Визначення біодози

1. Положення пацієнта на кушетці - лежачи на спині. Пацієнт надягає променево захисні окуляри.

2. Біодозиметр із закритими віконцями укріплюють на шкірі живота назовні від середньої лінії (справа або зліва). Ділянки тіла, не належні УФ-опромінюванню, закривають простирадлом.

3. Лампу випромінювача розташовують над біодозиметром, по прямовисній лінії відмірявши сантиметровою стрічкою необхідне для подальших лікувальних процедур відстань (30 або 50 см) від джерела випромінювання до поверхні біодозиметра.

4. Включають випромінювач і послідовно (відкриваючи заслінку через кожні 30 с.) проводять опромінювання 1-6 віконець біодозиметра.

5. Після закінчення опромінювання всіх віконець, закривають їх заслінкою і вимикають випромінювач.

Результати визначення індивідуальної фото чутливості шкіри оцінюють через 24 г. (при денному світлі), при цьому еритемна смужка мінімальної (по ступеню забарвлення) інтенсивності, але з чіткими краями відповідатиме часу 1 біодози.

Наприклад, при опромінюванні біодозиметра протягом 3 хв. (тобто по 30 с на кожне віконце) час опромінювання першого віконця склало 3 хв., другого - 2 хв. і т. д., а шостого - 30 с. Через добу на шкірі живота виявилося тільки 5 з 6 смужок з меншою (зверху-вниз) інтенсивністю забарвлення, причому остання (5-а) смужка з нечіткими («розмитими») краями. В цьому випадку за порогову еритемну реакцію шкіри слід прийняти 4-у смужку (з чіткими краями) і відповідний їй час біодози, тобто 1 хв.

Залежно від задачі фізіотерапевта і типу випромінювача УФ-опромінювання здійснюють з різних робочих відстаней: 30, 50, 75, 100 см. На підставі відомої біодози при необхідності можна провести арифметичний перерахунок біодози на будь-яку необхідну відстань по формулі:

(хв),

де: Х - шукана біодоза в хв; А - час в хв. і С - відстань в см відомої біодози; В - відстань в см, з якого передбачається проводити опромінювання.

Загальні ультрафіолетові опромінювання. При загальному опромінюванні протягом однієї процедури дії піддають по черзі передню і задню поверхні голого тіла пацієнта. Опромінювання може бути індивідуальним і груповим. Положення пацієнта - лежачи або стоячи. При групових опромінюваннях лампу випромінювача рекомендується центрувати на груди, спину, а при індивідуальних - на верхню третину стегна (при використовуванні випромінювача «ОРК-21М») або на область пупка (при використовуванні випромінювача «ЕОД-10»). Залежно від типу випромінювача відстань від джерела УФ-випромінювання до опромінюванної поверхні складає 50-100 см.

Перед загальним індивідуальним опромінюванням визначають фото чутливість шкіри пацієнта. При групових опромінюваннях допускається користуватися середньою біодозою для даного випромінювача. При загальних УФ-випроміненнях пацієнтам необхідно користуватися світлозахисними окулярами. Опромінювання проводять по схемах, починаючи з суберитемних доз. Існує 3 загальноприйняті (зразкові) схеми загальних УФ-випромінювань. Вибір схеми визначається загальним станом пацієнта і (або) характером захворювання. Загальні УФ-випромінювання проводять щодня або через день, при необхідності курс повторюють через 2-3 місяці.

Дата добавления: 2014-12-07