Принципи відповідальності батьків за злочинність дітей

36. Відповідальність батьків за злочинність дітей. На батьках частково чи повністю повинна ле­жати відповідальність за злочинність дітей. Вони повинні утримувати своїх дітей у виправних уста­новах. Принцип такої грошової відповідальності батьків знайшов у Європі широке застосування і завжди приносив добрі результати. Ніщо не може бути більш справедливе, ніж це положення. На кого справедливо покласти всі виплати, як не на батьків, які своєю злочинною безпечністю сприяли появі дитячої злочинності. Користь від цього правила буде двостороння. По-перше, суспільство буде звільненим від утримання злочинців-дітей. По-друге, і це головне, боязнь цього своєрідного штра­фу стане для батьків міцним мотивом, за відсутні­стю інших, більш моральних, зайнятися вихован­ням дітей.

37. Загальне обов'язкове навчання дітей. Ми переконані в тому, що одним з найвірніших засобів для зменшення злочинності є введен­ня обов'язкового навчання для дітей у державі. Краще примусити, хоча б навіть проти волі, всіх дітей відвідувати школи, ніж допустити їх до страждань у в’язниці, що часто стається з приво­ду чи через причину недостатнього виховання.

38. Центральна тюремна адміністрація. Принципом, на якому повинна базуватися пе­нітенціарна система і без якого неможливо досяг­ти успіху, є принцип централізації влади, яка уп­равляє, керує, контролює й об'єднує весь процес. Рідко висловлюються думки доцільніші та мудріші тих, які були висунуті тюремним коміте­том у 1850 році в Британському парламенті. Наве­демо деякі із них: «... є бажаним законне посилен­ня центральної влади в тюрмі. Без такої влади, що здатна кожної хвилини діяти, не може існувати однорідна і стійка система, відповідна тюремна дисципліна, а значить і правильна організація. Під керівництвом центрального бюро можна проводи­ти різноманітні заходи, що призведуть до покра­щення системи. Наприклад, зручним і доцільним буде викори­стання досвіду, набутого внаслідок упровадження запропонованої системи дій, яка застосовується спочатку в невеликих розмірах, а при добрих результатах поступово розширює коло свого впли­ву та реалізовує ці дії у більш широких розмірах». Ми хочемо, щоб усі каральні, виправні та по­переджувальні установи у кожному штаті засно­вувалися на однаковій системі, гармонійній у всіх складових частинах, і щоб ці складові відповідали одна одній і були спрямовані на досягнення однієї мети, а також підпорядковувалися одному контро­лю, не відмовляючись від добровільної допомоги, а навпаки, шукаючи її всюди, де тільки можли­во.

Конгрес у Цинциннаті започаткував нову еру в розвитку пе­нітенціарної ідеї та пенітенціарної науки. Ініціа­тор конгресу, північно-американський уряд, заці­кавлений в активному впровадженні тюремної ре­форми, звернувся до всіх європейських держав з проханням повідомити про свій досвід у цій сфері. Але звернення це залишилося без уваги, й іноземні делегати на конгрес не прибули. Незважаючи на свій національний статус, конгрес в Цинциннаті ви­робив основні принципи пенітенціарної науки, які мали міжнародне значення.

Дата добавления: 2014-12-07