Інгаляції аерозолів можуть супроводитися алергічними реакціями аж до анафілактичного шоку

Додаток 8

АЕРОЗОЛЬТЕРАПІЯ.

Аерозольтерапія - це метод вживання аерозолів лікарських речовин (ЛР). Найбільш часто аерозолі використовують шляхом вдихання ЛР, і процедуру називають інгаляцією.

Аерозольтерапія у вигляді інгаляційних процедур відноситься до доступних методів дії. При цьому введенні ліків виключається травматизація шкірних покривів, дратівлива дія на слизисту оболонку стравоходу, шлунку. Разом з тим забезпечується фізіологічне, природне надходження лікарської речовини і активна місцева і загальна резорбтивна дія на патологічний процес як в системі органів дихання, так і на інші системи організму людини.

Аерозолі, електроаерозолі: фізична характеристика. Аерозолі по своїх фізіко-хімічних властивостях можуть бути віднесені до дисперсних систем. Слово «Аерозоль» означає повітряний розчин. На відміну від молекулярних розчинів в аерозолях присутні вільні частинки диспергованих (подрібнених) лікарських речовин в повітряному середовищі. Лікарські аерозолі - це те, що розпиляли в повітрі або в кисні розчини медикаментів або лікарських порошків. Однією з головних характеристик лікарських аерозолів є величина аерозольних частинок: дисперсність системи.

Лікарські речовини, вживані в інгаляційній терапії і їх класифікація. В сучасній фізіотерапевтичній практиці для інгаляційного лікування найбільше розповсюдження отримали наступні фармакологічні групи лікарських препаратів: 1) кислоти і луги; 2) солі і цукор; 3) мінеральні води; 4)ферменти; 5) антисептики; б) антибіотики; 7) фітонциди; 8) адреноміметичні засоби; 10) антигістамінні; 11) кортикостероїді препарати; 12) вітаміни; 13) стимулятори ЦНС; 14) біогенні аміни; 15) масла рослинного і тваринного походження.

По механізму дії вживані препарати в аерозолях можна розділити на 5 основних груп: 1) муколітичні засоби (кислоти, луги, сіль, цукор, мінеральні води, ферменти);

2) антимікробні препарати (антибіотики, антисептики, фітонциди);

3) десенсибілізуючі (антигістамінні, кортикостероїді);

4) бронхолітики (адреноміметичні і холінолітичні препарати);

5) біогенні стимулятори (вітаміни, стимулятори ЦНС, масла).

Інгаляційні апарати. Диспергування лікарських розчинів здійснюється переважно двома способами: 1) пневматичним за допомогою компресорів поршневого, ротаційного або мембранного типів; 2) ультразвуковим.

При використовуванні в інгаляторах пневматичного способу не досягається рівномірній густині аерозолю в повітряному середовищі, є значний розкид по величині дисперсності аерозолів (полі дисперсність), збільшується об'єм лікарського розчину, що витрачається, знижується глибина інспірації аерозолю. В інгаляторії, обладнаному пневматичними інгаляторами, створюється шум від працюючих компресорів.

Вживання механічних коливань ультразвукової частоти в ультразвукових інгаляторах забезпечує моно дисперсність аерозолю, високу густину і однорідність аерозольних частинок 1-5 мкм, забезпечуючи стабільність глибокої інспірації, при меншому об'ємі лікарського розчину, що витрачається.

В даний час випускаються інгалятори закритого і відкритого типу. В апаратах закритого типу аерозоль за допомогою мундштука або маски поступає в дихальні шляхи хворого. Інгалятори відкритого типу, так звані камерні, були призначені для заповнення аерозолем приміщення, де знаходяться хворі. Вони використовуються рідше, оскільки для їх експлуатації необхідна велика площа (2 кімнати), підбір групи хворих 5-10 чоловік, яким був показаний один і той же лікарський аерозоль, надійна система ефективної вентиляції, що забезпечує повний обмін повітря після кожної групової процедури.

Апарати закритого типу пневматичного способу генерації аерозолів випускаються в нашій країні як переносного, так і стаціонарного виконання. До них відносять інгалятори: «Аерозоль П-2», «ІПП-03», «ІС-101П», «ІС-101 ШТ».

Найсучаснішими є переносні і портативні ультразвукові інгалятори закритого типу, які використовуються як в лікувально-профілактичних установах, так і в домашніх умовах.

Методика проведення інгаляцій. Медсестра інгаляторію повинна ознайомити хворого з правилами прийому процедури. Хворий повинен зайняти зручне положення лежачи або сидячи, не відволікатися і не розмовляти під час процедури. Перші 30-60 с дихати рівно, не форсувати і не заглиблювати дихання, після адаптації до аерозолю препарату поглиблення дихання відбудеться мимовільно. Одяг не повинен утрудняти шию і утрудняти дихання. При появі кашлю необхідно зменшити густину подачі аерозолю, дати хворому відпочинок, відновити спокійне дихання і лише після цього перейти на дихання через мундштук або маску.

Інгаляції можна проводити через 1-1,5 години після фізичної напруги або їжі. Закінчивши інгаляцію, хворому слід відпочити 10-15 хв., протягом години не палити, не розмовляти, не приймати їжі. Вдих і видих при захворюваннях носа і носоглотки здійснювати через ніс, без форсування його, а при захворюваннях глотки, гортані, трахеї, бронхів слід вдихати ротом, затримувати видих до 2 с і спокійно видихати носом. Тривалість інгаляції при захворюваннях верхніх дихальних шляхів складає 5-10 хв. При захворюваннях трахеї, легких бронхів, а так само при використовуванні аерозолів з метою транспульмональної дії при нелегенєвих захворюваннях, тривалість інгаляції збільшується до 15-20 хв. Враховуючи порушення функції зовнішнього дихання, супроводиться бронхіальною обструкцією, що приводить до збільшення об'єму залишкового повітря, що створює нерівномірний внутрішньо альвеолярний розподіл аерозолю, необхідно створити належну дозу препарату в лімфо- кровоносній системі.

Інгаляції проводять щодня 1-2 рази на день курсами від 10 до 20 процедур. При специфічних туберкульозних захворюваннях інгаляційна терапія проводиться 1,5-2 місяці різними групами туберкулостатичних препаратів і комбінації з бронхолітичними засобами. Повторні курси аерозольтерапії призначають через 10-12 днів. Аерозольтерапія сумісна в один день з методами електросвітло лікування, ультразвуком, водотеплолікувальними процедурами. При дії фізичними чинниками на грудну клітку інгаляції частіше проводять після цих процедур через 15-30 хв. Вибір лікарського аерозолю визначають по клінічних змінах при тих або інших захворюваннях.

реабілітаційна практика. Програма практики і методичні вказівки по її проведенню для студентів 4-го курсу, що навчаються за програмою освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки 6.010203 - “Здоров'я людини” / Сост.: Норейко С.Б., Зенін О.К., Калоєрова В.Г., Якушонок Н.В., Зенченков І.П.

Редакційно-видавничий відділ ДДІЗФВіС.

Технічний редактор, верстка Партас І.Г.

Набрано в системі Microsoft Word, 2005 р., тираж – 100 прим.

83048, м. Донецьк, вул. Байдукова, 80.

Дата добавления: 2014-12-07