знаходяться перед очевидним фактом їх професійної неспроможності, наявних у них бессвязних, фрагментарних і неспеціалізованих знань і уявлень. Це дуже складний момент в процесі професійного становлення фахівця. Запропонована література допоможе успішно вирішувати поставлені навчально-методичні завдання.
Систематизований виклад спеціальних питань теорії та методики освоєння художньо-композиційною грамоти дається в книзі: Чернишов О.В. Формальна композиція: Творчий практикум. - Мн.: Харвест, 1999. - 312 с. Спираючись на наукові знання в галузі психології творчості, розвитку образного мислення і художнього сприйняття, автор пропонує увазі читача оригінальну програму практичних робіт, у якій послідовно, починаючи з категорій якісної і кількісної міри, пропорційності, супідрядності, масштабу та ін здійснюється перехід до практичного освоєння принципів художньо-компози ційного формоутворення (формалізації, образної активізації, комбінаторики, стилізації, трансформації, тектоніки) матеріальних і знакових систем.
Допоможе розібратися в складних проблемах композиції книга: Голубєва О.Л. Основи композиції. - М.: зобразити. мистецтво, 2001. -120 С.: Іл. У книзі системно викладено теоретичні основи композиції, а також запропонована методика практичного навчання її основ.
У досліджуваному курсі студент повинен починаючи з найпростіших елементів композиції освоїти курс об'ємно-просторової композиції. У цьому допоможе книга: Степанов А.В. та ін Об'ємно-просторова композиція: - М.: Стройиздат, 1993. - 256 с: іл.
У даній книзі викладено поняття про основні категорії композиції об'ємно-просторових форм. Висвітлено питання масштабності як композиційної категорії, поняття ритму, симетрії і асиметрії, контрасту і нюансу.
Для виконання практичних робіт з курсу «Основи композиції» студентам запропоновані методичні керівництва і навчально-практичний посібник:
1. Мілова Н.П., Мельник Н.Б. Основи композиції. Ч. 1. - Владивосток: Вид-во ВГУЕС, 2000.
2. Мілова Н.П., Наумова Н.В. Основи композиції Ч. 2.. - Владивосток: Вид-во ВГУЕС, 2000.
3. Мілова Н.П., Воронкова А.А. Об'ємна композиція. - Владивосток: Вид-во ВГУЕС, 2000.
3.3. Методичні рекомендації щодо самостійного виконання практичних завдань
Для самостійного виконання практичних завдань необхідно використовувати список рекомендованої літератури наведений вище, а також навчально-практичні посібники та керівництва в яких даються рекомендації, необхідні для виконання практичних завдань.
У керівництві «Основи композиції». Ч. 1 наводиться ряд вправ-завдань з практичного засвоєння теоретичного матеріалу, викладеного на лекціях, дається коротка характеристика основних засобів, прийомів і принципів побудови композиції. Послідовне виконання практичних завдань у цьому посібнику, допоможе студентам освоїти всі принципи гармонізації форми і зрозуміти залежність емоційної оцінки форми від її об'єктивних властивостей таких як: розміри, геометрична характеристика, орієнтація форми щодо горизонтальної площини, а також кольору, світлини, фактури, розчленованості форми і інших властивостей.
Навчально-практичної посібник «Об'ємна композиція» включає короткий теоретичний матеріал, практичні завдання та рекомендації необхідні для побудови об'ємної композиції.
Самостійне виконання цих завдань передбачає активний творчий процес повторення засобів гармонізації і закономірностей композиції в обсязі.
Метою вправ є розвиток творчої уяви, фантазії та оригінальності мислення.
3.4. Контрольні питання для самостійної оцінки якості освоєння дисципліни
1. Дати визначення композиції. Назвати основний принцип композиції.
2. Що називається елементами композиції.
3. Назвіть виражальні засоби композиції.
4. Що називається композицією форми. Перерахувати основні і допоміжні властивості форми.
5. Що називається геометричної характеристикою форми.
6. Маса форми. Якими засобами чи прийомами можна візуально полегшити масу форми.
7. Розміри форми. Назвати основні критерії оцінки розмірів форми в процесі сприйняття.
8. Яким чином членування форми впливає на її цілісність, оцінку статичності і динамічності.
9. Роль кольору в композиції.
10. Яку роль в організації елементів у єдину цілісну систему відіграють такі засоби гармонізації форми як симетрія й асиметрія.
11. Метричний порядок як засіб гармонізації форми. Перерахувати види метричних рядів і способи усунення монотонності.
12. Відносини і пропорції як засіб гармонізації форми. Привести приклади простих відносин.
13. Ритмічний порядок як засіб гармонізації форми. Перерахувати основні види ритмічних рядів.
14. Пропорціональність як метод кількісного узгодження частин і цілого. Перерахувати ірраціональні відносини.
15. Привести приклади існування золотої пропорції в природі.
16. Роль масштабу в композиції. Які предмети можуть бути покажчиками масштабу. Привести приклади існування масштабу в природі.
17. Що таке тектоніка. Покажіть на прикладах як виявляється тектонічна сутність матеріалу і конструкції при проектуванні виробів.
18. Перерахувати основні види композиції. Чим характеризується фронтальна композиція.
19. Чим характеризується об'ємна композиція. Назвати типи об'ємної композиції.
20. Чим характеризується просторова композиція. Назвати ознаки обмеженого і необмеженого простору.
21. Перерахувати прийоми композиційної трансформації внутрішнього простору за рахунок кольору і членувань.
22. Роль композиційних осей при побудові композиції.
23. Роль домінанти і композиційного центру при побудові композиції.
24. Контрастні і нюансне відносини в композиції. Наведіть приклади.
25. Що називається композиційним масштабом. Приклади.
26. Що називається фактурою поверхні. Роль фактури і текстури в композиції.
27. Основні типи об'ємних форм. Класифікуйте їх по геометричний вид

28. Що таке рельєф. Назвіть основні типи рельєфних форм.
29. Пластичне моделювання об'ємної форми. Наведіть приклади.
30. Дайте визначення поняттям: статика, динаміка. Наведіть приклади композицій.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ /Основна література
1. Голубєва О.Л. Основи композиції. - М.: з. мистецтво, 2001. - 120 с.: Іл.
2. Степанов А.В. та ін Об'ємно-просторова композиція. - М.: Стройиздат, 1993.
3. Тіц А.А. та ін Основи архітектурної композиції і проектувавання. - Київ: Вищ. шк., 1976. - 256 с.
4. Устим В.Б. Композиція в дизайні. - М., 1997.
5. Чернишов О.В. Формальна композиція. - Мінськ: Харвест, 1999

Абстракціонізм (від лат. аЬзігасііо – відокремлення) вперше заявив себе в образотворчому мистецтві. Пізніше він поширився майже на всі види мистецтва. Засновником абстракціонізму вважається російський художник Василь Кандинський (1866–1944 рр.).У 1913 р. всередині абстрактного мистецтва виникла самостійна течія – супрематизм (від лат. зиргетиз–вищий, зверхній), пов'язаний з ім'ям К. Малевича.
Активну участь у формуванні абстракціонізму як напряму брали М. Ларіонов, Р. Делоне, М. Сейфор, голландські художники групи «Стиль». Значний внесок у розвиток теорії і практики абстракціонізму вніс ідеолог групи «Стиль» П. Мондріан, мистецтво якого склалося під впливом ідеалізму і теософії. Зазначимо, що більшість представників абстракціонізму тяжіла до крайнього суб'єктивізму, навіть релігійного містицизму. Завдяки цьому абстракціонізм певним чином підтримувався релігійними колами. Різновидом абстракціонізму був кубізм. Засновниками його вважають іспанського художника П. Пікассо. який з 1900 року працював у Парижі, і французького художника Ж. Брака Кубісти відмовилися від властивих імпресіоністам форм передачі кольору й світла і намагалися створити нові форми багатовимірної перспективи, розкладаючи об'єкт на геометричні форми (кола, півкола, трикутники, куби). При цьої об'єкт зображувався з різних боків, навіть невидимих, що давало змогу зрозуміти його внутрішній зміст. Прикладом кубізму можуть бути картини П. Пікассо «Авіньйонські дівчата» «Скрипка», Ж. Брака — «Будинок в Естаці». Дещо виходив за межі кубізму французький художник Р. Делоне. На відміну від Пікассо і Брака, які головну увагу приділяли малюнку, композиції, що передбачала геометричну деформацію з незначним використанням кольору, Делоне підходив до створення геометричних зображень як колорист. За допомогою кольорових плям, розташованих у певному ритмі, він намагався посилити емоційний вплив своїх полотен. Найвідоміша його картина — «Симультанні вікна» (1912). Абстракціоністом був і відомий російський художник В. Кандинський, який майже все своє життя прожив на Заході й упродовж багатьох років перебував під впливом німецького експресіонізму — течії в мистецтві початку XX ст., і повним завданням якої було вираження духовного світу художника. Представниками абстрактного живопису в Росії були К. Малевич, М. Шагал, М. Ларіонов, П. Філонов та ін. Так, найвідоміші картини Шагала («Я і село», «Над Вітебськоом») позначені ірреальним простором, примітивізацією форм і яскравими барвами. Темою жанрових картин Ларіонова були провінційні містечка, їх побут. Його форми, площинні й гротескні, ніби навмисно стилізовані під дитячий малюнок.

Дата добавления: 2014-12-07